Ухвала суду № 80188648, 02.03.2019, Радивилівський районний суд Рівненської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 568/332/19

Провадження № 1-кс/568/90/19

02 березня 2019 р. м.Радивилів

Слідчий суддя Радивилівського районного суду Рівненської області Панчука М.В.,

за участю секретаря судового засідання Саган В.В.,

прокурора у кримінальному провадженні –

начальника Радивилівського відділу

Дубенської місцевої прокуратури ОСОБА_1,

заступника начальника СВ Радивилівського

ВП Дубенського ВП ГУНП

в Рівненській області ОСОБА_2,

підозрюваного ОСОБА_3,

захисника – адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у м. Радивилів у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду клопотання заступника начальника СВ Радивилівського ВП Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_2, погоджене прокурором у кримінальному провадженні – начальником Радивилівського відділу Дубенської місцевої прокуратури ОСОБА_1, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та додані до клопотання матеріали кримінального провадження за № 12019180210000019 від 15.01.2019 року, стосовно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, не працюючого, на утриманні малолітніх дітей не має, проживає із матір?ю непрацездатного віку, не депутат, раніше судимого 16.02.2010 Бродівським районним судом Львівської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 324, ст. 395 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років, 06.04.2016 року Радивилівським районним судом Рівненської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, 19.04.2016 року Бродівським районним судом Львівської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, 04.10.2016 року Сихівським районним судом м. Львів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України йому остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 1 (один) місяць, на підставі ухвали Сарненського районного суду Рівненської області від 24.07.2018 року умовно-достроково звільнений з невідбутим терміном покарання 1 рік 25 днів,

-підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України,

встановив:

досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3, будучи умовно-достроково звільненим з невідбутим строком покарання 1 рік 25 днів, приблизно осінню 2018 року, в денну пору доби, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи поряд із сміттєзвалищем, що на околиці м. Броди, Львівської області, виявив дикоростучі рослини коноплі, які є особливо небезпечним наркотичним засобом – канабісом. Тоді ж, ОСОБА_3 зірвав руками вказані рослини коноплі для власних потреб, без мети збуту, який помістив у кишеню свого одягу, чим незаконно, тобто без передбаченого законом дозволу, шляхом привласнення знайденого, повторно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс. Продовжуючи свої злочинні дії, охоплені єдиним умислом, спрямованим на незаконне поводження з наркотичними засобами, ОСОБА_3, зберігаючи при собі незаконно придбаний особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, переніс його до місця свого проживання, що в м.Броди, вул. Шептицького, буд. 20 Львівської області.

В подальшому ОСОБА_3 15 січня 2019 року, приблизно о 15 год. 50 хв., зберігаючи при собі у кишені свого верхнього одягу особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, для власних потреб без мети збуту, електропоїздом сполученням Львів-Здолбунів прибув на залізничну станцію м. Радивилів, Рівненської області, де, приблизно о 16 год. 20 хв., в ході огляду місця події він добровільно видав вказаний наркотичний засіб працівникам поліції Радивилівського ВП Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області.

Відповідно до висновку експерта (судова експертиза наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів) № 2.1-90/19 від 24.01.2019 року, представлена на експертизу речовина рослинного походження зеленого кольору є – канабісом. Канабіс є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено. Маса наркотичного засобу становить 28,9 г (в перерахунку на висушену речовину).

Окрім цього, в ході досудового розслідування з’ясовано, що ОСОБА_3, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК України, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах повторно незаконного придбав особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, маючи умисел на його незаконний збут. У подальшому ОСОБА_3, з метою особистого збагачення за рахунок незаконного збуту особливо небезпечного наркотичного засосу – канабісу, приблизно о 12 год. 01 березня 2019 року домовився з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, жителем ІНФОРМАЦІЯ_5, який діяв у відповідності до ст. 5 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів та зловживання ними» від 15 лютого 1995 року, про збут для нього, за гроші в сумі 500 гривень, наркотичного засобу – канабісу.

Цього ж дня, о 13 год. ОСОБА_3, реалізуючи свій протиправний умисел на збут особливо небезпечного наркотичного засосу – канабісу, прибув в місто Радивилів, Рівненської області, попередньо домовившись про зустріч з ОСОБА_5, який був уповноважений працівниками поліції на проведення контрольованої та оперативної закупівлі в ОСОБА_3 особливо небезпечного наркотичного засобу.

У подальшому ОСОБА_3, при зустрічі з ОСОБА_5 01.03.2019 о 13 год. 05 хв. в парку імені ОСОБА_6, що в м. Радивилів Рівненської області, за гроші в сумі 500 гривень збув для ОСОБА_5 два поліетиленових згортка з вмістом особливо небезпечного наркотичного засобу – канабісу.

Після цього, о 13 год. 09 хв. ОСОБА_5 вищевказані два поліетиленових згортка з вмістом особливо небезпечного наркотичного засобу – канабісу відразу пред’явив присутнім понятим та працівникам Радивилівського відділення поліції Дубенського відділу поліції ГУНП України в Рівненській області.

01.03.2019 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.307 КК України, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_6, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, не працюючого, на утриманні малолітніх дітей немає, не депутата, раніше неодноразово судимого, відповідно до вимог ч. 8 ст. 89 КК України судимість не знята та не погашена, затримано в порядку ст.ст. 207, 208 КПК України.

В цей же день, о 13 год. 22 хв. про затримання ОСОБА_3 заступником начальника СВ Радивилівського ВП Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_2 складено відповідний протокол.

За результатами досудового розслідування 01.03.2019 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.

01.03.2019 року о 13:22 годині ОСОБА_3 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 01.03.2019 року відповідно до вимог ст. ст. 276-278 КПК України ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- протоколом огляду місця події від 15.01.2019 року, в ході якого у ОСОБА_3 виявлено та вилучено наркотичний засіб канабіс масою 28.9 г (в перерахунку на висушену речовину), якого він незаконно придбав, зберігав та перевіз, без мети збуту;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 18.01.2019, який був понятим при вилученні у ОСОБА_3 наркотичного засобу – канабісу;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 18.01.2019, який дав покази аналогічні показам ОСОБА_7;

- висновком експерта (судова експертиза наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів) № 2.1-90/19 від 24.01.2019 року, відповідно до якого представлена на експертизу речовина рослинного походження зеленого кольору вилучена у ОСОБА_3 є – канабісом. Канабіс є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено. Маса наркотичного засобу становить 28.9 г (в перерахунку на висушену речовину);

- протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 06.02.2019 року, який показав, що ОСОБА_3 неодноразово за гроші реалізовував небезпечний наркотичний засіб – канабіс;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 05.02.2019 року;

- протоколом затримання ОСОБА_3 від 01.03.2019, в ході якого при обшуку останнього було виявлено два згортки з полімерного матеріалу з вмістом небезпечного наркотичного засобу – канабіс та грошей в сумі 500 грн., яких він отримав від ОСОБА_5, який був уповноважений працівниками поліції на проведення контрольованої та оперативної закупівлі особливо небезпечного наркотичного засобу;

- протоколом освідування ОСОБА_3 від 01.03.2019, в ході якого при просвічувані ультрафіолетовою лампою поверхонь долонь рук ОСОБА_3, було зафіксовано на них залишки спеціальної люмінесцентної речовини, якою були помічені гроші в сумі 500 грн., отриманих від ОСОБА_5, за збут особливо небезпечного наркотичного засобу – канабісу.

