Рішення № 80194180, 01.03.2019, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/6094/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

19 лютого 2019 року Київський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.

при секретарі - Горошко О.О.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – адвоката ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3,

представника відповідача – адвоката ОСОБА_4,

третьої особи – ОСОБА_5,

розглянувши у м.Полтаві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу, третя особа – ОСОБА_5, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу.

В позовній заяві посилалась на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7, із 2008 року проживали однією сім'єю як чоловік та дружина, але без реєстрації шлюбу.

Були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обв’язки, але не звернулися до державного органу реєстрації актів цивільного стану про реєстрацію шлюбу у зв’язку із тим, що і вона, і її цивільний чоловік дуже часто хворіли і дуже багато сил і часу йшли на лікування та догляд один за одним.

18 травня 2018 року ОСОБА_7 помер.

Місцем їхнього постійного проживання була квартира, яка знаходиться за адресою: майдан Незалежності, 16, кв.6, м. Полтава, що належала ОСОБА_7 на праві власності.

Разом із ними в квартирі проживала донька її чоловіка - ОСОБА_8.

На даний час між позивачем та відповідачем виник спір щодо поділу майна, яке належало їй та померлому чоловікові ОСОБА_7

Тому позивач просила суд встановити факт проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, в кв.6 по майдану Незалежності, буд. 16 у місті Полтава однією сім’єю без реєстрації шлюбу із 2008 року до 18 травня 2018 року (день смерті).

Відповідач ОСОБА_3 надала відзив на позов, у якому повідомила, що позов не визнає в повному обсязі.

Зазначила, що обставини, якими позивач обґрунтувала свої вимоги, вона повністю заперечує та не погоджується з їх правовою оцінкою, яка надається у позові.

Позивач вказує, що вона постійно проживала з ОСОБА_7, який помер 18 травня 2018 року, за адресою: м.Полтава, майдан НезалежностіАДРЕСА_1 з 2008 по 18 травня 2018 року, що не відповідає дійсності.

Позивачу не відомо про те, що адреса житлового приміщення, в якому постійно мешкав покійний ОСОБА_7 разом з сім’єю, у 2015 році була змінена. Позивач не проживала за адресою, яку вона вказала у позовній заяві, не була зареєстрована в будинку та у встановленому законом порядку не набувала права користування цим житлом.

Інколи позивач дійсно відвідувала ОСОБА_7 в цій квартирі. Щодо особистих речей позивача відповідачу нічого не відомо.

У будинку за адресою: м. Полтава, майдан Незалежності, 16а, за період, в який позивач просить встановити факт проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, були зареєстровані та постійно проживали разом з ОСОБА_7 однією сім’єю: мати відповідача - ОСОБА_5, сестра (дочка померлого) ОСОБА_9, відповідач ОСОБА_3 та її малолітній син ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Позивач у вказаний період не мала жодного відношення до життя батька і родини відповідача.

Позивач також ніколи не була пов’язана з ОСОБА_7 спільним побутом, сімейним бюджетом та веденням спільного господарства. Побутові питання та проблеми батько вирішував спільно з проживаючими у його квартирі дійсними членами своєї сім’ї.

Не відповідає дійсності твердження позивача, що ОСОБА_7 дуже часто хворів, і позивач здійснювала догляд за ним. Він був матеріально забезпеченим, отримував заробітну плату, пенсію та повністю себе забезпечував. Спільного бюджету з позивачем він не мав. Він не потребував догляду, як тяжко хворий, матеріальної допомоги на лікування, оскільки працював, отримував заробітну плату і пенсію.

В останні два тижні свого життя він погано себе почував і був змушений лягти на обстеження до стаціонару. Смерть батька була неочікуваною та раптовою. Позивач не приймала участі в його лікуванні, а також у витратах на його поховання. Сім’єю для її покійного батька були її мати і відповідач з сестрою, а ніяк не позивач, з якою у батька не було жодних сімейних відносин.

Тому в задоволенні позову просила відмовити в повному обсязі.

В підготовчому судовому засіданні судом було вирішено клопотання сторін про виклик в судове засідання та допит свідків.

