Рішення № 80188456, 01.03.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 01.03.2019 Справа № 554/2817/17

Справа №554/2817/17

Провадження№2/554/2035/2017

2/554/732/2018

2/554/3967/2018

2/554/67/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2019 року м. Полтава

Октябрськийрайонний суд м.Полтави, в складі суду :

судді Блажко І.О.

при секретарі - Гребенюк С.С.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування , -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 05.04.2017 звернувся до суду з позовною заявою до ГУНП в Полтавській області, третя особа ГУДКС України в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування. В якій прохав: стягнути з Головного управління національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями і бездіяльністю грошові кошти у сумі 920 000 грн. В обґрунтування позову зазначив, що згідно окремої ухвали Полтавського районного суду Полтавської області у цивільній справі № 2-508/2009 у ЄРДР 07 лютого 3013 року зареєстроване кримінальне провадження №12013180300000386 за фактом підроблення рішення виконавчого комітету Тахтаулівської сільської ради № 82 від 28.06.1995 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. І ст. 358 КК України. Під час розгляду вказаної цивільної справи № 2-508/2009 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним рішень виконавчого комітету та сесії Тахтаулівської сільської ради, зобов’язання вчинити дії, головуючим суддею Шелудяковим Л.В. 28.12.2009 постановлено окрему ухвалу, згідно якої під час знаходження справи у Полтавському районному суді було встановлено відсутність аркуша № 19 погосподарської книги Тахтаулівської сільської ради, в якому були внесені :дані щодо його, ОСОБА_1 господарства. Вказаний аркуш було вилучено в той період часу, коли справа перебувала у провадженні суду. Крім цього Полтавським районним судом було встановлено, що копія рішення № 82 виконавчого комітету Тахтаулівської сільської ради від 28.06.1995 «Про виділення пастівника», що знаходиться у нього, ОСОБА_1 не відповідає копії даного рішення, що зберігається в архівному відділу Полтавської районної державної адміністрації. Про викладене у вказаній окремій ухвалі доведено до відома прокурора Полтавської району для організації проведення перевірки за фактами невідповідності копії рішення № 82 і зникнення аркуша № 19 погосподарської книги за 1995-2000 роки. Одночасно рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 28.12.2009 у задоволенні його, ОСОБА_1 позову відмовлено, у зв’язку із тим, що рішення виконавчого комітету Тахтаулівської сільської ради № 82 від 28.06.1995, який зберігається в архівному відділі Полтавської районної державної адміністрації є дійсним, оскільки вказане рішення ніким не скасовано, а доказів щодо внесення посадовими особами до рішення недостовірної інформації ним до суду не було надано. Факт внесення посадовими особами Тахтаулівської сільської ради недостовірних відомостей до рішення № 82 від 28.06.1995 та знищення аркуша № 19 погосподарської книги сільради під час розгляду справи у суді, що є підставою для перегляду цивільної справи №2-508/2009 за нововиявленими обставинами, тому проведення належним чином досудового розслідування кримінального провадження 12013180300000386 за фактом підроблення рішення виконавчого комітету Тахтаулівської сільської ради № 82 від 28.06.1995 безпосередньо стосується законних прав та інтересів ОСОБА_1 щодо правомірного користування земельною ділянкою площею 0,15 га на території Тахтаулівської сільської ради. Йому достовірно відомо що даний злочин вчинено колишнім сільським головою ОСОБА_3, про що він неодноразово повідомляв працівників органу досудового розслідування. Оскільки саме ОСОБА_3 мав доступ до зазначених документів, у тому числі і під час перебування їх у суді. В той же час відповідачем у справі з моменту винесення Полтавським районним судом Полтавської області зазначеної окремої ухвали 28.12.2009 за даний час досудове розслідування кримінального провадження взагалі не проводиться, а винна у вчиненні злочинів особа до кримінальної відповідальності не притягнута, що унеможливлює поновлення його законних прав та інтересів. Його заяви у кримінальному провадженні ігноруються, а на свої останні звернення до органу досудового розслідування він взагалі не одержав жодної відповіді, тому він і звертається до суду з даним позовом.

06 квітня 2017 року ухвалою судді Гальонкіної Ю.С. позовну заяву залишено без руху. (а.с.4 т.1).

20 квітня 2017 року ухвалою судді Гальонкіної Ю.С. відкрито провадження у справі та призначено розгляд на 30 травня 2017 року (а.с.8 т.1).

30 травня 2017 року до суду надійшли заперечення ГУНП в Полтавській області. В яких прохали відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ГУНП в Полтавській області (а.с.18-22 т.1).

11 жовтня 2017 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог. В яких прохав : стягнути з Головного управління національної поліції України в Полтавській області відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями та бездіяльністю службових осіб Головного управління національної поліції України в Полтавській області у розмірі 920 000,00 грн.(а.с.67-70 т.1)

10 січня 2018 року ухвалою судді Октябрського районного суду м.Полтава Кулешової Л.В. цивільну справу прийнято до провадження судді. Розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 27 лютого 2018 року (а.с.100 т.1).

20 лютого 2018 року до суду надійшов відзив ГУНП в Полтавській області на позов ОСОБА_1 В якому зазначили, що ОСОБА_1 не надано жодного доказу, який міг би підтвердити сам факт спричинення йому моральної шкоди та жодних доказів в обґрунтування заявленого розміру відшкодування. Відповідач намагається обґрунтувати свої вимоги бездіяльністю органу досудового розслідування у кримінальному провадженню №12013180300000386, проте не користується відповідним порядком оскарження дій слідчого, визначеним КПК України. Слідчим відділом Полтавського ВП ПВП ГУНП в Полтавській області в рамках КПК України виконуються всі можливі слідчі дії для з'ясування всіх обставин у кримінальному провадженні №12013180300000386. Так, слідчим відділом Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області було порушено кримінальне провадження №12013180300000386 від 07.02.2013 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.358 та ч.1 ст. 357 КК України. Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що 05.04.2011 до Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області надійшли матеріали за фактом підроблення рішення виконавчого комітету Тахтаулівської сільської ради №82 від 26 червня 1995 року. В ході проведення перевірки встановлено, що рішенням Тахтаулівської сільської ради №82 від 26.06.1995 ОСОБА_1 було виділено земельну ділянку площею 0,15 га до його садиби в постійне користування. В травні 2000 року ОСОБА_1 стало відомо, що рішення виконавчого комітету Тахтаулівської сільської ради №82 від 26.06.1995 хтось змінив вказавши строк використання земельної ділянки з 1995 року по 2000 рік. В ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013180300000386 було встановлено факт відсутності аркушу №19 в погосподарській книзі Тахтаулівської сільської ради, що перешкоджає в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1 Під час проведення прокурорської перевірки встановлено, що в Тахтаулівській сільській раді розпоряджень та наказів сільського голови щодо ведення погосподарської книги господарств немає. Користуються погосподарською книгою всі працівники сільської ради, та кожен в залежності від свого напрямку роботи заносить відомості до книги. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 28.12.2009 в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до виконавчого комітету Тахтаулівської сільської ради та Тахтаулівської сільської ради Полтавського району про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним рішення виконавчого комітету та сесії сільської ради, зобов'язання вчинення дій та стягнення моральної шкоди відмовлено. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави встановлено, що ОСОБА_1 не вносив змвни до рішення №82 від 26.06.1995 Тахтаулівської сільської ради. На теперішній час ОСОБА_1 перебуває у статусі свідка у кримінальному провадженню № 12013180300000386 від 07.02.2013 та з заявами про визнання його в якості потерпілого у кримінальному провадженню до слідчого СВ Полтавського РВП ПВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 не звертався. На даний час триває досудове розслідування. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 28.12.2009 встановлено, що оригінал рішення виконавчого комітету Тахтаулівської сільської ради №82 від 28 червня 1995 року, який зберігається в архівному відділі Полтавської районної державної адміністрації є дійсним. У зазначеному рішенні виконавчого комітету Тахтаулівської сільської ради №82 від 28 червня 1995 року визначено, що земельна ділянка (на яку претендує ОСОБА_1Г.) виділена в постійне користування для пастівника на 1995-2000 роки. Тобто прийняття рішення у кримінальному провадженню не вплине на права та обов’язки позивача, а від так і висновки про наявність шкоди у ОСОБА_1 безпідставні. Таким чином, обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, є недоведеними, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню (а.с.110-115 т.1).

12 квітня 2018 року до суду надійшли заперечення ОСОБА_1 проти відзиву відповідача ГУНП в Полтавській області від 20 лютого 2018 року. В якому зазначив, що доводи відповідача, щодо відсутності вини службових осіб ГУНП в Полтавській області спростовуються доказами, наведеними ОСОБА_1, як у позовній заяві, так і у заяві про уточнення позовних вимог від 11 жовтня 2017 року. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст.1174 ЦК України. Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу. Згідно зі ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. У цивільному праві під діями юридичної особи визнаються: дії органу, її представників, а також її членів або інших учасників (працівників і службовців). Діями фізичної особи (фізичної особи - підприємця) визнаються дії працівників (службовців), якщо їх вчинено на виконання трудових (службових) обов'язків. Покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності за вказаною нормою пояснюється тим, що безпосередній заподіювач шкоди (працівник) юридично втілює волю осіб, з якими він пов'язаний трудовим договором (контрактом), а тому його вина визнається виною роботодавця. Правовий зв'язок між юридичною або фізичною особою та працівником виникає з трудових відносин незалежно від їх характеру - постійні, тимчасові, сезонні відносини або відносини, що склалися між зазначеними особами при виконанні працівником іншої роботи за трудовим договором (контрактом). Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого дня. Деліктні зобов'язання, передбачені вказаною нормою, включають: потерпілу особу, що зазнала шкоди; відповідача - юридичну або фізичну особу, яка безпосередньо шкоди потерпілій стороні не завдавала; фактичного заподіювана шкоди - працівника, який пов'язаний з відповідачем виконанням своїх трудових (службових) обов'язків. Кримінальне провадження № 12013180300000386 від 7.02.2013 розслідується службовими особами відповідача на підставі окремої ухвали Полтавського районного суду Полтавської області у цивільній справі № 2-508/2009 від 28 грудня 2009 року. При цьому досудове розслідування розпочато після чисельних скарг ОСОБА_1 та оскаржень постанов про відмову в порушенні кримінальної справи лише 07.02.2013, тобто через 4 роки після винесення Полтавським районним судом Полтавської області окремої ухвали. Знищення аркушів погосподарської книги та підроблення рішення Тахтаулівської сільської ради відбулось під час судового розгляду цивільної справи № 2-508/2009, внаслідок чого судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і він втратив право постійного користування спірною земельною ділянкою під пастівник. З часу винесення судом рішення і після початку проведення досудового розслідування, попри те, що службовим особам відповідача особи, якими було скоєно кримінальне правопорушення, були відомі – голова сільської ради ОСОБА_3 і секретар сільської ради, не було вжито ніяких заходів для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, направлення справи до суду для проведення судового розгляду, а останні роки взагалі слідчі дії у справі не проводились. Потерпілим у кримінальному провадженні ОСОБА_1 не визнано, про що зазначає сам відповідач у своєму відзиві, а тому процесуальних прав він позбавлений, у тому числі на оскарження дій/бездіяльності слідчого, а мої звернення до органу досудового розслідування просто ігноруються. Відновити справедливість та повернути собі в користування пастівник він вже втратив надію, із чого і виходив, визначаючи у позові розмір спричиненої йому моральної шкоди. У зв’язку із наведеним, позбавленням з боку службових осіб відповідача процесуальних прав та обов’язків потерпілого від кримінального правопорушення, ОСОБА_1 позбавлений до моменту завершення досудового розслідування права оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого/прокурора у кримінальному провадженні в порядку, встановленому ст.