Рішення № 80183061, 27.02.2019, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/730/18

провадження №2/176/40/19

РІШЕННЯ

Іменем України

27 лютого 2019 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючий суддя Гусейнов К.А.,

секретар с/з ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Жовтоводська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом, частково недійсним та визнання договору дарування частково недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області, в якому після уточнень, просила ухвалити судове рішення, яким визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Жовтоводської державної нотраіальної контори, ОСОБА_5 відповідачу ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будовами за адресою: вул. Степова, б. 25 в м. Жовті Води Дніпропетровської області частково недійсним, в частині 1/2 частки вказаного будинку. Також просила визнати недійсним договір дарування від 01 листопада 2017 року в частині дарування 1/2 частки житлового будинку з господарськими побудовами за адресою вул. Степова будинок 25 у місті Жовті Води Дніпропетровської області, укладеного ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6, посвідченого державним нотаріусом Жовтоводської державної нотаріальної контори Жовтоводського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_5В за реєстровим №1530.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилалась на те, що 20 травня 2012 року в місті Жовті Води Дніпропетровської області помер її чоловік ОСОБА_7. Після його смерті відкрилась спадщина на 1/2 (одну другу) частину квартири за адресою: вул. Дзержинського, 15/96 в м. Жовті Води, автомобіль ОСОБА_8 та 1/2 (одну другу) частину житлового будинку з господарськими побудовами за адресою: вул. Степова, 25 в м.Жовті Води Дніпропетровської області. Вона, будучи спадкоємицею першої черги, в установлені законом строки звернулася до Жовтоводської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, внаслідок чого була заведена спадкова справа №242/2012. В подальшому вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири. Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину житлового будинку з господарськими побудовами за адресою: вул. Степова, 25 в м. Жовті Води Дніпропетровської області вона не отримувала, в зв’язку із відсутністю грошових коштів для оформлення нерухомого майна. Отже, на її думку, з 20 травня 2012 року, з дня відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7, спадщина у вигляді 1/2 частини спірного житлового будинку з господарськими побудовами, належить їй. Позивачка також зазначила, що спірний житловий будинок належав на праві власності матері її чоловіка – ОСОБА_9, яка померла 19 червня 2005 року. Спадщину після смерті ОСОБА_9 – власниці спірного житлового будинку - прийняли її діти: син - ОСОБА_7 та дочка - ОСОБА_10, шляхом подання заяви до Жовтоводської державної нотаріальної кантори 16 листопада 2005 року. Однак, за життя, ні її чоловік, а ні його сестра не оформили право на спадщину на своє ім’я. Отже, вона прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, звернувшись з відповідною заявою до органів нотаріату. В свою чергу відповідач ОСОБА_3, після смерті своєї матері, ОСОБА_10, також подав заяву на прийняття спадщини, до складу якої входить спірний житловий будинок з господарськими побудовами. На початку 2018 року вона вирішила оформити своє право власності на спадкове майно у вигляді 1/2 частини житлового будинку з господарськими побудовами за адресою: вул. Степова, 25 в м. Жовті Води. Однак, з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно їй стало відомо, що відповідно Договору дарування від 01.11.2017 року, посвідченого державним нотаріусом Жовтоводської державної нотаріальної контори ОСОБА_11, право власності на зазначений вище житловий будинок в цілому перейшло до ОСОБА_4. Також, їй стало відомо, що дарувальником спірного житлового будинку є ОСОБА_3 – рідний племінник її померлого чоловіка, а обдарованим - ОСОБА_4. Отже, вона вважає, що відповідач ОСОБА_3 неправомірно розпорядився часткою спірного житлового будинку з господарськими побудовами, яка належала її померлому чоловіку ОСОБА_7 на праві спадкування, чим порушив встановлені законодавством правила спадкування, а також її майнові права, у зв'язку з чим договір дарування підлягає визнанню частково недійсним.Також вона дізналась, що, оспорюваний нею договір дарування від 01.11.2017 року, серія та номер №1530, посвідчений державним нотаріусом Жовтоводської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5, який і видав відповідачу ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом, на весь житловий будинок з господарськими побудовами за адресою: вул. Степова, будинок 25 в місті Жовті Води Дніпропетровської області, не переконався в тому, чи не порушує даний правочини права і охоронювані законом інтереси третіх осіб, зокрема, її право на спадщину, після смерті чоловіка. Вона ж від спадщинине відмовлялась, фактично спадщину вже прийняла, звернувшись із заявою до органів нотаріату, вважає, що ОСОБА_3 набув право власності на спадкове майно, а потім і розпорядився ним, не маючи на це законних підстав, що змусило її звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Учасники справи у судове засідання не з’явились.

Від позивача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Завідувач Жовтоводською державною нотаріальною конторою ОСОБА_11 також у своїй заяві просив розглядати справу без його участі.

Матеріали справи містять відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_3, де він просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те що позивачка жодних доказів, які б підтверджували звернення її чоловіка з 2005 року та з 2012 року до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку житлового будинку по вул. Степова, 25 в м. Жовті Води не надала. Також, відсутні й документи, що вказують про відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину даного будинку. Після смерті бабусі ОСОБА_9 та його матері ОСОБА_10 позивачка жодних претензій щодо свого права на частину житлового будинку по вул. Степова, 25 в м. Жовті Води не пред’являла. Весь час він одноособово управляв, користувався житловим будинком та ніс витрати на його утримання самостійно. Також, про надання доступу до житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по вул. Степова, 25 в м. Жовті Води для проведення реального спадкового майна позивачка не зверталася. Оскільки він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на весь спірний будинок, то на час вчинення договору дарування від 01.11.2017 року був власником житлового будинку та мав право розпоряджатись даним майном на власний розсуд. Жодна із сторін укладання договору дарування від 01.11.2017 року не зверталась до суду щодо визнання договору дарування недійсним. Таким чином, оскільки позивачка не надає жодного доказу, який би вказував на порушення сторонами вимог законодавства при укладанні даного договору дарування у зв’язку із чим її вимоги є необґрунтованими, не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Від відповідача, ОСОБА_4 відзиву на позов та заяв про розгляд справи у його відсутність не надходило, про дати судових засідань останній повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.5 ЦПК України , здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до п.1) та 2) ч. 2ст. 16 ЦК України серед способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права та 2) визнання правочину недійсним.

Як визначено у ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиню 1 статті 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У відповідності до ч.1статті 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Виходячи із змісту ст.1223 ЦК України у разі неприйняття спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу, зокрема спадкоємці першої черги за законом.

Як вбачається із свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 є подружжям з 23 серпня 1980 року. /а.с.11/

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Жовтоводського міського управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_7 20 травня 2012 року помер, актовий запис про смерть №346. /а.с.12/

Після його смерті відкрилась спадщина на 1/2 (одну другу) частину квартири за адресою: вул. Дзержинського, 15/96 в м. Жовті Води, автомобіль ОСОБА_8 та 1/2 (одну другу) частину житлового будинку з господарськими побудовами за адресою: вул. Степова, 25 в м.Жовті Води Дніпропетровської області.

ОСОБА_2, будучи спадкоємицею першої черги, в установлені законом строки, а саме 06 липня 2012 року, звернулася до Жовтоводської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, внаслідок чого була заведена спадкова справа №242/2012, що підтверджується копією заяви позивачки в Жовтоводську державну нотаріальну контору за №575. /а.с.13/

В подальшому позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири адресою: вул. Дзержинського, 15/96 в м. Жовті Води. /а.с.14/

В судовому засіданні ОСОБА_2 повідомляла, що свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину житлового будинку з господарськими побудовами за адресою: вул. Степова, 25 в м. Жовті Води Дніпропетровської області вона не отримувала, в зв’язку із відсутністю грошових коштів для оформлення нерухомого майна.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.05.2017 року, посвідченого державним нотаріусом Жовтоводської державної нотаріальної контори ОСОБА_11, ОСОБА_3 отримав у спадщину від своєї матері ОСОБА_10, яка померла 27 лютого 2016 року житловий будинок №25 по вул. Степовій у м. Жовті Води Дніпропетровської області. У даному свідоцтві зазначено, що даний будинок належав ОСОБА_9 згідно свідоцтва про право на спадщину, посвідченого державним нотаріусом Жовтоводської державної нотаріальної контори 24 травня 2000 року за реєстровим №418 в книзі №31, сторінка №215, спадкоємицею після смерті якої була її дочка ОСОБА_10, яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав /а.с.98/.