Таким чином, ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні особливо небезпечних наркотичних засобів без мети збуту, вчиненому повторно, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п'яти років, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості та у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні та незаконному збуті особливо небезпечного наркотичного засобу, вчиненому особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308-310, 312, 314, 315, 317 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_3 переховуватися від органів досудового слідства та суду, продовжити свої злочинні дії та вчинити інші кримінальні правопорушення свідчать такі обставини, як тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушень, в яких підозрюється, що з великою часткою імовірності спонукатиме його до втечі у разі обрання більш м’якого запобіжного заходу, вагомість наявних достатніх доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, окрім цього дану злочинну діяльність він здійснював систематично за власною ініціативою, суспільна небезпека якої визначається тим, що такі дії призводять до неконтрольованого обігу наркотичних речовин, що спричиняє шкоду здоров’ю населення, що вказує на існування високого ступеню ризику продовження вчинення ним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Крім того, ОСОБА_3 не одружений, не має постійного місця роботи та джерела доходів, неповнолітніх дітей на утримані не має, хоча і зареєстрований та проживає із матір?ю непрацездатного віку, дане свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв’язків за місцем проживання та місцем проведення досудового розслідування, допускає вживання наркотичних засобів.

Матеріалами, які підтверджують обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінальних правопорушень є: протоколи проведення відповідних слідчих, слідчих (розшукових) дій з додатками до них, протоколи допитів свідка, протокол вилучення наркотичного засобу, висновок експерта, в якому вказано вид та кількість вилученого наркотичного засобу.

Вказані обставини, на думку слідчого, також свідчать про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів, тому він й звернувся з цим клопотанням до суду.

В судовому засіданні прокурор та слідчий подане клопотання підтримали, просили його задовольнити, вважали, що підозра є обґрунтованою, наявні ризики, що дають підставу для застосування саме вказаного запобіжного заходу.

Підозрюваний ОСОБА_3 не заперечував щодо задоволення вказаного клопотання та погодився на застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на вказаний строк. Захисник, враховуючи думку ОСОБА_3, щодо вирішення клопотання поклалася на розсуд суду, вказавши, що у ОСОБА_3 є місце проживання та до складу його сім?ї входить мати, яка є пенсіонером за віком, не зважаючи на підозру у вчиненні злочинів під час строку умовно-досторокового звільнення, вважає, що є підстави для обрання стосовно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали надані з клопотанням, слідчий суддя приходить до наступного:

Зі змісту ст. 177 КПК України слідує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання, зокрема спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовження злочинної діяльністі та вчинення іншого кримінального правопорушення. При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті – зазначено в частині 2 ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог, передбачених в ст. 178 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 цього кодексу, повинен оцінити в сукупності й всі обставини перелічені цією статтею.

Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України – тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу.

Частина 2 цієї статті наголошує на тому, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований зокрема, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Встановлено, що Радивилівським ВП Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12019180210000019 від 15.01.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченних ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, про що до ЄРДР внесено відповідну інформацію.

01.03.2019 року заступником начальника СВ Радивилівського ВП Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_2 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні – начальником Радивилівського відділу Дубенської місцевої прокуратури ОСОБА_1, в порядку ст. 277, 278 КПК України, складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченних ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України ОСОБА_3, які йому вручені у цей же день.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а відповідно до ст.18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Відповідно до практики ЄСПЛ, недостатньо аби правоохоронні органи «добросовісно підозрювали особу», повинні бути надані принаймні деякі факти чи інформація на підтвердження того, що особа підозрюється у вчиненні злочину обґрунтовано (рішення «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» і рішення «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства»), що має місце в даному випадку.

Про обґрунтованість підозри свідчать вище зазначені протоколи допитів свідків, оглядів місць подій, висновки експертів.

Під час розгляду питання про обґрунтованість підозри слідчим суддею враховується практика Європейського суду з прав людини викладена у справі Мюррей проти Сполученого Королівства, відповідно до якого факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України - термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).

Як вбачається з самого клопотання та наданих стороною обвинувачення матеріалів, що його обґрунтовують, зазначені обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в самому клопотанні. Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів слідчий суддя лише визначає, що причетність ОСОБА_3 до вчинення злочинів, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно підозрюваного, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановлено.

Розглядаючи питання доцільності обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді його тримання під вартою, слідчий суддя враховує, що таке рішення обмежує його права і свободи та має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті) що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. В той же час, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Про існування ризику, передбаченого п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, можливості продовження злочинної діяльності та вчинення іншого кримінального правопорушення свідчать: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється; характер та суспільна небезпека вчинених кримінальних правопорушень та їх тривалість.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченних ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, які караються позбавленням волі, зокрема за ч. 2 ст. 307 КК України, на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна та яке згідно статті 12 цього кодексу класифікуються як тяжкий злочин.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Таким чином, на думку слідчого судді навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину в даному випадку не може бути єдиним виправданням обрання вказаного запобіжного заходу, а тому при вирішенні вказаного клопотання, крім наявності ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих матеріалів, оцінив в сукупності всі обставини, в тому числі і: вік та стан здоров’я підозрюваного, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, слідчий суддя бере до уваги те, що підозрюваний не одружений та не має утриманців, хоча і проживає із матір?ю пристарілого віку, однак за відсутності доходів, не може її утримувати, не працює.

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, приходжу до висновку про доведеність слідчого у клопотанні ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах клопотання відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому слідчий суддя погоджується з думкою слідчого та прокурора щодо необхідності застосування зазначеного в клопотанні запобіжного заходу, оскільки стороною обвинувачення в повному обсязі доведено суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_3 на свободу, разом з тим, суд враховує повну згоду ОСОБА_3 на обрання йому саме такого виду запобіжного заходу.

Таким чином, клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

В той же час, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених цим кодексом.

Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину – від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частина 4 ст. 182 КПК України зазначає, що розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Частина 7 ст. 182 КПК України вказує на те, що у випадках, передбачених частинами 3-4 ст. 183 цього кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зі змісту статті 202 ч. 4, 5 КПК України слідує, що підозрюваний звільняється з-під варти негайно, але не більше протягом одного робочого дня після внесення застави, визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при відсутності іншого судового рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою; після отримання та перевірки документа, підтверджуючого факт внесення застави – та уповноважена службова особа місця ув`язнення повинна повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд. З моменту звільнення з-під варти у зв’язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Частина 3 статті 182 КПК України зазначає, у разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз’яснення здійснюється уповноваженою службовою особою місця ув’язнення.

Таким чином, відповідно до вище перелічених статей, вважаю за необхідне при винесенні ухвали щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, визначити розмір застави, а саме 40 341,00 грн. (1921*21), тобто 21 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яку він має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, після чого він може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов’язки, перелічені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Але у випадку невиконання вище перелічених обов’язків, застава може бути звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 183, 184, 197, 198 КПК України та ст. 29 Конституції України, слідчий суддя, -

ухвалив:

клопотання заступника начальника СВ Радивилівського ВП Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_2, погоджене прокурором у кримінальному провадженні – начальником Радивилівського відділу Дубенської місцевої прокуратури ОСОБА_1, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 в кримінальному провадженні за № 12019180210000019 від 15.01.2019 року – задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 01.03.2019 року по 29.04.2019 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Копію ухвали надати учасникам процесу та направити до відповідного ІТТ та слідчого ізолятора для виконання.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України встановити ОСОБА_3 заставу – 21 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить – 40 341,00 гривень, яку необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ України (реквізити для внесення застави: 26259988, рахунок 37310004000032, МФО 833017, ГУ ДКСУ у Рівненській області).

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув’язнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_3 та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд. З моменту звільнення з під варти у зв’язку з внесенням застави він буде вважатись таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У випадку внесення зазначеної застави, покласти на підозрюваного наступні обов’язки:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрюваний проживає, перебуває чи зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

2) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання. В разі внесення застави, вище перелічені обов’язки, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців.

Підозрюваному роз’яснюється положення п.п. 8, 10 ст. 182 КПК України, згідно з якими у разі невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

На дану ухвалу у п’ятиденний строк може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду.

Слідчий суддя М.В. Панчук