Так, ухвалою від 16 січня 2019 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про виклик та допит свідків: ОСОБА_11 Гафура Тагаєвича, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14.

Цією ж ухвалою задоволено клопотання відповідача ОСОБА_3 про виклик в судове засідання та допит свідків: ОСОБА_15, ОСОБА_16.

Відповідач ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням про витребування доказів, яке задоволено ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 20 грудня 2018 року, Витребувано у Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтава ради докази, а саме: довідку з інформацією, чи звертався громадянин ОСОБА_7, зареєстрований за адресою: м. Полтава, майдан Незалежності, 16а, у період з 2016 року по 18 травня 2018 року до Управління праці і соціального захисту населення, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у місті Полтава ради з заявами про призначення йому житлової субсидії на оплату житлово - комунальних послуг та чи призначалася йому субсидія у вказаний період, а також витребувано належно засвідчені копії усіх заяв про призначення житлової субсидії і Декларацій про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, які подавав до Управління ОСОБА_7 у період з 2016 року по 18.05.2018 року.

Також вказаною ухвалою суду витребувано у Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтава ради докази, а саме: довідку з інформацією чи зверталася до Управління праці та соціального захисту населення, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської та Шевченківської районної у місті Полтава ради у період з 01 січня 2008 року по 18 травня 2018 року ОСОБА_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, із заявами про призначення їй житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг та чи призначалася їй така субсидія у вказаний період, а також витребувано належним чином засвідчені копії усіх заяв про призначення житлової субсидії і Декларацій про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, які подавала до Управління громадянка ОСОБА_1 у період з 01 січня 2008 року по 18 травня 2018 року (а.с.97).

Також ухвалою суду від 16 січня 2019 року ОСОБА_5 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

В судовому засіданні 19 лютого 2019 року на стадії дослідження доказів позивач звернулась до суду з клопотанням про виклик в судове засідання та допит в якості свідка ОСОБА_17 з метою підтвердження факту спільного проживання у належному йому житлі позивача та ОСОБА_7 в період з 2006 по 2008 рік, поки вони не виїхали на проживання до належного ОСОБА_7 житлового приміщення по майдану Незалежності, 16.

В задоволенні даного клопотання судом відмовлено, оскільки обставини спільного проживання позивача з ОСОБА_7 в період з 2006 по 2008 рік не входять до предмета доказування. Позивач просила суд встановити факт спільного проживання з ОСОБА_7 в кв.6 по майдану Незалежності, буд. 16 у місті Полтава однією сім’єю без реєстрації шлюбу із 2008 року до 18 травня 2018 року, тому показання свідка щодо їхнього проживання за іншою адресою в період з 2006 року є неналежним доказом, оскільки не містять інформації щодо предмета доказування.

Також судом в судовому засіданні 19 лютого 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення до матеріалів справи письмових доказів у зв’язку з порушенням порядку подання доказів, передбаченого ч.9 ст.84 ЦПК України.

Звертаючись до суду з клопотанням про залучення письмових доказів, позивач суду повідомила, що їх копії завчасно іншим учасникам справи нею не направлялись. Позивач також не мала при собі копій таких письмових доказів для вручення їх в судовому засіданні іншим учасникам справи.

Згідно ч.9 ст.84 ЦПК України суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Позивач, представництво інтересів якої під час підготовчого судового засідання та під час судових засідань з розгляду справи по суті здійснювалось професійним адвокатом, вказані вимогу Цивільного процесуального закону до уваги не взяла.

Тому в задоволенні даного клопотання судом також було відмовлено.

Також в судовому засіданні 19 лютого 2019 року позивач просила розглядати справу за відсутності свідка ОСОБА_18, який перебуває поза межами України та не може з’явитися в судове засідання.

Інші заяви та клопотання учасниками справи суду не подавалися.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_6 та її представник адвокат ОСОБА_2 позов підтримали в повному обсязі, пославшись на викладені в позовній заяві обставини, просили його задовольнити, встановити факт проживання ОСОБА_6 з ОСОБА_7 в кв.6 по майдану Незалежності, буд. 16 у місті Полтава однією сім’єю без реєстрації шлюбу із 2008 року до дня його смерті, що настала 18 травня 2018 року.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечили, в його задоволенні просили відмовити. При цьому посилались на те, що покійний ОСОБА_7 не проживав однією сім’єю, не мав спільного бюджету та ніколи не вів з ОСОБА_1 спільного господарства.

Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні також пояснила, що проживала з ОСОБА_7 однією сім’єю. Зазначила, що шлюб з ним було розірвано у 2001 році для вирішення питань постановки її на квартирний облік. Але і після цього вони проживали як сім’я. Їй відомо, що ОСОБА_7 інколи зустрічався з іншими жінками, інколи до нього приходила ОСОБА_1, але спільного господарства з позивачем він не мав, у них не було спільного бюджету. Сім’єю ОСОБА_7 до самої його смерті була вона – ОСОБА_5 та їхні дочки, онуки. Тому в задоволенні позову просила відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників справи та їх представників, показання свідків, дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 травня 2018 року помер ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії І-КЕ №376639, виданого 19 травня 2018 року Київським районним у м.Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції (а.с.35).

З метою поділу майна, що належало ОСОБА_7 та їй позивач звернулась з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст.74 ЦПК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Проте, будь-яких доказів, з яких вбачалось би, яке саме майно належало ОСОБА_7 на час смерті, та яке було придбано ним під час спільного проживання з ОСОБА_1, сторони суду не надали.

В судовому засіданні позивач пояснювала, що у них з ОСОБА_7 були грошові накопичення. Проте, доказів наявності такого накопичення, періоду, за який таке накопичення відбулося – до 2008 року, який позивач заявляє як початок спільного проживання з ОСОБА_7, або після 2008 року, за рахунок яких коштів, сторони суду не надали, з клопотаннями щодо витребування таких доказів до суду не зверталися.

Судом встановлено, що ОСОБА_1Б та ОСОБА_7 перебували в близьких стосунках, проте дослідженими в судовому засіданні доказами не підтверджено факт їх спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету.

При цьому свідки, допитані судом за клопотанням позивача, підтверджували факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що є дочкою ОСОБА_1. Зазначила, що ОСОБА_1 з ОСОБА_7 спочатку проживали у знятому житлі, а влітку 2008 року він перевіз її до належної йому квартири по майдану Незалежності, 16. З 2008 року ОСОБА_1 постійно проживала за вказаною адресою. Свідок часто приходила до матері під час її проживання у вказаній квартирі. Тому підтверджує, що ОСОБА_1 з ОСОБА_7 вели спільне господарство. У них був спільний бюджет, про що свідок знає від матері, а також зі своїх спостережень. ОСОБА_1 та ОСОБА_7 оплачували половину комунальних послуг, а другу половину оплачувала ОСОБА_19 з дочкою та онуком.

ОСОБА_20 Володимирівна пояснила, що є подругою позивача. Знає, що ОСОБА_1 проживала з Славіком, жили вони дуже добре. Славіка вона бачила двічі, коли приходила до позивача на ринок по вул.Артема. Двічі була у ОСОБА_1 в гостях у квартирі по майдану Незалежності: одразу, як ОСОБА_1 та Славік познайомились, у 2007 році, а коли вдруге – не пам’ятає.

Свідок ОСОБА_21 суду пояснила, що вони з позивачем працюють поруч на квітковому ринку по вул.Артема. ОСОБА_1 познайомила свідка зі Славіком, якого відрекомендувала як свого чоловіка. З ним у ОСОБА_1 були дуже хороші відносини. Він привозив їй їжу, ліки. Тетяна також купляла для нього щось добреньке, що він любив. В гостях у ОСОБА_1 свідок не була.

Свідок ОСОБА_13 з ОСОБА_7 познайомилась у 2008 році. Тоді він з ОСОБА_1 приходили до неї проконсультуватися з приводу можливості повернення депозиту з кредитної спілки. Приблизно у 2010 році свідок попросила у ОСОБА_1 позичити гроші. ОСОБА_1 відповіла, що запитає у ОСОБА_7, оскільки гроші у них спільні. Через деякий час сказала, що позичить гроші. За грошима свідок приходила до будинку по майдану Незалежності, 16. В будинок не заходила.

