Рішення № 80194747, 01.03.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2019 року м. Житомир справа № 0640/4450/18

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування України про визнання неправомірним рішення і зобов'язання провести перерахування страхової виплати,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірним рішення відповідача щодо відмови у перерахунку страхової виплати та зобов'язати провести перерахунок страхової виплати з березня місяця 2018 року.

В обґрунтування позову зазначено, що розмір щомісячної страхової виплати позивача з 01.03.2017 складає 20 894,70 грн у зв'язку з 80% стійкої втрати професійної працездатності. Вказує, що у 2018 році перерахунок належних йому страхових платежів не проводився. Зазначає, що листом від 27.08.2018 відповідач відмовив у перерахунку страхових виплат. Позивач стверджує, що прийняті зміни до законодавства звужують його права на перерахунок страхової виплати.

Ухвалою судді Липи В.А. від 14.09.2018 відкрито провадження у справі №0640/4450/18.

Ухвалою судді Панкеєвої В.А. від 21.11.2018 відповідно до розпорядження керівника апарату Житомирського окружного адміністративного справу №0640/4450/18 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду на 3 грудня 2018 року о 11:15.

Позивач 30 листопада 2018 року подав до суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с.47).

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області 28 вересня 2018 року подало заперечення на адміністративний позов, по змісту яких просило замінити Новоград-Волинське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області на належного відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області. Вимога вмотивована тим, що Новоград-Волинське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області не має статусу юридичної особи і не може виступати відповідачем по справі.

03.12.2018 управління подало до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника (а.с.50).

Ухвалою суду від 21.01.2019 замінено неналежного відповідача у справі - Новоград-Волинське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області на належного Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області.

Керуючись приписами ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 КАС України, суд вважає за можливе провести розгляд справи у порядку письмового провадження.

Протоколом судового засідання від 03.12.2018 відбувся перехід до розгляду справи в письмову провадженні.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Зі змісту тверджень сторін встановлено, що ОСОБА_1 з серпня 2008 року встановлено 80% втрати професійної працездатності, отриманої під час роботи на шахті СП "Шахта"Єнакієвська"ДП "ОВ".

Довідкою від 11.11.2014 №181464 підтверджується статус ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи (а.с.10).

На звернення позивача Виконавча дирекція фонду соціального страхування України повідомила позивачу, що розмір його щомісячної страхової виплати станом на 01.08.2014 складав 15599,20 гривень. Перерахунок щомісячних страхових виплат з 01 березня 2017 року здійснено робочими органами виконавчої дирекції Фонду на підставі частини другої статті 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 1105) та постанови Кабінет Міністрів України від 16.03.2017 №145 "Деякі питання соціального захисту застрахованих осіб", якою затверджено коефіцієнт перерахунку сум щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві та членам їх сімей у розмірі 1,236. Розмір щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з 01.03.2017 складає 20894,70 гри при 80% стійкої втрати професійної працездатності. У січні та березні 2018 року перерахунок щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві здійснено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1053 "Про перерахування розміру страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та членам їх сімей". Відповідно до частини першої статті 42 Закону № 1105 максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахунку не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (станом на 01 січня та на 01 березня 2018 року - 17620 грн). Зазначено, що розмір його щомісячної страхової виплати складає 20894,70 грн, що перевищує вищевказану суму, тому підвищення щомісячної страхової виплати з 01 січня та з 01 березня 2018 року не відбулося (а.с.8).

Аналогічного змісту відповідь надало Новоград-Волинське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області листом від 27.08.2018 №17.1-16-391 на звернення ОСОБА_1 (а.с.9).

Водночас, постановою Фонду соціального страхування України від 01.08.2018 ОСОБА_1 продовжено виплати раніше призначеної щомісячної грошової допомоги з 01.08.2018 по 31.01.2019 (а.с.28).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон №1105-XIV.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону №1105-XIV загальнообов'язкове державне соціальне страхування - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

Частиною 1 статті 4 Закону №1105-XIV передбачено, що фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

За змістом статті 36 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці".

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Відповідно до частини 1 статті 43 Закону №1105-XIV для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються: 1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; 2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Згідно з частинами 1, 2 статті 44 Закону №1105-XIV фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

За змістом статті 47 Закону №1105-XIV страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: 1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; 2) особам, які мають право на виплати у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінченню трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня смерті годувальника, страхові виплати провадяться з дня звернення.

Виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 закону України "Про оплату праці".

Згідно з абз.3 ч.1 ст.42 Закону №1105-XIV максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування відповідно до частини другої статті 37 цього Закону не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Так, з огляду на те, що максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування відповідно до частини другої статті 37 цього Закону не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, станом на 01 січня 2018 року він складає 17 620 гривень.

Середньомісячна заробітна плата з урахуванням всіх коефіцієнтів перерахунку за 2002-2018 рр. станом на 01.03.2018 рік склала 27 400,30 грн.

Розрахована сума щомісячної страхової: 27 400,30 х 80% = 21 920,24 грн, що в свою чергу значно перевищує максимальний розмір встановлений законом.

З урахуванням вказаної інформації перерахунок щомісячної виплати ОСОБА_1 у 2018 році не було проведено.

Суд зауважує, що визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає, з 01.03.2017 позивач отримував 20894,70 грн, а тому розмір нарахувань щомісячної грошової виплати у 2018 році не було змінено.

Крім того, позивачу нараховується фіксована сума індексації 49,86 гривень, на підтвердження вказаної інформації відповідач надає розрахунок індексації страхової виплати за липень-вересень 2017 року (а.с.27).

Враховуючи вищезазначене, щомісячні страхові виплати та їх порахунок здійснюються відповідно до чинних нормативно-правових актів.

Суд відхиляє твердження позивача щодо звуження його прав на перерахунок страхової виплати при прийнятті змін до Закону №1105 та про визнання неправомірною позиції відпові дача щодо обмеження йому виплат у 10-ти розмірів прожиткового мінімуму.

Конституційний Суд України в рішенні від 22.05.2008 року №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третій статті 22 Конституції України Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005№ 5-рп/2005, згідно з яким "…конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними". Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Рішення відповідача жодним чином не звужує соціальних прав ОСОБА_1, оскільки суму страхової виплати у зв'язку з внесенням змін до законодавства не було зменшено.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, у вказаних правовідносинах відсутній факт порушення прав ОСОБА_1, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1) відмовити в повному обсязі за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва