Рішення № 80192969, 22.02.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/28237/18

Провадження № 2/761/1844/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

22 лютого 2019 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Ющенко Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних,

ВСТАНОВИВ:

24.07.2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат в сумі 80410,67 грн. та трьох процентів річних в сумі 18934,42 грн.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 20.02.2014 року в справі № 367/483/14-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 216512,00 грн. Вказане рішення набрало законної сили, за яким ОСОБА_3 видано виконавчий лист, який з метою його примусового виконання був пред'явлений до Ірпінського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області. Також, рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19.10.2015 року в справі № 367/4636/15-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з травня 2014 року по травень 2015 року інфляційні втрати в сумі 140581,24 грн. При цьому, ОСОБА_3, яка є стягувачем за вказаними виконавчими документами, померла 18.12.2016 року, єдиним спадкоємцем якої за заповітом є її донька ОСОБА_1 (позивачка). Ухвалами Ірпінського міського суду Київської області від 22.03.2018 року та 16.04.2018 року було замінено стягувача у вказаних виконавчих листах з ОСОБА_3 на її правонаступника ОСОБА_1 Разом з тим, оскільки відповідачем в добровільному порядку грошові кошти позивачці повернуті не були та жодних дій для виконання рішення суду не вчинено, тому остання звернулась до суду з даним позовом про стягнення з відповідача на свою користь інфляційних втрат в сумі 80410,67 грн. та трьох процентів річних в сумі 18934,42 грн. за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 01.08.2015 року по 30.06.2018 року, а також судових витрат по сплаті судового збору в сумі 993,45 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Ухвалою від 27.07.2018 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі, проти проведення заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника до суду не направив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомив та відзиву не подав.

Враховуючи, що представник позивачки не заперечив проти проведення заочного розгляду справи, при цьому, належним чином повідомлений відповідач в судове засідання не з'явився та відзиву не подав, а тому відповідно до вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення сторони позивача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 20.11.2010 року між ОСОБА_3 та відповідачем був укладений попередній договір купівлі-продажу квартири. Разом з тим, оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання за вказаним договором, тому на підставі пункту 9 попереднього договору мав повернути ОСОБА_3 сплачені нею кошти.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 20.02.2014 року в справі № 367/483/14-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 216512,00 грн.

Вказане рішення було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 24.04.2014 року та набрало законної сили.

Після набрання рішенням законної сили ОСОБА_3 у встановленому законом порядку було видано виконавчий лист, який з метою його примусового виконання був пред'явлений до Ірпінського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області.

Крім того, рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19.10.2015 року в справі № 367/4636/15-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з травня 2014 року по травень 2015 року інфляційні втрати в сумі 140581,24 грн.

Вказане рішення також набрало законної сили, за яким ОСОБА_3 видано виконавчий лист, який з метою його примусового виконання був пред'явлений до Ірпінського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, яка є стягувачем за вказаними виконавчими документами, померла 18.12.2016 року, єдиним спадкоємцем якої за заповітом є її донька ОСОБА_1, що підтверджується листом приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_4 від 25.10.2017 року.

Ухвалами Ірпінського міського суду Київської області від 22.03.2018 року та 16.04.2018 року було замінено стягувача у вищевказаних виконавчих листах з ОСОБА_3 на її правонаступника ОСОБА_1

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій. Посадових чи службових осіб та громадян в підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що оскільки грошові кошти в сумі 216512,00 грн. відповідач в добровільному порядку позивачці не повернув та жодних дій для виконання рішення суд не вчинив, а тому з врахуванням викладеного позивачкою у позовній заяві розрахунку, інфляційні втрати та три проценти річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 01.08.2015 року по 30.06.2018 року складають 80410,67 грн. та 18934,42 грн. відповідно.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не виконано рішення Ірпінського міського суду Київської області від 20.02.2014 року, за яким з нього на користь ОСОБА_3, правонаступником якої є позивачка, стягнуто 216512,00 грн., при цьому перевіривши надані позивачкою розрахунки, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 01.08.2015 року по 30.06.2018 року інфляційні втрати в сумі 80410,67 грн. та три проценти річних в сумі 18934,42 грн.

Крім того, відповідно до вимог ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 993,45 грн., при цьому суд не знаходить правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн., оскільки жодного доказу на їх підтвердження не надано.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 289, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100338 (сто тисяч триста тридцять вісім) грн. 50 коп., з яких: 80410 (вісімдесят тисяч чотириста десять) грн. 67 коп. - інфляційні втрати; 18934 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн. 42 коп. - три проценти річних; 993 (дев'ятсот дев'яносто три) грн. 45 коп. - судові витрати по сплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а також рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: