Рішення № 80190217, 26.02.2019, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/2314/18

Провадження № 2/697/65/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Льон О.М.

за участю секретаря с/з ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Канів, Черкаської області цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства ОСОБА_4 «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся в Канівський міськрайонний суд Черкаської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Свій позов мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 24.07.2012 ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 10000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Щодо зміни кредитного ліміту ОСОБА_4 керується п.2.1.1.1.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві. Власник картрахунку зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п.2.1.1.5.7 Договору. Відповідно до умов та правил надання банківських послуг, банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 Договору. АТ КТ “ПриватБанк” свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Пунктом 2.1.1.12.1 Договору сторонами погоджено, що зобов’язання клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговими зобов’язаннями. Відповідно до п.2.1.1.7.6 Договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Договором про надання банківських послуг, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 30.09.2018 має заборгованість – 27169,66 грн., яка складається з наступного:

- 3669,00 грн. - заборгованість за кредитом;

- 14354,25 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 7376,43 грн. – заборгованість за пеню та комісію;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

- 1269,98 грн. - штраф (процентна складова). Просять суд стягнути з відповідача – ОСОБА_3 на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість у розмірі 27169,66 грн. за кредитним договором № б/н від 24.07.2012 та судові витрати у розмірі 1762,00 грн.

Представник позивача ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, заперечував щодо застосування судом строку позовної давності, оскільки строк звернення до суду позивачем не пропущено, пояснив, що у період перебування відповідача ОСОБА_3 в зоні АТО банк не нараховував відсотків за користування кредитом та інших штрафних санкцій, що підтверджується випискою по рахунку. Просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, про що надав до суду відзив на позов (а.с.53,54), пояснив, що у 2012 році він звертався до відділення банку з метою отримання дебетової особистої карти, а не кредитної з встановленим кредитним лімітом. Станом на 2012 рік договір кредиту з позивачем не укладав, просить суд застосувати до заявлених позовних вимог строк позовної давності. Крім того, він у період з 04.08.2015 по 15.06.2016 перебував в зоні АТО під час мобілізації до ЗСУ, але за цей період йому банком нараховано незрозумілі відсотки та пеню. У задоволені позову просить відмовити повністю.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

02.11.2018 ухвалою судді було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження на 29.11.2018.

10.12.2018 відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву (а.с.53,54).

Ухвалою суду від 03.01.2019 за клопотанням представника позивача розгляд справи вирішено проводити в режимі відеоконференції.

11.01.2019 до суду від представника позивач надійшла відповідь на відзив (а.с.83-89).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду від 18.01.2019 (а.с.132) витребувано докази по справі.

Суд, вислухавши думку представника позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, на яких гуртуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 з метою отримання банківських послуг, було укладено договір б/н від 24.07.2012 про отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.11-27).

Відповідно до ст.509 ЦК України одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору згідно ст.526 ЦК України. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статті 526, 527 ЦК України зобов'язують боржника належним чином виконувати свої зобов’язання.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Згідно розрахунку заборгованості від 30.09.2018, вбачається, що загальна сума заборгованості, яку необхідно сплатити ОСОБА_3 становить 27169,66 грн., яка складається з наступного:

- 3669,00 грн. - заборгованість за кредитом;

- 14354,25 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 7376,43 грн. – заборгованість за пеню та комісію;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

- 1269,98 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.5-10).

Відповідачем ОСОБА_3 у відзиві на позовну заяву було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності за вимогами позову.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).

Кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 у справі № 6-14цс14.

З довідки АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.107) вбачається, що відповідач ОСОБА_3 згідно кредитного договору б/н від 24.07.2012 отримав картки: №4149605357247725, №5457092303296622, №5168742227110198 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 06.2022 року, що також підтверджується заявою на отримання кредитної картки від 06.12.2007 (а.с.103) та випискою по рахунку (а.с.138-156).

Дані обставини щодо строку дії картки відповідачем не спростовуються.

Банк звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом 23.10.2018 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, а тому клопотання відповідача про застосування судом строку позовної давності не підлягає до задоволення.

Суд критично оцінює твердження відповідача ОСОБА_3, викладені у відзиві на позов, щодо не отримання ним кредитної картки з кредитним лімітом, а лише дебетової особистої картки, оскільки це спростовується наданими банком заявою на отримання кредитної картки та довідкою про умови кредитування з використанням картки «Універсальна» від 06.12.2007 (а.с.103-106), відповідно до яких вбачається, що ОСОБА_3 оформив на своє ім’я кредитну картку «Універсальна» з кредитним лімітом на той час 800,00 грн., з базовою процентною ставкою за кредитом 3% на місяць на залишок заборгованості, номер картки 4149605357247725.

Відповідно до вище вказаної заяви позичальник ОСОБА_3 виразив свою згоду, що ця заява разом із запропонованими ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», Умовами та правилами надання банківських послуг складає між ним та банком кредитний договір.

В подальшому відповідач 24.07.2012 приєднався до нових Умов та правил надання банківських послуг шляхом підписання відповідної анкети-заяви (а.с.11).

При цьому Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору.

За змістом частини 1 статті 638 та частини 1 статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до умов кредитування вказаного договору, передбачено порядок та умови погашення заборгованості за кредитним лімітом та сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків.

Згідно пункту 2.1.1.5.5. правил кредитування зазначеного кредитного договору відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, проценти за користування кредитом, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пунктів 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг банк має право в односторонньому порядку без попереднього повідомлення клієнта встановлювати на платіжну картку кредитний ліміт у валюті картки з наступною зміною його розміру у відповідності до кредитної історії.

Пунктом 1.1.5.1 вищевказаних умов передбачено, що сторони несуть відповідальність за неналежне виконання своїх обов’язків у відповідності з законодавством України і умовами договору.

Згідно виписки до рахунку (а.с.138-156) вбачається, що відповідач ОСОБА_3 регулярно користувався кредитною карткою, а саме знімав готівку, розраховувався в магазинах, проводив платежі за навчання, поповнював мобільні телефони, тим самим підтверджував свою згоду на умови банку щодо встановленого ліміту.

Відповідно до розрахунку заборгованості (а.с.5-10) вбачається, що станом на 30.09.2018, загальна сума заборгованості ОСОБА_3 становить 27169,66 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що права позивача були порушені відповідачем в зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору.

Щодо твердження відповідача ОСОБА_3 про нарахування банком відсотків за користування кредитом та пені під час його перебування в зоні АТО, суд зазначає наступне.

З посвідчення серії УБД №131308 від 30.06.2016 (а.с.56) вбачається, що відповідач ОСОБА_3 має статус учасника бойових дій.

Згідно зі ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

Законом України від 20.05.2014 №1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесено зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту - військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває по теперішній час.

Відповідно до довідки ТВО Командира ВЧ польова пошта В3720 №2294 від 02.07.2016 (а.с.130) вбачається, що відповідач ОСОБА_3 дійсно в період з 08.10.2015 по 19.11.2015, з 02.12.2015 по 06.03.2016 та з 25.03.2016 по 02.06.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З наданої банком суду виписки по рахунку (а.с.143) та розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с.5-10) вбачається, що у вище зазначений період перебування відповідача ОСОБА_3 у зоні АТО, а саме починаючи з 08.10.2015 по 02.06.2016, банком було здійснено відміну штрафів по кредитам військовослужбовців (а.с.143), а також не відбувалося нарахування відсотків за користування кредитом та пені. В зв’язку з чим, суд приходить до висновку, що права відповідача, як учасника АТО, позивачем АТ КБ «ПриватБанк» порушено не було.

Стосовно загальної суми заборгованості ОСОБА_3 перед АТ КБ «Приватбанк», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Умовами спірного договору, а саме пунктами 1.1.5.21, 1.1.5.25, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно з пунктами 1.1.5.20, 2.1.1.12.7.4, 2.1.1.12.8.1 Умов та правил надання банківських послуг згідно ускладненого договору передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань по кредитному договору, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Вказана позиція викладена також в Постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року по справі №347/1910/15-ц.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 7376,43 грн.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження належного виконання ним зобов'язань та спростування суми заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Оцінивши всі надані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: 3669,00 грн. - заборгованість за кредитом; 14354,25 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1269,98 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідач ОСОБА_3 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії УБД №131308 від 30.06.2016 (а.с.56), та відповідно до п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, а тому суд приходить до висновку, що судові витрати по справі в сумі 1762,00 грн., сплачені банком при зверненні з позовом до суду, повинні бути віднесені за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 259, 265,268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст.256-258, 509, 526, 527, 549, 638, 640, 1050 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного Товариства ОСОБА_4 «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селище Шуамта, район Вані, Грузія, зареєстрованого та проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р 29092829003111) заборгованість за кредитним договором б/н від 24.07.2012 в розмірі 19793,23 (дев’ятнадцять тисяч сімсот дев’яносто три гривень 23 коп.) грн., яка складається з наступного: 3669,00 грн. - заборгованість за кредитом; 14354,25 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1269,98 грн. - штраф (процентна складова).

В іншій частині позову відмовити.

Судові витрати у справі віднести за рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 01 березня 2019 року.

Головуючий О . М . Льон