Вирок № 80183427, 28.02.2019, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/9248/18

Провадження № 1-кп/204/316/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2019 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Білик І.А.

за участю секретаря: Ярличенко І.В.,

за участю прокурора: Голубчик В.О.,

за участю захисників: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю потерпілого: ОСОБА_3,

за участю обвинувачених: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань того ж суду матеріали кримінального провадження № 12018040680001841 відносно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Дніпропетровську, громадянина України, який має професійну технічну освіту, військовослужбовець контрактної служби в/ч А3211, не одруженого, не судимого, який зареєстрований і проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.28, ч.1 ст.357 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, який народився в м. Дніпропетровську, громадянина України, який має середню освіту, не працюючого, не одруженого, не судимого, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.28, ч.1 ст.357 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_4 28 жовтня 2018 року близько 01:30 години, знаходячись з раніше знайомим йому ОСОБА_5, на території парку «Пам’яті та примирення», неподалік від будинку № 2 А по вулиці Леваневського у м. Дніпро, побачили раніше їм незнайомого потерпілого ОСОБА_3, який рухався їм назустріч в напрямку виходу з вищезазначеного парку в сторону автовокзалу м. Дніпро. При цьому у ОСОБА_4 та ОСОБА_5О раптово виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, та вони вступили в попередню змову між собою, визначивши майно потерпілого ОСОБА_3, як об’єкт свого злочинного посягання.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, 28 жовтня 2018 року близько 01.30 год., ОСОБА_4 та ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою групою осіб, наблизились до потерпілого ОСОБА_3 з боку спини, та нанесли не менше одного удару по потилиці, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_3 втратив рівновагу та впав на асфальтове покриття. Після цього ОСОБА_6 та ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою групою осіб, нанесли ще не менше чотирьох ударів по тулубу, тим самим спричинили потерпілому тілесні ушкодження, які відповідно до висновку експерта №3873е від 27.11.2018 року відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. На підставі «п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6. Скориставшись тим, що воля потерпілого ОСОБА_3 до вчинення можливого опору подавлена, попередньо застосувавши насильство яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, діючи умисно, з корисливих спонукань та з метою наживи, відкрито заволоділи чужим майном, що належить потерпілому ОСОБА_3, а саме: мобільним телефон «NOKIA» чорного кольору, ІМЕІ 393694055716479, вартість якого відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи №11/12.1/1015 від 29.11.2018 року на момент вчинення злочину, а саме на 28 жовтня 2018 року могла складати 104 грн. 42 коп.; грошовими коштами в сумі 120 гривень; пластиковою карткою «Приватбанк» № 5168742718321684, на рахунку якої знаходилися грошові кошти у розмірі 199,10 гривень, яка відповідно до ст.1 Закону України «Про інформацію» № 2657-ХП від 02 жовтня 1992 року, п.п. 1.4,1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» № 2346-Ш від 05 квітня 2001 року, ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» № 2121-Ш від 07 грудня 2000 року є електронним носієм Інформації, який ініціює переказ грошей з відповідного рахунку та засобом доступу до банківських рахунків (платіжним інструментом), яка належить потерпілому ОСОБА_3 та зареєстрована на ім’я потерпілого.

Після цього ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення з відкрито викраденим майном зникли, отримавши можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 423 грн. 52 коп.

Обвинувачений ОСОБА_5, 28 жовтня 2018 року близько 01:30 години, знаходячись з раніше йому знайомим ОСОБА_4 на території парку «Пам’яті та примирення», неподалік від будинку № 2 А по вулиці Леваневського у м. Дніпро, побачили раніше їм незнайомого потерпілого ОСОБА_3, який рухався їм назустріч в напрямку виходу з вищезазначеного парку в сторону автовокзалу м. Дніпро. При цьому у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 раптово виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, та вони вступили в попередню змову між собою, визначивши майно потерпілого ОСОБА_3, як об’єкт свого злочинного посягання.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, 28 жовтня 2018 року близько 01.30 год., ОСОБА_5О та ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою групою осіб, наблизились до потерпілого ОСОБА_3 з боку спини, та нанесли не менше одного удару по потилиці, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_3 втратив рівновагу та впав на асфальтове покриття. Після цього ОСОБА_5 та ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою групою осіб, нанесли ще не менше чотирьох ударів по тулубу, тим самим спричинили потерпілому тілесні ушкодження, які відповідно до висновку експерта №3873е від 27.11.2018 року відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. На підставі «п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6. Скориставшись тим, що воля потерпілого ОСОБА_3 до вчинення можливого опору подавлена, попередньо застосувавши насильство яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, діючи умисно, з корисливих спонукань та з метою наживи, відкрито заволоділи чужим майном, що належить потерпілому ОСОБА_3, а саме: мобільним телефон «NOKIA» чорного кольору, ІМЕІ 393694055716479, вартість якого відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи №11/12.1/1015 від 29.11.2018 року на момент вчинення злочину, а саме на 28 жовтня 2018 року могла складати 104 грн. 42 коп.; грошовими коштами в сумі 120 гривень; пластиковою карткою «Приватбанк» № 5168742718321684, на рахунку якої знаходилися грошові кошти у розмірі 199,10 гривень, яка відповідно до ст.1 Закону України «Про інформацію» № 2657-ХП від 02 жовтня 1992 року, п.п. 1.4,1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» № 2346-Ш від 05 квітня 2001 року, ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» № 2121-Ш від 07 грудня 2000 року є електронним носієм Інформації, який ініціює переказ грошей з відповідного рахунку та засобом доступу до банківських рахунків (платіжним інструментом), яка належить потерпілому ОСОБА_3 та зареєстрована на ім’я потерпілого.

Після цього ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення з відкрито викраденим майном зникли, отримавши можливість розпорядитись викраденим на власний розсуд, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 423 грн. 52 коп.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю і підтвердив та не оспорював обставини, зазначені в обвинувальному акті, просив суворо не карати. У вчиненому розкаюється.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю і підтвердив та не оспорював обставини, зазначені в обвинувальному акті, просив суворо не карати. У вчиненому розкаюється.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив обставини, зазначені у обвинувальному акті, зазначивши, що обвинувачений ОСОБА_5 перерахував йому на картку в рахунок відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди гроші у розмірі 2550 грн., а обвинувачений ОСОБА_4 перерахував йому на картку в рахунок відшкодування матеріальної шкоди гроші у розмірі 438,00 грн.. Просив задовольнити поданий ним цивільний позов та стягнути з обвинувачених в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000,00 грн. Просив суд призначити обвинуваченим покарання у вигляді позбавлення волі. Щодо розгляду справи в порядку ст.349 КПК України не заперечує.

У відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

В судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачені та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд дослідив лише письмові матеріали, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 (а.п.91-105), особу обвинуваченого ОСОБА_4 (а.п.106-120), протоколи огляду від 28.10.2018 року, з фототаблицею (а.п.19-23,25-27), протоколи пред’явлення особи для впізнання від 28 жовтня 2018 року, з фототаблицею (а.п.47-52,63-68), протокол пред’явлення речей для впізнання, з фото таблицею (а.п.86-90), висновок судово-товарознавчої експертизи №11/12.1/1015 від 29.11.2018 року (а.п.145-150), довідку про витрати на проведення експертизи (а.п.144), висновок експерта №3873е від 27.11.2018 року відносно потерпілого ОСОБА_3 (а.п.158-160), постанову про визнання речовими доказами (а.п.178-179) та визнав недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинувачених:

-ОСОБА_4 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та у викраденні офіційних документів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його вчинення, вчиненого з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.357 КК України;

-ОСОБА_5 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та у викраденні офіційних документів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його вчинення, вчиненого з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.357 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання судом враховуються вимоги, передбачені ст. 65 КК України, а саме, суд призначає покарання у межах санкції ч.2 ст.186, ч.1 ст.357 КК України , з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, особи обвинуваченого, обставин, які пом’якшують чи обтяжують покарання.

Так обвинувачений ОСОБА_4 вчинив умисний тяжкий злочин та умисний злочин невеликої тяжкості за обставинами, викладеними у вироку, раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, проходив військову службу за контрактом у в/ч А3211.

Як пом'якшуючі покарання обставини, відповідно до ст.66 КК України, суд враховує щире каяття обвинуваченого та добровільне часткове відшкодування завданого збитку. Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до положень ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі, але без ізоляції від суспільства, із застосуванням звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України та з покладанням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки цього буде достатньо для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_4 28 жовтня 2018 року був затриманий в порядку ст.208 КПК України, ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 29 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_4 застосований запобіжний захід – тримання під вартою строком до 60 діб, тобто до 01.40 год. 25 грудня 2018 року з визначенням застави у розмірі 36820,00 грн., з покладанням обов’язків, передбачених ст.194 КПК України. 30 жовтня 2018 року обвинувачений ОСОБА_4 був звільнений з-під варти під заставу у розмірі 36820,00 грн. Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 21 грудня 2018 року продовжено строк дії обов’язків, покладених судом при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави на 60 діб до 18 лютого 2019 року включно. Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 18 лютого 2019 року продовжено строк дії обов’язків, покладених судом при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави на 60 діб до 18 квітня 2019 року включно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання судом враховуються вимоги, передбачені ст. 65 КК України, а саме, суд призначає покарання у межах санкції ч.2 ст.186, ч.1 ст.357 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, особи обвинуваченого, обставин, які пом’якшують чи обтяжують покарання.

