Ухвала суду № 80190214, 21.02.2019, Лисянський районний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 700/1083/18

Провадження № 2/700/58/19

21 лютого 2019 року Лисянський районний суд Черкаської області

у складі: головуючого судді Бесараб Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Мельніченко Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Лисянка цивільну справу №700/1083/18 провадження №2/700/58/19 за позовом ОСОБА_1 до Журжинецької сільської ради Лисянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Журжинецької сільської ради Лисянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 22 грудня 2016 року в с. Журжинці Лисянського району Черкаської області померла ОСОБА_2. Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,2327 га, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЧР № 027584, виданого 18.09.2003 року. Вона є спадкоємцем померлої за заповітом і у встановлений законом строк звернулась до нотаріальної контори для оформлення спадщини. 18.10.2018 року постановою державного нотаріуса Лисянської державної нотаріальної контори їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно. За таких обставин змушена звернутися до суду та просить визнати право власності на спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_2

Позивач у судове засідання не з’явилася, просила розглянути справу без її участі, на позовних вимогах наполягає у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою, в якій просить розглянути справу без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Матеріалами справи встановлено, що 22 грудня 2016 року в с. Журжинці Лисянського району Черкаської області померла ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-СР № 290234 від 26.12.2016 року.

Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,2327 га, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЧР № 027584, виданого 18.09.2003 року.

За життя ОСОБА_2 залишила заповіт, посвідчений секретарем Журжинецької сільської ради Лисянського району Черкаської області, зареєстрованого в реєстрі за № 40, згідно з яким все своє майно заповіла своїй дочці – ОСОБА_1

Позивач як спадкоємець за заповітом звернулась до нотаріальної контори із завою про прийняття спадщини, про що свідчить її заява від 08.06.2017 року.

Відповідно до постанови державного нотаріуса Лисянської державної нотаріальної контори від 18.10.2018 року № 1926/02-31, позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів.

Із довідки сільської ради за № 974 від 12.12.2018 року вбачається що, ОСОБА_2, яка померла 22 грудня 2016 року була зареєстрована та проживала за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно зі ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно зі ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Статтею 1218, ч.1 ст.1225, ст.1233 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За вимогами ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов’язковим, коли об’єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов’язковій державній реєстрації.

В свою чергу право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст.1299 ЦК України).

Згідно зі с. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання права власності на майно, у разі коли це право оспорюється або не визнається, а також у разі втрати документів на право власності на майно.

З огляду на викладене, визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки відсутність у спадкодавця правовстановлюючих документів на спадкове майно унеможливлює оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Судом встановлено, що визнання позову відповідачем, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

За таких обставин, беручи до уваги визнання позову відповідачем, відсутність інших спадкоємців, які б претендували на спадщину, необхідно визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_2, як померла 26 грудня 2016 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1218, 1261,1269, 1270 ЦК України, ст.ст.4,5,12,13, 19, 81, 82, 200,206, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 Миколаївни до Журжинецької сільської ради Лисянського району Чекркаської області про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,2327 га, кадастровий номер: 7122883600:04:001:0258, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЧР № 027584, виданого 18.09.2003 року на ім’я ОСОБА_2, яка померла 22 грудня 2016 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Бесараб