Рішення № 80193065, 06.02.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/12285/18

Провадження № 2/761/1207/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря: Вольда М.А.

та позивача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у загальному позовному провадженні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: чотирнадцята київська державна нотаріальна контора головного територіального управління юстиції в м.Києві Міністерства юстиції України про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач), третя особа: чотирнадцята київська державна нотаріальна контора головного територіального управління юстиції в м.Києві Міністерства юстиції України (далі - третя особа), в якому просила суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини тривалістю в два календарні місяці, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач проживає АДРЕСА_1 разом зі своєю родиною. У двокімнатній квартирі НОМЕР_2 поруч з ними проживала сусідка ОСОБА_2 на ОСОБА_3. Разом з нею в квартирі проживав її стук ОСОБА_4, якого вона виховувала з самого дитинства. Протягом багатьох років позивач та вся її сім'я підтримували дружні стосунки з сусідкою, допомагали їй. З часом поведінка внука сусідки ОСОБА_4 поступово змінювалася, він почав зловживати спиртним, привів до себе співмешканку, яка також вживала алкоголь. Бабуся все частіше скаржилася на поведінку онука, який завдавав все більше проблем. Протягом кількох останніх років позивач та її чоловік захищали сусідку від знущань з боку її онука та співмешканки, неодноразово звертались до правоохоронних органів з проханням захистити її від протиправних дій. На початку 2014 року ОСОБА_3 звернулася до чоловіка позивача з проханням оформити з нею договір довічного утримання, який було укладено 09.01.2014 року. Родина позивача допомагали ОСОБА_5 матеріально, чоловік ходив у магазин для неї, купляв ліки, возив до лікарні. ІНФОРМАЦІЯ_3 року приблизно о 17 год. Онук ОСОБА_4. під час сварки вбив її. 02 січня 2018 року під час прибирання у кімнаті покійної ОСОБА_5 позивач знайшла заховані там документи, а саме: заповіт ОСОБА_5 від 28.10.2011 р., посвідчений державним нотаріусом 14-ї Київської державної нотаріальної контори, в якому вона заповідала усе своє майно ОСОБА_1, копію квитанції від 12 березня 2015р. про внесення нею на рахунок Ощадбанку 90 000.00грн. на підставі договору, а також копію договору між нею як вкладником та Ощадбанком від 12.03.2015р. про внесення на депозитний рахунок 90000грн. Про існування заповіту та депозитного вкладу позивачу не було нічого відомо. На початку січня 2018 року позивач звернулася до 14-ї Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини померлої ОСОБА_5, на що було відмовлено з посилання на пропуск встановленого законодавством 6-ти місячного строку для прийняття спадщини. На думку позивача, вона пропустила такий строк з поважної причини, так як їй не було нічого відомо про наявність заповіту. Саме тому вона звертається до суду із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просили їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, у поданому відзиві просив розглянути справу за відсутності представника та вказав, що при ухваленні рішення покладається на розсуд суду.

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч.ч. 1, 3 ст. 211 ЦК України).

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Рибака М.А. від 06 квітня 2018 року відкрито провадження по цивільній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 31.07.2018 року закрито підготовче провадження у даній справі, викликано в судове засідання свідка ОСОБА_7, витребувано у Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори головного територіального управління юстиції у м. Києві Міністерства юстиції України спадкову справи, яка заведена після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в м. Києві в особі Київської міської ради, третя особа: Чотирнадцята Київська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

21.11.2018 року вказану цивільну справу було передано до провадження судді Шевченківського районного суду м. Києва Осаулова А.А., а ухвалою судді від призначено підготовче судове засідання по справі, витребувано у Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи, яка заведена після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Протокольною ухвалою суду від 06.02.2019 року до матеріалів справи долучено копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року та відзив на позовну заяву, ухвально допитати в якості свідка ОСОБА_7. Крім того, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Суд, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, вислухавши позивача, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Судом встановлені та підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами наступні факти.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 9).

Як вбачається із заповіту від 18.10.2011 року, ОСОБА_5 все своє майно де б воно не було, та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті та на що вона матиме право за законом заповіла ОСОБА_1 (а.с. 10).

Згідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За умовами ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Вимогами статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Враховуючи встановлені судом обставини судом прийшов до висновку, що у позивача виникли цивільно-правові відносини щодо спадкування за заповітом на майно після смерті ОСОБА_5

Згідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно до статті 1271 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи, окрім позивача ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався.

У той же час, Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10.01.2018 року державного нотаріуса Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з неподачею доказів про факт її прийняття.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначила про поважність причин пропуску строку на звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки їй не було відомо про існування заповіту на її користь, а дізналась вона про це на початку січня 2018 року під час прибирання у квартирі померлої ОСОБА_5

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7, підтвердив пояснення позивача про те, що їй не було відомо про наявність заповіту на користь ОСОБА_1 Лише під час прибирання у квартирі померлої було виявлено заповіт ОСОБА_5 від 18.10.2011 року. За життя позивач разом із родиною піклувалися про сусідку, а 09.01.2014 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було укладено Договір довічного утримання.

Згідно частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 24 Постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7 вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Прецендента практика ЄСПЛ містить принцип «належного урядування». Цей принцип,як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskalv. Poland), п. 73).

Стаття 1 Першого протоколу до конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосовний в практиці Європейського суду, отримане (хоча і не оформлений належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу.

Враховуючи наведені обставини, поважність причин пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини та фактично відсутність іншого способу захисту свого права на отримання спадщини, суд прийшов до висновку про можливість поновлення позивачу строку на подання заяви про прийняття спадщини, оскільки це є єдиний можливий спосіб захисту порушених прав та подальшого оформлення спадкових прав на майно померлої.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 211, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355, п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, ст.ст. 1216-1218, 1220, 1223, 1268, 1269, 1271, 1272 ЦК України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: чотирнадцята київська державна нотаріальна контора головного територіального управління юстиції в м.Києві Міністерства юстиції України про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, - задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5, протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, проживає в АДРЕСА_1.

Відповідач: Київська міська рада, код ЄДРПОУ 22883141, адреса м.Київ, вул..Хрещатик, 36.

Суддя: А.А.Осаулов

Повний текст рішення виготовлено 08.02.2019 року