Рішення № 80193150, 05.02.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/44436/18

Провадження № 2-а/761/121/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді Осаулова А.А.

за участю секретаря Вольда М.А.

за участю позивача та представника відповідача ОСОБА_1., ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Офісу великих платників податків ДФС України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в порядку адміністративного судочинства з позовною заявою до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 1), Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення від 05.11.2018 року №17170/к/99-99-11-02-02-25; визнати протиправною та скасувати постанову від 17.10.2018 року №50/28-10-44-04/14307357.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 жовтня 2018 року заступником начальника Офісу великих платників податків ДФС Дерев’янком О.В. на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 8 жовтня 2018 року № 50/28-10-44-04/14307357 на ОСОБА_1., головного бухгалтера КП СПБ «Арсенал», складено Постанову № 50/28-10-44-04/14307357 про накладання адміністративного стягнення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2 040,00 грн.

22 жовтня 2018 року вказана постанова була оскаржена до ДФС України. При розгляді скарги, перший заступник Голови ДФС України Білан С.В. проігнорував зазначені у скарзі порушення норм КУпАП, не надав відповіді на питання, що були підняті у скарзі, та прийняв невмотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги.

Позивач зазначає, що КП СПБ «Арсенал» не сплатило своєчасно єдиний внесок за червень 2018 року, тому днем вчинення правопорушення є 20 липня 2018 року.

Таким чином, строк накладання даного адміністративного стягнення сплив 20 вересня 2018 р., а постанова про адміністративне стягнення винесена 17 жовтня 2018 р Таким чином, з моменту вчинення правопорушення і до моменту накладання адміністративного стягнення минуло більше двох місяців.

Також позивач вказує, що справа в його присутності не розглядалася, а йому вручили підписану постанову, чим була порушено вимоги ст.268 КУпАП.

На думку позивача, постанова від 17.10.2018 р. № 50/28-10-44-04/14307357 про накладання адміністративного стягнення складена з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача 2 зазначив, що постанова про накладання адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 165-1 КУпАП є правомірною та санкція застосована з урахуванням усіх обставин справи та в межах чинного законодавства, а доводи викладені в позовній заяві є необґрунтованими та безпідставними, такими, що спростовуються фактичними обставинами справи та доказами, наявними в матеріалах справи, в зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Рибака М.А. від 21.11.2018 року у вказаній справі було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 17 жовтня 2018 року заступником начальника Офісу великих платників податків ДФС Дерев’янком О.В. на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 08 жовтня 2018 року № 50/28-10-44-04 винесено Постанову № 50/28-10-44-04/14307357 про накладання адміністративного стягнення, за якою головного бухгалтера КП СПБ «Арсенал» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбачено ч. 4 ст. 165-1 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у сумі 2040,00 грн (а.с. 4).

Як вбачається із змісту даної постанови, ОСОБА_1 порушив п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 1 644 998,70 грн. за червень 2018 року, граничний термін сплати 20.07.2018 року, фактично сплачено 07.09.2018 року.

Вказана постанова була оскаржена до Державної фіскальної служби. За результатами розгляду такої скарги перший заступник Голови ДФС України Білан С.В. виніс рішення про відмову у задоволенні скарги, а постанову від 17.10.2018 року залишив без змін (а.с. 8-9).

Відповідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 165-1 КУпАП, несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від вісімдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі статтею 234-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи доходів і зборів розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням порядку приймання готівки для подальшого її переказу (стаття 163-13), порушенням порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги) (стаття 163-15), ухиленням від подання декларації про доходи (стаття 164-1), порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (стаття 165-1), порушенням порядку припинення юридичної особи (частини третя - шоста статті 166-6), перешкоджанням уповноваженим особам органів доходів і зборів у проведенні перевірок (стаття 188-23). Від імені органів доходів і зборів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники органів доходів і зборів та їх заступники, уповноважені ними посадові (службові) особи.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Згідно із ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

П. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці, тобто підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства. Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.

Згідно ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідальності з законом.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно статі 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За нормою ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, серед іншого, відомості про особу порушника. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка вчинила адміністративне правопорушення. При складанні протоколу порушникові роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

При цьому, суд не вбачає підстав для скасування постанови відповідача з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Разом із тим, відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, стороною відповідача в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України було доведено правомірність свого рішення, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що позивачем було вчинено порушення в частині несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за що передбачена відповідальність ч. 4 ст. 165-1 КУпАП.

Твердження позивача про те, що постанову №50/28/10-44/04/14307357 про накладення адміністративного стягнення та рішення про розгляд скарги на постанову у справі про адміністративне правопорушення від 05.11.2018 року №17170/к/99-99-11-02-02-25 було прийнято з порушенням норм КУпАП, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Зокрема, позивач сам у своєму позові вказує, що його було повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення на 17.10.2018 року, проте, справу розглянуто без його присутності. Між тим, ст. 268 КУпАП надає право розглядати справу під час відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Порушень під час винесення рішення про розгляд скарги на постанову у справі про адміністративне правопорушення від 05.11.2018 року №17170/к/99-99-11-02-02-25 судом не встановлено.

Розглядаючи доводи позивача про закінчення визначених ст. 38 КУпАП строків притягнення до відповідальності слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

У даному випадку єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за червень 2018 року було сплачено 07.09.2018 року, у той час, коли граничний термін сплати 20.07.2018 року. Отже, датою вчинення правопорушення є 07.09.2018 року, оскаржувану постанову винесено 17.10.2018 року, а тому двомісячний строк для накладення адміністративного стягнення органом, що виніс дану постанову, порушено не було.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

За викладених обставин, враховуючи, що постанову та рішення було винесено з дотримання вимог закону, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 25, 72, 77, 286 КАС України, ст.ст. 7, 38, 165-1, 234-2, 245, 251, 252, 254, 256, 283, 284 КУПАП, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Офісу великих платників податків ДФС України про скасування постанови від 17.10.2018 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення №50 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду до або через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя: А.А.Осаулов (

Повний текст рішення виготовлено 08.02.2019 року