Рішення № 80184901, 01.03.2019, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/252/18

Провадження № 2/288/98/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2019 року смт Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

з участю секретаря судового засідання - Франчук Ю.О.,

відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства ОСОБА_2 банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне Товариство ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою в обґрунтування якої вказує, що 15 листопада 2011 року між ним та ОСОБА_1 (далі – відповідач) було укладено кредитний договір № б/н, на підставі якого відповідач отримала кредит у розмірі 2500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», складає між нею та банком Кредитний Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Власник карткового рахунку зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Позивач свої зобов’язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав.

Станом на 31 грудня 2017 року відповідач має перед банком заборгованість у розмірі 55475 (п’ятдесяти п'яти тисяч чотириста сімдесяти п'яти) гривень 02 копійок.

Позивач зазначає, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «ПриватБанк».

Позивач просить, стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 15 листопада 2011 року у розмірі 55475 (п’ятдесяти п'яти тисяч чотириста сімдесяти п'яти) гривень 02 копійок та судовий збір у розмірі 1762 (однієї тисячі сімсот шістдесяти двох) гривень.

Ухвалою суду від 21 січня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі.

Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, згідно з вимогами ст. ст. 274-279 ЦПК України.

Позивач в судове засідання не з’явився, надав до суду клопотання в яких просив справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності їх представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, а саме в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 1942,85 гривні, надала суду довідку про склад сім'ї, яка підтверджує наявність в неї трьох неповнолітніх дітей, довідки з яких вбачається, що вона перебуває на обліку у відділі соціальних виплат та отримує допомогу на дітей з інвалідністю до 18 років відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є інвалідами.

06 грудня 2018 року надала до суду відзив на позовну заяву в якому зазначила, що 15.11.2011 року дійсно подала та підписала до ПАТ КБ «ПриватБанк» заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, у якій просила видати їй платіжну картку “Універсальна”. При цьому у заяві — анкеті взагалі не вказана сума кредитного ліміту. У цій заяві зазначено, що вона підтвердила свою згоду на те, що підписана мною заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами, які викладені на сайті банку, складає між нею та позивачем договір про надання банківських послуг, що вона ознайомилася з вказаними Правилами і Тарифами, які їй надано у письмовому вигляді, і згодна з ними. У позовній заяві Позивач зазначає, що вона отримала кредит в розмірі 2500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, тобто на 1 рік до 15.11.2012 року. На підтвердження суми заборгованості, позивач додав до позовної заяви розрахунок заборгованості за договором б/н від 15.11.2011 станом на 31.12.2017 року. Зазначений у цьому розрахунку загальний розмір заборгованості за процентами накопичувальним підсумком за цей же період у сумі 47314,31 гривень не підлягає стягненню з таких підстав. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач мав би детально розкрити механізм нарахування процентів за користування кредитом, у якому, зокрема, висвітлити, чому протягом всього спірного періоду обчислення боргу здійснюється як на поточну, так і на прострочену заборгованість. Однак у позовній заяві цей механізм не розкрито, необхідно визначати правову природу нарахованої позивачем заборгованості у сумі 47314,31 гривень на підставі наявних у справі доказів. Аналіз розрахунку цієї заборгованості дає можливість дійти до висновку, що її щомісячне нарахування здійснене на всю спірну заборгованість, яка на дату пред'явлення позову є простроченою. Нарахування процентів позивачем (як вказано у розрахунку заборгованості) на проценти і на комісію суперечить нормам права. Механізм нарахування позивачем заборгованості у сумі 47314,31 гривень свідчить про те, що дана заборгованість є пенею, яка нарахована на всю прострочену заборгованість за кредитом, за процентами за користування кредитом і комісією.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 12 місяців - до 15 листопада 2012 року включно. Відтак, у межах строку кредитування до 15 листопада 2012 року вона мала б, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами кожного місяця. Починаючи з 16 листопада 2012 року, вона мала обов’язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування. Право позивача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги. Відповідач вважає, що у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом у цій справі, оскільки договором встановлений строк кредитування до 15 листопада 2012 року, а тому після його закінчення позивач має право просити стягнення заборгованості за кредитним договором, що виникла виключно в межах строку кредитування з 15 листопада 2011 по 15 листопада 2012 року включно. Відповідач просить застосувати стоки позовної давності до пені. Вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення 47314,31 гривень заборгованості по процентам за користування кредитом, 2617,86 гривень штрафу (процентна складова) та 3100 гривень заборгованості за пенею та комісією є невірно розрахованими отже необґрунтованими. А тому, просить відмовити у стягненні на користь позивача: 47314,31 гривень заборгованості по процентам за користування кредитом, 2617,86 гривень штрафу (процентна складова) та 3100 гривень заборгованості за пенею та комісією.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши в сукупності докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Статуту ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», Відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Банківської ліцензії № 22 від 05 жовтня 2011 року та Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Публічне Акціонерне Товариство ОСОБА_2 «ПРИВАТ БАНК» є юридичною особою зареєстрованою в передбаченому Законом порядку /а. с. 33-36/.

Судом встановлено, що між Акціонерним Товариством ОСОБА_2 «ПРИВАТ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено 15 листопада 2011 року кредитний договір № б/н, на підставі якого відповідачка заповнила заяву на отримання кредиту, зі сплатою відсотків за користування кредитом, була ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, якими передбачені всі умови користування платіжною карткою та строки погашення кредиту, про що свідчить її підпис у вказаних документах, наведені обставини підтверджуються анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «ПРИВАТ БАНКУ» від 15 листопада 2011 року, Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового терміну» та витягом з Умов та правил надання банківських послуг /а. с. 6-30/.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», які викладені на банківському сайті: www.privatbank.ua. складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, і ОСОБА_5 з «Умов та правил надання банківських послуг» та ОСОБА_5 з «Тарифів Банку».

Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в анкеті - заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов'язків, що за змістом частини першої статті 202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають анкета - заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи.

При цьому висновок про те, що така заява разом з Умовами та Правилами становить один договір викладено в декількох Постановах ВСУ, зокрема за № 6-144цс14 від 24 вересня 2014 року.

Згідно п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов і правил надання банківських послуг після отримання Банком від Клієнта необхідних документів, а також Заяви, ОСОБА_2 проводить перевірку наданих документів та приймає рішення щодо можливості видачі кредиту на платіжну карту. Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт надає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити чи збільшити) кредитний ліміт. Підписанням цього Договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого Кредитного ліміту, встановленого Банком.

У відповідності до частини першої статті 509 ЦК України (далі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності з частиною другою статті 639 ЦК України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання пункту 1 частини другої статті 30 ЦК України), яким підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку.

Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 ЦК України). Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів.

Відповідно до частини першої статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв’язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (www.privatbank.ua) ПАТ ОСОБА_2 банк «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг (далі - Умови та Правила).

Тобто Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

Згідно вимог статті 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1.1.7.11 умов та правил надання банківських послуг - договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк.

Як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором від 15 листопада 2011 року, ОСОБА_1 станом на 31 грудня 2017 року має заборгованість перед банком в розмірі 55475 (п’ятдесяти п'яти тисяч чотириста сімдесяти п'яти) гривень 02 копійок, яка складається з:заборгованість за кредитом – 1942 гривні 85 копійок; заборгованість за процентами за користування кредитом – 47314 гривень 31 копійки; заборгованість за пенею та комісією - 3100 гривень; заборгованість по судовим штрафам: штраф (фіксована частина) – 500 гривень; штраф (процентна складова) – 2617 гривень 86 копійок. /а. с. 4-5/

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований. Контр розрахунок не наданий, судово – економічні експертизи по справі не призначалась.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов надання банківських послуг - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500,00 грн + 5 відсотків від суми позову.

Відповідно до пунктів 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 витягу з Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов’язується погашати заборгованість по Кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених Договором, у разі невиконання зобов’язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов’язання по поверненню Кредиту (втому числі Простроченого кредиту та Овердрафта), сплатити винагороду Банку.

Відповідно статей 526, 527, 530, 1054 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уразі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (статтею 611 ЦК України).

Згідно статті 627 ЦК України свобода договору включає вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Укладаючи Договір Позичальник не ставив під сумнів розумність і справедливість його умов, навпаки, укладаючи договір сторони розумно оцінювали умови, за яких він буде виконуватися, зокрема, зважувати відповідальність, яка настає, згідно з умовами Договору, при його невиконанні чи неналежному виконанні.

