Рішення № 80189003, 22.02.2019, Великобурлуцький районний суд Харківської області

Єдиний унікальний номер № 616/670/18

Провадження № 2/616/14/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

„22” лютого 2019 року Великобурлуцький районний суд

Харківської області

в складі головуючого - судді РИКОВА М.І.

за участю секретаря ЛОГВІНОВОЇ М.В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Великий Бурлук справу за позовом ОСОБА_1 до Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області про визнання права власності на частини житлового будинку за набувальною давністю,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області, в якій просить визнати за нею право приватної власності на 1/4 частину житлового будинку, який розташований за адресою: вул. ОСОБА_2 (бувша вул. Червоноармійська), буд.71 смт. Великий Бурлук, Великобурлуцький район, Харківська область, яка належить померлій ОСОБА_3 в порядку набувальної давності.

Також просить визнати за нею право приватної власності на 3/20 частини житлового будинку, який розташований за адресою: вул. ОСОБА_2 (колишня вул. Червоноармійська), буд.71, смт. Великий Бурлук, Великобурлуцький району, Харківської області, який належить померлій ОСОБА_4 в порядку набувальної давності.

В обґрунтування позову, з врахуванням уточнених позовних вимог, позивач зазначила, що з 2008 року вона проживає ІНФОРМАЦІЯ_1 розташованого по вул. ОСОБА_2 (бувша вул. Червоноармійська) в смт. Великий Бурлук Великобурлуцького району Харківської області. 24 травня 1985 року померла прабабуся позивача - ОСОБА_3, якій на даний час на праві приватної власності належить 1/4 частина домоволодіння, яке розташоване за вищевказаною адресою та яку в порядку спадкування ніхто не прийняв.

В 2002 році померла мати позивача - ОСОБА_4, якій на даний час на праві приватної власності належить 3/20 частини домоволодіння за вказаною адресою. Позивачу на даний час належить 3/5 частини спірного житлового будинку. З 2008 року ОСОБА_1 користується всіма частинами житлового будинку та підтримує його в належному стані, сплачує відповідні платежі. Інших осіб, які прийняли спадщину, а саме на 1/4 та 3/20 частини житлового будинку немає.

Згідно договору дарування № 1222 від 05 липня 1974 року будинок належав ОСОБА_3. Із належних їй 3/4 частини було подаровано 2/4 частини житлового будинку ОСОБА_4

Крім того, ОСОБА_2 із належних їй 1/4 частини спірного будинку подарувала ОСОБА_4, яка в свою чергу 3/4 частини прийняла у дар (спадок). Отже, до спадкового майна прабабусі належала 1/4 частина вказаного будинку. Заповіту прабабуся ОСОБА_3 не складала. ОСОБА_2 не оформила спадщину належним чином й не отримала свідоцтва на спадщину за законом на 1/4 частини будинку після смерті прабабусі, хоча спадщину фактично прийняла та склала заповіт на онука ОСОБА_5 на 1/4 частину спірного будинку.

ОСОБА_1 також в позовній заяві зазначає, що з 2006 року ОСОБА_5 не проживає та не з’являється до житлового будинку, не сплачує комунальні послуги за електроенергію, газ та інші послуги. Місце перебування ОСОБА_5 позивачу невідоме, а тому, оскільки з 2008 року вона фактично добросовісно, відкрито, безперервно володіє та користується 1/4 частиною житлового будинку, який належав ОСОБА_3 на праві приватної власності та 3/20 частини житлового будинку, який належав ОСОБА_4 на праві приватної власності, вважає, що має право на ці частини будинку за набувальною давністю.

Позивач з наміром успадкувати вказані частини житлового будинку звернулась до державного нотаріуса, однак державним нотаріусом Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області ОСОБА_6 були винесені постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 14 серпня 2018 року.

