Рішення № 80196396, 26.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2019 року № 826/1815/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Троїца» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Троїца» (далі – позивач, ТОВ «Троїца») з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі – відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.12.2017 №0209181213 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 1020 грн. за неподання податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підстав для винесення спірного податкового повідомлення-рішення у відповідача не було, оскільки податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2017 року подано у порядку та в строки, встановлені законодавством, але відповідач безпідставно відмовив у прийнятті своєчасно поданої податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2017 року в паперовій формі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2018 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Встановлено відповідачу строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Представник відповідача на виконання вимог ухвали суду від 12.02.2018 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки при проведенні камеральної перевірки дотримання податкового законодавства в частині своєчасності подання податкової звітності з ПДВ ТОВ «Троїца» встановлено факт неподання податкової декларації з ПДВ за квітень 2017 року, вказані висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесене податкове повідомлення рішення є законним. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представником позивача надано відповідь на відзив та просив відхилити його як необґрунтованим та яким жодним чином не спростовано твердження позивача, вказані у позовній заяві.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження згідно приписів статей 12, 257, 262 КАС України та враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даної справи без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, в порядку пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Троїца» (код ЄДРПОУ 40005910) за квітень 2017 року, за результатами якої складено акт від 08.11.2017 №16367/26-15-12-13-20.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Троїца» вимог підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 та пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, що свідчить про неподання податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2017 року. Відповідальність платника податків передбачена пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки позивач подав заперечення на акт від 12.12.2017 №12/12-17, за результатами розгляду яких ГУ ДФС у м. Києві листом від 15.12.2017 №41963/10/26-15-12-13-18 повідомило про залишення висновків акта перевірки без змін, а заперечення – без задоволення.

На підставі висновків акта перевірки від 08.11.2017 №16367/26-15-12-13-20 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.12.2017 №0209181213, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020 грн. на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України за порушення вимог підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 та пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, що полягало у несвоєчасному поданні декларації з податку на додану вартість за квітень 2017 року.

Позивач не погодився з правомірністю податкового повідомлення-рішення від 17.12.2017 №0209181213та звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України).

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно пунктом 49.2 статті 49 зазначеного Кодексу платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 48, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 цього Кодексу прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

У відповідності до підпункту 49.3 і 49.4 статті 49 зазначеного Кодексу податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

При цьому, згідно пункту 49.5 статті 49 Податкового кодексу України у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

Відтак, граничний термін подання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2017 року – 20.05.2017, а граничний термін подання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2017 року поштою – 15.05.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2017 року засобами поштового зв’язку 11.05.2017.

В підтвердження цього позивачем долучено до матеріалів справи копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого вбачається, що декларацію отримано контролюючим органом 13.05.2017.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідач заперечує проти отримання ним вказаної податкової звітності.

Водночас, зі змісту рішення про результати розгляду заперечення до акту перевірки від 15.12.2017 вбачається, що відповідач посилається на те, що вказана податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2017 року подана позивачем до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві яка має статус «історія подання» та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві у відповідності до статей 46-51 Податкового кодексу України було направлено лист у якому вказано, що податкова звітність складена з порушенням.

Відповідно до пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Підпунктом 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

У пункті 49.10 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Водночас, згідно пункту 49.11 цієї статті у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання (пп.49.11.1 п.49.11 ст.49 Податкового кодексу України).

Тобто якщо контролюючий орган визнає податкову декларацію неподаною чи поданою з порушенням, він повинен надіслати платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації у встановлений законодавством строк.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутнє таке повідомлення, відповідачем не надано належних доказів та не доведено, що таке повідомлення направлялось позивачу.

У рішенні про результати розгляду заперечення до акту перевірки від 15.12.2017 відповідач лише посилається на те, що ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві направлявся лист позивачу, проте жодних реквізитів такого листа не зазначено, як і не долучено цього листа до матеріалів справи та доказів його отримання позивачем.

Також відповідачем не зазначено ні у відзиві на позовну заяву, ні в рішення від 15.12.2017 інших підстав відмови у прийнятті вказаної податкової звітності.

Крім того, слід зазначити, що вищенаведені норми податкового законодавства встановлюють, що у випадку, якщо ведення бухгалтерського обліку здійснюється керівником суб'єкта господарювання, то для надання податковій декларації юридичної сили достатньо заповнення необхідних рядків звітності та підпису керівника, за відсутності у штаті підприємства головного бухгалтера.

Як вбачається з наявної копії податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2017 року, остання підписана керівником платника податку, посаду головного бухгалтера штатним розкладом не передбачена.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкова декларація ТОВ «Троїца» з податку на додану вартість за квітень 2017 року складена та підписана без порушення вимог пункту 48.3. Податкового кодексу України, а отже відмова контролюючого органу у прийнятті вказаної декларації в паперовій формі є протиправною.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем 11.05.2017 надіслано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2017 року, яка складена та підписана належним чином, в паперовій формі, а контролюючим органом безпідставно не прийнято її, суд вважає, що вказана податкова декларація вважається прийнятою 13.05.2017, тобто, вчасно, а відтак, у відповідача відсутні підстави для застосування до ТОВ «Троїца» штрафних (фінансових) санкцій за підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

Частиною 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірність прийняття спірного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення у відповідності до частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Троїца» (03170, м. Київ, вул. Перемоги, буд. 9, офіс 6/1, код ЄДРПОУ 40005910) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 18.12.2017 №0209181213 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 1020 грн. за неподання податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2017 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Троїца» (код ЄДРПОУ 40005910) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.А. Качур