Свідки, допитані судом за клопотанням відповідача, в судовому засіданні факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 однією сім’єю спростовували.

Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що є сусідкою родини ОСОБА_7. Проживає у квартирі №1 по майдану Незалежності, 16а у м.Полтаві. ОСОБА_7 був її близьким другом, вони часто з ним спілкувались, він завжди ділився з нею думками. ОСОБА_7 проживав зі своєю сім’єю: з жінкою – ОСОБА_19 та донькою ОСОБА_22. У 2016-2017 році до них приїхала сестра ОСОБА_5 Коли молодша дочка одружилася, вона виїхала. У квартирі почала проживати старша дочка – ОСОБА_3. ОСОБА_1 у квартирі ОСОБА_7 свідок не бачила жодного разу, хоча заходила до них по сусідськи часто: раз чи два на тиждень. ОСОБА_1 бачила інколи у дворі, як вона проходила повз вікна свідка. Під час бесіди з нею ОСОБА_7 казав, що ОСОБА_19 – це єдина жінка, з якою йому було добре. Про ОСОБА_1 ОСОБА_7 не розповідав їй нічого.

Свідок ОСОБА_15 суду також пояснила, що з 1994 року проживає у будинку №16а по майдану Незалежності у м.Полтаві, та добре знає сім’ю ОСОБА_7. З ОСОБА_1 не знайома. Декілька разів бачила її у дворі. Коли з нею віталася, ОСОБА_1 не відповідала. Коли свідок запитала про цю жінку у ОСОБА_3, вона сказала, що це «приходящая». Про те, що ОСОБА_5 колишня дружина ОСОБА_7, свідок дізналася після смерті ОСОБА_23.

Оцінюючи вказані показання свідків в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність безспірних доказів того, що ОСОБА_1 постійно проживала за адресою: м.Полтава, майдан Незалежності, 16а, кв.6.

При цьому на підтвердження даної обставини свідчили лише свідки ОСОБА_11, яка є дочкою позивача, та свідок ОСОБА_12, яка є її подругою. Внаслідок своїх родинних та дружніх відносин з позивачем вказані свідки могли не об’єктивно сприймати обставини. Крім того свідок ОСОБА_12 прізвища чоловіка на ім’я Славік, з яким жила ОСОБА_1 не знає.

Свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_13, які до ОСОБА_1 та ОСОБА_7 додому не приходили, про те як був влаштований їх побут, власного уявлення не мають. Про відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 знають лише зі слів ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_21, крім того, мала можливість спостерігати, коли Славік приїздив до ОСОБА_1 на роботу, привозив їй їсти, привозив ліки. Проте, дані обставини також з достовірністю не можуть свідчити про ведення ОСОБА_1 та ОСОБА_7 спільного господарства.

За приписами частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Факт наявності у ОСОБА_1 спільного бюджету з ОСОБА_7 дослідженими у справі доказами також не підтверджується. Про існування у них спільного бюджету пояснювали свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_13, яким про це відомо від ОСОБА_1

Доказів ведення позивачем та ОСОБА_7 спільного господарства також надано не було.

Крім того, зазначена обставина спростовується даними Декларації ОСОБА_7 про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії від 12 жовтня 2016 року, яка подана ним Управлінню праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної у м.Полтаві ради.

У вказаній декларації ОСОБА_7, зазначаючи осіб, які зареєстровані (проживають) разом з ним, та про їх доходи вказав ще чотирьох осіб: ОСОБА_5, вказавши у примітці, що вона – жінка, ОСОБА_22 – дочка, ОСОБА_24 – дочка, ОСОБА_10 – онук (а.с.111).

При цьому у вказаній декларації ним не зазначена ОСОБА_1, а ОСОБА_5 вказана як «жінка».

Про те, що ОСОБА_7 проживав сім’єю з ОСОБА_5 в судовому засіданні свідчили ОСОБА_15, яка пояснила, що тільки після смерті ОСОБА_7 вона дізналась, що у нього був розірваний шлюб з ОСОБА_5, та свідок ОСОБА_16, яка пояснила, що раз або двічі на тиждень заходила до ОСОБА_5, і жодного разу в кватирі не бачила ОСОБА_1 Також даний свідок стверджувала, що ОСОБА_7 сім’єю жив з ОСОБА_5 та дочками.

