Рішення № 80181792, 31.01.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/20721/18

Провадження № 2/161/311/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

31 січня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Кихтюка Р.М.,

секретаря – Козак О.А.,

за участю позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона з 16.01.2004 року працювала на ДП «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» апаратником борошномельного виробництва ІV розряду та з 01.08.2016 року – V розряду. 16.08.2017 року була звільнена з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.

Вказує, що на день звільнення у відповідача перед нею виникла заборгованість по заробітній платі в розмірі 14745,18 грн., яку в день звільнення і на даний час їй не виплачена.

У зв’язку з чим, просить стягнути з відповідача на її користь 14745,18 грн. заборгованості по заробітній платі, а також середній заробіток за період затримки розрахунку на день ухвалення судом рішення, який станом на 26.12.2018 року складає 71597,70 грн..

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений судом належним чином. Заяви про розгляд справи за його відсутності та відзив на позов не подав. А тому, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача в порядку ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом з’ясовано, що ОСОБА_1 було звільнено з роботи ДП «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» 16.08.2017 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін (а.с. 5).

Відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується довідкою про заборгованість, виданою ДП «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» на день звільнення ОСОБА_1 не було виплачено заробітну плату в розмірі 14745,18 грн. (а.с. 6).

Із роз'яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затриманням розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного для після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку.

Відповідно до п. 21 цієї ж постанови Пленуму при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 р (надалі – Порядок).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов’язана відповідна виплата.

Згідно п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Позивачем надано суду розрахунок, згідно якого сума середньоденного заробітку позивача становить 209,35 грн. (а.с.9)., яка визначена за травень і червень 2017 року, оскільки у липні позивач перебувала у відпустці.

Разом з тим, суд не погоджується із даним розрахунком, оскільки не зважаючи на те, що ОСОБА_1 хоча й не виконувала фактично роботу, бо перебувала у відпустці, однак нарахування їй проводились, а тому середньоденний дохід слід визначити, виходячи з двох останніх місяців роботи, а саме: липень-серпень 2017 року, що становитиме 165,40 грн. (28 днів – липень + 8 днів – серпень = 5954,46 (нараховано за два місяці) : 36 днів (загальна кількість днів за липень і серпень).

Період затримки розрахунку при звільненні позивача з 16.08.2017 року по 26.12.2018 року включно, становить 342 робочих дні.

Отже, розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при звільненні становить 165,40 грн. х 342 робочі дні (з 16.08.2017 року по 26.12.2018 року) = 56566,80 грн.

При цьому, позивачу не виплачено 14745,18 грн. заробітної плати за період роботи (15047,53 грн. – 302,35 грн.(сплачено), тобто загальна сума боргу становитиме 71009,63 грн. (56566,80 грн. + 14745,18 грн.).

Таким чином, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" на користь позивача слід стягнути 14745,18 гривень заборгованості по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Однак, при його визначенні суд зважає на ту обставину, що позивач після звільнення 16.08.2017 року з підприємства, фактично продовжувала працювати на тому ж підприємстві на тій же посаді з 17.08.2017 року, що стверджується копією трудової книжки, за проведенням розрахунку не зверталась, а тому у відповідності до п. 20 згаданої вище постанови Пленуму Верховного Суду України у разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, не зважаючи на значну істотність цієї частки із заробітком, який не виплачений за період роботи, то суд вважає розмір середнього заробітку за період затримки розрахунку слід зменшити до розміру заборгованості по заробітній платі, тобто до 14745,18 грн.

Згідно положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ч.1 .п.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп. слід стягнути з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 77, 78, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» (місцезнаходження: Волинська область, Луцький район, с. Рованці, вул. Промислова, 4; код ЄДРПОУ 00953065)на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, заборгованість по заробітній платі в розмірі – 14745 (чотирнадцять тисяч сімсот сорок п’ять) грн. 18 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 14745 (чотирнадцять тисяч сімсот сорок п’ять) грн. 18 коп., а всього 29490 (двадцять дев’ять тисяч чотириста дев’яносто) грн. 36 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині виплати заробітної плати – у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» (місцезнаходження: Волинська область, Луцький район, с. Рованці, вул. Промислова, 4; код ЄДРПОУ 00953065)в дохід держави судовий збір в розмірі – 704 (сімсот чотири) грн. 08 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Луцького міськрайонного суду Р.М. Кихтюк

Повний текст рішення складений 05 лютого 2019 року.