Рішення № 80194605, 28.02.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2019 року м. Житомир справа № 240/164/19

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання призначити пенсію в зв'язку із втратою годувальника,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні їй пенсії у разі втрати годувальника в розмірі фактичних збитків відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов'язати відповідача призначити їй пенсію у разі втрати годувальника в розмірі фактичних збитків з 31.07.2018 на підставі довідки по заробітній платі померлого годувальника № 43 від 30.03.2001.

В обґрунтування позову зазначено, що 21.11.2017 повторно звернулася до відповідача із заявою щодо переходу на пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак отримала відмову, яка мотивована недоцільністю. Позивач наголошує, що відповідачем не було взято до уваги довідку про заробітну плату померлого чоловіка в зоні відчуження, яка знаходиться в пенсійній справі ОСОБА_2 за №43 від 30.03.2001. Позивач вважає таку відмову протиправною, а твердження про неможливість врахування вказаної довідки безпідставними.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 15.02.2019 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні відмовлено.

Відповідач у строк та в порядку, визначеному ч.5 ст.162, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надіслав до відділу документального забезпечення суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Житомирській області просить відмовити у задоволенні позовних у повному обсязі.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_2 був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р., що підтверджується наявним у матеріалах справи посвідченням серії А№053505 від 02.03.1994.(а.с.16).

Довідкою МСЕК від 27.06.1994 ОСОБА_2 встановлено першу групу інвалідності безстроково у зв'язку з професійним захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Ступінь втрати працездатності встановлено 90% (а.с.16б-18).

Із експертного висновку МОЗ України від 14.01.1994 № 1525/1546 вбачається, що захворювання ОСОБА_2 пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.19).

Висновком Вінницької регіональної міжвідомчої експертної комісії по установленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 08.07.1998 №3721 встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_2 з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.20).

Згідно з актом ТОВ "Керуюча Компанія "КомЕнерго-Житомир" від 22.11.2018 встановлено ОСОБА_1 на момент смерті чоловіка ОСОБА_2 проживала разом з ним і була на його утриманні (а.с.37).

31.07.2018 позивач звернулась до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській із заявою про перехід на пенсію в разі втрати годувальника згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.27).

Листом №10425/03.2 від 08.08.2018 Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило позивачу в переході на пенсію в разі втрати годувальника згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відмова мотивована тим, що такий перехід є недоцільним (а.с.29-30).

Заявою від 21.11.2018 ОСОБА_1 звернулась повторно до відповідача про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.28).

Листом від 18.12.2018 №Ш-588 Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило, що станом на 31.07.2018 розмір пенсії ОСОБА_1 згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 2057,64 грн, а при переході па пенсію по втраті годувальника в розмірі фактичних збитків відповідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" без врахування заробітної плати за роботу у зоні відчуження становив би — 1487,11 грн. Крім того, зазначено, що у разі переведення на пенсію по втраті годувальника її розмір пенсії буде становити 1452,00 грн (а.с.31-34).

Вважаючи такі відмови протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси, позивач звернулася до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Статтею 13 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за втрату годувальника, якщо його смерть пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

Загальні умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника визначені в статті 36 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), відповідно до якої пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності. При цьому згідно з п 1 ч.2 ст.36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону № 1058-IV до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно з ч.1 ст.37 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на одного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Постановою Кабінету Miністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов'язано Пенсійний фонд України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ.

Порядком обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

До заяви про призначення пенсії членам сім'ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок про те, що отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від виду та розміру пенсійного забезпечення, що було призначено померлому годувальнику.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 був учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, визнаний інвалідом 1 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт по ліквідації аварії на ЧАЕС, та отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що пенсія померлому годувальнику була розрахована з урахуванням заробітної плати, одержаної ним за роботу в зоні відчуження.

Водночас з матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 станом на 27.12.2002 була опікуном дітей померлого громадянина першої категорії та перебувала на утриманні свого чоловіка.

Суд зауважує, що факт перебування ОСОБА_2 в зоні відчуження в період травень-червень 1986 року сторонами не оспорюється.

Відповідно до п.1 Порядку № 1210 пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Згідно з п.11 Порядку № 1210 мінімальний розмір пенсії у разі втрати годувальника становить: на одного непрацездатного члена сім'ї померлого годувальника, який був на його утриманні - 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника.

Так, відмова відповідача в призначенні позивачу пенсії по втраті годувальника з підстав недоцільності прийняті у зв'язку з нарахуванням ОСОБА_1 пенсії без врахування інформації, що зазначена у довідці від 30.03.2001 №43, у зв'язку з чим при перерахунку сума отриманої пенсії позивачем зменшиться до 1487,11 грн.

Довідкою від 30.03.2001 №43 підтверджується виплата ОСОБА_2 у період проведення ним робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за травень-червень 1986 року у середньому розмірі 513,28 (а.с.26)

Вказана довідка була складена підприємством за формою та змістом що відповідає вимогам наказу Міністерства соціального захисту населення України № 644 від 12.10.2012, і підтверджує отримання ОСОБА_2 фактичної заробітної плати за роботу в зоні відчуження, з якої нараховується пенсія у розмірі 513,28.

Згідно з абз.5 п.2.3, п.2.8 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастроф, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Розмір заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження, встановлюється на підставі довідок про заробітну плату за період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які знаходяться у матеріалах архівної пенсійної справи ОСОБА_2, такі документи були прийняті органом Пенсійного фонду, як належні, про наявність будь-яких розбіжностей у них відповідач не зазначав.

З огляду на наведене, пенсію по втраті годувальника ОСОБА_1 необхідно було призначити згідно довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, видану Житомирським автотранспортним підприємством 30.03.2001 та яка має бути в пенсійній справі померлого чоловіка.

Крім того, листом Управління праці та зайнятості населення від 26.05.1998 ОСОБА_1 повідомлено, що рішення Урядової комісії від 07 серпня 1986 року №87 населений пункт Діброва в травні-червні 1986 року був віднесе ний до І зони небезпеки. Оплата праці працівників, відряджених для виконання робіт в даній зоні провадилась в 2-кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки /посадового окладу/,встановленої за основним місцем роботи, понад середній заробіток, який зберігався за попереднім місцем роботи. У даному випадку, в разі, коли на підприємстві не збережено документів, що підтверджують кількість відпрацьованих ОСОБА_2 годин і, можливо, роботу у вихідні дні, його оплата праці по винна бути перерахована з робочих днів, виходячи з встановленого в зоні 6-денного робочого тижня і 6-годинного робочого ДНЯ.

З огляду на наведене, дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з приводу відмову у призначені позивачу пенсії по втраті годувальника є протиправними.

Статтею 13 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за втрату годувальника, якщо його смерть пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

Позовна вимога про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію у разі втрати годувальника в розмірі фактичних збитків з 31.07.2018 на підставі довідки по заробітній платі померлого годувальника № 43 від 30.03.2001 підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Верховний суд України у своїй постанові від 16.05.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадках задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

На підставі зазначеного суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання пенсії по втраті годувальника відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Встановлено, що позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, про, що свідчить квитанція №25 від 08.01.2019 (а.с.4).

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача сплаченого позивачем судового збору у сумі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (м.Житомир, вул.Перемоги,55, код ЄДРПОУ 40380333) щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 (м.Житомир, площа Станишівська, буд.4/1, кв.43, РНОКПП НОМЕР_1) пенсії у разі втрати годувальника відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов'язати Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника з 31.07.2018 на підставі довідки по заробітній платі померлого годувальника ОСОБА_2 №43 від 30.03.2001.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва