Рішення № 80188314, 18.02.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 18.02.2019 Справа № 554/4877/16-ц

Провадження № 2/554/174/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року Октябрський районний суд м.Полтави

в складі головуючого судді Чуванової А.М.

за участю секретаря Садошенко М.П.,

за участі учасників справи:

позивач: ОСОБА_1,

представник позивача ОСОБА_1: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Служби автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у червні 2016 року звернулися до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому, з врахуванням уточнених вимог, просили стягнути з дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь позивача ОСОБА_3 завдану їй матеріальну шкоду в сумі 90928,80 гривень; на користь позивача ОСОБА_1 завдану йому майнову шкоду внаслідок ушкодження здоров’ю в розмірі 22997,54 гривень; на користь позивача ОСОБА_1 завдану йому моральну шкоду в розмірі 268056 гривень ; на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 49707,66 гривень.

В обґрунтування вимог позивачі вказали, що в ході проведення досудового слідства у кримінальному провадженні №12015170240001768 від 31.12.2015 року було встановлено, що 31.12.2015 року близько 7 год.30 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем ОСОБА_4, державний номер НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХХ 720651 від 15.01.2015 року належить ОСОБА_3, на автошляху Київ-Харків поблизу повороту на смт.Оржиця в Лубенському районі Полтавської області на обледенілому дорожньому покритті не впорався із керуванням автомобіля. Внаслідок цього, керований водієм ОСОБА_1 автомобіль виїхав за межі проїзної частини, де здійснив наїзд на перешкоду - опору дорожнього вказівного щита та перекинувся.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ОСОБА_4 ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому середньої третини лівої плечової кістки зі зміщенням уламків та передньо-нижнім вивихом її головки, посттравматичні забійні гематоми лівого плеча, лівого передпліччя, які згідно висновку експерта за результатами проведеної судово-медичної експертизи №154 від 28.04.2016 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров’я.

Згідно відповідних експертних висновків, встановлено, що організація дорожнього руху не відповідала загальним вимогам розділу 3 ДСТУ 3587 та п.п.10.3.17, 10.5.25 та 10.9.16 ДСТУ 4100 та не забезпечувала безпеку дорожнього руху. Судовий експерт ОСОБА_5 зазначив у висновку, що водій автомобіля ОСОБА_4 ОСОБА_1 не мав технічної можливості завчасно обрати таку швидкість руху керованого ним автомобіля та обрати відповідні прийоми керування ним, щоб мати можливість безпечно проїхати ділянку дороги, де відбулася ДТП; з технічної точки зору встановлено причинно-наслідковий зв'язок між неналежною організацією дорожнього руху на ділянці дороги, де сталася ДТП, та самою дорожньо-транспортною пригодою. Таким чином, внаслідок вини відповідача у формі неправомірної бездіяльності позивачам було завдано майнову та моральну шкоду.

Моральна шкода, завдана позивачу ОСОБА_1, має наступну аргументацію: отримання тілесних ушкоджень, яке супроводжувалося фізичним стражданням, не давало можливості потерпілому відпочивати в нічний час; тривале лікування в умовах стаціонару, а в подальшому проходження амбулаторного лікування; знаходження в ситуації психологічного дискомфорту, який унеможливлював займатися підприємницькою діяльністю та спілкуватися на певному рівні з партнерами.

Згідно висновку №2-15/06 судово-психологічної експертизи від 15.06.2018 року, проведеної на замовлення позивача ОСОБА_1 ТОВ «Український центр судових експертиз», було встановлено орієнтовний розмір компенсації заподіяних позивачу ОСОБА_1 моральних страждань, внаслідок отримання тілесних ушкоджень в ситуації ДТП, а саме: 72 мінімальні заробітні плати. Таким чином, розмір моральної шкоди, завданий позивачу ОСОБА_1 внаслідок ДТП, становить 3723х72=268056 гривень.

Витрати на лікування та придбання ліків ОСОБА_1 на 18.06.2018 року становлять 22997,54 гривень, що складається з: витрат на ліки в розмірі 5329,98 гривень; вартості стаціонарного лікування з 31.12.2015 року по 11.01.2016 року у Національному військово-медичному центрі «ГВКГ» на загальну суму 16360,72 гривень; вартості первинної консультації ТОВ «Аксімед» від 11.06.2018 року в розмірі 580 гривень; витрати на придбання ліків на загальну суму 726,84 гривень.

Судові витрати складаються з витрат на оплату вартості проїзду до суду та у зворотному напрямку на залізничному транспорті, сплата поштових послуг за відправлення листів до суду, витрати на правничу допомогу, вартість пального. Загалом судові витрати складають 49707,66 гривень.

Ухвалою суду від 15.08.2016 року було відкрито провадження по вказаній справі та призначено справу до судового розгляду.

Згідно розпорядження керівника апарату Октябрського районного суду м.Полтави №2228 від 01.10.2018 року призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, у зв’язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 25.09.2018 року про звільнення судді Кулешової Л.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим по справі визначено суддю Чуванову А.М.

Ухвалою суду від 03.10.2018 року вищевказану справу прийнято до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову. Вказав, що дана ДТП сталася не з вини відповідача. Швидкість руху водія під час вчинення ДТП не встановлена, водій міг, порушивши вимоги ПДР, не обравши безпечної швидкості руху з урахуванням встановлених знаків, технічних можливостей автомобіля, скоїти ДТП. Автомобільна дорога М-03 Київ-Харків-Довжанський відноситься до 2 категорії доріг, відповідно до ДСТУ №3587/97 п.3.1.16 та додатку Б, термін ліквідації зимової слизькості становить 4 години від моменту виявлення. Таким чином, філія «Лубенська ДЕД» повинна була ліквідувати зимову слизькість на протязі 4 годин від моменту виявлення. Проте, на момент скоєння ДТП не спостерігалося будь-яких опадів, чи різких перепадів температур, які могли б свідчити про наявність ожеледиці на дорожньому покритті на відрізку автомобільної дороги, де сталася ДТП. На момент вчинення ДТП були встановлені дорожні знаки, які були проігноровані позивачем. Так, на 188 км автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанський, в напрямку міста Харкова встановлено попереджувальний знак 1.13 «Слизька дорога» з табличкою 7.12. «Ожеледиця», та табличкою «Зона дії» 5 кілометрів, що поширюється на місце скоєння ДТП, а саме 192 кілометр. Представники філії не викликалися на місце ДТП, до адміністративної відповідальності за порушення норм, правил та стандартів утримання автомобільних доріг посадові особи філії «Лубенська ДЕД» не притягувалися.

ДП «Полтавський облавтодор» не є власником автомобільної дороги, на якій сталася ДТП, а лише здійснює експлуатаційне утримання автомобільних доріг, автомобільна дорога належить до сфери управління Укравтодор, ділянка даної дороги, що проходить територією Полтавської області, знаходиться на балансі у Служби автомобільних доріг у Полтавській області, власником дороги є держава. Крім того, в даному випадку відсутній склад цивільного правопорушення, що виключає цивільну відповідальність (т.3 а.с.10-17).

Позивачем ОСОБА_1 заявлено письмове клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні та про залучення до участі у справі співвідповідача Служби автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України (т. 3 а.с. 21-26).

Ухвалою суду від 02.11.2018 року клопотання позивача ОСОБА_1 задоволено, залучено у справі в якості співвідповідача Службу автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України.

Ухвалою суду від 02.11.2018 року вирішено перейти від розгляду в спрощеному до загального позовного провадження у даній справі, призначено підготовче судове засідання.

До суду надійшли письмові пояснення Служби автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України, в яких відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вказав, що дана ДТП сталася не з вини відповідача. Швидкість руху водія під час вчинення ДТП не встановлена, водій міг, порушивши вимоги ПДР, не обравши безпечної швидкості руху з урахуванням встановлених знаків, технічних можливостей автомобіля, скоїти ДТП. На момент скоєння ДТП не спостерігалося будь-яких опадів, чи різких перепадів температур, які могли б свідчити про наявність ожеледиці на дорожньому покритті на відрізку автомобільної дороги, де сталася ДТП. Представники філії не викликалися на місце ДТП, до адміністративної відповідальності за порушення норм, правил та стандартів утримання автомобільних доріг посадові особи філії «Лубенська ДЕД» не притягувалися. Позивачем в ході розгляду справи не надано доказів, з яких саме міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди. В матеріалах справи не містяться дані щодо протиправної поведінки Служби автомобільних доріг у Полтавській області, відсутній склад цивільного правопорушення, що виключає цивільну відповідальність Служби автомобільних доріг у Полтавській області (т.3 а.с.43-50).

Ухвалою суду від 10.12.2018 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити повністю. Зазначив, що кримінальна справа була закрита, адміністративний протокол не складався. В судові витрати позивач включив витрати на проїзд до м.Рубіжне, щоб взяти довідку про місцезнаходження автомобіля, вартість пального, зокрема їздив в м.Харків забирати експертні документи, в м.Лубни, з адвокатом вирішували питання, точно сказати куди і чого їздив не може.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні уточнений позов підтримала, просила задовольнити повністю з підстав, зазначених в ньому. Вказала, що встановлений позивачем розмір моральної шкоди відповідає дійсності, не є завищеним, тому підлягає до задоволення.

Позивач ОСОБА_3 до суду не з’явилася, просила справу розглядати у її відсутність.

Відповідачі: дочірнє підприємство «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Служба автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України своїх представників до суду не направили, про розгляд справи повідомлені належним чином, надали до суду відзив та письмові заперечення проти позовних вимог.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача, представників відповідачів, на підставі наявних у справі даних і доказів.

Суд, заслухавши позивача, його представника, дослідивши матеріали даної справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 є власником автомобіля НОМЕР_2, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХХ 720651 від 15.01.2015 року(т.3 а.с.97).

В ході проведення досудового слідства у кримінальному провадженні №12015170240001768 від 31.12.2015 року було встановлено, що 31.12.2015 року близько 7 год.30 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_2, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХХ 720651 від 15.01.2015 року належить ОСОБА_3, на автошляху Київ-Харків поблизу повороту на смт.Оржиця в Лубенському районі Полтавської області на обледенілому дорожньому покритті не впорався із керуванням автомобіля. Внаслідок цього, керований водієм ОСОБА_1 автомобіль виїхав за межі проїзної частини, де здійснив наїзд на перешкоду - опору дорожнього вказівного щита та перекинувся.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ОСОБА_4 ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому середньої третини лівої плечової кістки зі зміщенням уламків та передньо-нижнім вивихом її головки, посттравматичні забійні гематоми лівого плеча, лівого передпліччя, які згідно висновку експерта за результатами проведеної судово-медичної експертизи №154 від 28.04.2016 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров’я.

Постановою слідчого Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області від 30.05.2016 року закрито кримінальне провадження за №12015170240001768 від 31.12.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, оскільки в діях ОСОБА_1 відсутні суспільно небезпечні наслідки, передбачені вказаною статтею, а значить відсутня об’єктивна сторона кримінального правопорушення (т.2 а.с.73-77 – постанова про закриття кримінального провадження).

Відповідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 31.12.2015 року, складеного старшим слідчим Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 (т.2 а.с.66-71), вид та стан покриття (на момент ДТП та під час огляду): асфальтобетонне; обледеніле по чистому твердому покриттю.

Згідно з висновком дорожньо-технічної та авто технічної експертизи №6700/9058 від 17.04.2018 року, проведеної за заявою позивача ОСОБА_1 Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім..Засл.проф.М.С.Бокаріуса, організація дорожнього руху не відповідала загальним вимогам розділу 3 ДСТУ 3587 та п.п.10.3.17, 10.5.25 та 10.9.16 ДСТУ 4100 та не забезпечувала безпеку дорожнього руху; невідповідності загальним вимогам розділу 3 ДСТУ 3587 та п.п.10.3.17, 10.5.25 та 10.9.16 ДСТУ 4100, тобто організація дорожнього руху на ділянці дороги, де мала місце ДТП за участю водія ОСОБА_1, з технічної точки зору , знаходилися у причинному зв’язку з виникненням даної ДТП; …водій автомобіля ОСОБА_4 ОСОБА_1 не мав технічної можливості завчасно обрати таку швидкість руху керованого ним автомобіля ОСОБА_4 та обрати відповідні прийоми керування ним, щоб мати можливість безпечно проїхати ділянку автодороги, де відбулася ДТП (т.2 а.с.34-43).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування лише у разі, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (ч.2 ст. 1166 ЦК України).

Таким чином, частиною 2 статті 1166 ЦК України встановлено презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин).

Будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести наступні факти: неправомірність поведінки особи, тобто будь-якої поведінки, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди: втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Наявність всіх вищезазначених умов є підставою для відшкодування завданої шкоди.

Частиною 3 статті 14 і частиною 1 статті 16 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану; автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Згідно з ст. 9 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про дорожній рух" власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

У відповідності до положень пункту 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.94 року № 198, власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані, зокрема, своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху, постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух, вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху, відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Судом встановлено, що міжнародна автомобільна дорога державного значення М-03 Київ-Харків-Довжанський в межах Полтавської області, у тому числі і вказана ділянка, де сталася ДТП, перебуває у державній власності та обліковується на балансі Служби автомобільних доріг у Полтавській області. Експлуатаційне утримання міжнародної автомобільної дороги державного значення М-03 Київ-Харків-Довжанський в межах Полтавської області, у томі числі і вказаної ділянки здійснювалось відповідно до Угоди між Службою автомобільних доріг у Полтавській області та ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 31.12.2014 року щодо передачі автомобільних доріг загального користування області для експлуатаційного утримання та ремонту, а також укладеного 20.04.2015 року договору №01-58-15 про закупівлю за державні кошти послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування (т.2 а.с.227, 230-240).

Тим самим, Служба автомобільних доріг у Полтавській області переклала відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним або юридичним особам, пов'язаних з незадовільними дорожніми умовами, на ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України», що не суперечить чинному законодавству.

Заперечуючи проти позову, Служба автомобільних доріг України у Полтавській області посилалася на відсутність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою, завданою позивачу внаслідок ДТП та неправомірними, на думку позивача, діями відповідача, що є обов’язковою умовою для застосування положень ст. 1166 ЦК України.

Суд вважає, що обставини у справі, підтверджені зазначеними доказами, спростовують наявність вини Служби автомобільних доріг у скоєнні даної ДТП.

Оскільки, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між шкодою, заподіяною позивачу, та протиправною поведінкою відповідача - Служби автомобільних доріг, а тому і відсутні підстави для покладення обов'язку на Службу відшкодувати шкоду, відповідно до вимог ст.ст.1166,1167 ЦК України.

Виходячи з встановлених у справі обставин, неналежне утримання та ремонт автомобільних доріг ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» перебуває у причинному зв'язку з настанням даної ДТП і пошкодженням автомобіля та спричиненням шкоди здоров’ю позивача, тому відшкодування шкоди має здійснюватись саме цією юридичною особою.

Позивач ОСОБА_3 просила стягнути з відповідача, завдану їй матеріальну шкоду в сумі 90928,80 гривень.

Відповідно висновку експерта №23 від 16.03.2016 року, складеного Полтавським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, ринкова вартість автомобіля НОМЕР_3, на час проведення експертизи, складає 90928,80 гривень; вартість матеріального збитку, завданого власнику, дорівнює ринковій вартості вищевказаного автомобіля та становить 90928,80 гривень (т.2 а.с.84-89).

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність винних дій ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України», які призвели до виникнення дорожньо-транспортної пригоди 31.12.2015 року, та як наслідок наявність підстав для цивільної відповідальності ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» за спричинення матеріальної шкоди позивачу ОСОБА_3 та стягнення на її користь з відповідача, завданої їй майнової шкоди в сумі 90928,80 гривень.

З цих же підстав, суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення витрат на лікування.

Згідно висновку №154, тілесні ушкодження, що зазначені в наданій медичній документації, по ступеню тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров’я (т.2 а.с.71-72).

Позивачем в підтвердження своїх вимог надано суду докази (т.1 а.с.113-122; т.2 а.с.17-19), які суд вважає належними, допустимими та достатніми, а тому, підсумовуючи все вищенаведене, суд приходить до висновку, що за заявленими позовними вимогами, на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути грошові кошти в рахунок відшкодування останньому матеріальної шкоди на лікування в розмірі 22997,54 гривень.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в постанові № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати не майнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, завданих фізичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб, врахуванню підлягає тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, характер та обсяг душевних страждань, характер немайнових втрат.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК, особа має право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в т.ч. у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивач ОСОБА_1 в обґрунтування своїх вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 268056 гривень посилається на висновок експерта №2-15/06, складений 15.06.2018 року Українським центром судових експертиз (т.2 а.с.118-135). Проте, суд вважає розмір шкоди, вказаний позивачем, завищеним, та зазначає, що право на відшкодування шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден закон не встановлює імперативний обов'язок компенсації. Зазначене право на відшкодування - це процесуальна вимога надати можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію.

Зважаючи на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, рекомендаційний характер висновків соціально-психологічних досліджень та судову практику, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, частково знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд оцінює моральну шкоду, завдану позивачу у розмірі 10000 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача.

При цьому, суд приймає до уваги, що спричинені збитки здоров'ю позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди призвели до погіршення стану здоров'я, значних витрат на його відновлення, порушення звичного способу життя, здійснення беззаперечно непередбачуваних витрат, пов'язаних із вказаними витратами, порушенням нормальних життєвих зв'язків.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та відмову йому у стягненні моральної шкоди в розмірі 258056 гривень.

Таким чином, з’ясувавши обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні та оцінені на предмет їх належності, допустимості та достовірності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивачів та їх часткове задоволення.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов’язані з виконанням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи та визначено судом, при зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_3 було сплачено судовий збір в розмірі 909,29 гривень. Суд, враховуючи, що позов задоволено, вважає стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 909,29 гривень.

Також, на користь ОСОБА_1 підлягають поверненню судові витрат у вигляді судового збору в сумі 580 гривень, на поштові відправлення в сумі 266 гривень, та на проведення експертиз в сумі 18196 гривень.

Щодо вимог позивачів про стягнення витрат на правничу допомогу адвокатів, суд зазначає наступне.

З аналізу п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Суду надані відповідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, тому, суд вважає стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2100 гривень, та на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000 гривень.

Щодо відшкодування позивачу витрат на придбання пального в загальній сумі 1806 гривень, суд приходить до наступного.

Частинами 1, 3 статті 138 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 5 додатку до Постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2006 р. № 590 витрати пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Тобто, зазначені витрати відшкодовуються за правилами, передбаченими для відшкодування витрат на відрядження.

Пункт 9 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, передбачає, що витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.

З урахуванням викладеного суд вважає, що компенсація витрат на придбання бензину для особистого транспорту за змістом вищевказаних нормативних актів не передбачена.

Крім того, суду не надано, тобто, позивачем не доведено, що вказане придбане пальне використане саме в зв’язку з явкою до суду. Таким чином, суд дійшов висновку, що витрати на проїзд позивача до іншого населеного пункту, місця розгляду справи на приватному транспорті не є доведеними та не підлягають компенсації.

Витрати на проїзд до місця призначення (відрядження) і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування.

Витрати, понесені позивачем ОСОБА_1, пов’язаних з переїздом, а саме: на придбання квитків, що пов’язано з явкою до суду по даній цивільній справі, підлягають стягненню в сумі 7314,81 гривень. Інші витрати на квитки на залізничний транспорт позивачем не підтверджено доказово, а тому не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.1166,1167,1192 ЦК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3, ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Служби автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,- задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», місцезнаходження: 36039, вул.В.Чорновола,22-А, м.Полтава, код ЄДРПОУ: 32017261, на користь ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4, завдану їй матеріальну шкоду у розмірі 90928,80 (дев’яносто тисяч дев’ятсот двадцять вісім гривень 80 коп.) гривень та повернення судових витрат у вигляді судового збору в сумі 909,29 гривень і на професійну правничу допомогу в сумі 2100 гривень.

Стягнути з дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», місцезнаходження: 36039, вул.В.Чорновола,22-А, м.Полтава, код ЄДРПОУ: 32017261, на користь ОСОБА_1, місце проживання: 01014, м.Київ, вул.Соловцова,8, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5, завдану йому майнову шкоду, внаслідок ушкодження здоров’я (витрат на лікування) в розмірі 22997,54 (двадцять дві тисячі дев’ятсот дев’яносто сім гривень 54 коп.) гривень, завдану йому моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень, та повернення судових витрат у вигляді: судового збору в сумі 580 гривень, за проведення експертиз в сумі 18196 гривень, на професійну правничу допомогу в сумі 20000 гривень, витрат, пов’язаних з переїздом, в сумі 7314,81 гривень, і витрат на поштові відправлення в сумі 266 гривень.

В задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди в сумі 258056 гривень – відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 355 ЦПК України подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4;

позивач: ОСОБА_1, місце проживання: 01014, м.Київ, вул.Соловцова,8, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5;

відповідач:дочірнє підприємство «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», місцезнаходження: 36039, вул.В.Чорновола,22-А, м.Полтава, код ЄДРПОУ: 32017261;

відповідач:Служба автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України, місцезнаходження: 36039, вул.В.Чорновола,22-А, м.Полтава, код ЄДРПОУ: 25898491.

Повний текст судового рішення складено 28.02.2019 року.

Суддя: А.М.Чуванова