Постанова № 80190913, 28.02.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/41/19 Головуючий по 1 інстанції - Троян Т.Є. Категорія: 305010000 Доповідач в апеляційній інстанції - Вініченко Б.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2019 року Апеляційний суд Черкаської області в складі

суддівВініченка Б.Б., Бородійчука В.Г., Василенко Л.І. за участю секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди ,-

в с т а н о в и в :

В березні 2015 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Черкаської ОДА, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог вказувала, що позивач являється власником автомобіля «Toyota Venza», який 15.01.2015 року перебував на автостоянці по вул. Броварська, 2 в м. Бориспіль. Близько 23 год. 50 хв. загорівся сусідній автомобіль «Таврія», який також перебував на вказаній автостоянці, внаслідок короткого замикання електричних проводів у відсіку двигуна автомобіля, що підтверджується актом про пожежу від 16.01.2015 року, складений Бориспільським районним відділом головного управління державної служби надзвичайних ситуацій України в Київській області. Внаслідок вказаної пожежі автомобіль позивача був пошкоджений. Згідно висновку за результатами експертного автотоварознавчого дослідження № 338 від 23.01.2015 року вартість матеріальних збитків заподіяних при ДТП складає 101 797,83 грн. Відшкодовувати завдану шкоду відповідачі в добровільному порядку відмовляються.

У зв'язку з чим позивач просила суд стягнути з Департаменту соціального захисту населення Черкаської ОДА, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на її користь завдану матеріальну шкоду в сумі 110 313,91 грн. та моральну шкоду в сумі 10 000 грн. солідарно.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 січня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Департаменту соціального захисту населення Черкаської ОДА на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 55 156,95 грн. та моральну шкоду в сумі 5 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 55 156 грн. 95 коп. та моральну шкоду в сумі 5 000 грн. Вирішено питання судових витрат.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у зв'язку з відсутністю будь-яких перешкод з боку власника автомобіля - Департаменту соціального захисту населення Черкаської ОДА для користування транспортним засобом відповідачем ОСОБА_8, він несе відповідальність за заподіяну шкоду разом із відповідачкою ОСОБА_8

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Департамент соціального захисту населення Черкаської ОДА оскаржив рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 січня 2018 року в частині стягнення з Департаменту соціального захисту населення Черкаської ОДА на користь ОСОБА_7 матеріальної шкоди, моральної шкоди та судового збору.

Зазначає, що відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, повинно бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом і на його володільця тобто лише на ОСОБА_8, оскільки автомобіль «Таврія» видавався ОСОБА_10 на пільгових умовах, як інваліду. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер і Департамент соціального захисту населення Черкаської ОДА звернувся з листом до ОСОБА_8 щодо повернення транспортного засобу, але автомобіль так і не було повернуто.

Пунктом 16 Порядку, передбачено, що після смерті особи з інвалідністю автомобіль, яким він був забезпечений структурним підрозділом соціального захисту населення або управлінням виконавчої дирекції та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається безоплатно члену сім?ї, який на час смерті особи з інвалідністю був зареєстрований за місцем реєстрації особи з інвалідністю. Тому автомобіль «Таврія» повинен бути повернутий державі, яка надала його у користування, в особі Департаменту.

Вважає, що судом помилково зазначено, що автомобіль М1 11022 Таврія ЗАЗ 110206 яким був забезпечений інвалід є власністю Департаменту, тоді як останній у власність автомобіля не набував, а його повноваження, як суб'єкта владних повноважень полягають виключно у процедурному оформленні «забезпечення особи з інвалідністю автомобілем». Зауважує, що навіть забезпечена автомобілем особа з інвалідністю має право виключно володіти і користуватися автомобілем, без права розпоряджатися ним.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 15.01.2015 року приблизно 23 год. 50 хв. на території автостоянки, розташованої по вул. Броварська, 2 в м. Бориспіль, внаслідок короткого замикання електричних проводів, сталося загоряння автомобіля «Таврія».

