Рішення № 80188552, 19.02.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 19.02.2019 Справа № 554/9518/18

Справа №554/9518/18

Провадження № 2/554/3622/2018

2/554/213/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2019 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави в складі:

судді Блажко І.О.

при секретарі - Гребенюк С.С.

за участю представника відповідача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості , -

в с т а н о в и в :

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» 21.11.2018 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В якому прохали: стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 85655 грн. 92 коп. за кредитним договором №SAMDN03000089402262 від 27.05.2013 у розмірі 85655 грн. 92 коп. станом на 31.07.2018, яка складається з наступного: 25063,91 грн. - заборгованість за кредитом; 56036,97 грн. - заборгованість за відсотками; штрафи -500.00 грн. - фіксована частина; 4055.04 грн. – відсоткова складова; судові витрати у розмірі 1762 грн. В разі неявки в судове засідання відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення заочного рішення. Також надіслали клопотання про розгляд справи за відсутності позивача. В якому прохали : позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості розглянути без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримують у повному обсязі. Позивач не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду, у разі виникнення обставин викладених в ч.1 ст.280 ЦПК України.

22 листопада 2018 року ухвалою судді відкрито провадження у справі. Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Призначити справу на 20 грудня 2018 року (а.с.46).

14 грудня 2018 року до суду надійшов відзив ОСОБА_3 (а.с.52-55)

23 січня 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.72-84).

