Ухвала суду № 80190882, 21.02.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/119/19 Справа № 707/2709/16-к Категорія: ч. 1 ст. 121 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого-суддіОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4при секретарі за участю прокурораОСОБА_5 ОСОБА_6обвинуваченогоОСОБА_7захисника представника потерпілогоОСОБА_8 ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_10, адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, прокурора Бондаренко О. Ю. на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 05.06.18 року , яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого,

визнано винуватим та засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України і призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_7 від відбуття призначеного покарання, якщо він протягом 3-річного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

На підставі п.1,2 ч.1 ст.76 КК України покладено на засудженого обов’язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід у виді особистого зобов’язання залишено той же до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов прокурора задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Черкаської міської ради яка є розпорядником коштів Третьої Черкаської міської лікарні швидкої медичної допомоги: р/р 31555301239960, код – 05503705, МФО – 854018, банк ГУДКСУ в Черкаській області, призначення платежу: відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_10; - 211 грн. 76 коп. витрат, затрачених на лікування ОСОБА_10

Цивільний позов ОСОБА_11 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 104 грн. матеріальної шкоди та 80 000 грн. моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_11 відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_10 задоволено частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 264 730 грн. 04 коп. матеріальної шкоди та 80 000 грн. моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_10 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_7 в бюджет держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз у розмірі 1716 грн. 16 коп.

Вирішено долю речових доказів.

в с т а н о в и л а :

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 засуджено за те що він 08 серпня 2015 року близько 18 год., перебуваючи в човні, який знаходився на березі острову, що розташований на території мисливських угідь смт. Ірдинь, Черкаського району, Черкаської області, на грунті раптово виниклого конфлікту, а саме: із-за плаваючої на відкритій воді дикої підсадної качки яка належала йому та в яку ОСОБА_10 здійснив постріл з власної мисливської рушниці, умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, здійснив два постріли з мисливської рушниці марки «МЦ 21-12» 12 калібру, в бік човна марки «Казанка 6» в якому знаходились ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, внаслідок чого спричинив ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення грудної клітки з ушкодженням серця, обох легень і крововиливом в серцеву сумку та плевральної порожнини; проникаючого поранення живота з ушкодженням печінки, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1848 від 24 вересня 2015 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя, проникаючого поранення обох орбіт без ушкодження кісток основи та склепіння черепа з крововиливами в оболонки очей; уламковий перелом правої гайморової пазухи, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1848 від 24 вересня 2015 року відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров’я, рани м’яких тканин грудної клітки та живота, які не проникають в грудну клітку та черевну порожнину, численні рани м’яких тканин та обличчя, численні рани м’яких тканин верхніх та нижніх кінцівок, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1848 від 24 вересня 2015 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я та тілесні ушкодження ОСОБА_11 у вигляді ран м’яких тканин живота справа, які проникають в черевну порожнину під діафрагму справа, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1750 від 18 вересня 2015 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя, ран м’яких тканин правого передпліччя з ушкодженням гілок правого ліктьового нерву, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1750 від 18 вересня 2015 року відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров’я, ран м’яких тканин голови справа, які не проникають в порожнину черепа, ран м’яких тканин грудної клітки справа, які не проникають в плевральну порожнину, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1750 від 18 вересня 2015 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Дії ОСОБА_7 судом першої інстанції кваліфіковано за ч.1 ст. 121 КК України, як нанесення умисних тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя у момент заподіяння..

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу з доповненням в інтересах ОСОБА_7, в яких вважає вирок незаконним через невідповідність вироку суду фактичним обставинам справи. Визначені судом докази вини ОСОБА_7 , а саме протоколи огляду місць пригод, речових доказів, висновки судово-медичних експертиз, слідчих експериментів є доказами об’єктивної сторонни, які підтверджують факт спричинення потерпілим тілесних ушкоджень, але ніяк не вказують на наявність у ОСОБА_1 умислу на вчинення злочину. Висновок суду про те, що ОСОБА_7 скоїв умисний злочин базується на домислах та припущеннях, що суперечать вимогам ст. 17 КПК України, та ч. 3 ст. 62 Конституції України, які стверджують, що обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. На підставі наведенного , просить закрити справу відносно ОСОБА_7 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 КПК України за невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості і вичерпанню можливостей їх отримати.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд спростовуючи показання ОСОБА_7 про те, що він при падінні в човні, випадково нажав на спускових гачок тим, оскільки при огляді човна не було зафіксовано слідів ілу чи слідів падіння, ухилився від аналізу того, що човен вилучений майже через шість місяців потому як сталася подія, а оглянутий майже через 2 місяці після вилучення. При цьому, суд не встановив яким чином в цьому човні повинен був зберегтися мул на якому підслизнувся ОСОБА_1 і які сліди на металі човна могло залишити тіло ОСОБА_7.

Крім цього, зазначає, що човен в якому перебував ОСОБА_7 був розміщений на грунті тобто вище рівня води, а постріл з рушниці ОСОБА_1 здійснив в зігнутому положенні, а тому дійсно рух вогнепальних снарядів був направлений зліва направо та дещо згори до низу. У висновку експерта №66 відсутні данні про те, що ОСОБА_1 вистрілив з висоти власного росту, а тому висновок суду про те, що ОСОБА_1 стріляв стоячи є необгрунтованим.

Суперечить фактичним обставинам справи висновок суду про те, що ОСОБА_1 вчинив два постріли в бік човна, в якому знаходився ОСОБА_10 та ОСОБА_11. При цьому суд посилається на показання потерпілих та свідка ОСОБА_12 - єгеря, який на момент події керував човном і які пояснили, що ОСОБА_1 вчинив два постріли в їх сторону. Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт пояснив, що об'єктивні дані, які б вказували на те один чи два постріли були скоєні відносно потерпілих- відсутні.

Крім цього, ОСОБА_10 і ОСОБА_12 зацікавлені в засудженні ОСОБА_1 з причини того, що обставиною, яка сприяла спричиненню потерпілим тяжких тілесних ушкоджень є порушення потерпілим ОСОБА_10 правил полювання, а саме: стрільба з човна що рухається з працюючим двигуном в напрямку плаваючої качки і невидимого для нього ОСОБА_1 та незаконне сприяння цьому посадової особи - єгера ОСОБА_12 сприяло та привело до трагічного наслідку. Ця обставина є такою, що спонукала ОСОБА_10 та ОСОБА_12 обмовити ОСОБА_1 у вчиненні двох пострілів, і була підставою суду оцінити такі показання потерпілого і свідків критично, та вважати їх недостатніми для обвинувачення підсудного за ч.1 ст. 121 КК України.

Оскаржуваний вирок містить суперечності які є підставою для його скасування. Так, у вироку суд вказав, що ОСОБА_1, умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер, своїх дій, здійснив два постріли в бік човна марки «Казанка-6» в якому знаходився ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, повинен був розуміти значення своїх дій і передбачити їх наслідки. Такий висновок суду вказує на те, що ОСОБА_1 скоїв злочин з необережності , так як при умисному скоєнні злочину його суб'єкт усвідомлював би суспільно-небезпечний характер свого діяння, його суспільно-небезпечні наслідки і бажав їх настання, або свідомо припускав їх настання. Однак, суд вказав у вироку, що ОСОБА_1 повинен був розуміти і передбачити наслідки своїх дій, тобто вказав критерій злочинної недбалості в зв'язку з чим дії ОСОБА_1 за висновком суду необхідно було кваліфікувати як злочин вчинений з необережності, а не за ч.1 ст.121 КК України.

Крім цього, апелянт зазначає, що суд у вироку не вказав наявність мотиву в діях ОСОБА_1, обмежившись тим, що злочин скоєно на грунті раптово виниклого конфлікту через постріл ОСОБА_10 по качці ОСОБА_1. Не вказавши мотиву, суд безпідставно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст 121. КК України.

Визначені судом докази вини ОСОБА_1, а саме: протоколи огляду місць пригод, речових доказів, висновки судово-медичних експертиз, слідчих експерементів є доказами об'єктивної сторони, які підтверджують факт спричинення потерпілим тілесних ушкоджень, але ніяк не вказують на наявність у ОСОБА_1 умислу на вчинення злочину. Обстановка і обставини подій, а саме те, що учасники не бачили один одного, те що стріляючи по качці ОСОБА_10 не бачив ОСОБА_1 і міг поцілити по ньому так як той знаходився в засідці по напрямку руху шроту, випущеного з рушниці ОСОБА_10 свідчить про те, що тілесні ушкодження отримані потерпілим внаслідок казусу.

Враховуючи вищевказане, апелянт вважає, що ОСОБА_1 невинний у спричиненні потерпілому тілесних ушкоджень, оскільки це була його реакція на раптові постріли ОСОБА_10 по підсадній качці при тому, що безпосередньо біля ОСОБА_1 пролетів шрот, який скосив очерет, тому злякавшись, ОСОБА_7 похитнувся, втратив рівновагу і щоб не впасти, лівою рукою, якою до цього утримував рушницю обперся на борт човна. При цьому розвернувся вліво, не втримав рушницю у правій руці та по мимоволі, механічно натиснув на гачок рушниці, ствол якої випадково був направлений в сторону човна в якому перебували ОСОБА_10 та ОСОБА_11.

Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_13 в своїй апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покаранння ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого. Також просить в ході перегляду данного вироку повторно дослідити докази сторонни обвинувачення та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України, до покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Потерпілий ОСОБА_10 в своїй апеляційній скарзі вважає вирок суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню, так як призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і за своїм розміром є явно несправедливим через мякість.

Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника – адвоката ОСОБА_8 про задоволення апеляційних вимог сторони захисту в повному обсязі та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, міркування прокурора в підтримку апеляційної скарги прокурора в кримінальному провадженні та безпідставність апеляційної скарги захисника, представника потерпілого ОСОБА_9, який підтримав апеляційні вимоги прокурора, а апеляційну скаргу захисника просив залишити без задоволення, останнє слово обвинуваченого ОСОБА_7 про необґрунтованість його засудження, вивчивши матеріали кримінального провадження, повторно дослідивши обставини, встановлені під час кримінального провадження в межах, заявлених учасниками судового провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні - підлягають залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних вимог, передбачених ч.1 ст.404 КПК України.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення по даному кримінальному провадженню вказані вимоги закону були належним чином дотримані, а тому колегією суддів не встановлено порушень вимог кримінально процесуального та кримінального закону, які б були підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.

Так, висновки районного суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він засуджений, відповідають фактичним обставинам справи, що ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному їх дослідженні, яким суд дав обґрунтовану і правильну правову оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

В суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_7 винуватість в інкримінованому органами досудового розслідування злочині, в тому числі за встановлених судом першої інстанції обставин, не визнав в повному обсязі та показав, що він при падінні в човні, випадково нажав на спусковий гачок, зокрема, перебував на полюванні з чоловіком онуки. Висадив його з однієї сторони озера, а сам поїхав на іншу сторону. Висадив 1 підсадну качку метрів за 25 від себе. Почув мотор човна, стук по човну і постріли. Човен проїхав вниз метрів 200 від нього, але він їх не бачив, бо високий очерет і вони його теж не бачили. Вони зупинилися і мали їхати назад. У нього було зведена рушниця. Зліва від себе почув три постріли, побачив дроб по воді коло підсадної качки, почав кричати хлопцям, щоб не стріляли. Стоячи у човні, де був іл, посковзнувся і почав падати. Лівою рукою знімав ців’я, щоб ухватитися за борт, але друга рука залишилася на зведеному курку і видно випадково нажав на спусковий гачок. Потім побачив їх човен, вийшов якийсь чоловік і запитав чи це він стріляв, на що він відповів що це в нього був вистріл, хотіли притопити його, потім залишили, бо необхідно було шукати лікаря.

Незважаючи на таку позицію обвинуваченого ОСОБА_7, його винуватість у заподіянні умисних тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, за обставин, встановлених судом першої інстанції, підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні під час апеляційного розгляду та наведеними у вироку суду першої інстанції доказами.

Так, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за встановлених судом першої інстанції обставин, підтверджується дослідженими судом першої інстанції та перевіреними судом апеляційної інстанції доказами, зокрема даними: протоколу проведення слідчого експерименту з ОСОБА_12 з фототаблицею до нього від 19 жовтня 2015 року про те, що останній розказав та показав про відомі йому події, що відбулися 08 серпня 2015 року на мисливських угіддях смт.Ірдинь, а саме вказав розміщення людей у човні, на місце, де вони пропливали між 2 островами, в якому напрямку ОСОБА_10 побачив качку та на яку здійснив постріл. Також показав, що в їх напрямку пролунали постріли з відстані близько 5-7 м. (т. 1 а. с. 200); даними протоколу проведення слідчого експерименту з ОСОБА_11 з фототаблицею до нього від 19 жовтня 2015 року про те, що останній розказав та показав про відомі йому події, що відбулися 08 серпня 2015 року на мисливських угіддях смт.Ірдинь, а саме на 6 кар’єрі мисливських угідь, показав де полювали того дня. Показав на напрямок в якому вони пливли, позаду нього сидів ОСОБА_12, а спереді з ним сидів ОСОБА_10, вказав на місце де вони пропливали між 2 островами. Вказав, де ОСОБА_10 побачив плаваючу качку та здійснив постріл, а потім вказав на острів з якого в їх сторону пролунали постріли, на відстані близько 5-7 м. (т. 1 а. с. 206); даними протоколу проведення слідчого експерименту з ОСОБА_10 з фототаблицею до нього від 05 грудня 2015 року про те, що останній розказав та показав, у якому напрямку 08 серпня 2015 року він рухався у човні та в якому напрямку, а саме, що він сидів спереді по центру човна на сидінні з правого боку, а з лівого боку знаходився ОСОБА_11, та позаду них біля двигуна сидів ОСОБА_12, далі потерпілий показав напрямок у якому він побачив плаваючу качку по якій здійснив постріл, після чого ОСОБА_10 показав на напрямок з якого пролунали постріли по їхньому човні з відстані близько 5-7 м. (т.1 а. с. 213); даними протоколу огляду предмета та фототаблицею до нього від 20 квітня 2016 року про те, що оглянуто човен з металу сірого кольору, на якому є фарба темно-зеленого кольору, з правого та лівого бортів на передній зовнішній стороні є позначки: «МГ 02», білого кольору, при цьому слідів дробин на човні не виявлено, що свідчить про те, що поранення нанесені потерпілому носить характер враження і спростовує факт падіння обвинуваченого ОСОБА_7 (т.1 а.с. 229).

Крім того, за клопотанням адвоката ОСОБА_8, апеляційним судом було проведено повторне дослідження доказів в кримінальному провадженні, а саме: відтворення слідчих експериментів за участю очевидців подій, потерпілого та спеціаліста з доданих до протоколів фототаблиць (Т.1 а.с.200-205, а.с.206-211, а.с.214-220), допитано потерпілого, обвинуваченого і встановлено, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що саме після пострілу потерпілого по підсадній качці, що належала обвинуваченому, останній умисно здійснив постріли в сторону потерпілих.

Далі, відповідно до висновку експерта №66 від 20.07.2016 року, напрямок руху вогнепальних зарядів ззовні до середини, злів направо та дещо з гори до низу свідчить про те, що обвинувачений стріляв стоячи, у той час коли потерпілі знаходились в положенні сидячи у човні, відтак і напрямок снарядів відбувся згори до низу.

Судом першої інстанції на підставі аналізу показів свідків, потерпілих, обвинуваченого, висновків експертиз, проведених слідчих експерементів об’єктивно встановлені фактичні обставини події, з якими колегія судів погоджується щодо встановлення кількості пострілів обвинуваченого, яких згідно показань свідка ОСОБА_12 та потерпілих було два, оскільки вид рушниці обвинуваченого при натисканні на спусковий кручок видає лише одиночний постріл, тобто другий постріл обвинувачений також здійснив ціленаправлено в сторону потерпілих, оскільки здійснення пострілів обвинуваченим через очерет в напрамок потерпілих свідчить про те, що обвинувачений розумів значення (вчинення) своїх дій і передбачати їх наслідки, розуміючи що здійснює постріли з рушниці в сторону людей.

Аналіз наведених доказів в їх сукупності з доказами, на які наявні посилання у вироку суду, свідчить про правильність встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України, а тому доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 є безпідставними і такими, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, які встановленні органом досудового слідства та знайшли своє підтвердження при розгляді судом першої інстанції щодо винуватості обвинуваченого в пред’явленому йому обвинуваченні за вищевказаною сттатею кримінального закону.

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання сторони обвинувачення та потерпілого щодо призначеного судом першої інстанції покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і за своїм розміром є явно несправедливим через м’якість, з огляду на наступне.

Покарання суд першої інстанції призначив обвинуваченому ОСОБА_7, виходячи з вимог ст.ст. 50, 65 КК України з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, який є тяжким, особу обвинуваченого, який відстоюючи свою позицію невинуватості у суді навіть не вибачився перед потерпілими, витрати понесені на лікування потерпілими не відшкодував навіть частково, разом з тим судом враховано й те, що обвинувачений є особою похилого віку, пенсіонером, раніше не судимий, як обставину, що пом’якшує покарання обвинуваченого – складне онкологічне захворювання, відсутність обтяжуючих покарання обставин, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, позицію потерпілих щодо призначення покарання, досудову доповідь сектору з питань пробації, щодо можливості виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, та призначив покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі на певний строк, із застосуванням ст. 75 КК України з покладенням на обвинуваченого обов’язків передбачених ст. 76 КК України, яке є достатнім для того, щоб винний в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.

З врахуванням зазначених вище обставин в їх сукупності, на думку колегії суддів, саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7, відповідає загальним засадам призначення покарання та його меті.

З огляду на наведене, розглянувши кримінальне провадження в межах заявлених апеляційних вимог колегія суддів вважає, що вирок районного суду є законним і обґрунтованим, підстави, передбачені ст. 409 КПК України, для його скасування чи зміни – відсутні, а тому апеляційні вимоги сторони обвинувачення, захисту та потерпілого у кримінальному провадженні - задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 404, 405, п 1 ч.1 ст. 407, ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_10, адвоката ОСОБА_8 В інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, прокурора Бондаренко О. Ю. – залишити без задоволення.

Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 05.06.2018 року відносно ОСОБА_7, обвинуваченого за ч. 1 ст. 121 КК України – залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :