Рішення № 80189176, 01.03.2019, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/6344/17

Провадження № 2-а/639/1/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2019 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – судді Труханович В. В.,

за участю секретаря – Кричевської В. М.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу № 639/6344/17 за позовною заявою ОСОБА_3 до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

26 жовтня 2017 року до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії, в якій позивач просила суд визнати незаконними дії Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова; зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії з 11.04.2014 року по нормі Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», з урахуванням середнього заробітку по Україні для призначення і перерахунку пенсії, що передує року звернення за перерахунком пенсії та з урахуванням стажу і заробітку позивача за період 1974-1975 років, а також з урахуванням всього стажу роботи позивача і періоду роботи, встановленого Законом для перебування у відпустці по догляду за трьома дітьми ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3; стягнути з відповідача заборгованість з недоплачених пенсійних виплат за травень-жовтень 2017 року у розмірі 2 047, 00 грн., а також виплатити заборгованість, що буде накопичуватись з дня подання адміністративного позову до суду; судові витрати пов’язані з розглядом справи покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона з 11.04.2014 року отримує державну пенсію за віком, призначену їй Шевченківським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України у м. Харкові.

Призначена пенсія дорівнює 748, 46 грн., доплата до пенсії становить 200, 54 грн., що менше ніж належить при застосуванні порядку розрахунку, зазначеному у Законі України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».

Після призначення пенсії 28.04.2017 року, 22.05.2017 року та 24.07.2017 року позивач зверталась до відповідача з заявами про перерахунок пенсії за віком по зарплаті і стажу та надала всі необхідні документи.

В своїх зверненнях позивач наголошувала на врахуванні до загального стажу для обчислення пенсії період її перебування по догляду за трьома дітьми та період її роботи у м. Майкоп на Майкопсткій шпагатно-вірьовочній і канатній фабриці впродовж 1974-1975 років, однак їй було відмовлено.

Окрім того, позивач зазначає, що пенсія їй виплачувалась у розмірі нижчому ніж встановлений законом.

Вказані обставини і вимусили позивача звернутися до суду з зазначеною позовною заявою.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 листопада 2017 року відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії. Призначено справу до судового розгляду.

07 грудня 2017 року від представника відповідача по справі надійшли заперечення на позовну заяву, в яких він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі посилаючись на наступні обставини.

Так, позивач зверталась до Управління 28.04.2017 року, 22.05.2017 року, 24.07.2017 року з заявами довільної форми щодо перерахунку пенсії за віком, тоді як діючим законодавством передбачено звернення з заявою встановленої форми та зразка. Позивачем також не було додано до заяв оригіналів документів, що підтверджують підстави для перерахунку пенсії, а надано їх копії, які не можуть бути розглянуті Управлінням. Окрім того, надані позивачем довідки щодо її роботи на канатно-вірьовочній та канатній фабриці у період з вересня 1974 року по серпень 1975 року містять невірні дані щодо дати народження позивача та щодо періоду роботи, а тому не можуть бути враховані Управлінням.

Також представник відповідача зазначає, що оскільки розмір пенсії позивача на момент її призначення не досяг 949, 00 грн. і складав 703, 32 грн. до пенсії було встановлено щомісячну державну адресну допомогу у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру – 200, 54 грн.

В подальшому, пенсія ОСОБА_3 перераховувалась з 01.09.2015 року, з 01.05.2016 року, з 01.12.2016 року та з 01.05.2017 року у зв’язку із збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Оскільки після перерахунку з 01.12.2016 року та з 01.05.2017 року розмір пенсії ОСОБА_3 становив більше ніж 949, 00 грн., тому Постанова КМУ від 216.03.2008 року № 265 вже не застосовувалась і щомісячна адресна допомога не виплачувалась.

Станом на 01.10.2017 року позивачу перерахована пенсія у розмірі 1 373, 00 грн., відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», що відповідає розміру мінімального прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

12 січня 2018 року до Жовтневого районного суду м. Харкова від позивача по справі – ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив, в якій вона посилалася на те, що про порушене право позивач дізналася лише 19.05.2017 року після отримання відповіді відповідача від 17.05.2017 року з детальним розрахунком пенсії, а отже 6-ти місячний термін звернення до суду за захистом своїх прав позивачем порушено не було.

Позивач зазначає, що відповідач грубо порушив її майнові права, призначивши їй пенсію у значно нижчому розмірі, ніж це встановлено було законодавством на час її призначення.

Нормами діючого законодавства також не передбачено обмеження щодо звернення до Управління з заявами довільної форми щодо перерахунку пенсії, тому, на думку позивача, Управління навмисно не розглянуло її заяви, тоді як нею було надано всі документи на підтвердження її знаходження у відпустках по догляду за дітьми та на підтвердження роботи у період з 1974-1975 роки.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 січня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії залишено без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.01.2018 року по справі № 639/6344/17 скасувати в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_3 про визнання дій Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Харкові протиправними; зобов’язання Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Харкові провести перерахунок пенсії з 11.04.2014 року по 25.04.2017 року, стягнення з Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Харкові заборгованості з недоплачених пенсійних виплат за травень-жовтень 2017 року в розмірі 2047 грн., а також виплати заборгованості.

Адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Харкові про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії направлено до Жовтневого районного суду м. Харкова для продовження розгляду справи в цій частині.

В іншій частині ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.01.2018 року по справі № 639/6344/17 залишено без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 19 липня 2018 року заяву Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Харкові про виправлення описки - задоволено.

Виправлено описку, допущену в постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2018 р. по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.01.2018р. по справі № 639/6344/17 за позовом ОСОБА_3 до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, вказавши у 18-му абзаці постанови та резолютивній частині постанови період, за який ухвала суду першої інстанції в частині залишення позовних вимог без розгляду підлягає скасуванню, а саме - "з 26.04.2017 року".

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 січня 2019 адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії – прийнято до провадження судді Жовтневого районного суду м. Харкова Труханович В.В. Справу вирішено розглянути в порядку спрощеного позовного провадження. Призначено справу до розгляду в судове засідання.

Представник позивача – ОСОБА_1, яка діє на підставі Ордеру серії ЧК № 108961 від 30.01.2019 року, в судовому засіданні заявлений позов підтримала в повному обсязі, просила суд його задовольнити.

Представник відповідача – ОСОБА_2, яка діє на підставі Довіреності від 09.01.2019 року № 417-06/49, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на обставини, викладені у запереченнях. В подальшому в судове засідання не з’явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

В судовому засіданні було встановлено, що 14 квітня 2014 року позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі з заявою про призначення пенсії.

Відповідно до протоколу № 1031 від 15.04.2014 року ОСОБА_4 було призначено пенсію з 11.04.2014 року. (т. 1, а.с. 64)

З вказаного протоколу вбачається, що ОСОБА_4 була призначена пенсія у розмірі 703, 32 грн. з доплатою 200, 54 грн., в загальному розмірі 949, 00 грн.. при визначенні розміру пенсії враховувався стаж роботи – 23 роки, 5 місяців, 17 днів.

При призначенні пенсії Пенсійний фонд виходив з наступного розрахунку стажу роботи:

З 01.09.1975 року до 17.06.1980 року;

З 04.09.1980 року до 01.12.1980 року;

З 22.12.1980 року до 24.02.1987 року;

З 12.03.1987 року до 15.06.1998 року;

З 27.12.1998 року до 21.12.1999 року.

Загальний стаж роботи ОСОБА_3 склав 23 року 5 місяців 17 днів. (т. 1, а.с. 64)

Позивач зазначає, що у вказаний стаж не було враховано період її перебування у відпустці по догляду за дитиною та час її роботи у м. Майкоп на Майкопскій шпагатно-вірьовочній і канатній фабриці впродовж 1974-1975 років.

Окрім того, позивач зазначає, що розмір пенсії який вона отримувала є нижчим ніж розмір встановлений діючим законодавством.

У зв’язку з вказаними обставинами позивач звернулась 28.04.2017 року до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі з заявою про перерахунок пенсії, в якій просила Пенсійний фонд здійснити їй перерахунок пенсії у зв’язку з тим, що з 01.01.2017 року мінімальний розмір пенсії не може становити менш ніж 1 247, 00 грн. на місяць, а з 01.05.2017 року мінімальний розмір пенсії за віком не може становити менш ніж 1 312, 00 грн. на місяць. (т. 1, а.с. 65)

17 травня 2018 року Шевченківським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова було надано відповідь на вказану заяву, з якої вбачається, що оскільки розмір пенсії ОСОБА_3 станом на момент призначення не досяг 949, 00 грн. і складав 703, 32 грн., до пенсії було встановлено щомісячну державну адресну допомогу у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру – 200, 54 грн.

В подальшому пенсія ОСОБА_3 перераховувалась з 01.09.2015 року, з 01.05.2016 року, з 01.12.2016 року та з 01.05.2017 року у зв’язку із збільшенням прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність. Оскільки після перерахунку з 01.12.2016 року та з 01.05.2017 року розмір пенсії ОСОБА_3 становив більше ніж 949, 00 грн. і вона не відноситься до категорії осіб, зазначених в пункті 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265, то щомісячна державна адресна допомога до прожиткового мінімуму, встановленого законом осіб, які втратили працездатність, ОСОБА_3 не виплачувалась. (т.1, а.с. 22-24)

22 травня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі з заявою про перерахунок пенсії, в якій просила здійснити перерахунок її пенсії за віком з урахуванням періоду перебування у декретній відпустці. До вказаної заяви нею було додано копії свідоцтв про народження дітей. (т.1, а.с. 66)

07 червня 2017 на вказану заяву було надано відповідь, з якої вбачається, що для проведення перерахунку пенсії від стажу ОСОБА_3 необхідно особисто звернутися до відділу обслуговування громадян управління та подати заяву встановленого зразка додавши до неї оригінали документів. Одночасно ОСОБА_3 було повідомлено, що оскільки згідно з записами у трудовій книжці вона не працювала в період з 25.02.1987 року по 11.03.1987 року, а тому цей період, після надання документів, буде їй зараховано до загального страхового стажу, як час догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_2. (т. 1 а.с. 20-21)

24 липня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі з заявою про перерахунок пенсії, в якій просила здійснити перерахунок її пенсії за віком з урахуванням періоду її перебування у декретній відпусці та роботи на Майкопській шпагатно-вірьовочній і канатній фабриці. До вказаної заяви ОСОБА_3 було додано копії свідоцтв про народження дітей та оригінали архівних довідок. (т.1, а.с. 17)

31 липня 2017 року на вказану заяву Шевченківським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова було надано відповідь, в якій ОСОБА_3 було роз’яснено, що для зарахування до загального страхового стажу періоду коли вона не працювала та доглядала за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, їй необхідно звернутися до відділу обслуговування громадян управління та подати заяву встановленого зразка для перерахунку пенсії, додавши до неї копію та оригінал свідоцтва про народження дитини. Також, ОСОБА_3 було повідомлено, що архівні довідки не можуть бути прийняті Управлінням оскільки в них містяться розбіжності щодо її дати народження. (т. 1, а.с. 18, 19)

Вказані дії Пенсійного фонду щодо не зарахування у стаж роботи ОСОБА_3 періоду перебування у відпустці по догляду за дитиною та часу її роботи у м. Майкоп на Майкопскій шпагатно-вірьовочній і канатній фабриці впродовж 1974-1975 років та щодо виплати пенсії у розмірі меншому ніж встановлено законодавством ОСОБА_3 вважає неправомірними.

Частиною 2 другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законі України «Про пенсійне забезпечення», якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Частиною 1 та 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

До стажу роботи зараховується також: ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Частиною 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до п. 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Згідно положень п.4.3 Порядку, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.

Згідно п. 2.23 вказаного порядку документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

Так, судом було встановлено, що ОСОБА_3 зверталась до Пенсійного фонду 28.04.2017 року, 22 травня 2017 року та 07 червня 2017 року з заявами про перерахунок пенсії у довільній формі та невстановленого зразка.

Окрім того, з вказаних заяв вбачається, що до них ОСОБА_3 надавала лише копії документів, а не оригінали, як то передбачено п. 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Наявна в матеріалах справи заява встановленого зразка датована 24 липня 2017 року не є підтвердженням того, що позивач зверталась з нею до Управління Пенсійного фонду, адже будь-якої розписки із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви, як то передбачено п. 4.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» матеріали справи не містять. (т.1, а.с.119)

Тобто, судом встановлено, що позивач свої заяви про перерахунок пенсії оформила у довільній формі, а не встановленої форми, як це передбачено у додатку №2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1.

З листів відповідача вбачається, що позивачу була надана відповідь саме на її звернення.

За правовим висновком Верховного Суду, що викладений в постанові від 19.04.2018 року у справі № 601/198/16, - підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані уповноваженому органу ПФУ в установленому порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не порушив прав позивача з приводу обов’язку пенсійного органу розглянути та вирішити заяву про перерахунок пенсії.

Окрім того, що стосується заявлених позовних вимог позивача щодо підстав для перерахунку пенсії, то суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є матір’ю трьох дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження. (т. 1, а.с. 14-15)

З копії трудової книжки ОСОБА_3 вбачається, що у період з 24.02.1987 року по 12.03.1987 року вона ніде не працювала. Вказаний період, як вбачається з Протоколу № 1031 від 15.04.2014 року, не був врахований Пенсійним фондом до загального стажу роботи. (т.1, а.с. 11-13, 64)

Однак, як вбачається з Свідоцтва про народження ОСОБА_6 – він народився 17 березня 1985 року, а отже у період з 24.02.1987 року по 12.03.1987 року ОСОБА_3 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3 - річного віку, що у відповідності до п. ж ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягає зарахуванню до загального стажу роботи.

Щодо посилання позивача на те, що Пенсійним фондом не було зараховано час її роботи у м. Майкоп на Майкопскій шпагатно-вірьовочній і канатній фабриці впродовж 1974-1975 років, суд зазначає наступне.

Так, як вбачається з архівних довідок № 2695 від 17.05.2017 року та № 2696 від 17.05.2017 року виданих Адміністрацією муніципальної освіти «Місто Майкоп» Республіки Адигея, які були додані ОСОБА_3 до її заяви від 24 липня 2017 року до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі, в них дійсно містяться виправлення у зазначенні року народження ОСОБА_3, на що посилається і Пенсійний Фонд у своїй відповіді від 31 липня 2017 року. (т. 1, а.с. 27, 28)

Натомість в матеріалах справи містяться ОСОБА_8 довідки Адміністрації муніципальної освіти «Місто Майкоп» Республіки Адигея від 09.10.2017 року № 5384 та від 09.10.2017 року № 5385, в яких дата народження ОСОБА_3 вже зазначена без виправлень. (т.1, а.с. 32, 33)

Разом з тим, у вказаних довідках містяться розбіжності щодо періоду роботи ОСОБА_3 на Майкопскій шпагатно-вірьовочній і канатній фабриці.

Так, з ОСОБА_8 довідки від 09.10.2017 року № 5385 вбачається, що ОСОБА_4 (до шлюбу ОСОБА_9Ю.) працювала на Майкопскій шпагатно-вірьовочній і канатній фабриці з вересня 1974 року по червень 1975 року. Також у наданій довідці містяться відомості про заробіток, який отримувала ОСОБА_3 у вказаний період. Натомість з ОСОБА_8 довідки від 09.10.2017 року № 5384 вбачається, що ОСОБА_4 (до шлюбу ОСОБА_9Ю.) працювала на Майкопскій шпагатно-вірьовочній і канатній фабриці з 02 вересня 1974 року (Наказ № 23 від 10 вересня 1974 року) на посаді ленточниці, з 23 червня 1975 року (Наказ № 140 від 30 червня 1975 року) по 09 серпня 1975 року (Наказ № 193 від 28 серпня 1975 року. (т.1, а.с. 32, 33)

Тобто, дійсно встановити період роботи ОСОБА_3 на Майкопскій шпагатно-вірьовочній і канатній фабриці та її заробітну плату, яка повинна враховуватися при призначенні пенсії на підставі наданих позивачем ОСОБА_8 довідок, не має можливості.