В результаті пожежі був пошкоджений належний ОСОБА_7 автомобіль «Toyota Venza», який знаходився на автостоянці поблизу автомобіля «Таврія».

Згідно висновку за результатами експертного автотоварознавчого дослідження № 338 від 23.01.2015 року вартість матеріальних збитків заподіяних при ДТП складає 101 797,83 грн.

Згідно акту надання послуг від 12.03.2015 року № 3 загальна вартість відновлювальних робіт становить 110 313,91 грн.

Відповідно до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою КМ України від 19.07.2006 року № 999, зазначений автомобіль «Таврія», 30.05.2005 року був наданий Головним управлінням праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації інваліду Великої Вітчизняної війни ОСОБА_10, який 09.06.2005 року був зареєстрований Уманським ВРЕР.

Рішенням Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації від 18.05.2005 року право керування автомобілем «Таврія» надано дружині ОСОБА_10 - ОСОБА_8

ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Після смерті ОСОБА_10 автомобілем продовжувала користуватися ОСОБА_8

В 2014 році ОСОБА_8 звернулася до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної адміністрації із заявою про залишення вказаного автомобіля у її користуванні.

Листом від 19 серпня 2014 року №1067-06 та від 22 жовтня 2014 року №421/11-14 Департаментом соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації було повідомлено ОСОБА_8 про необхідність повернення автомобіля в зв'язку зі смертю інваліда ОСОБА_10 автомобіль відповідач ОСОБА_8

Автомобіль «Таврія», ОСОБА_8 не був повернутий Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної адміністрації і на час його загорання на автостоянці перебував у її користуванні.

Статтями 1166, 1167 ЦК України визначено, що майнова та моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаних норм зобов'язання з відшкодування шкоди - це такі цивільно-правові зобов'язання, в яких потерпіла сторона (кредитор) має право вимагати від боржника (заподіювача шкоди) повного відшкодування протиправно завданої шкоди шляхом надання відповідного майна в натурі або відшкодування збитків.

При цьому нормами глави 82 ЦК України крім прямого обов'язку винної особи відповідати за спричинену шкоду, визначені також певні випадки, коли залежно від обставин події, за яких її завдано, та особи заподіювача, потерпілому замість заподіювача шкоди або спільно із ним відшкодовує шкоду інша особа.

Зокрема, положенням ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Судом першої інстанції вірно зазначено, а відповідно і стягнуто матеріальну та моральну шкоду з відповідача ОСОБА_8, у користуванні якої перебував автомобіль «Таврія», та з відповідача Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, який не вчинив дії по вилучення вказаного автомобіля після смерті ОСОБА_10, чим проявив недбалість, яка сприяла заподіянню шкоди.

Департаментом соціального захисту населення на виконання п. 1.6 Порядку не здійснено вилучення автомобіля у ОСОБА_8, у зв'язку з чим вона продовжувала користуватися автомобілем.

Посилання скаржника в своїй апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_8 не переоформила та добровільно не повернула автомобіль Департаменту, чим порушила вимоги пункту 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, є безпідставним та не спростовує висновків суду першої інстанції. Про порушення свого права скаржник дізнався ще до звернення ОСОБА_7 з позовом до суду про відшкодування шкоди, про те жодних дій не було вчинено на захист свого порушеного права. З позовом про повернення автомобіля, Департамент не звертався.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про стягнення коштів у тому числі з Департаменту.

Автомобіль «Таврія» надавався Департаментом покійному ОСОБА_10 в користування без права продажу та передоручення.

Отже, доводи апеляційної скарги, наведені Департаменту соціального захисту населення Черкаської ОДА не є суттєвими, спростовуються наявними в матеріалах справи допустимими, належними доказами, тому не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Департаменту соціального захисту населення Черкаської ОДА, оскільки доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції, їм дана належна оцінка судом, а особою, яка подає апеляційну скаргу висновки суду не спростовуються.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалив у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, колегія суддів апеляційного суду не вбачає, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 258, 367, 368, 374,375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 березня 2019 року.

Судді: