Ухвала суду № 80183758, 01.03.2019, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

У Х В А Л А

Справа № 184/1677/18

Номер провадження 2/184/31/19

01 березня 2019 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді - Малашиної Ю.Б.,

при секретарі судових засідань – ОСОБА_1,

за участю відповідача – ОСОБА_2,

прокурора військової прокуратури Львівського гарнізону – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Покров цивільну справу за позовом першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого на здійснення функцій у спірних відносинах, позивач 1 - Міністерство оборони України, позивач 2 - Національна академія сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування курсантом витрат, пов’язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі,-

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого на здійснення функцій у спірних відносинах , позивач 1 - Міністерства оборони України, позивач 2- Національної академія сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_4 (далі – Академія) звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_5, посилаючись на те, що 24.05.2018 року військовою прокуратурою Львівського гарнізону скеровано запит до Академії щодо надання інформації про стан дебіторсько – кредиторської заборгованості Академії. 05.06.2018 року Національною академією сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_4 була надана інформація щодо наявності дебіторсько – кредиторської заборгованості невідшкодованих коштів за навчання відрахованих курсантів Академії станом на момент надання інформації у розмірі 15 893 361 гривень 97 копійок. А також розшифровка до вказаної відповіді, в якій зазначений громадянин ОСОБА_2 Заборгованість відповідача перед позивачем 2 за утримання у вищому навчальному закладі виникла у березні 2018 року після видання наказів начальника Академії №25 –КС (по особовому складу) та №68 (по строковій частині) про відрахування відповідача з числа курсантів у зв’язку з небажанням продовжувати навчання. Однак, з указаного часу до отримання прокуратурою гарнізону відповіді з Академії, ні позивачем -1, ні позивачем -2 заходи щодо відшкодування витрат, пов’язаних із утриманням у вищому навчальному закладі ОСОБА_2 не вживалось. Оскільки, ні Міністерством оборони України, ні Академією по вказаному вище порушенню станом на момент подачі заяви захист інтересів держави не здійснювався (не подано позовну заяву про відшкодування витрат, пов’язаних із утриманням у вищому навчальному закладі тощо), заступник військового прокурора Львівського гарнізону згідно ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру», звертається з позовною заявою до суду в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах, Міністерства оборони України та Національної академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_4.

Обґрунтовуючи позовні вимоги із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини перший заступник військового прокурора Львівського гарнізону вказав, що відповідно до наказу начальника Академії №52-КС від 26.07.2016 року ОСОБА_2 зараховано на перший курс навчання до Академії.Наказом начальника Академії від 08.08.2016 року №186 (по стройовій частині) ОСОБА_2 зараховано у списки особового складу Академії, поставлено на всі види забезпечення, призначено на посаду курсанта. 08.08.2016 року між Міністерством оборони України в особі начальника Академії та курсантом ОСОБА_2 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України. Відповідачем було написано рапорт про відрахування його з числа курсантів Академії в зв’язку з небажанням продовжувати навчання та зобов’язання ним провести відшкодування вартості навчання.

Наказом начальника Академії від 23.03.2018 року №25-КС (по особовому складу) із солдатом ОСОБА_6 розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у ЗСУ курсантами вищого військового навчального закладу у зв’язку з небажанням продовжувати навчання, відраховано з числа курсантів та звільнено з військової служби. Наказом начальника Академії від 23.03.2018 року №68 (по стройовій частині) ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу Академії та знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу Академії. У відповідності до вимог «Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», затвердженого постановою КМУ від 12.07.2006 року №964» та «Порядку розрахунку витрат, пов’язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах» ОСОБА_2 необхідно відшкодувати витрати, пов’язані з його утриманням в Академії за період з 08.08.2017 року по 23.03.2018 року в сумі 200513 грн. 30 коп., а саме: грошове забезпечення – 153964 грн. 07 коп., продовольче забезпечення – 32667 грн. 96 коп., медичне забезпечення – 243 грн. 50 коп., спожиті комунальні послуги та енергоносії – 13655 грн. 77 коп.

Прокурор військової прокуратури Львівського гарнізону ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник Міністерства оборони України в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Представник Національної академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, надав заяву про підтримання позовних вимог в повному обсязі та просив суд слухати справу за їх відсутністю.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги позивачів визнав, проте просив стягувати заборгованість кількома платежами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторін, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних рішень, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС у зазначеній редакції справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Частиною третьою статті 6 КАС у зазначеній редакції передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 15 частини першої статті 3 КАС у зазначеній редакції публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

За змістом статті 25 Закону № 2232-XII курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу відшкодовують Міноборони та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, установлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_4 - ОСОБА_7 №52-КС від 26.07.2016 року ОСОБА_2 зараховано на перший курс навчання до Академії за спеціальністю 253 Військове управління (за видами Збройних Сил України), спеціалізація: управління діями підрозділів танкових військ (а.с.10).

Наказом начальника Академії від 08.08.2016 року №186 (по стройовій частині) ОСОБА_2 зараховано у списки особового складу Академії, поставлено на всі види забезпечення, призначено на посаду курсанта, виплачувати надбавку за виконання важливих завдань згідно наказу МО України від 11.06.2008 року №260 в розмірі 50% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премію, щомісячну додаткову грошову винагороду згідно ПКМУ від 13.03.2013 року №161 в розмірі 60% від місячного грошового забезпечення (а.с.11).

Згідно контракту від 08.08.2016 року між Міністерством оборони України в особі начальника Академії та курсантом ОСОБА_2 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України (а.с.13).

Згідно рапорту ОСОБА_2, він клопоче про відрахування його з числа курсантів Академії в зв’язку з небажанням продовжувати навчання та зобов’язання ним провести відшкодування вартості навчання, згідно постанови КМУ від 16.07.2016 року №964 «Про затвердження порядку відрахування курсантів» (а.с.14).

Згідно до витягу з Наказу начальника Академії від 23.03.2018 року №25-КС (по особовому складу) із солдатом ОСОБА_2 розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу у зв’язку з небажанням продовжувати навчання, відраховано з числа курсантів та звільнено з військової служби (а.с.15).

Відповідно до витягу з наказу начальника Академії від 23.03.2018 року №68 (по стройовій частині) ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу Академії та знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу Академії. У відповідності до вимог «Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», затвердженого постановою КМУ від 12.07.2006 року №964» та «Порядку розрахунку витрат, пов’язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах» ОСОБА_2 необхідно відшкодувати витрати, пов’язані з його утриманням в Академії за період з 08.08.2017 року по 23.03.2018 року в сумі 200513 грн. 30 коп. (а.с.16).

Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом 08.08.2016 - 23.03.2018 перебував на публічній службі.

За таких обставин спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання укладеного контракту, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.

Саме така правова позиція висловлена в постанові ОСОБА_8 Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 810/2610/16 (провадження № 11-1004апп18).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, провадження у справі першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого на здійснення функцій у спірних відносинах, позивач 1 - Міністерство оборони України, позивач 2 - Національна академія сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування курсантом витрат, пов’язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі необхідно закрити, повідомивши учасників справи, що справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 12,13, 81, 255, 256, 258, 264, 353, 354 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі за позовом першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого на здійснення функцій у спірних відносинах, позивач 1 - Міністерство оборони України, позивач 2 - Національна академія сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування курсантом витрат, пов’язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі – закрити на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Роз`яснити сторонам, що відповідно до ст.256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Роз'яснити позивачам їх право звернутися з позовом у порядку адміністративного судочинства.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.261 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 01.03.2019 о 13.год.

Суддя Орджонікідзевського міського суду ОСОБА_9