Представником відповідача - Великобурлуцьким селищною головою ОСОБА_7 подано відзив на позовну заяву в якій зазначено, що між позивачем та Великобурлуцькою селищною радою немає спірних питань, які можуть бути розглянуті у даному судовому засіданні. Відповідно до постанов про відмову у вчиненні нотаріальних дій вказано, що є інший спадкоємець, який фактично прийняв та мав оформити спадщину, але до цього часу так і не оформив, це ОСОБА_5, син спадкодавці ОСОБА_4, яка померла у 2002 році та який є рідним братом по матері позивача ОСОБА_1 Селищний голова зазначає, що видача свідоцтва на спадщину спадкоємця, які прийняли спадщину ніяким строком не обмежена, а тому Великобурлуцька селищна рада не може бути відповідачем по даній справі, тому просив прийняти законне, обґрунтоване рішення та врахувати позицію викладену у відзиві.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги з врахуванням уточнень. Просила позов задовольнити з підстав викладених в позовній заяві та визнати за нею право приватної власності на 1/4 частину житлового будинку, яка належить померлій ОСОБА_3, визнати за нею право приватної власності на 3/20 частини житлового будинку, який належить померлій ОСОБА_4, розташованого за адресою: вул. ОСОБА_7 (бувша вул. Червоноармійська), буд.71, смт. Великий Бурлук, Великобурлуцький району, Харківської області, в порядку набувальної давності (а.с.124-126).

В судовому засіданні на відзив селищної ради ОСОБА_1 зазначила, що вона вважає, що відповідачем по справі має бути саме Великобурлуцька селищної ради, оскільки її брат ОСОБА_5 не є власником будинку і не може бути відповідачем.

Представник відповідача ОСОБА_8 селищної ради в судові засідання не з’явився, про час, місце та дату розгляду справи повідомлялись належним чином. Великобурлуцьким селищною головою подано заяву в якій просять розглядати справу без участі представника селищної ради за наявними в матеріалах справи документами. Також зазначено, що позов не визнають повністю (а.с.135,139).

Вислухавши пояснення позивача, давши оцінку матеріалам справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд прийшов до наступного.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія ЯЯЯ № 649035 та витягом про реєстрації права власності на нерухоме майно № 9711656 підтверджується, що у приватній власності ОСОБА_4 перебувало 3/4 частки та у ОСОБА_3 1/4 частка житлового будинку, розташованого по вул. Червоноармійська, буд. 71, смт. Великий Бурлук Великобурлуцького району Харківської області на підставі рішення виконкому Великобурлуцької селищної ради від 28.10.1975 за № 21 (а.с.140-141).

ОСОБА_9 дарування від 05 липня 1974 року вбачається, що дійсно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були власниками житла, розташованого в селищі В.Бурлук, вул. Червоноармійська № 71, 05.07.1974 р. з однієї сторони, а з другої сторони ОСОБА_4, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 склали договір в тому, що ОСОБА_3, із належних їй 3/4 частин, подарувала 2/4 частини, ОСОБА_2 подарувала належну їй 1/4 частину, а ОСОБА_4 (онука та дочка) прийняла у дар 3/4 - частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в селищі В.Бурлук, вул. Червоноармійська № 71, Великобурлуцького району Харківської області (а.с.77).

Відповідно до свідоцтва про смерть серія ІІ – ВЛ № 480889 24 травня 1985 року померла ОСОБА_3 у віці 97 років, про що в книзі реєстрації актів про смерть 24 травня 1985 року зроблено запис за № 59 (а.с.70).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 мала доньку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.68), якій після реєстрації шлюбу було присвоєно прізвище «Мочаліна», що підтверджується свідоцтвом про одруження (а.с.71). Відповідно до свідоцтва про смерть серія І-ВЛ № 289081 ОСОБА_2 померла 02 липня 2001 року, про що в книзі реєстрації про смерть 02 липня 2011 року зроблено відповідний актовий запис за № 68 (а.с.69).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 є матір’ю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка померла 25 листопада 2002 року у віці 68 років, про що в книзі реєстрації актів про смерть 25 листопада 2002 року зроблено актовий запис № 164, згідно свідоцтва про смерть серія І-ВЛ № 356491 (а.с.73).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 є спадкоємицею на 1/5 частину майна ОСОБА_4, яка померла 25 листопада 2002 року. Спадкове майно, на яке видано дане свідоцтво складається з 3/4 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться по вул. Червоноармійська, буд. 71, смт. Великий Бурлук Великобурлуцького району Харківської області (а.с.10).

Позивач в судовому засіданні та в позовні заяві стверджувала, що оскільки після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спадкове майно ніхто не прийняв, вона звернулась до нотаріальної контори для оформлення спадщини.

Однак, з наявної в матеріалах справи постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14 серпня 2018 року, виданої державним нотаріусом Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області вбачається, що ОСОБА_1 зверталась до Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про прийняття спадщини після смерті 24 травня 1985 року її прабабусі ОСОБА_3, яка на день смерті постійно проживала по вул. ОСОБА_2 (колишня вул. Червоноармійська) буд.71, смт. Великий Бурлук Харківська область, на 1/4 частку житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель, що розташований за вищевказаним адресом.

Нотаріусом було відмовлено у оформлені спадщини, оскільки на день смерті прабабусі ОСОБА_3 з нею постійно проживала її донька ОСОБА_2, яка прийняла спадщину фактично, але не оформила спадкових прав та померла 03 липня 2001 року. ОСОБА_2 залишила заповіт, посвідчений Великобурлуцькою державною нотаріальною конторою Харківської області 25 вересня 1998 року за зареєстрованим № 1748 на майно на ім’я онука ОСОБА_5, який спадщину прийняв фактично, на день смерті ОСОБА_2 постійно мешкав з нею в спадковому будинку, але до цього часу спадщину не оформив (а.с.08).

Також, відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14 серпня 2018 року, виданої державним нотаріусом Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області, ОСОБА_1 зверталась до Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області, з заявою про прийняття спадщини після смерті 25 листопада 2002 року її матері ОСОБА_4 на 3/20 житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель, що розташований в смт. Великий Бурлук по вул. Весняна (колишня вул.Червоноармійська), буд.71, Харківська область, які фактично прийняв та мав оформити син спадкодавці ОСОБА_5, але до цього часу так і не оформив.

Державним нотаріусом було відмовлено в оформлені спадщини після смерті 25 листопада 2002 року ОСОБА_4 на 3/20 частки будинку з відповідною часткою надвірних будівель, оскільки спадщину фактично прийняв ОСОБА_5, який до цього часу її не оформив (а.с.09).

Із домової книги для прописки громадян, проживаючих в будинку, розташованого в смт. Великий Бурлук по вул. Весняна (колишня вул.Червоноармійська), буд.71, Харківська область (а.с.21-31, 142) вбачається, що ОСОБА_5 зареєстрований за вказаною адресою з 29.11.1991 року і по теперішній час.

Позивач просить визнати за нею право власності на частини вищевказаного житлового будинку, посилаючись на те, що з 2008 року вона проживає в спірному будинку, користується всіма частинами будинку, постійно займається благо устроєм прибудинкової території, ремонтом та підтримання будівлі в належному стані, сплачує податки, здійснює комунальні платежі.

Відповідно до ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно, якщо інше не встановлено законом.

Набувальна давність поширюється на випадки фактичного безпідставного володіння чужим майном за певних умов.

Для набуття права власності на майно за набувальної власністю згідно з правилами ст.344 ЦК України, необхідно, щоб заволодіння майном було добросовісним, тобто особа при заволодінні майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Володіння майном повинно бути вікритим, очевидним для всіх інших осіб, володілець має ставитись до цього майна, як до власного, експлуатувати, вживати необхідні заходи для його утримання в належному стані.

Володіння майном повинно бути безперервним протягом 10 років.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч.1 ст.48 ЦПК України).

Відповідно до ст.124 Конституції України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зі змісту ст.51 та ст.175 ЦПК України вбачається, що на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов'язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст.51 ЦПК України та з урахуванням ч.5 ст.12 ЦПК України роз'яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.

Отже, суд, як державний орган, на який покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов'язаний визначити суб'єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню, що передбачено п.1 ч.1 ст.189 ЦПК України та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.

Судом при розгляді справи встановлено, що пред'являючи даний позов, позивачем в якості відповідача було заявлено Великобурлуцьку селищну раду Великобурлуцького району Харківської області. Однак в постановах про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14.08.2018 р. нотаріусом зазначено, що ОСОБА_2, яка померла 02 липня 2001 року, залишила заповіт, посвідчений Великобурлуцькою державною нотаріальною конторою Харківської області 25 вересня 1998 року за зареєстрованим № 1748 на 1/4 частку будинку з відповідною часткою надвірних будівель на ім’я онука ОСОБА_5, який спадщину прийняв фактично, на день смерті ОСОБА_2 постійно мешкав з нею в спадковому будинку. Також судом встановлено, що позивачеві відмовлено і в оформлені спадщини після смерті 25 листопада 2002 року ОСОБА_4 на 3/20 частки будинку з відповідною часткою надвірних будівель, оскільки спадщину фактично прийняв ОСОБА_5.

Із матеріалів справи вбачається, що на даний час позивач є власником 12/20 частин вказаного житлового будинку (а.с.140), а інші 8/20 частин житлового будинку, на які позивач просить визнати право власності в порядку набувальної давності, фактично успадкував ОСОБА_5, який є рідним братом позивача по лінії матері.

Пленум Верховного Суду України у п.8 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснив, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

В судових засіданнях позивачеві ОСОБА_1 роз’яснювались вимоги ст.51 ЦПК України, тобто її право на заміну неналежного відповідача або залучення співвідповідача у справі. Однак позивач, в судових засіданнях, а також в письмових поясненнях особисто зазначила, що вважає, що саме Великобурлуцька селищна рада повинна бути відповідачем у справі, оскільки ОСОБА_5 не є власником майна, отже не може бути відповідачем (а.с.143).

Відповідно до ч.1 ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Згідно ч.2 ст.51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання.

Відтак виходячи з принципу диспозитивності, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Відповідно до п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів. Суд зобов’язаний вирішити справу за тим позовом, що пред’явлений, і відносно до тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Отже, суд не може за власною ініціативою замінити первісного відповідача належним відповідачем або залучити до участі у справу іншу особу в якості співвідповідачів, це можливо лише за клопотанням позивача.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом, повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем. При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не в змозі вирішувати та задовольняти позов без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов'язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача). Відтак, враховуючи викладене, з урахуванням того, що Великобурлуцька селищна рада є неналежним відповідачем, тому у задоволенні позову слід відмовити.

При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що він має право звернутися до суду з позовом до належного відповідача.

У разі відмови у задоволенні позову, відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір з відповідача не стягується.

Керуючись ст.ст. 7, 12, 13, 76, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, районний суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області про визнання права власності на частини житлового будинку за набувальною давністю, розташованого за адресою: вул. Весняна, буд.71, смт. Великий Бурлук, Великобурлуцького району, Харківської області – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Великобурлуцький районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженка с. Краснотуранськ Краснотуранського району Красноярського краю, паспорт серії МК 928878 виданий Великобурлуцьким РВ УМВС України в Харківській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1, зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6.

Відповідач: Великобурлуцька селищна рада Великобурлуцького району Харківської області, місцезнаходження: вул. Центральна, буд.40, смт. Великий Бурлук, Великобурлуцький район, Харківська область, код ЄДРПОУ 04399192.

Судове рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, в судовому засіданні 22 лютого 2019 року, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 01 березня 2019 року.

Головуючий – Суддя Великобурлуцького районного суду

Харківської області ОСОБА_11