ст. 303-307 КПК України. У відзиві представник відповідача сам зазначає, що ОСОБА_1 є свідком у справі, чим сам собі суперечить. Вказуючи на судове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 28.12.2009 у цивільній справі № 2-508/2009, яке набрало законної сили і яким йому було відмовлено у задоволенні його позовних вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним рішень виконавчого комітету та сесії Тахтаулівської сільської ради, зобов'язання вчинити дії, відповідач замовчує і про окрему ухвалу, винесену в дані й справі одночасно із прийняттям рішення у справі, головуючим суддею Шелудяковим Л.В. 28.12.2009, згідно якої під час знаходження справи у Полтавському районному суді було встановлено відсутність аркуша № 19 погосподарської книги Тахтаулівської сільської ради, в якому були внесені дані щодо його господарства. Вказаний аркуш було вилучено в той період часу, коли справа перебувала у провадженні суду. Крім цього Полтавським районним судом було встановлено, що копія рішення № 82 виконавчого комітету Тахтаулівської сільської ради від 28.06.1995 «Про виділення пастівника», що знаходить у ОСОБА_1 не відповідає копії даного рішення, що зберігається в архівному відділу Полтавської районної державної адміністрації. Замовчується відповідачем і багаторічне зволікання із проведенням досудового розслідування. Тобто фактично службовими особами відповідача проігнороване судове рішення і висновки суду у справі. Втрати ОСОБА_1 від позбавлення пастівника за всі ці роки взагалі важко розрахувати. Вказане лише поглиблює його моральні страждання, а таму вважає, що відшкодування спричиненої моральної шкоди у розмірі 920 000 грн., незаконними діями та бездіяльністю службових осіб ГУНП в Полтавській області підлягає стягненню з відповідача у особі Головного управління національної поліції України в Полтавській області. Крім цього службовими особами відповідача цинічно ігноруються його доводи про те, що голова сільської ради ОСОБА_3 на час вчинення злочину являвся посадовою особою, і ним було вчинено не лише службове підроблення рішення Тахтаулівської сільської раду №82 від 28.06.1995 «Про виділення пастівника», а й знищення аркуша № 19 погосподарської книги, про що зазначено суддею Шелудяковим Л.В. 28.12.2009 у своєму рішенні, що утворює склад злочину – зловживання свої службовим становищем. Тобто службовими особами відповідача фактично покривається вчинений злочин, що також завдає йому значної моральної шкоди. Умисне зловживання службовим становищем ОСОБА_3, а саме: умисне знищення рішення виконкому сільської ради та аркуша погосподарської книги 1995-2000 років і його неправдиве поновлення, із недостовірними відомостями щодо виділеної мені земельної ділянки, свідчить про те, що скоєний ОСОБА_3 злочин був обдуманим і цілеспрямованим злочином, тобто без прийняття рішення сільською радою, він одноособово змінив рішення ради. Показання головного бухгалтера сільської ради Бондур надані в судовому засіданні і під звукозапис про те, що допис в по господарській книзі про користування земельною ділянкою – пасовиськом ОСОБА_1 був виданим на постійне користування, а не до 2000 року, як було дописано посадовою особою сільської ради, тобто в рішенні судді Гальченко О.І. було зазначено, що допис на термін користування до 2000 року був зроблений іншим почерком та іншими чорнилами. ОСОБА_6 сільської ради ОСОБА_3 вчинив умисне службове підроблення документів попереднього сільського голови ОСОБА_7 Вказані обставини вплинули на прийняття Полтавським районним судом Полтавської області рішення про відмову у задоволенні моїх позовних вимог, що суттєво вплинуло на його законні права та інтереси щодо спірної земельної ділянки і порушення моїх законних прав землекористувача, згідно рішення суду могло бути усунуто лише шляхом проведення неупередженого та якісного досудового розслідування цього факту і притягнення винних посадових осіб Тахтаулівської сільської ради до кримінальної відповідальності. В той же час службові особи відповідача всіляко заважають йому у поновленні цих прав, що поглиблює мої моральні страждання. (а.с.143,144 т.1)