В судове засідання позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» свого предстваника не направили, зазначиши в позовній заяві, що в разі неявки в судове засідання відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення заочного рішення. 23.01.2019 надали суду відповідь на відзив в якому зазначили, що відповідно до укладеного договору N0SAMDN03000089402262 від 27.05.2013 ОСОБА_2 27.05.2013 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 26,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Щодо правомірності односторонньої зміни тарифів та інших умов обслуговування. Підпис позичальника на кредитному договорі свідчить про те, що позичальнику добре були відомі і цілком зрозумілі всі умови цього договору і він вважає їх справедливими по відношенню до себе. Згідно Умов та Правил надання банківських послуг банк має право :п. 1.1.3.2.3. здійснювати зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно з п. 1.1.3.1.9. цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта. До обов'язків клієнта відноситься: п. 1.1.2.1.5. одержувати виписки про стан картрахунків і про здійснені операції по картрахункам; п. 1.1.2.1.6. у разі незгоди зі змінами правил та/або тарифів банку звернутися до банку для розірвання цього договору і погасити заборгованість, що виникла перед банком, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення карт, виданих власнику і його довіреним особам. У разі незгоди зі списанням коштів по картрахунку інформувати (при необхідності письмово у разі якщо вирішення питання передбачає дану необхідність) банк про це протягом тридцяти п'яти днів з моменту списання. Умови про порядок внесення змін до тарифів та Умов та Правил надання банківських послуг були закладені з самого початку, тобто позичальник перед підписанням кредитного договору мав можливість ознайомитися з його умовами (умовами кредитного договору) і в разі незгоди із запропонованими умовами відмовитися від укладання такої угоди, під час підписання договору позичальника влаштовували умови вищевказаного договору, про що свідчить його підпис. Можливість зміни умов договору також передбачено розділом II Постанови НБУ № 705 від 05.11.2014, а саме банк має право вносити зміни до правил користування електронним платіжним засобом або тарифів на обслуговування електронного платіжного засобу, повідомивши про відповідні зміни користувача у спосіб, передбачений договором. Законом України « Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III встановлено, що платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Клієнт на сьогоднішній день не звертався до банку з повідомленням про незгоду з внесеними змінами та не ініціював розірвання договору, більше того активно користувався картою, що говорить про прийняття клієнтом діючих умов банківського обслуговування, а тому заперечення відповідача являються необгрунтованими. Відповідно до кредитного договору відповідачу встановлена базова відсоткова ставка в розмірі 2,2% на місяць (26,4% на рік).Відповідно до п. 2.1.1.12.7.4, в випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 100% від розміру неналежно сплачених відсотків. Враховуючи, що відповідач належним чином відсотки не сплачував, тому до кінця розрахунку процентна ставка подвоєнна. Згідно п. 2.1.1.2.12 у разі закінчення строку дії карта продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту карти з новим строком дії). Відповідач звернувся в банк з заявою про перевипуск карти, тобто надання карти з новим строком дії. Під перевипуском карти розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватися в тому числі і на перевипущеній картці. Перевипуск карти відповідачем підтверджується випискою по рахунку. Поскільки перевипуск карти не являється укладенням нового кредитного договору в заповненні додаткових документів для перевипуску картки не мало необхідності, що не суперечить чинному законодавству України. Стосовно строку дії договору та кредитної картки. Необхідно звернути увагу суду, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях — ануітет, тощо. Але відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Згідно Умов та Правил картковий рахунок — це поточний рахунок, на якому враховуються операції по платіжній картці. Платіжна картка — спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законом порядку пластикової або іншого виду картки, яка використовується для ініціалізації переводу коштів з рахунку клієнта. Згідно Умов обслуговування банк відкриває клієнту картрахунок, видає клієнту картки, їх вид та строк дії визначено в заяві та в пам'ятці клієнта. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. Так, кредитний договір чинний, а заперечення відповідача нічим не обгрунтовані. Щодо строків позовної давності. Відповідно до п. 1.1.7.31. Умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років. Необхідно звернути увагу суду, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях — ануітет, тощо. Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов“язань за кредитом, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19.03.2014 справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 справа №6- 61цс 14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.» Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня травня 2015 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 18.11.2018 — до спливу строку позовної давності. У звязку з цим, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Щодо застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені. Підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов'язання триває, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі. Також необхідно зауважати, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов'язання за договором. Тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги. На даний час, відповідач належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконав. Враховуючи викладене, прохали суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2, за ордером ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала, прохала відмовити в його задоволенні, послалась на пояснення надані у відзиві від 14 грудня 2018 року. Відповідно до укладеного договору №SAMDNO3000089402262 від 27.05.2013 відповідач міг отримати кредит у розмірі 20000,0 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Базова процентна ставка 2,2% в місяць з розрахунку 360 днів на рік. Позивач зазначає, що строк дії договору – 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк ( п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг ), тобто до 27 травня 2015 року. Відповідно до п. 1.3 договору №SAMDNO3000089402262 від 27.05.2013 становить 2,2% в місяць з розрахунку 360 днів на рік, тобто 26,4% на місяць. Проте із розрахунку заборгованості, наданого банком, вбачається, що розмір процентної ставки змінювався, зокрема в період часу із 20.02.2015 по 31.07.2018 діяла процентна ставка 52,8 % річних. Відповідач вважає підвищення в односторонньому процентної ставки порушенням умов договору та чинного законодавства. Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом (частина четверта статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Згідно частини першої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. За частиною третьою статті 653 ЦК України в разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).Отже, якщо сторони кредитного договору досягнули домовленості щодо всіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то таке збільшення може відбуватись виключно в разі дотримання передбаченої договором процедури. У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 14.12.2016 № 6-2315цс16, від 30.11.2016 № 6-82цс16, Верховного суду від 28.11.2018 № 638/5487/16-ц.З урахуванням змісту наведених норм, умови кредитного договору щодо розміру процентної ставки за кредитом та процедура підвищення її розміру мають визначатися між сторонами кредитного договору у письмовій формі. Матеріали додані до позовної заяви не містять згоди відповідача на збільшення процентної ставки за кредитом до 52,80 % річних, скріпленої його підписом. У правовідносинах, в яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, якщо умовами договору визначено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-167цс14 від 12.11.2014, постанові Верховного Суду від 28.11.2018 №638/5487/16ц. Відповідач вважає, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності. Позивач зазначає, що строк дії договору – 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформувала іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на то самий строк ( п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг ). Доказів перевипуску банківської картки відповідачу позивачем не надано як і доказів отримання нової картки відповідачем. Отже, перебіг позовної давності для позивача АТ КБ «ПриватБанк» почався з 27 травня 2015 року. Проте з позовом до суду АТ КБ «ПриватБанк» звернулося лише у жовтні 2018 року, тобто поза межами позовної давності. Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Стосовно боргу по кредиту в сумі 25063,91грн. можливо лише зазначити, що відповідач його не визнає, оскільки даний розмір не підтверджено доданими до позову доказами. Отже, відповідач вважає позов необґрунтованим, а позовні вимоги заявлені з пропуском позовної давності. Враховуючи вищевикладене, прохала відмовити у задоволенні позову і застосувати до позовних вимог строк позовної давності і вважати викладене у відзиву клопотанням про застосування строку позовної давності.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Судом встановлено, що 27.05.2013 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір №SAMDN03000089402262 від 27.05.2013, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 26,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до п.1.3 договору № SAMDN03000089402262 від 27.05.2013 відсоткова ставка становить 2,2 % в місяць з розрахунку 360 днів на рік, тобто 26,4% на місяць.

