Рішення № 80180958, 18.01.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2019 року м. Черкаси справа № 925/651/16

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Євтушенко Б.В., за участі представників сторін: позивача - Житнікової Т.А. за довіреністю, відповідача - адвоката Прядки В.М., у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Черкаської міської ради до фізичної особи - підприємця Лагутіної Марини Володимирівни про стягнення 19 827 грн. 35 коп.,

ВСТАНОВИВ:

10.06.2016 року позивач - Черкаська міська рада, звернувся в господарський суд з позовом до фізичної особи - підприємця Лагутіної Марини Володимирівни (далі - відповідач) про стягнення збитків в сумі 19827 грн. 35 коп. у виді упущеної вигоди - неодержання відповідачем доходу у формі орендної плати за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 без належного оформлення права користування нею.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачем надано відповідачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 187,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в оренду, проте, відповідач в період з 13.09.2012 по 31.07.2015 року використовувала зазначену земельну ділянку безоплатно, без правоустановчих документів, чим спричинено позивачу спірні збитки у вигляді неотриманих сум орендної плати за землю.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.06.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній порушено провадження у справі № 925/651/16, справу призначено до судового розгляду.

Відповідач в особі свого представника 06.09.2016 року подав відзив на позовну заяву (за вх. № 18033/16, а.с. 23-25), в якому позов не визнав в повному обсязі з мотивів необґрунтованості і безпідставності позовних вимог, зокрема відсутності в його діях складу правопорушення, яким спричинено спірні збитки, а саме:

відповідач є власником частини приміщення, які знаходиться на спірній земельній ділянці, проте, був позбавлений можливості їх використання, оскільки, приміщення та земельна ділянка, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, фактично використовувалися іншою особою, що підтверджується відповідним рішенням суду - ухвалою Придніпровського районного суду в м. Черкаси від 28.07.2016 року по справі № 711/4510/2016-ц;

на виконання вимог рішення Черкаської міської ради від 13.09.2012 року № 3-1173 «Про надання фізичній особі-підприємцю Лагутіній Марині Володимирівні земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1», позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем 23.11.2012 року було укладено договір оренди землі, договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками, 18.12.2012 року переданий відповідачем для державної реєстрації до Міськарайонного управління держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області супровідним листом, який останнім отриманий цього ж числа, про що свідчить відмітка про отримання. Проте, реєстрація зазначеного договору оренди землі не відбулася через відмову Міськарайонного управління держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі у його реєстрації, у зв'язку з відсутність з 01.01.2013 року у нього відповідних повноважень, а оригінали поданих відповідачем документів не були йому повернені, що унеможливило подальші дії з реєстрації договору оренди землі;

також, згідно з рішення Черкаської міської ради від 13.09.2012 року № 3-1173 «Про надання фізичній особі-підприємцю Лагутіній Марині Володимирівні земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1», земельна ділянка, яка знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, надана відповідачу в спільне користування з асоціацією підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Облпобутсоюз», тому відповідач сплачував плату за користування земельною ділянкою через зазначену особу, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, що спростовує доводи позивача про безоплатне користування відповідачем земельною ділянкою. Крім того, заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що розрахунок розміру збитків проведено неправильно та заявив про застосування строку позовної давності на звернення позивача із даним позовом до суду в порядку ст. 267 ЦК України.

Позивач в особі свого представника 14.09.2016 року подав заперечення на відзив (вх. № 18737/16, а.с. 69-72), у яких спростовував доводи відповідача, наведені у відзиві на позов, і наполягав на задоволенні позову із зазначених у ньому підстав. Також, зазначив про відсутність підстав для застосування строку позовної давності у спірних правовідносинах, оскільки перебіг позовної давності на звернення з даним позовом до суду у позивача виник з 09.02.2016 року, тобто з дати прийняття рішення Черкаської міської ради № 148 «Про затвердження акту про визначення збитків власнику землі від 16.09.2015 року № 9-15», яке відповідачем не оскаржувалося.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.09.2016 року за клопотанням відповідача провадження у даній справі було зупинено до вирішення справи № 712/6811/16-ц, що розглядалась Соснівським районним судом м. Черкаси.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 року, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 12 ГПК України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 19.11.2018 року провадження у справі № 925/651/16 після усунення обставин, що зумовили його зупинення, поновлено, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання з розгляду справи по суті.

Відповідач в особі свого представника 17.12.2018 року подав відзив на позов (вх. № 37558/18, а.с. 104-105) в якому просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та додатково зазначив, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків за фактичне користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за період з 31.09.2012 по 31.07.2015 рік, спростовується тим фактом, що за цей період відповідач не користувався цією земельною ділянкою, оскільки нею фактично користувалася інша особа і це встановлено у рішенні суду - ухвалі Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.07.2016 року у справі № 711/4510/16-ц, яке набрало законної сили, тому ця обставина згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України не потребує доведенню у даній справі.

В засіданнях суду позивач в особі свого представника позов, з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві і його письмових запереченнях на відзив, підтримала і просила задовольнити повністю, відповідач в особі свого представника позов не визнала і просила суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у відзиві на позов, її поясненнях в засіданнях суду.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд відмовляє у задоволенні позову з таких підстав.

Із Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26574227 від 01.07.2010 року, вбачається, що відповідач - Лагутіна Марина Володимирівна є власником нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, право приватної власності зареєстровано за номером 1103789, номер запису 701, в книзі 9 (а.с. 27).

Рішенням Черкаської міської ради № 3-1173 від 13.09.2012 року «Про надання фізичній особі-підприємцю Лагутіній Марині Володимирівні земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1», зокрема вирішено, затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право на земельну ділянку фізичній особі-підприємцю Лагутіній Марині Володимирівні по АДРЕСА_1; надати фізичній особі-підприємцю Лагутіній Марині Володимирівні в спільне користування з асоціацією підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Облпобутсоюз» земельну ділянку в межах території обслуговування будинку площею 6156 кв.м. по АДРЕСА_1 в оренду на 49 років з визначенням частки землекористування в розмірі 0,03052381 під приміщення, які використовуються під магазин-склад для оптово-роздрібної торгівлі за рахунок землекористування асоціації підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Облпобутсоюз». Встановити площу для нарахування орендної плати 187,9 кв.м. За основним цільовим призначенням земельну ділянку віднести до земель житлової та громадської забудови. За функціональним використанням земельну ділянку віднести до категорії земель комерційного використання (а.с. 12-13).

Відповідно до п.п. 3.1. зазначеного рішення, фізичну особу-підприємця Лагутіну Марину Володимирівну зобов'язано укласти договір оренди землі з Черкаською міською радою, здійснивши його державну реєстрацію та надати один примірник Черкаській міській раді протягом двох місяців з дати прийняття рішення.

23.11.2012 року Черкаська міська рада, як орендодавець, та фізична особа-підприємець Лагутіна Марина Володимирівна, як орендар, уклали договір оренди землі (а. с. 29-31), відповідно до п. 1 якого, орендодавець на підставі рішення Черкаської міської ради від 13.09.2012 №3-1173 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що за цільовим призначенням відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, яка знаходиться по АДРЕСА_1 в м. Черкаси.

Відповідно до п. 44 договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Невід'ємними частинами договору є: план орендованої земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її користуванні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розрахунок орендної плати, проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених законом (а.с. 32-33).

Сторони в договорі погодили усі його істотні умови, договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.

11.12.2012 року ДП «Міський земельно-кадастровий центр» ТОВ «Черкаський міський земельно-кадастровий центр» супровідним листом № 300 передав міськрайонному управлінню Держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку фізичній особі-підприємцю Лагутіній Марині Володимирівні по АДРЕСА_1 та диск зі сканованою документацією для реєстрації договору оренди землі (а.с. 36).

18.12.2012 року відповідач - фізична особа-підприємець Лагутіна М.В. звернулася із листом до начальника Міськрайонного управлінню Держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області, з яким передала договір оренди землі, укладений нею з Черкаською міською радою, для його подальшої реєстрації. Цей лист був отриманий Міськрайонним управлінням Держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області 18.12.2012 року, про що свідчить відмітка про отримання (а.с. 37).

17.01.2013 року відповідач звернулася із листом до начальника Міськрайонного управління Держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області, у якому зазначив, що 13.12.2012 року Міськрайонним управлінням Держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області їй було відмовлено у прийнятті договору оренди землі для подальшої реєстрації, та 18.12.2012 року цей договір був прийнятий, однак, станом на 17.01.2013 року договір оренди землі з відміткою про його реєстрацію не був виданий та повернений орендарю, у зв'язку з цим, просила вжити необхідних заходів щодо реєстрації договору (а.с. 38).

22.01.2013 року листом № 01-09/146, у відповідь на лист відповідача від 17.01.2013 року, начальник Управління Держземагенства у Черкаському районі Черкаської області зазначив, що з 01.01.2013 року в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в частині реєстрації прав на земельні ділянки, передбачено створення єдиної системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, безпосереднє здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно районними, районними у місті, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними управліннями юстиції (а.с. 39).

Договір оренди у встановленому порядку зареєстрований не був, тому, 27.07.2015 року Департамент архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради звернувся до відповідача з листом № 2131-01-25, у якому повідомив відповідача про необхідність терміново оформити право користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зазначив, зокрема, що рішенням Черкаської міської ради від 23.01.2015 № 2-688 «Про міський бюджет на 2015 рік» встановлено, що у разі використання юридичними та фізичними особами земель міста з порушенням вимог статті 206 Земельного кодексу України, землекористувачі відшкодовують власнику землі (міській раді) заподіяні збитки згідно з статтями 152, 156 та 157 Земельного кодексу України в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 «Про Порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам». Відшкодування збитків проводиться за період використання землі з порушенням земельного законодавства у розмірі орендної плати за землю, яку власник землі (міська рада) міг би отримати при належному виконанні (дотриманні) землекористувачем вимог земельного законодавства. Суми збитків (неодержаного доходу) визначаються у договорі про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за згодою сторін з урахуванням вимог Цивільного та Земельного кодексів України, а при недосягненні сторонами згоди - в актах про визначення збитків, які затверджуються рішенням міськвиконкому, у зв'язку з чим вимагав від відповідача терміново оформити право користування земельною ділянкою, а також вирішити питання щодо укладення договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за користування земельною ділянкою (а. с. 15). Зазначений лист залишений відповідачем без відповіді та виконання.

Із витягу № 789 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.06.2015 року № 18-28-0.6-1053/2-15 вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею для розрахунку 187,9 кв.м., становить 231936,24 грн. (а.с. 11).

16.09.2015 року відбулось засідання комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в м. Черкаси, на якому комісія, за участі фізичної особи-підприємця Лагутіної М.В., розглянувши складений Департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради розрахунок, склала Акт про визначення збитків власнику землі № 9-15, яким визначила збитки у виді неодержаного Черкаською міською радою доходу за час фактичного користування фізичною особою-підприємцем Лагутіною М.В. земельною ділянкою по АДРЕСА_1 за період з 13.09.2012 року по 31.07.2015 року у розмірі 19827,35 грн. (а.с. 9-10, розрахунок а. с. 14).

Рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 09.02.2016 року № 148 «Про затвердження акту про визначення збитків власнику землі від 16.09.2015 № 9-15» (а.с. 8), затверджено акт про визначення збитків власнику землі від 16.09.2015 року № 9-15, складений комісією для визначення збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в м. Черкаси. Підставою для визначення і відшкодування збитків є неодержання територіальною громадою доходів за час фактичного користування фізичною особою-підприємцем Лагутіною Мариною Володимирівною (відповідачем у справі) земельною ділянкою, на якій розташоване майно за адресою: АДРЕСА_1 (АДРЕСА_1) без документів, що посвідчують право на землю. У п. 2 цього рішення боржнику встановлено термін не пізніше одного місяця з дня прийняття цього рішення відшкодувати визначені збитки.

До відзиву на позов відповідачем додані квитанції про сплату на рахунок асоціації підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Облпобутсоюз» коштів на загальну суму 3862 грн. із призначенням платежу «податок на землю за період з вересня 2012 року по листопад 2013 року», на які відповідач посилається як на доказ часткової оплати ним обов'язкової плати за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 (а. с. 45-46, 65).

Також, відповідач на спростування доводів позивача та для підтвердження своєї позиції щодо необґрунтованості та безпідставності позовних вимог, надав рішення суду щодо встановлення факту використання земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на якій розташовані приміщення відповідача, іншою особою, а саме: ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.07.2016 року у справі № 711/4510/16-ц.

Так, ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.07.2016 року у справі №711/4510/16-ц затверджено мирову угоду у справі за позовом Лагутіної Марини Володимирівни до ОСОБА_5, ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю «Дрінясов і К» про припинення спільної часткової власності, виділення в натурі та визнання права власності. Відповідно до п. 3 мирової угоди, сторони досягли згоди, що оскільки, Лагутіна Марина Володимирівна, ОСОБА_5, з 2012 року не використовували земельні ділянки у АДРЕСА_1, у зв'язку з фактичним використанням вище вказаних земель ОСОБА_6, зобов'язати належним чином оформити документи користування землею, у АДРЕСА_1 (а.с. 107-109).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також, ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.11.2016 року у справі №712/6811/16ц, до вирішення якої зупинялося провадження у даній справі, залишено без розгляду заяву фізичної особи-підприємця Лагутіної М.В. про встановлення юридичного факту.

Отже, предметом спору у справі, що розглядається є вимога про стягнення збитків у виді неодержаного позивачем - Черкаською міською радою доходу за час фактичного користування відповідачем - фізичною особою-підприємцем земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою» АДРЕСА_1 за період з 13.09.2012 по 31.07.2015 року у розмірі 19827,35 грн.

Підставою виникнення спірних правовідносин є, за твердженням позивача, завдання позивачу майнової (матеріальної) шкоди внаслідок тимчасового самовільного зайняття і використання відповідачем земельної ділянки, що належить до комунальної власності міста, без оформлення правовстановлюючих документів на неї і без плати за користування.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань) визначені, відповідно, ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України. Ними, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі (ст. 11 ч. 2 п. 3 ЦК), заподіяння шкоди суб'єкту господарювання (ст. 174 ч. 1 абз. 4 ГК).

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є одним із способів захисту цивільних прав (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Статтею 13 Конституції України, частинами 4, 5 статті 319 ЦК України визначено, що власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно з ч. 1 ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним, об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Статтею 22 ЦК України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Згідно з ч. 1 цієї статті особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, відповідно до ч. 2 цієї статті, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

За змістом статті 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України, набувач нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач є власником нерухомого майна - нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим, рішенням Черкаської міської ради № 3-1173 від 13.09.2012 року відповідачу надано в оренду і відповідну земельну ділянку, на якій розташоване це майно та зобов'язано укласти договір оренди землі з Черкаською міською радою, здійснити його державну реєстрацію та надати один примірник Черкаській міській раді протягом двох місяців з дати прийняття рішення.

На виконання цього рішення, відповідачем 23.11.2012 року було укладено з позивачем договір оренди землі, та 18.12.2012 року було надано цей договір для державної реєстрації до Міськарайонного управління Держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області.

У реєстрації договору оренди землі відповідачу було відмовлено з підстав відсутності в Міськарайонного управління Держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області повноважень на реєстрацію цього договору та зазначено, що з 01.01.2013 року таку реєстрацію здійснюють структурні підрозділи територіальних органів Міністерства юстиції України, при цьому, оригінал договору оренди землі та додатні до цього документи відповідачу повернуті не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції яка діяла на момент звернення відповідачем із заявою про реєстрацію договору оренди землі, систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703, у редакції 19.11.2012, яка діяла на момент звернення відповідачем із заявою про реєстрацію договору оренди землі, Укрдержреєстр та структурні підрозділи територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, проводять державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав). Державну реєстрацію права власності та інших речових прав проводять: на об'єкти нерухомого майна та підприємство як єдиний майновий комплекс, розміщені на території, що більша, ніж ОСОБА_7 Крим, одна область, м. Київ або м. Севастополь, - Укрдержреєстр; на нерухоме майно, крім випадку, встановленого абзацом третім цього пункту, а також облік безхазяйного нерухомого майна - структурні підрозділи територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, за місцем розташування нерухомого майна або більшої за площею його частини в межах територій, на яких такі органи діють.