Щодо посилання ОСОБА_4 на врахування реального розміру заробітної плати протягом 1987-1998 років для обрахунку пенсії, то суд зазначає, що вказані вимоги не були заявлені позивачем у її позовній заяві, докази на підтвердження реального розміру заробітної плати були подані із порушенням строку, а отже вказані вимоги не є можуть бути предметом розгляду вказаної справи. (т. 2, а.с. 60, 61)

Отже, судом було встановлено, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 в частині визнання незаконними дії Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова та зобов’язана відповідача провести перерахунок пенсії з 11.04.2014 року по нормі Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», з урахуванням середнього заробітку по Україні для призначення і перерахунку пенсії, що передує року звернення за перерахунком пенсії та з урахуванням стажу і заробітку позивача за період 1974-1975 років, а також з урахуванням всього стажу роботи позивача і періоду роботи, встановленого Законом для перебування у відпустці по догляду за трьома дітьми ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 задоволенню не підлягає.

Одночасно, суд роз’яснює ОСОБА_3 її право на звернення до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова із заявою про перерахунок встановленого Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зразка з одночасним прикладенням до неї усіх необхідних документів в оригіналах.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості з недоплачених пенсійних виплат за травень-жовтень 2017 року у розмірі 2 047, 00 грн., а також виплати заборгованості, що буде накопичуватись з дня подання адміністративного позову до суду, суд зазначає наступне.

Так, згідно ч.1 та ч.2 ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Положеннями ч. 1 ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

У відповідності з ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Верховний Суд України в постанові пленуму «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 р. зазначив, що оскільки Конституція має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії, судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

У разі якщо сукупність виплат, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Таким чином, пенсія позивача не може становити менше, ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Так, судом було встановлено, що розмір пенсії ОСОБА_3 на момент призначення не досяг 949, 00 грн. і складав 703, 32 грн., до пенсії було встановлено щомісячну державну адресну допомогу у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру – 200, 54 грн.

Відповідно до ч.3 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік» розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, складав з 01.01.2016 року – 1247 грн.; з 01.05.2016 року – 1130 грн.; з 01.12.2016 року – 1247 грн.; з 01.01.2017 року – 1247 грн.; з 01.05.2017 року – 1312 грн.

Як вбачається з відповіді Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова та з Довідки від 09.01.2018 року, розмір пенсії ОСОБА_3 у період з 01 травня 2017 року по 31 вересня 2017 року становив 1031, 80 грн., що є нижчим ніж розмір пенсії встановлений законом. (т.1, а.с. 22-24, 161)

Як пояснили сторони у судовому засіданні, починаючи з жовтня 2017 року пенсія позивачу виплачується у розмірі встановленому законодавством.

Згідно приписів ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18.07.06 р. по справі «Проніна проти України» констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції. При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначив, що у цій справі заявниця зверталась до національних судів з вимогою вирішити її спір щодо пенсії з органами соціального забезпечення. Заявниця посилалась, зокрема, на положення ст..46 Конституції України, заявляючи, що її пенсія не повинна бути нижчою за прожитковий мінімум. Однак національні суди не вчинили жодної спроби проаналізувати позов заявниці з цієї точки зору, попри пряме посилання у кожній судовій інстанції. На думку Суду національні суди, цілком ігноруючи цей момент, хоча він був специфічним, доречним та важливим, не виконали свої зобов'язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції.

У рішенні у справі «Великода проти України» від 03.06.2014, Європейський суд з прав людини зазначає, що неприпустимим є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.

При цьому, суд зазначає, що виходячи з вищезазначених норм закону, розмір виплат позивачу в будь-якому разі не міг бути меншим прожиткового мінімуму, і пенсія в такому розмірі повинна була йому виплачуватися незалежно від підрахунку, здійсненого за його заробітком та стажем. Розмір пенсії позивача на рівні прожиткового мінімуму, встановлений Конституцією України.

Тобто, якщо при нарахуванні пенсії згідно законодавства, виходячи з середнього заробітку, стажу, доплат розмір пенсії становить нижче прожиткового мінімуму, виплаті підлягає пенсія в розмірі прожиткового мінімуму.

Таким чином, суд, керуючись зазначеним рішення Європейського Суду з прав людини, вважає, що було порушення прав позивачки, гарантованих ст.46 Конституції України через незабезпечення їй рівня життя, не нижчого від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, правомірності своїх дій у спірних відносинах належним чином не довів.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_3 в частині визнання протиправними дії Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, щодо виплати ОСОБА_3 пенсії в розмірі нижчому, ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність та зобов’язання Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова провести ОСОБА_3 перерахунок пенсії із підвищенням її до розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність починаючи з 01 травня 2017 року по 31 вересня 2017 року підлягають задоволенню.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_3 до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч.1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду;

3) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов’язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст. 135 КАС України витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб’єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов’язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частинами 7, 8, 9 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов’язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Так, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь витрати пов’язані з розглядом справи у розмірі 4 884, 30 грн., які складаються з витрат на участь її представника у судових засіданнях (переїзд з іншого міста, найм житла, компенсація за втрачений заробіток) та витрати пов’язані з направленням відповідачеві поштової кореспонденції.

Так, обов’язок щодо направлення копій документів відповідачу чітко передбачений ч.7 ст. 47 КАС. Відповідно до якої, у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.

Тобто, витрати щодо направлення копій документів відповідачу не відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи у розумінні ст. 132 КАС України.

Щодо стягнення витрат на участь представника позивача у судових засіданнях (переїзд з іншого міста, найм житла, компенсація за втрачений заробіток), то позивачем не було надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вказаних витрат.

Так, з квитків на автобус не вбачається на ім’я кого вони були оформлені. Позивачем не було надано доказів щодо того, що її представник орендувала житло, як і не було надано доказів того, що під час виїзду у судові засідання її представник втрачала заробіток за основним місцем роботу.

Одночасно суд звертає увагу, що у відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України сторони можуть брати учать у судовому засіданні в режимі відео конференції. Окрім того, представник позивача є донькою позивача.

Так, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню лише судовий збір у розмірі 1280, 00 грн. (т. 1, а.с. 50, 51)

На підставі викладено та керуючись ст. ст. 2, 8, 77, 132, 135, 139, 241, 242, 244, 245 КАС України, ст. ст. 8, 19, 46 Конституції України, ст. ст. 1, 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. ст. 6, 7, 8, 24, 26, 42, 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 2, 6, 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, суд -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, щодо виплати ОСОБА_3 пенсії в розмірі нижчому, ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язати Шевченківське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова провести ОСОБА_3 перерахунок пенсії із підвищенням її до розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність та провести відповідні виплати, починаючи з 01 травня 2017 року по 31 вересня 2017 року з урахуванням раніше виплачених сум, врахувавши, що розмір виплаченої їй пенсії не може бути нижчим від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Стягнути з Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 1280, 00 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, паспорт серії ММ № 153467, виданий 1МВМ Жовтневого РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 18 червня 1999 року, РНОКПП НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, б. 23, кв. 1.

Відповідач: Шевченківське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова, код ЄДРПОУ: 41248278, місцезнаходження: м. Харків, м-н Свободи, б. 5, 4 під. 6 пов.

Суддя В.В. Труханович

Повний текст рішення складено 01.03.2019 року.