Факт спільної оплати ОСОБА_1 та ОСОБА_7 комунальних послуг із спільних коштів також не підтверджується жодним доказом.

Відповідачем ОСОБА_3 до відзиву додано копії квитанцій про оплату комунальних послуг, спожитих за адресою: м.Полтава, майдан Незалежності, 16, кв.6 в період з квітня 2014 року (а.с.45 – 55, 63-85).

Платником у вказаних квитанціях зазначено ОСОБА_7, крім дублікатів квитанцій про оплату послуг ПФ «Укртелеком», з яких вбачається, що оплата послуг здійснена ОСОБА_25 (а.с.63, 65, 66, 68, 69, 70, 74, 76, 78, 81-85).

Жодної квитанції, у якій би платником була ОСОБА_1 до матеріалів справи не додано.

Враховуючи, що особові рахунки комунальними підприємствами було відкрито на ОСОБА_7 як власника житлового приміщення, у зв’язку з чим при оплаті послуг в квитанції він вказувався як платник, наявність у позивача таких квитанцій могла свідчити про здійснення нею оплати комунальних послуг. Але позивачем такі докази суду не надавалися.

Не підтверджено також доказами у справі факт здійснення ремонту належного ОСОБА_7 житла за рахунок спільних з ОСОБА_1 коштів.

При цьому судом встановлено, що власники квартир за адресою: м.Полтава, майдан Незалежності, 16а, за рахунок власних коштів здійснили утеплення фасаду належного їм житлового будинку. ОСОБА_7 та ОСОБА_5 разом вносили гроші на утеплення будинку, що в судовому засіданні підтвердила свідок ОСОБА_16, яка також пояснила, що фактично гроші на утеплення будинку в сумі 21 тисяча гривень давала ОСОБА_5

Витрати на поховання ОСОБА_7 несла відповідач ОСОБА_3

Зазначена обставина підтверджується:

даними рахунку-заказу №54023 від 20 травня 2018 року на придбання-оформлення предметів та послуг похоронного призначення на суму 373 грн. 30 коп., у якій замовником вказана ОСОБА_3 (а.с.58),

даними рахунку-заказу №61481 від 20 травня 2018 року на придбання-оформлення предметів та послуг похоронного призначення на суму 295 грн. 00 коп., замовник – ОСОБА_3 (а.с.59),

даними довідки КП «Ритуал» Харківської міської ради від 21 травня 2018 року, виданої ОСОБА_3, згідно якої тіло ОСОБА_7 піддано кремації 21 травня 2018 року у крематорії м.Харкова, за що сплачено 9500 грн. (а.с.60).

Як зазначено у правовій позиції Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у справі № 6-148цс12, яка згідно ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов’язковою для застосування судами при розгляді цивільних справ, відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюється положення глави 8 цього Кодексу.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що ст. 74 СК України поширюється на правовідносини між чоловіком та жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім’ї.

Як звернув увагу Верховний Суд у постанові від 19 грудня 2018 року у справі №345/710/16-ц, у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11 роз'яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

Верховний Суд України у постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-135цс13 висловив правову позицію, за якою майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету), а інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Обов'язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України №5-рп/99 від 03 червня 1999 року).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як передбачено ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки дослідженими в судовому засіданні доказами не підтверджено факту постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_7, ведення ними спільного господарства, наявності у ОСОБА_1 та ОСОБА_7 спільного бюджету, несення ними спільних витрат на оплату комунальних послуг, на ремонт будинку, придбання спільного майна, тощо, суд приходить до висновку про необхідність в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

У зв’язку з відмовою в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1,

відповідач - ОСОБА_3, зареєстроване місце проживання – м.Полтава, майдан Незалежності, 16а, кв.6, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2,

третя особа – ОСОБА_5, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3.

Повний текст рішення виготовлено 01 березня 2019 року.

Головуючий О.А.Самсонова

01.03.2019