Відповідно до п. 15 зазначеного Порядку, орган державної реєстрації прав не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття державним реєстратором рішення про залишення заяви про державну реєстрацію без розгляду у зв'язку з її відкликанням або рішення про відмову в задоволенні заяви про відкликання заяви про державну реєстрацію видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові таке рішення. У разі прийняття державним реєстратором рішення про залишення заяви про державну реєстрацію без розгляду у зв'язку з її відкликанням орган державної реєстрації прав видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові також документи, подані ним для проведення державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703, у редакції з 01.01.2013 року, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Так, відповідач звернувся до Міськарайонного управління Держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області 18.12.2012 року, тобто до 01.01.2013 року, тому відповідач вчинив усі дії щодо реєстрації договору оренди землі в порядку, передбаченому станом на день звернення із заявою про реєстрацію укладеного ним з Черкаської міською радою договору оренди землі.

Докази надання оригіналу договору і доданих до нього документів відповідачем до Міськарайонного управління Держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області в матеріалах справи наявні, проте, докази повернення цих документів відповідачу, у зв'язку з відмовою у реєстрації договору, відсутні, тому суд факт неповернення відповідачу оригіналу договору оренди землі, підписаного і завіреного печатками його сторін, із доданими до нього документами, вважає доказаним.

Таким чином, договір оренди землі від 23.11.2012 року, підписаний позивачем і відповідачем, станом на день розгляду справи, у встановленому порядку, зареєстрований не був, тобто, право оренди земельної ділянки, яка знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 за відповідачем належним чином не оформлено.

Земельним кодексом України встановлено, що:

власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152);

захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків (п. «ґ» ч. 3 ст. 152);

відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч.ч. 1, 2 ст. 157).

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 (із наступними змінами) затверджено «Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам». Зазначеним «Порядком» встановлено, що:

п. 1. - власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні тимчасовим зайняттям земельних ділянок та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок;

п. 2. - розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії;

п. 3. відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Пунктом 3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» господарським судам роз'яснено, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України . Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

З огляду на викладене суд вважає, що позивачем не доведено наявність в діях позивача усіх ознак спірного правопорушення, зокрема протиправності поведінки відповідача і його вини у завданні спірних збитків, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин використання земельної ділянки без належного оформлення права користування нею та в ухиленні від сплати орендної плати, факт здійснення відповідачем дій щодо належного оформлення за собою права оренди матеріалами справи підтверджується, рішенням суду - ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.07.2016 року у справі №711/4510/16-ц встановлено використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 третьою особою у період, за який нараховані спірні збитки. Позивачем та відповідачем був підписаний договір оренди землі, а неможливість реєстрації цього договору здійснена не з вини відповідача.

З огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства, суд порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся в господарський суд, не вбачає, тому позов визнає необґрунтованим, недоказаним і відмовляє у його задоволенні повністю. Доводи позивача, наведені ним у позовній заяві і пояснення представника в засіданнях суду, господарський суд відхиляє через їх невідповідність встановленим фактичним обставинам справи та вказаним вище нормам законодавства.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності на звернення позивача із даним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Така правова позиція викладена у п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", з наступними змінами і доповненнями.

За вимогами ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, так як за результатами розгляду даної справи суд не віднайшов порушених прав позивача та охоронюваних законом інтересів, у суду відсутні підстави для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, з огляду на що відповідне клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладених обставин справи та наведених норм законодавства суд надає перевагу доводам відповідача, викладеним у відзиві на позов, а позов із зазначених у ньому підстав визнає необґрунтованим і в його задоволенні відмовляє повністю.

На підставі статті 129 ГПК України понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 1378 грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Черкаської міської ради до фізичної особи - підприємця Лагутіної Марини Володимирівни про стягнення 19 827 грн. 35 коп. - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01.03.2019 року.

Суддя В.М. Грачов