12 червня 2018 року ОСОБА_1 надав суду позовну заяву про уточнення позовних вимог. В якій остаточно прохав: стягнути з ОСОБА_8 в особі Головного управління національної поліції України в Полтавській області відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями та бездіяльністю службових осіб Головного управління національної поліції України в Полтавській області у розмірі 920 000,00 грн. (а.с.158-161 т.1).

12 червня 2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду на 16 серпня 2018 року. (а.с.163 т.1).

12 червня 2018 року ухвалою суду залучено у справі як співвідповідачів ГУ ДКСУ в Полтавській області та ОСОБА_8 казначейську службу (а.с.165 т.1).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справ 26.09.2018 між суддями Октябрського районного суду м.Полтави від 26.09.2018 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Полтавській області, ГУДКС України в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди передано для подальшого розгляду судді Блажко І.О., у зв’язку із звільненням судді Кулешової Л.В.

27 вересня 2018 року ухвалою судді Октябрського районного суду м.Полтава Блажко І.О. прийнято до провадження цивільну справу та призначено розгляд справи по суті на 23 жовтня 2018 року. (а.с.190 т.1).

23 жовтня 2018 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без розгляду (а.с.204,205 т.1).

12 листопада 2018 року до суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу суду від 23 жовтня 2018 року (а.с.216-218 т.1).

13 грудня 2018 року постановою Полтавського апеляційного суду ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 23.10.2018 про залишення без розгляду скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.247-250 т.1).

30 січня 2019 року ухвалою суду клопотання ОСОБА_1 задоволено. Виправлено описку в ухвалі суду про залучення співвідповідачів у справі №554/2817/17, а саме виправити: неправильно зазначену дату винесення ухвали «16 червня 2018 року» на правильну «12 червня 2018 року». Повторно витребувано від Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області кримінальну справу №12013180300000386 від 07 лютого 2013 року. Продовжено процесуальний строк розгляду справи та призначити справу до розгляду по суті на 28 лютого 2019 року. (т.2 а.с.34,35).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача за ордером ОСОБА_2 позов підтримали, прохали задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечували.

Відповідач ОСОБА_6 управління Національної поліції в Полтавській області в судове засідання 30.01.2019 та 28.02.2019 свого представника не направили, будучи належним чином повідомлені шляхом отримання судової повістки. (а.с.13, 43 т.2)

Відповідач ОСОБА_6 управління Державної казначейської служби України в Полтавській області в судове засідання 28.02.2019 свого представника не направили, будучи належним чином повідомлені шляхом отримання судової повістки під розписку після судового засідання. (а.с.38 т.2)

Відповідач ОСОБА_8 казначейська служба України в судове засідання 28.02.2019 свого представника не направили, будучи належним чином повідомлені шляхом отримання судової повістки під розписку після судового засідання. (а.с.39 т.2).

Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, заслухавши позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Полтавським РВП ПВП ГУНП в Полтавській області здійснюється розслідування у кримінальному провадження №12013180300000386 від 07.02.2013 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 358 та ч.1 ст. 357 КК України.

Як встановлено у судовому засіданні, проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що 05.04.2011 до Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області надійшли матеріали за фактом підроблення рішення виконавчого комітету Тахтаулівської сільської ради №82 від 26 червня 995 року. В ході проведення перевірки встановлено, що рішенням Тахтаулівської сільської ради №82 від 26.06.1995 ОСОБА_1 було виділено земельну ділянку площею 0,15 га до його садиби в постійне користування. В травні 2000 року ОСОБА_1 стало відомо, що рішення виконавчого комітету Тахтаулівської сільської ради №82 від 26.06.1995 хтось змінив вказавши строк використання земельної ділянки з 1995 року по 2000 рік. В ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013180300000386 було встановлено факт відсутності аркушу №19 у погосподарській книзі Тахтаулівської сільської ради, що перешкоджає в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1. На теперішній час ОСОБА_1 перебуває у статусі свідка у кримінальному провадженні № 12013180300000386 від 07 лютого 2013 року. На даний час триває досудове розслідування.

11 лютого 2014 року листом №57с/03 прокуратури Полтавського району Полтавської області повідомлено ОСОБА_1Г, що на даний час відомості за фактом підробки рішення Тахтаулівської сільської ради внесені до ЄРДР за №12013180300000386. У вказаному провадженні провадиться досудове розслідування, прокуратурою району надано письмові вказівки, які підлягають обов’язковому виконанню За результатом виявлених порушень, допущених в ході досудового розслідування слідчим Кислим А.О., прокуратурою району вжито заходи прокурорського реагування

10 липня 2014 року ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_9 та відвід задоволено. Визнано протиправною бездіяльність слідчого Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_9 під час проведення досудового розслідування кримінального провадження №12013180300000386, яка виразилася в недотриманні строків розслідування. (а.с.142 т.1)

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

Як свідчить тлумачення статті 1176 ЦК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності умов для застосування частини першої статті 1176 ЦК, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто на основі загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК).