При укладанні Договору сторони досягають згоди щодо його умов відповідно до статті 638 ЦК України. Таким чином, розумною вважається сума неустойки (штрафу та пені), яку сторони визначили та погодили при укладенні Договору.

Оскільки відповідач не виконує належним чином обов'язків за кредитним договором, тому станом на 31 грудня 2017 року має заборгованість перед банком.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною другою статті 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу та проценти від простроченої суми.

Судом встановлено, що позивачем АТ КБ "ПриватБанк" застосовано до відповідача два види відповідальності за порушення зобов'язань у вигляді заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3100 гривень та штраф відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг – 3117 гривень 86 копійок, проте, суд вважає, що підстав для стягнення одночасно з відповідача як пені так і штрафу за невиконання умов договору немає виходячи з наступного.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України вбачається, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові уразі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами кредитного договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником обов’язків по погашенню кредиту.

У той самий час, кредитним договором передбачена сплата штрафу як виду цивільно-правової відповідальності також за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року (справа №6-2003цс15).

У зв’язку з цим, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з Відповідача заборгованості за штрафом відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в розмірі 3117 гривень 86 копійок, оскільки діючим законодавством не передбачена подвійна відповідальність за несвоєчасне виконання зобов’язань.

Визначаючи питання щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, суд виходить з наступного.

ОСОБА_1 заявлено клопотання про застосування судом строків давності до пені.

Згідно статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до якої за статтею 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Заявлена банком до стягнення сума пені підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою з дня (місяця), з якого вона нараховується.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року (справа №6-116цс13).

Тобто з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 1200 гривень за період з 31 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року (дата заборгованості визначена банком на час подачі позову до суду).

Крім того, досліджуючи наданий банком розрахунок суми заборгованості, суд дійшов висновку, що він суперечить умовам договору та не узгоджується з вимогами законодавства, оскільки нарахування банком відсотків в даному випадку здійснювалось на тіло кредиту та відсотки. Вказану обставину було встановлено і при розгляді апеляційним судом Житомирської області цивільної справи за аналогічним позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» №286/352/17 (рішення від 10.07.2017, яке набрало законної сили), про що свідчать дані з Єдиного державного реєстру, і відповідно вказана обставина є загальновідомою.

Відповідно до положень частини 4 статті 1056-1 ЦК України кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

Таким чином, заборгованість зі сплати відсотків станом на 31 грудня 2017 року становить 5198 гривень 90 копійок, виходячи із відсоткової ставки за рік у період з 15 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року в розмірі 36%, за період з 01 січня 2013 року по 31 серпня 2014 року 30%, за період з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року 34,80% та за період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2017 року 43,20%.

Також судом встановлено, що до складу сім'ї ОСОБА_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, входять дочки: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4. В свою чергу ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є інвалідами на яких відповідач отримує соціальні виплати. Наведене підтверджується довідкою про склад сім'ї, довідкою від 26.02.2019 № 215-216 Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області та довідкою № 161 управління праці та соціального захисту населення.

Аналізуючи та оцінюючи правовідносини, що склалися, норми права, що їх регулюють, всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором б/н від 15 листопада 2011 року в розмірі 8371 гривня 75 копійок, з яких: 1942 гривні 85 копійок - заборгованості за кредитом, 5198 гривень 90 копійок - заборгованості по процентах за користування кредитом та 1200 гривень заборгованості по пені.

Відповідно до частини 2 пункту 3 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 509, 525-527, 530, 549, 598-599, 610 - 612, 615, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України; статями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 130, 133, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України; суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного Товариства ОСОБА_2 банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП – НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Акціонерного Товариства ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» (КОД ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рахунок для погашення заборгованості - № 29092829003111, адреса: 01001, м. Київ, вулиця Грушевського, 1Д) заборгованість за кредитним договором № б/н від 15 листопада 2011 року у розмірі 8371 (восьми тисяч триста сімдесяти одної) гривні 75 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП – НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» (КОД ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рахунок для погашення судових витрат - № 29092829003111, адреса: 01001, м. Київ, вулиця Грушевського, 1Д) сплачений судовий збір у розмірі 265 (твісті шістдесят п’ять) гривень 90 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду ОСОБА_8