Ухвала суду № 80182773, 01.03.2019, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/3360/17

Провадження № 2-п/209/8/19

УХВАЛА

01 березня 2019 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Байбари Г.А.,

за участі секретаря: Кулік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам'янське Дніпропетровської області заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення,

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2019 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення, ухваленого Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області 16 березня 2018 року у цивільній справі № 209/3360/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить скасувати вказане рішення та призначити справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

На обґрунтування заяви відповідач зазначила, що копію заочного рішення вона отримала лише 15 лютого 2019 року через свого представника. Вважає, що заочне рішення від 16 березня 2018 року підлягає перегляду та скасуванню із призначенням справи до розгляду в загальному порядку, оскільки воно було ухвалено за її відсутності, тому вона не змогла реалізувати свої права, внаслідок чого порушено принцип змагальності сторін. Вона не з’явилася в судове засідання 16 березня 2018 року з поважних причин, оскільки на час розгляду справи вона не проживала за своїм зареєстрованим місцем проживання, а 16 березня 2018 року знаходилася у відрядженні у м. Київ, що підтверджується довідкою ПП «Управління житлового фонду» від 15 лютого 2019 року, та договором оренди житлового приміщення від 29 грудня 2018 року. Отже, виклики про явку до суду вона не отримувала, так як знаходилася в іншому населеному пункті. Як вбачається із матеріалів справи, судові повістки направлялися їй на адресу її зареєстрованого місця проживання, але були повернуті до суду із зазначенням причини повернення «У зв’язку із закінченням терміну зберігання». Проте, у своїй постанові від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц, Верховний Суд (Касаційний цивільний суд) дійшов до висновку про те, що відомості, які містяться в матеріалах справи, як про повернення суду повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення – за закінченням терміну зберігання, не свідчать про відмову позивача від одержання повістки чи про його незнаходження за адресою, повідомленою суду. Таким чином, не можна вважати, що Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська належним чином повідомив її про розгляд справи. Також вважає, що рішення суду ухвалено з неповним з’ясуванням обставин справи. Так, у матеріалах справи відсутній документ, що підтверджує встановлення кредитного ліміту у розмірі 5000,00 грн та узгодження умов кредитування з відповідачем. У вказаній банком заяві – анкеті від 22 травня 2014 року, в рядку «Кредитний ліміт по платіжній картці» не вказано жодного значення кредитного ліміту, а це поле залишилося незаповненим. Вказане свідчить про те, що вона не зверталася до банку з проханням про видачу кредиту і жодних документів з проханням надати їй кредит або оформити кредитний ліміт вона не підписувала. Їй невідомо про обставини видачі позивачем у 2014 році кредитних коштів або встановлення кредитного ліміту. Заява-анкета від 22 травня 2014 року не містить жодних ознак узгодження в письмовій формі умов щодо розміру кредиту, процентів за користування кредитом, розміру пені та штрафу, виду виданого кредитної карти та її номеру. До позовної заяви банком не долучено відповідного рішення компетентної особи банку про встановлення або збільшення кредитного ліміту до названого в позові розміру – 5000 грн., а згідно п. 2.1.1.2.3 Витягу з Умов та правил надання банківських послуг, встановленню кредитного ліміту має обов’язково передувати відповідне рішення банку. Не зважаючи на те, що їй баком нібито було встановлено кредитний ліміт в розмірі 5000,00 грн., розмір заборгованості за тілом кредиту, який заявлено банком до стягнення, становить 6913, 38 грн. Крім того, Умови та правила надання банківських послуг нею не підписані, не зазначені в заяві від 22 травня 2014 року як додатки до нього, тому вважає, що вказані Умови укладені поза межами кредитного договору, а тому не є допустимими доказами у справі. Також вважає, що доданий до позову розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом, а є засобом для зручного вирахування та перевірки правильності визначення суми стягнення, а виписка з банківського рахунку, що могла б підтвердити стан кредитного рахунку, у матеріалах справи відсутня, при тому, що саме виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку та вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, і є підтвердженням виконаних операцій. Крім того, розрахунки заборгованості не містять відомостей про особу, яка їх склала, її посаду та її підпису, а також місять очевидні помилки, розбіжності та прогалини. Також, на її думку, банком пропущений строк позовної давності щодо частини нарахованої пені та штрафів, і з неї на користь банку можливо було стягнути пеню лише за один рік, який передував зверненню позивача до суду (06 грудня 2017 року), тобто починаючи з 06 грудня 2016 року по 06 грудня 2017 року. Враховуючи висновки щодо застосування норм матеріального права, що викладені у постанові Верховного Суду України від 23 травня 2018 року по справі № 497/2849/15-ц та у постанові від 21 жовтня 2015 року по справі № 6-1003ц15, неможливе одночасне стягнення пені та штрафу. Оскільки позивачем у першу чергу були нараховані саме штрафи, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 31 травня 2015 року, а потім нараховувалася пеня, слід дійти до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з неї пені, оскільки її одночасне нарахування та стягнення із штрафами за своєю суттю є подвійною відповідальністю.

Відповідач та її представник в судове засідання не з’явилися. Представник відповідача через канцелярію суду надав заяву, в якій просить розглянути заяву про перегляд заочного рішення за його відсутності та відсутності відповідача, заяву підтримує та просить її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду заяви був повідомлений належним чином.

Вивчивши заяву, додані до неї документи та матеріали цивільної справи, суд вважає що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно п.2 ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правила загального чи спрощеного позовного провадження.

Згідно ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 16 березня 2018 року, що ухвалено у цивільній справі № 209/3360/17, провадження №20/291/18, з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором б/н від 22 травня 2014 року в розмірі 22907,68 грн. та 1762 грн. сплаченого судового збору, а всього 29451,26 грн.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, судова повістка про виклик до суду на 16 березня 2018 року, ухвала про відкриття провадження у справі, позовна заява з додатками були направлені відповідачу поштовим відправленням за її зареєстрованим місцем проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, але рекомендований лист повернувся до суду з поміткою поштового відділення про повернення «за закінченням строку зберігання». Копію заочного рішення відповідач отримала через свого представника 14 лютого 2019 року після його ознайомлення з матеріалами справи.

Для повного та об’єктивного вирішення справи, з’ясування правових відносин, що склалися між сторонами, суд вважає за необхідне вислухати пояснення відповідача, його представника, представника позивача та дослідити докази, надані сторонами або витребувані судом.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає за необхідне скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Керуючись статтями 287, 288 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.

Скасувати заочне рішення Дніпровського райсуду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 березня 2018 року у цивільній справі № № 209/3360/17, провадження №20/291/18, за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Призначити підготовче засідання на 09.00 годину 13 березня 2019 року, що відбудеться у приміщенні Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Тритузна, 166.

В судове засідання викликати представника позивача, відповідача та її представника.

Встановити відповідачу п’ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали, протягом якого він має право надіслати: суду - відзив на позовну заяву, який повинний відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу - копію відзиву та копії доданих до нього документів.

Повідомити відповідача, що згідно ч. 2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://dn.dp.court.gov.ua/sud0409/.

Суддя Г.А. Байбара.