Вирок № 8019147, 27.01.2010, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2010 р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області

в складі : головуючого-судді Гулкевича О.В.

при секретарі Кулешник С.М.

з участю прокурора Касприка П.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Стрию справу про обвинувачення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 РФ, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, росіянина, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, розлученого, директора мисливського господарства «Голобутівська дача» Товариства військових мисливців та рибалок західного регіону України, раніше не судимого,

за ч.1 ст.358, ч.3 ст.358 КК України,

в с т а н о в и в :

підсудний ОСОБА_1 в кінці 2006р., отримавши у подарунок від ОСОБА_2 мисливську гладко-ствольну рушницю ТОЗ-34 ЕР калібру 12 № 9809, не перереєстрував цю рушницю у визначеному чинним законодавством порядку на своє прізвище. Натомість, маючи дозвіл № Б-19 на право зберігання і носіння мисливської гладко-ствольної рушниці ТОЗ-34 ЕР калібру-12 № 22374, виданий 24.07.2006р. Стрийським МВ ГУ МВС України у Львівській області на строк до 24.07.2009р., вніс у цей дозвіл неправдиві відомості про те, що йому надано право на зберігання та носіння рушниці ТОЗ-34 ЕР калібру 12 № 9809.

Окрім цього, ОСОБА_1 в період з кінця 2006 р. по 28.09.2009р., використовував завідомо підроблений документ - дозвіл на право зберігання і носіння мисливської гладко-ствольної рушниці ТОЗ-34 ЕР калібру 12 № 22374, виданий 24.07.2006р. Стрийським МВ ГУ МВС України, достовірно знаючи, що на другій сторінці даного дозволу ним зроблений фіктивний запис про те, що він має право на зберігання і носіння мисливської гладко-ствольної рушниці ТОЗ-34 ЕР калібру-12 № 9809.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину в інкримінованих йому злочинних діяннях не визнав, показав, що дійсно у 2006р. отримав дозвіл на право зберігання та носіння мисливської рушниці ТОЗ-34 ЕР калібру 12 № 22374. У цьому ж році теща ОСОБА_3 подарувала йому мисливську рушницю ТОЗ - 34 ЕР калібр 12, номер якої 9809, що залишилася після смерті тестя. Дану рушницю він зберігав вдома. Жодних виправлень чи дописок у виданий йому дозвіл на право зберігання та носіння зброї він не вносив. Був випадок, що він загубив цей дозвіл на зброю на полюванні і згодом йому повернули його. Виправлення у зазначеному дозволі виявив, коли звернувся до інспектора дозвільної системи Стрийського МВ ГУ МВСУ у Л/о ОСОБА_4 для перереєстрації належної йому мисливської рушниці. Хто зробив запис у належному йому дозволі на зброю, вписавши номер 9809, йому невідомо. На досудовому слідстві дав інші показання, оскільки під час допитів перебував у хворобливому стані, приймав ліки, але до лікаря за медичною допомогою не звертався, ліки купив без рецепту. Окрім цього слідчим на нього чинився моральний тиск під час допиту. Усвідомлює, що дозвіл на зброю належить йому, тому він повинен нести відповідальність за цей документ.

Показання ОСОБА_1, які він дав в судовому засіданні, суд вважає надуманими, даними з метою уникнути відповідальності за вчинені злочинні діяння, тому приймає до уваги та надає віри показанням, які ОСОБА_1 давав під час досудового слідства в якості підозрюваного та обвинувачуваного, згідно яких він повністю визнавав свою вину в інкримінованих йому злочинних діяннях і стверджував, що особисто вписав номер рушниці, подарованої йому тещею ОСОБА_3, у дозвіл на зброю і протягом 2006-2009р.р. використовував цей дозвіл. У вчиненому щиро каявся.

Не зважаючи на категоричне заперечення ОСОБА_1 в судовому засіданні винності в інкримінованих йому злочинних діяннях, його вина, окрім визнавальних показань на досудовому слідстві, повністю доведена іншими зібраними досудовим слідством та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- показаннями свідка ОСОБА_5 – старшого слідчого СВ Стрийського МВ ГУ МВС України у Львівській області, яка в судовому засіданні ствердила, що 17 жовтня 2009 р. в службовому кабінеті вона допитувала ОСОБА_1 в якості обвинуваченого. Окрім неї в приміщенні кабінету інших працівників міліції не було. ОСОБА_1 давав показання добровільно, вину в інкримінованих йому злочинних діяннях визнавав повністю, на головний біль чи поганий стан здоров’я не скаржився. З протоколом ознайомився і власноручно його підписав;

- показаннями свідка ОСОБА_6 - старшого інспектора дозвільної системи Стрийського МВ ГУ МВС України у Львівській області, який в судовому засіданні ствердив, що восени 2009 р. до нього звернувся ОСОБА_1, який є власником мисливської гладко-ствольної рушниці ТОЗ-34 ЕР калібру 12 № 22374, з метою продовження дії дозволу на зберігання та носіння зброї, термін дії якого закінчився. Згідно комп’ютерних даних за ОСОБА_1 рахується одна рушниця, номер якої повинен бути зазначений у дозволі. Коли підсудний пред’явив йому цей дозвіл, він побачив, що у дозволі замість одного номера рушниці, записані два номери. На його запитання: «Хто вписав другий номер?», ОСОБА_1 спочатку відповів, що він сам це зробив. Перевіривши по базі даних на кого зареєстрована рушниця під № 9809, з’ясував, що дана рушниця зареєстрована на жінку, яка проживає в м.Львів – ОСОБА_3 ОСОБА_1 сказав, що цей номер йому вписали працівники дозвільної системі Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Л/о м. Львова. Оскільки ОСОБА_1 порушена процедура придбання другої рушниці та строки реєстрації зброї, ним були складені два протоколи про порушення ОСОБА_1 вимог ст.190 та ст.192 КУпАП;

- показаннями допитаної під час досудового слідства свідка ОСОБА_3, яка ствердила, що ОСОБА_1 є її зятем. Після смерті чоловіка – ОСОБА_7 вона перереєструвала належну останньому рушницю ТОЗ-34 калібру 12 № 9809 на своє ім’я і знаходилася на обліку у дозвільній системі Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Л/о м. Львова. Згодом в кінці 2006р. вона подарувала цю рушницю ОСОБА_1 Про те, що їй необхідно було звертатися з відповідною заявою в дозвільну систему, не знала, надіялася, що ОСОБА_1 все зробить сам (а.с.56);

- речовим доказом, а саме дозволом на зброю № Б-19, який виданий ОСОБА_1 24.07.2006р. Стрийським МВ ГУ МВС України у Львівській області на строк до 24.07.2009р., в якому зазначено, що останній має на право зберігання і носіння мисливських гладко-ствольних рушниць ТОЗ-34 ЕР калібру 12 за № 22374 і за № 9809;

- довідкою, виданою дозвільною системою Стрийським МВ ГУ МВС України у Львівській області, з якої вбачається, що на ОСОБА_1 зареєстрована мисливська гладко-ствольна рушниця ТОЗ-34 ЕР калібру 12 № 22374. Будь-якої інша зброя на нього не зареєстрована. Із письмовою заявою про видачу дозволу на придбання мисливської рушниці ТОЗ-34 ЕР к.12 № 9809 ОСОБА_1 в дозвільну систему Ститрийського МВ не звертався (а.с.7).

Покликання ОСОБА_1 на те, що згідно висновку №131 від 16.10.2009р. експертом не представлено ким виконаний рукописний запис: 1); 2) та № 9809 на представленому бланку дозволу на зброю, а тому є всі підстави вважати, що не він вніс виправлення в зазначений документ, суд вважає необґрунтованим, оскільки даним висновком достовірно не доведено, що виправлення та дописку у дозволі вчинив не ОСОБА_1, а будь-яка інша особа.

Оцінюючи зібрані досудовим слідством та досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що ними повністю доведена вина ОСОБА_1 у підробленні ним дозволу № Б-19 на право зберігання і носіння мисливської гладко-ствольної рушниці ТОЗ-34 ЕР калібру-12 № 22374, виданого 24.07.2006р. Стрийським МВ ГУ МВС України у Львівській області, шляхом внесення в цей дозвіл неправдивих відомостей, а саме: вписування номера мисливської рушниці ТОЗ – 34 ЕР калібру 12 9809, та у використанні даного дозволу, як завідомо підробленого документу протягом 2006р. – 28.09.2009р. Тому у суду є всі підстави кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.358, ч.3 ст.358 КК України.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу підсудного, який позитивно характеризується за місцем праці та проживання.

Обставив, що пом’якшують чи обтяжують покарання підсудному суд, не вбачає, тому вважає, що йому слід обрати покарання у вигляді штрафу.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати винним та призначити покарання:

за ч.1 ст. 358 КК України - штраф в розмірі 1100 (одна тисяча сто) грн.;

за ч.3 ст. 358 КК України – штраф в розмірі 800 (вісімсот) грн.

На підставі ст.70 КК України визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді штрафу в розмірі 1100 (одна тисячу сто) грн.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 підписку про невиїзд залишити до вступу вироку в законну силу.

Речовий доказ – дозвіл на зброю №Б-19, виданий 24.07.2006р. на прізвище ОСОБА_1 (а.с.10-12) – залишити при справі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВСУ у Львівській області (р/р №35221003000808 УДК у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 25575150) 375 (триста сімдесят п’ять) грн. 60 коп. витрат на проведення експертизи.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Львівської області протягом 15 діб з часу його проголошення.

Головуючий-суддя Гулкевич О.В.