Так обвинувачений ОСОБА_5 вчинив умисний тяжкий злочин та умисний злочин невеликої тяжкості за обставинами, викладеними у вироку, раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно.

Як пом'якшуючі покарання обставини, відповідно до ст.66 КК України, суд враховує щире каяття обвинуваченого та добровільне часткове відшкодування завданого збитку. Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до положень ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі, але без ізоляції від суспільства, із застосуванням звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України та з покладанням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки цього буде достатньо для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_5 по даному кримінальному провадженню 28 жовтня 2018 року був затриманий в порядку ст.208 КПК України, на підставі ухвали слідчого судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 29 жовтня 2018 року обраний запобіжний захід – тримання під вартою. Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 21 грудня 2018 року обвинуваченому продовжено строк тримання під вартою до 18 лютого 2019 року включно. Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 18 лютого 2019 року обвинуваченому змінений обраний запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 60 діб.

Згідно ч.2 ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5 фактичну вартість проведення судово-товарознавчої експертизи, згідно наданої довідки.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 перерахував на картку потерпілого ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди гроші у розмірі 438,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 01.02.2019 року.

Під час судового розгляду потерпілим ОСОБА_3 було заявлено цивільний позов про стягнення з обвинувачених моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн.

Як передбачено ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана злочином, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, що її завдала.

При вирішенні питання стосовно обґрунтованості вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, з урахуванням вимог ст. 23 ЦК України, суд виходить із наступного. Діями обвинувачених дійсно спричинена потерпілому моральна шкода, яка полягає в моральних стражданнях в наслідок позбавлення майна, завдання фізичного болю, порушення життєвого укладу. При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченими, ступінь їх вини, глибину душевних страждань потерпілого, що знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із діями обвинувачених, вимоги розумності та справедливості, а також майновий стан обвинувачених та приходить до висновку про часткове задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинуваченим ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_3 було добровільно відшкодовано моральну шкоду у розмірі 2550,00 грн., що підтверджується поштовими переказами.

Враховуючи викладене, з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди слід стягнути 2450,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 349, 370, 371, 373, 374, 376, 394 КПК України, суд–

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.28, ч.1 ст.357 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст. 186 КК України - у вигляді 4 років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.28, ч. 1 ст. 357 КК України - у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити обвинуваченого

ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він в період іспитового строку – два роки - не вчинить нового злочину і буде виконувати покладені на нього обов'язки.

На підставі ст. 76 КК України, зобов'язати обвинуваченого

ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у виді застави – скасувати після набрання вироком законної сили.

Заставу у розмірі 36820 гривень повернути заставодавцю.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.28, ч.1 ст.357 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст. 186 КК України - у вигляді 4 років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.28, ч. 1 ст. 357 КК України - у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_5 покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити обвинуваченого

ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він в період іспитового строку – два роки - не вчинить нового злочину і буде виконувати покладені на нього обов'язки.

На підставі ст. 76 КК України, зобов'язати обвинуваченого

ОСОБА_5 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у вигляді цілодобового домашнього арешта до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2450,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог потерпілого відмовити.

Речові докази: мобільний телефон «NOKIA» чорного кольору, IMЕI 393694055716479, в спец.пакеті № 2369829; грошові кошти в сумі 71 гривень, пластикова картка «Приватбанк» (для виплат «Голд»), які знаходяться в камері схову речових доказів Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області (квитанція №2140)-повернути законному власнику ОСОБА_3

Стягнути з ОСОБА_4 та з ОСОБА_5 в рівних частках на користь держави фактичну вартість проведення експертизи № 11/12.1/1051 від 29.11.2018 року у розмірі 572 гривень 00 копійок, реквізити рахунку: одержувач платежу УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпро Дніпропетровської області, номер рахунку - 31111115004004, МФО 899998, код ЄДРПОУ - 37989274, найменування установи банку – Казначейство України (ЕАП).

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, шляхом подачі апеляційної скарги через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а при оскарженні вироку - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку суду не пізніше наступного дня після ухвалення вироку направляється учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.

Суддя І.А. Білик