Аналогічний висновок про застосування статей 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України зроблено Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 у справі № 6-440цс16.

Пунктами 3, 4, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач просить стягнути з державного бюджету України через ОСОБА_8 казначейську службу України на його користь моральну шкоду у розмірі 920 000 гривень, завданої неправомірними діями та бездіяльністю працівниками ГУНП в Полтавській області під час проведення досудового розслідування.

Суд вважає, що позивач не надав доказів того, що йому завдано моральної шкоди працівниками ГУНП в Полтавській області, а також доказів того, що їх діяння були протиправними внаслідок неналежного виконання ними покладених на них трудових чи службових обов'язків.

ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог посилається на бездіяльність слідчих при проведенні досудового розслідування. Проте відповідне рішення про визнання протиправною бездіяльності слідчих органів під час досудового розслідування не приймалось компетентними органами.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяння йому відповідачами моральної шкоди.

Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст.ст. 1167 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Так, позивачем не надано доказів на підтвердження перенесених ним душевних страждань, погіршення стану здоров’я, порушення нормальних життєвих зв’язків та стосунків з оточуючими, а також не зазначено з яких саме міркувань він виходив при визначенні розміру моральної шкоди у сумі 920000 гривень.

З огляду на зазначене, необґрунтованими є посилання ОСОБА_1 на те, що сам факт винесення ухвали слідчим суддею, його численні звернення до різних установ в ході проведення досудового розслідування є доказом заподіяння позивачу моральної шкоди та підставою для стягнення моральної шкоди.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено та не надано належних доказів, що підтверджували б отримання ОСОБА_1 моральної шкоди, спричиненої працівниками ГУНП в Полтавській області при проведенні досудового розслідування.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку в позовних вимогах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пп.1, 3, 4 і 5 ст. З цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відповідно до ч.І ст.25 Бюджетного кодексу України ОСОБА_8 казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Згідно п.5 Положення про ОСОБА_8 казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 Казначейство України відповідно до покладених завдань, в тому числі, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відповідно до п.п. 1 п. 41 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 за №845, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування: шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та судів. А на підставі п. 44 вказаного Порядку, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, Державної казначейської служби України.

Що стосується посилань позивача на затягування процесу досудового розслідування суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття «розумного строку» надано ч. 1 ст. 28 КПК України.

Частиною 2 ст.28 КПК України визначено, що проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження – суд.

Таким чином, доводи позивача в частині тривалого розслідування кримінальної справи, повинні розглядатися у відповідності до положень кримінально-процесуального законодавства.

Відповідний порядок щодо оскарження рішень слідчого, прокурора в ході досудового розслідування встановлено главою 26 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд відносить судові витрати по даній справі за рахунок держави.

Відповідно до п. 13 ч.2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» ОСОБА_1 від сплати судового збору під час розгляду страви в усіх судових інстанціях звільнений.

Керуючись ст.ст.12, 81, 229, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд , -

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування – відмовити.

У позові ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування – відмовити.

Позивач – громадянин України, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, Красноярського краю, зареєстрований місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач – ОСОБА_6 управління Національної поліції в Полтавській області місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вулиця Пушкіна, 83, код ЄДРПОУ 40108630.

Відповідач - ОСОБА_6 управління Державної казначейської служби України в Полтавській області місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вулиця Шевченка,1, код ЄДРПОУ 37959255.

Відповідач ОСОБА_8 казначейська служба України місцезнаходження: 01601 м.Київ, вул.Бастіонна,6, код ЄДРПОУ 37567646.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на подачу апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана.

Заочне рішення суду може бути переглянуто Октябрським районним судом м. Полтави за заявою відповідача, яку може бути подано до суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікацйної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі на офіційному вебпорталі судової влади України за веб-адресоюhttp://court.gov.ua/sud1622/з зазначенням індивідуального номеру провадження.

Рішення складено 01 березня 2019 року

Суддя І.О.Блажко