Рішення № 80194525, 14.02.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року м.Житомир справа № 810/4104/18

категорія 9.4.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токаревої М.С.,

секретар судового засідання Мельниченко О.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом акціонерного товариства " Житомирський маслозавод" до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправними та скасування постанови та розпорядження,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Житомирський маслозавод" звернулось до суду з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправними та скасування постанови та розпорядження. В обґрунтування позову позивач зазначив, що Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку постановою № 307-ЦА-УП-Е про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів від 16.07.2018 до АТ "Житомирський маслозавод" застосовано санкцію за неподання інформації у виді штрафу у розмірі 180 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3060,00 грн. Крім того, відповідачем було винесено розпорядження №93 -ЦА-УП-Е, яким зобов’язано позивача у термін до 10.08.2018 усунути порушення законодавства шляхом надання інформації на запит (вимогу) від 03.04.2018 № 13/05/10001. Позивач вважає, що у відповідача не було підстав для винесення вказаних постанови та розпорядження, а тому просить визнати їх протиправними та скасувати.

21.12.2018 усною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання було замінено назву позивача на Акціонерне товариство "Житомирський маслозавод".

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстави викладених у позовній заяві та запереченнях на відзив і просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував щодо його задоволення з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

У ході судового розгляду було встановлено, що Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 03.04.2018 на адресу акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" було направлено запит №13/05/10001 щодо надання копії Звіту про оцінку пакету простих іменних акцій ПАТ акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", виконаного суб’єктом оціночної діяльності. У запиті також вказано, що у разі відсутності або неможливості надати будь-яку інформацію (документи), що наведені вище, необхідно надати письмові пояснення з цього приводу.

Листом від 16.04.2018 № 818 АТ "Житомирський маслозавод" повідомило Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, про неможливість надати звіт про оцінку пакету простих акцій ПАТ "Житомирський маслозавод", оскільки він переданий згідно акту приймання-передачі документів адвокату для виконання завдання відповідно до укладеного договору про надання правової допомоги.

На підтвердження обставин викладених у листі АТ "Житомирський маслозавод" було надано копію договору про надання правової допомоги № 22/01/2018 22.01.2018, копію акту прийому-передачі документації від 24.01.2018, листа-відповіді адвоката ОСОБА_3 від 16.04.2018.

Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку постановою № 307-ЦА-УП-Е про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів від 16.07.2018 за неподання інформації до АТ "Житомирський маслозавод" застосовано санкцію у виді штрафу у розмірі 180 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3060,00 грн.

В подальшому, відповідачем було винесено розпорядження №93 -ЦА-УП-Е, яким зобов’язано позивача у термін до 10.08.2018 усунути порушення законодавства шляхом надання інформації на запит (вимогу) від 03.04.2018 № 13/05/10001.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначає Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.1996 р. №448/96-ВР ( надалі Закон).

Згідно з абз.2 ст.1 Закону, державне регулювання ринку цінних паперів - це здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Згідно ч. 1 ст.5 Закону державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до п. 14 ст. 8 Закону до повноважень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку належить накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Приписами п.10 ст.8 Закону унормовано, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства.

За нормами п.32-1 ст.8 Закону Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право здійснювати контроль за виконанням учасниками ринку вимог, встановлених Законом України "Про акціонерні товариства", зокрема, щодо обов'язкового продажу акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно) - власника домінуючого контрольного пакета акцій та обов'язкового придбання акцій особою (особами, що діють спільно) - власником домінуючого контрольного пакета акцій на вимогу акціонерів.

Що стосується позиції позивача щодо того, що відповідач не мав права направляти на адресу позивача запит щодо надання інформації, то суд з цього приводу зазначає наступне.

Обґрунтовуючи свою позицію позивач посилається на те, що Комісія може вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства під час здійснення заходів контролю шляхом проведення планових та позапланових перевірок. Крім того, позивач вказує, що відповідач при направленні запиту посилався на те, що розглядає скаргу акціонера ПАТ "Житомирський маслозавод", проте, до цього часу йому не відомо, яку скаргу розглядає Комісія, з чим ця скарга пов’язана та в чому полягає порушення позивача щодо акціонера який поскаржився до Комісії.

Суд з цього приводу зазначає наступне.

Аналіз ст. 8 Закону свідчить, що ним передбачено, що окремо від проведення перевірок до повноважень Комісії віднесено право вимагати надання необхідних документів та виносити розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери.

Це право також жодним чином не пов’язано з поданням скарги акціонерами або іншими особами.

Що стосується правомірності оскаржуваної постанови та розпорядження та суд з цього приводу зазначає наступне.

Нормами п.7 ч.1 ст. 11 Закону визначено, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за неподання, подання не в повному обсязі інформації та/або подання недостовірної інформації до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку у розмірі до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зміст запиту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 03.04.2018 №13/05/10001 свідчить, що ним передбачено два альтернативних методи його виконання, зокрема або шляхом надання копії Звіту про оцінку пакету простих іменних акцій ПАТ акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", виконаного суб’єктом оціночної діяльності, або, у разі відсутності або неможливості надати будь-яку інформацію (документи), що наведені вище, необхідно надати письмові пояснення з цього приводу.

У ході судового розгляду справи було встановлено, що позивачем листом від 16.04.2018 № 818 АТ "Житомирський маслозавод" було повідомлено відповідача про неможливість надати звіт про оцінку пакету простих акцій ПАТ "Житомирський маслозавод", оскільки він переданий згідно акту приймання-передачі документів адвокату для виконання завдання відповідно до укладеного договору про надання правової допомоги та додано на підтвердження вказаних обставин відповідні підтверджуючі документи, зокрема копію договору про надання правової допомоги № 22/01/2018 22.01.2018, копію акту прийому-передачі документації від 24.01.2018, листа-відповіді адвоката ОСОБА_3 від 16.04.2018.

Вказані обставини дають суду підстави до висновку, що АТ "Житомирський маслозавод" було виконано вимоги запиту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 03.04.2018 №13/05/10001 у спосіб вказаний у цьому запиті.

Що стосується посилання відповідача на те, що ним не вимагалось у позивача оригіналу звіту, то суд не приймає його до уваги, оскільки чинним законодавством не передбачено обов’язку надання копій документів за відсутності оригіналу, оскільки у даному випадку надавач такої інформації буде позбавлений можливості засвідчити такі копії на відповідність змісту оригіналу.

Що стосується посилання представника відповідача на те, що у відповідності до ч.2 ст. 22 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" позивачем не вжито усіх заходів на виконання вимог запиту, то суд не приймає його до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 22 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інформація або документи можуть втратити статус адвокатської таємниці за письмовою заявою клієнта (особи, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав). При цьому інформація або документи, що отримані від третіх осіб і містять відомості про них, можуть поширюватися з урахуванням вимог законодавства з питань захисту персональних даних.

Аналіз наведеної норми свідчить, що нею передбачено право на отримання від адвоката документів, зокрема у зв’язку з його письмовою заявою. Проте, дана норма не передбачає обов’язку на подання клієнтом заяви про втрату документами статусу адвокатської таємниці у зв’язку з надхоженням запитів контролюючих органів.

У контексті наведеного необхідно відмітити, що обов'язковою ознакою будь – якого правопорушення є наявність вини - внутрішнього негативного ставлення суб'єкта до інтересів людей, суспільства.

У юридичній науці виокремлюють ряд ознак правопорушення, за якими його характеризують як поведінку, що має протиправний характер, тобто суперечить приписам правових норм; залежить від волі правопорушника; призводить до настання негативних наслідків; знаходить своє вираження у діянні (дії або бездіяльності) суб'єкта, тощо.

В той же час, підставами юридичної відповідальності є сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою і необхідною. Відсутність сукупності таких обставин виключає таку відповідальність.

Основною підставою притягнення до юридичної відповідальності є наявність складу правопорушення (системи ознак правопорушення, необхідних та достатніх для застосування до правопорушника заходів юридичної відповідальності та при наявності яких діяння визнається правопорушенням).

Підставами настання юридичної відповідальності визначено сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність належною, тобто такою, що переслідує легітимну мету, та необхідною в демократичному суспільстві, тобто пропорційною переслідуваній меті.

Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 №15-рп/2004 (справа про призначення судом більш м'якого покарання) зазначив, що: "... Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. ... Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню." (пункт 4.1).

Таким чином, застосована уповноваженими органами держави відповідальність має бути співрозмірною із вчиненим особою правопорушенням.

Про те, що суду слід встановити чи був застосований до особи захід відповідальності необхідний у демократичному суспільстві для досягнення мети неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 30.10.2014 (справа "Швидка проти України") вказано, що при оцінці пропорційності втручання слід враховувати, серед інших чинників, характер та суворість застосованих стягнень (див. рішення у справах "Джейлан проти Туреччини" (Ceylan v. Turkey) [ВП], заява № 23556/94, п. 37, ECHR 1999-IV, "Таммер проти Естонії" (Tammer v. Estonia), заява № 41205/98, п. 69, ECHR 2001-I, та "Скалка проти Польщі" (Skalka v. Poland), заява № 43425/98, п. 38, від 27 травня 2003 року).

У пункті 168 Рішення Європейського Суду з прав людини від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Суд вказав, що: "будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).".

Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду обставини та норми законодавства, які їх регулюють, суд дійшов висновку, що позивачем виконано обов’язок щодо надання відповіді на запит Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку у спосіб визначений у цьому запиті, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для притягнення АТ "Житомирський маслозавод" до відповідачльності за невиконання вимог п.7 ч.1 ст. 11 Закону.

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги зазначене та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оспорюваних постанов і розпорядження діяв не з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, несправедливо, необґрунтовано та з використанням повноваження всупереч меті, з якою це повноваження надано.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, суд визнає постанову №307-ЦА-УП-Е та розпорядження №93 -ЦА-УП-Е Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16 липня 2018 року протиправними та скасовує їх.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З доданого до позовної заяви документу про сплату судового збору вбачається, що понесені судові витрати в сумі 1762,00 грн., які з огляду на задоволення позову слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" (вул. Івана Гонти, 4,Житомир,10002, код ЄДРПОУ 00182863) задовольнити.

Визнати протиправними постанову №307-ЦА-УП-Е та розпорядження №93 -ЦА-УП-Е Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (вул. Московська, 8, корп. 30, м.Київ,01010, код ЄДРПОУ 37956207) від 16 липня 2018 року та скасувати їх.

Стягнути з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку за рахунок бюджетних асигнувань на користь Акціонерного товариства " Житомирський маслозавод" понесені судові витрати в сумі 1762,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст.255 КАС України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя М.С. Токарева

Повне судове рішення складене 28 лютого 2018 року