Однак судом встановлено, із наданих позивачем доказів, що спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_12, окрім її дочки ОСОБА_10, був її син та чоловік позивачки ОСОБА_7, який від спадщини не відмовлявся, а разом із сестрою 16 листопада 2005 року звернувся до державного нотаріуса Жовтоводської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 із заявою про прийняття спадщини, що складається із домоволодіння в м. Жовті Води, вул. Степова, б. 25 та грошових внесків. /а.с.18/

В послідуючому ні ОСОБА_10, ні ОСОБА_7 не оформили своїх спадкових прав на вказане домоволодіння після смерті ОСОБА_9

Відповідно до ч.1 ст.1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Таким чином, при посвідченні та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом 30.05.2017 року на весь житловий будинок №25 по вул. Степовій у м. Жовті Води Дніпропетровської області відповідачу ОСОБА_3 державний нотаріус Жовтоводської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 порушив право позивачки на спадкування 1/2 частини спірного житлового будинку, отже зазначене свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_3 підлягає визнанню недійсним в частині 1/2 частки житлового будинку.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до договору дарування житлового будинку від 01.11.2017 року, посвідченого державним нотаріусом Жовтоводської державної нотаріальної контори ОСОБА_11, ОСОБА_3 передав безоплатно у власність ОСОБА_4, а останній прийняв у власність житловий будинок саман, обкладений шлакоблоком, загальною площею 44,7 кв.м в тому числі житлової площі 28,9 кв. м на технічному плані позначений літерою «А», що знаходиться в м. Жовті Води, на вул. Степовій під номером 25, що надежить дарувальнику на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого державним нотаріусом Жовтоводської державної нотаріальної контори 30 травня 2017 року за реєстровим №676. /а.с.97/

Згідно з ч. 2 ст. 16, ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним», п. 9. Згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину, з’ясувавши думку сторін правочину. Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним.

Отже, на підставі викладеного суд вважає, що відповідач ОСОБА_3 неправомірно, отримавши свідоцтво про право на спадщину на спірний будинок, розпорядився часткою спірного житлового будинку з господарськими побудовами, яка належала померлому чоловіку позивачки ОСОБА_7 на праві спадкування, чим порушив встановлені законодавством правила спадкування, а також майнові права позивачки, у зв'язку з чим договір дарування підлягає визнанню частково недійсним, а саме в розмірі 1/2 частини спірного домоволодіння.

Таким чином, проаналізувавши усі надані по справі докази, у їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Доводи відповідача ОСОБА_3 щодо відсутності підстав для задоволення позову, суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються дослідженими по справі доказами, з яких вбачається наявність порушеного права позивача ОСОБА_2 на спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_7 на 1/2 частину спірного домоволодіння, яке підлягає захисту судом.

Судоий збір, сплачений позивачем, що підтверджено відповідною квитанцією (а.с.2), в порядку ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідачів на її користь .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.4,76-81,258,259,264,265,268ЦПК України, ст. ст. 215, 216, 236, 1216, 1218, 1220, 1258, 1259, 1268, 1261, 1276 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Жовтоводська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом, частково недійсним та визнання договору дарування частково недійсним, задовольнити.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 30 травня 2017 року, посвідчене державним нотаріусом Жовтоводської державної нотаріальної контори №676, в частині спадкування ОСОБА_3 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, місто Жовті Води, вулиця Степова, будинок 25.

Визнати частково недійсним договір дарування житлового будинку, укладений 01.11.2017 року між дарувальником ОСОБА_3 та обдарованим ОСОБА_4, посвідчений державним нотаріусом Жовтоводської державної нотаріальної контори за №1530, про дарування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою Дніпропетровська область, місто Жовті Води, вулиця Степова, будинок 25, в частині дарування 1/2 частини вказаного будинку.

Стягнути з ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2. Буд. 9 кв. 15 та ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, судові витрати в сумі 800 грн., а саме по 400 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області ОСОБА_8