Як слідує із розрахунку наданого банком, розмір відсоткової ставки змінювався, зокрема в період часу із 20.02.2015 по 31.07.2018 діяла процентна ставка 52,8% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення прав та обов’язків.

Отримання та видача кредиту має відбуватися в межах домовленостей двох сторін (банку та позичальника). Якщо таких домовленостей в письмовому вигляді не існувало, то відповідно й стягнення кредиту за відсутності належним чином укладеного кредитного договору є протиправним.

Матеріали справи не містять доказів щодо домовленостей сторін з приводу зміни процентної ставки за користування кредитом з 26,4 % (2,2 % в місяць) до 52,8%.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом (частина четверта статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. В разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Згідно частини першої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною третьою статті 653 ЦК України в разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, якщо сторони кредитного договору досягнули домовленості щодо всіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то таке збільшення може відбуватись виключно в разі дотримання передбаченої договором процедури. У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року № 6-2315цс16, від 30 листопада 2016 року № 6-82цс16, Верховного суду від 28 листопада 2018 року № 638/5487/16-ц.

З урахуванням змісту наведених норм, умови кредитного договору щодо розміру процентної ставки за кредитом та процедура підвищення її розміру мають визначатися між сторонами кредитного договору у письмовій формі.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання ).

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Верховний Суд України в своїй постанові від 11.03.2015 за № 6-16цс15 зробив висновок: посилання на внутрішні документи як додаток до договору, не мають юридичного значення та юридичних наслідків. Такі документи не є частиною договору і не можуть бути використані судами при визнанні умов кредитного договору, зокрема порядку його повернення.

В постанові від 22.03.2017 за № 6-2320цс16 ВСУ дійшов аналогічного висновку, а саме: згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України). У справі, яка переглядалася, суди встановили, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, у якій указано, що вона разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам і тарифами складає між сторонами кредитно-заставний договір. Натомість зазначені Умови не містять підпису відповідача. При цьому суд не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов'язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №SAMDN03000089402262 від 27.05.2013 відповідач ОСОБА_2 станом на 31.07.2018 має заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 85655 грн. 92 коп., з яких : 25063,91 грн. - заборгованість за кредитом; 56036,97 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 500 грн. – штраф (фіксована частина); 4055 грн. 04 коп. – штраф (процентна складова).

Всього сума заборгованості складає – 85655 грн. 92 коп. (25063,91+56036,97+500+4055,04), що підтверджується розрахунком заборгованості.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Згідно роз'яснень, п.31 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення п.7 ч.13 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого мину. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до дадаткових вимог.

Відповідно до ст.261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони прав на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. Тобто, несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

У правовідносинах, в яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, якщо умовами договору визначено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки.Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-167цс14 від 12 листопада 2014 року, постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року №638/5487/16ц.

Відповідно до п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг, слідує, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк (а.с.20).

Датою підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку є 27.05.2013, то строк дії його скінчився 27 травня 2015 року.

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд з позовною заявою про захист свого порушеного права 21.11.2018, тобто з пропуском строку позовної давності.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати сплачені банком при подачі позову до суду складають 1 762 грн. (а.с.40).

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов’язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.12, 81, 130, 131, 141, 229, 263, 354 ЦПК України, суд ,-

в и р і ш и в :

У позові публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовити.

Судові витрати у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. віднести на користь держави.

Складання поновного тексту відкладено на 5 (п»ять) робочих днів 26 лютого 2019 року.

Позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» код ЄДРПОУ 14360570, рахунок №29092829003111, МФО №305299, 01001, м.Київ, вулиця Грушевського, 1Д.

Відповідач - громадянин України, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований – АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом 30 днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, визначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікацйної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі на офіційному вебпорталі судової влади України за веб-адресоюhttp://court.gov.ua/sud1622/з зазначенням індивідуального номеру провадження.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на подачу апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана.

Повний текст рішення складено 26 лютого 2019 року.

Суддя І.О.Блажко