Рішення № 80179977, 26.02.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.02.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1060/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи - підприємця Харука Ярослава Васильовича, АДРЕСА_1,

до відповідача: Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України № 41", вул. Привокзальна, 30, с.Товмачик, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78250,

про стягнення заборгованості в сумі 133 991 грн 96 к.

за участю:

від позивача: Харук Ярослав Васильович - фізична особа - підприємець, (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 23151495 від 02.10.2017 року)

від відповідача: Романюк Михайло Володимирович - в.о директора, (наказ № 2852/к від 30.07.2018 року)

установив: Фізична особа - підприємець Харук Ярослав Васильович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України № 41" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 133 991 грн 96 к.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору на постачання вугільної продукції №18 від 01.10.2015 року, зокрема щодо здійснення оплати за поставлений товар.

Суд ухвалою від 06.12.18 зазначену позовну заяву залишив без руху.

Позивачем усунуто недоліки позовної заяви, відтак судом ухвалою від 20.12.18 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано строк сторонам для подачі заперечень проти розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

25 січня 2019 року на адресу суду від відповідача поступило клопотання за вх. № 1430/19 про заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та для правильного врегулювання спору розглядати справу № 909/1060/18 в порядку загального позовного провадження.

Суд ухвалою від 28.01.2019 року призначив розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Зокрема, вказав на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань згідно договору поставки вугільної продукції №18 від 01.10.2015 року в частині здійснення оплати за поставлений товар у обумовлені договором строки.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№555/19 від 14.01.2019 року) та просить суд в позові відмовити. Свої заперечення обгрунтовує тим, що заявлена сума позову різниться на 1000 грн 00к відповідно до поставленого позивачем товару, а також вказує на часткове погашення боргу (в сумі 129 599 грн. 28 к.) за поставлений товар у вигляді бартеру. Щодо решти суми позову (в розмірі 3 392 грн 68 к.) не заперечив. Однак, в кінцевому результаті просить суд в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, із врахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, суд встановив наступні обставини справи.

01 жовтня 2015 року між Фізичною особою - підприємцем Харук Ярославом Васильовичем (по справі - позивач/по договору - постачальник) та Державним підприємством "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України № 41" (по справі - відповідач/по договору - покупець) укладено Договір постачання вугільної продукції №18 (далі за текстом - Договір).

04 січня 2016 року до вказаного вище договору укладено Додаткову угоду №1.

Зазначений Договір та Додаткова угода підписані сторонами та скріплені їх печатками. Термін дії Договору - до 15.04.16 (п.1 Додаткової угоди).

Відповідно до п. 7.3 Договору постачання вугільної продукції №18 (із змінами) закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності його порушення, що мали місце під час дії цього договору.

Згідно із п. 1.1 Договору на постачання вугільної продукції №18 від 01.10.15 постачальник зобов'язався на замовлення замовника поставити товар, а саме продукцію вугілля, а покупець прийняти та оплатити товар в розмірі і в терміни, передбачені договором.

Загальна сума товару є величиною змінною і залежить від кількості фактично поставленого товару (п.1.3 Договору).

Відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни згідно Договору №18 від 01.10.2015 року сторонами досягнуто згоди щодо однієї тони вугілля, зокрема зольністю до 25% - в розмірі 1400 грн 00к., зольністю до 35% - в розмірі 1200 грн 00к.

Як вбачається із первинних документів бухгалтерського обліку, а саме накладних №16 від 02.03.2016 року та №17 від 03.03.2016 року, копії яких містяться в матеріалах справи, постачальником поставлено відповідачу товар на суму 166 600 грн 00к.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, проте частина оплати в сумі 133 991 грн 96к. залишилась непогашеною.

У відповідності до умов договору покупець зобов'язався сплатити за поставлений товар до 15 квітня 2016 року.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію б/н від 01.04.18 з вимогою про сплату заборгованості.

Гарантійним листом відповідач зобов'язався погасити заборгованість в сумі 133 991 грн 96к. до 01.09.2018 року.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору та гарантійних зобов'язань щодо оплати заборгованості на суму 133 991 грн 96к., позивач звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні даного спору суд дійшов наступних висновків.

Із змісту ст.11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Спірний договір, укладений між сторонами, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Укладений між сторонами у справі спірний договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до нього застосовуються відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Наведена правова норма кореспондується з і ст.712 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням умов Договору постачання вугільної продукції від 01.10.2015 року (із змінами) покупець зобов'язався здійснити оплату за поставлений товар до 15 квітня 2016 року.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порядок оплати за поставлений товар сторонами визначено у Договорі, зокрема пунктом 4.2 сторонами узгоджено, що оплата за товар та транспортні послуги проводяться по банківських реквізитах постачальника, вказаних в договорі, в національній валюті.

Доказів сплати відповідачем суми заборгованості з урахуванням вказаної вище умови договору суду не надано.

Щодо посилання відповідача на часткову оплату заборгованості бартером та подання певних накладних №43 від 17.06.2016 року та №45 від 24.06.2016 то слід зазначити наступне.

Пунктом 4.4. Договору постачання вугільної продукції №18 від 01.10.2015 року сторонами узгоджено, що за згодою сторін допускається інша форма оплати товару , що не суперечить чинному законодавству України, про що оформляється сторонами Додатковою угодою до цього договору.

Однак відповідач, доказів укладання Додаткового договору щодо розрахунків між сторонами за поставлений товар у вигляді бартеру суду не подав.

За наведеного , в спірному випадку відповідач повинен розрахуватись за поставлений товар у відповідності до п.4.2 Договору, тобто у національній валюті.

Таким чином, подані відповідачем копії накладних №43 від 17.06.2016 року та №45 від 24.06.2016 та, які долучені до матеріалів справи, не беруться судом до уваги, як доказ про часткове погашення заборгованості по Договору постачання вугільної продукції №18 від 01.10.2015 року.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів про розбіжність нарахування позивачем суми заборгованості в розмірі 1000 грн 00к.

З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

В супереч вказаним приписам Господарського процесуального кодексу України відповідач доводи позивача не спростував.

З аналізу наведеного вище суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124, 129, 129-1 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 610-612, 626 -629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.73, 74, 77, 86, 129, 165, 202, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов Фізичної особи - підприємця Харук Ярослава Васильовича до Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України № 41" про стягнення заборгованості в сумі 133 991 грн 96 к. - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України № 41" (вул. Привокзальна, 30, с. Товмачик, Коломийський район, Івано-Франківська область, код 08680135) на користь Фізичної особи - підприємця Харука Ярослава Васильовича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) - 133 991 грн 96 к. (сто тридцять три тисячі дев'ятсот дев'яносто одна гривні дев'яносто шість копійки) заборгованості та 2 010 грн 00к. (дві тисячі десять гривень) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01.03.2019

Суддя Фанда О. М.