Рішення № 80194196, 14.01.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

14 січня 2019 р. Справа № 0240/3407/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Кулика В.В.,

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3

до Хмільницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області

про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним рішення, зобов'язання провести нарахування та виплату пенсії,

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з адміністративним позовом Хмільницького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області у якому просить визнати протиправною бездіяльність Хмільницького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо ігнорування заяви ОСОБА_3 у наданні допомоги згідно п.3.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" в частині отримання необхідних довідок для виконання заяви про обрахунок пенсії з урахуванням заробітної плати з 01.1982 року по 12.1986 року; визнати протиправним рішення Хмільницького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо відмови ОСОБА_3 у розрахунку пенсії згідно ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням отриманої заробітної плати з 01.1982 року по 12.1986 року; зобов’язати Хмільницьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області провести нарахування та виплату пенсії ОСОБА_3 з 21.08.2018 року із урахуванням заробітної плати, отриманої за період з 01.1982 року по 12.1986 року відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою суду від 03.10.2018 року відкрито провадження у справі.

05.11.2018 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач не погоджується із вимогами, які викладені в адміністративному позові, та зауважив, що періоди заробітної плати, які просить позивач зарахувати для обчислення пенсії є невигідними для розрахунку пенсії та призведуть до зменшення розміру пенсії, просив відмовити у задоволенні позову.

06.12.2018 року на адресу суду представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог та виклав позовні вимоги наступним чином: визнати протиправною бездіяльність Хмільницького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, щодо ігнорування заяви ОСОБА_3 у наданні допомоги згідно п.3.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" в частині отримання необхідних довідок про отриману заробітну плату, вказану у партійному квитку №16970556, який виданий Хмільницьким районним комітетом Компартії України Вінницької області від 26.04.1978 року та зобов’язати Хмільницьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області провести нарахування та виплату пенсії ОСОБА_3 з 21.08.2018 року із урахуванням заробітної плати, вказаної у партійному квитку №16970556, який виданий Хмільницьким районним комітетом Компартії України Вінницької області від 26.04.1978 року за період з 01.1982 року по 12.1986 року відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлений позов та просили його задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином, крім того подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3 з 21.10.2013 року перебуває на обліку в Хмільницькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Вінницької області та отримує пенсію згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

21.08.2018 року позивач звернувся до Хмільницького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області з заявою про врахування згідно п.1 ст. 40 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заробітної плати до 2000 року, а саме: періоду з 1982р. по 1986р. Разом із заявою позивач надав партійний квиток №16970556, який був виданий Хмільницьким райкомом Компартії України Вінницької області від 26.04.1978 року. У партійному квитку вказана вся заробітна плата з 04.1978 року по 02.1991 року, яку отримав позивач під час проходження служби (роботи) у військовій частині №61907 в Німецькій демократичній республіці. У заяві про врахування заробітної плати позивач клопотав на підставі п.п. 3.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" про надання допомоги у разі потреби отримання будь-яких додаткових спеціальних довідок.

29.08.2018 року Хмільницьке об'єднане Управління Пенсійного фонду України Вінницької області відмовило ОСОБА_3 у зарахуванні вказаної заробітної плати для обрахунку пенсії, та повідомило, що періоди заробітної плати, які просить позивач зарахувати для обчислення пенсії є невигідними для розрахунку пенсії, які призведуть до зменшення розміру пенсії.

Вважаючи такі дії Хмільницького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області протиправними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 46 Конституції України державою Україна гарантується право громадян на отримання пенсійного забезпечення.

Статтею 65 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено загальний порядок визначення середньомісячного заробітку для обчислення пенсії. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією.

Порядком визначення заробітної плати для обчислення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2006 року № 919 передбачено, що за наявності підприємства, установи, організації, де працювала особа, або їх правонаступника, за період до 01 січня 1998 року та у разі відсутності даних у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків і Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування заробітна плата (дохід) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується під час призначення пенсії, - визначається виходячи із розміру середньої заробітної плати за відповідною професією (посадою) на зазначеному підприємстві, в установі, організації, що склалася у кожному місці роботи, за який втрачено документи про нарахування та виплату заробітної плати (доходу).

У відповідності до цього Порядку заробітна плата (дохід) для призначення пенсії за період страхового стажу застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу починаючи з 01 січня 1998 року визначається за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків і Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж, починаючи з 1 липня 2000 року, становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, регулює питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058.

Відповідно до п.2.10 зазначеного Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Судом встановлено, що з січня 1982 року по грудень 1986 року розмір плати підтверджується записами в партійному квитку №16970556 виданого ОСОБА_3 Щомісячні відрахування членів Комуністичної партії встановлювались в наступному розмірі: у випадку заробітної плати в розмірі до 50 рублів - 10 копійок, від 51 до 100 руб. - 0,5%, від 101 до 150 руб. - 1,0% від 151 до 200 руб. - 1,5%, від 201 до 250 руб. - 2,0%, від 251 до 300 руб. - 2,5%, більше 300 руб. - 3,0% місячного заробітку. Даний внесок був єдиним по країні і затверджений Статутом КП СРСР на ХІІ з'їзді., тобто, визначений законодавством.

Відповідно до п. 3.3. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1 орган, що призначає пенсію, надає: роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу I цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

П. 1.1 Порядку передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління за місцем проживання (реєстрації).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є непрацюючою особою, а відтак, підпадає під коло осіб, якому у даному випадку Хмільницьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області повинно було надати допомогу в одержанні відсутніх документів для призначення пенсії.

Оскільки з метою досудового врегулювання позивач звертався до Хмільницького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, однак отримав лише лист з роз'ясненнями законодавства у відповідь, зі змісту якого вбачається, що перерахунок не буде здійснено.

Відповідачем не вчинено заходів, передбачених п.3.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" в частині отримання необхідних довідок про отриману заробітну плату, вказану у партійному квитку №16970556, який виданий Хмільницьким районним комітетом Компартії України Вінницької області від 26.04.1978 року та не прийнято жодного рішення, яке б відповідало вищезазначеним критеріям, тобто допущено бездіяльність, якою порушено позивача права, свободи та інтереси.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради Європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Щодо позовної вимоги про зобов’язання Хмільницького об’єднання управління Пенсійного фонду України Вінницької області провести нарахування та виплату пенсії ОСОБА_3 з 21.08.2018 року із урахуванням заробітної плати, вказаної у партійному квитку №16970556, який виданий Хмільницьким районним комітетом Компартії України Вінницької області від 26.04.1978 року за період з 01.1982 року по 12.1986 року відповідно до ст.40 Закону України «Про зальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суд зазначає, що у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, тому суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє, у зв'язку з чим дана позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки є передчасною.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин 1 - 3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється згідно ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Хмільницького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, щодо ігнорування заяви ОСОБА_3 у наданні допомоги згідно п.3.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" в частині отримання довідок про отриману заробітну плату вказану у партійному квитку №16970556, який видав Хмільницький райком Компартії України Вінницької області від 26.04.1978 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 22000, НОМЕР_1) сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 352,40 грн. (триста п'ятдесят дві гривні, 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Хмільницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (вул. Столярчука, 15а, м. Хмільник, Вінницька область, 22000, код ЄДРПОУ 37730452).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя підпис ОСОБА_4

Копія вірна Суддя:

Секретар: