Рішення № 80188962, 01.03.2019, Барвінківський районний суд Харківської області

Справа № 611/51/19

Провадження № 2/611/53/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2019 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Андросова О.М.

за участю секретаря – Сторчай С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Барвінкового справу за позовом акціонерного товариства „Мегабанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство „Мегабанк” (далі - Банк), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 53568 грн. 97 коп., з них 29438 грн. 94 коп. - суму заборгованості за кредитом, 10 грн. 03 коп. – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 24120 грн. 00 коп. – сума штрафу, а також сплаченого при зверненні до суду судового збору в сумі 1921 грн.

Представник позивача у поданій до суду заяві позов підтримує, просить його задовольнити, справу розглянути за відсутності представника АТ „ Мегабанк ” та у разі неприбуття в судове засідання відповідача ухвалити заочне рішення, що суд вважає за можливе, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач до суду повторно не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не сповістив, відзив у наданий в ухвалі суду час до суду не подав, клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності від нього не надходило. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України..

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. У зв'язку з чим суд вважає за необхідне розглянути справу без участі відповідача, виходячи з вимог п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України та рішення Конституційного суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, згідно яких в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов такого.

З матеріалів справи видно, що 02.03.2016 р. ОСОБА_1 і Банк уклали кредитний договір № 28-102-854-2-17-Г (з ануїтетними платежами), відповідно до якого Банк надав відповідачу кредит в сумі 53600 грн. на споживчі цілі строком до 31.05.2019 року зі сплатою відсотків у розмірі 10 % річних.

Відповідно до п.п. 1.4, 1.5 кредитного договору повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами, передбаченими договором, згідно з графіком, який є додатком № 1 до договору і його невід’ємною частиною.

Згідно з п.п. 4.2, 4.4, 4.5 договору та додатком № 1 до договору відповідач взяв на себе зобов’язання щомісячно, починаючи з серпня 2017 року, здійснювати повернення кредиту та сплату процентів і комісії щомісячними платежами в сумі 3603 грн. 05 коп. Щомісячний платіж включає суму ануїтетного платежу та суму щомісячної комісійної винагороди та сплачується не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. За умовами додаткових угод, укладених між сторонами, та за домовленістю сторін розмір щомісячного платежу кілька разів змінювався.

Згідно з п. 3.2.3. кредитного договору відповідач зобов’язаний своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за договором на передбачених договором умовах.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України позивач має право дострокового повернення кредиту та сплати нарахованих процентів, комісій у випадку порушення позичальником умов договору.

Позивач свій обов’язок за договором виконав, видавши відповідачу через касу банку готівкою 53600 грн., що підтверджується квитанцією від 02 червня 2017 року з підписом відповідача.

Починаючи з 01.05.2018 року відповідачем порушуються строки сплати щомісячних платежів за кредитом.

У зв’язку із невиконанням відповідачем умов кредитного договору 04.10.2018 року на адресу його реєстрації позивачем була надіслана вимога щодо погашення заборгованості за кредитним договором, але, станом на дату подання позовної заяви, кредитна заборгованість відповідачем не погашена, порушені права банку не відновлені.

Відповідно до п. 4.10. Кредитного договору у разі порушення строків сплати ануїтетних платежів та комісійної винагороди понад 90 календарних днів позивач обліковує заборгованість за кредитом в повному обсязі на відповідному рахунку простроченої заборгованості. З цього моменту позивач припиняє нарахування щомісячної винагороди, процентна ставка за кредитом встановлюється в розмірі, встановленому п. 4.8. цього договору (0,1% процента річних), а за невиконання прийнятих на себе зобов’язань щодо сплати ануїтетних платежів та комісійних винагород відповідач, сплачує штраф у розмірі, передбаченому п. 6.3. цього договору.

Відповідно до п. 6.1 договору за несвоєчасне погашенім ануїтетних платежів позичальник сплачує кредитодавцеві пеню у розмірі потрійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки платежу від несвоєчасно сплаченої суми.

Згідно п. 6.3 договору у разі порушення строків сплати ануїтетних платежів та комісійної винагороди понад 90 календарних днів позичальник сплачує штраф у розмірі 45 % від суми кредиту, що складає 24120 грн.

Відповідно до представленого позивачем розрахунку заборгованість відповідача за кредитним договором складає за станом на 01.12.2018 року складає 53568 грн. 97 коп., з них 29438 грн. 94 коп. - суму заборгованості за кредитом, 10 грн. 03 коп. – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 24120 грн. 00 коп. – сума штрафу.

Наданий розрахунок відповідає умовам укладеного сторонами кредитного договору і відповідачем не оспорений.

Разом з тим, щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 24120 грн. 00 коп. штрафу суд зазначає таке.

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Про викладене вище зазначив Верховний Суд України в правовій позиції, викладеній в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору за несвоєчасне погашенім ануїтетних платежів позичальник сплачує кредитодавцеві пеню у розмірі потрійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки платежу від несвоєчасно сплаченої суми.

У той самий час, згідно з п. 6.3 договору у разі порушення строків сплати ануїтетних платежів та комісійної винагороди понад 90 календарних днів позичальник сплачує штраф у розмірі 45 % від суми кредиту, що складає 24120 грн.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для одночасного стягнення пені та штрафу за порушення строків виконання грошового зобов'язання, тобто подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, тому в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 24120 грн. 00 коп. штрафу слід відмовити.

Статті 526, 527, 530 ЦК України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю таку ж суму грошей у термін і в порядку, передбаченими договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

В порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач свої зобов’язання за договором не виконав.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 1056 грн. 05 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 5, 526, 527, 530, 625, 1046, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь акціонерного товариства „Мегабанк” (61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 30, номер рахунку для зарахування коштів: № 3739602 у АТ «МЕГАБАНК», МФО 351629, код 09804119) 29438 (двадцять дев’ять тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 94 коп. - суму заборгованості за тілом кредиту, 10 (десять дві) грн. 03 коп. – суму заборгованості за відсотками за користування кредитом, 1056 (одну тисячу п’ятдесят шість) грн. 05 коп. – сплаченого судового збору, всього 30505 (тридцять тисяч п’ятсот п’ять) грн. 02 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його проголошення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Суддя О.М.Андросов