Ухвала суду № 80183096, 28.02.2019, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/496/19

№ провадження 2-з/208/10/19

УХВАЛА

Іменем України

28 лютого 2019 р. м. Кам'янське

Суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1,

розглянувши заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Приватний нотаріус Кам’янського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсним договору дарування, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Приватний нотаріус Кам’янського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсним договору дарування.

Позивач ОСОБА_2 надав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить шляхом накладення заборони відчуження квартири № 13, яка розміщена в житловому будинку № 1 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вул.Медична, зареєстрована за ОСОБА_6.

Свою заяву позивач мотивує тим, що у разі відчуження нерухомого майна та невжиття заходів забезпечення позовних вимог, шляхом заборони відчуження, призведе до ускладнення вирішення судової суперечки та неможливості компенсації заподіяної шкоди.

Вивчивши матеріали заяви, матеріали цивільної справи, додані до неї документи, суд прийшов до такого висновку.

Відповідно до вимог ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог ст.150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов’язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. (частина 3 ст. 150 ЦПК України).

Як роз’яснено в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається з матеріалів заяви, заявником не доведена необхідність накладення заборони на відчуження квартири № 13, яка розміщена в житловому будинку № 1 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вул.Медична, зареєстрована за ОСОБА_6 та не доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява заявника не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 149-154, 260, 261 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Приватний нотаріус Кам’янського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсним договору дарування, відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Похваліта С. М.