Рішення № 80179936, 26.02.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/12/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2019 Справа № 908/2025/18

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Фрост" (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Ломоносова, буд. 23)

про стягнення штрафних санкцій

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №220/509/Д від 03.12.2018;

від відповідача: не з'явився.

Сутність спору

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2019 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.10.2018 у справі №908/2025/18 про повернення позовної заяви без розгляду скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.01.2019 справу №908/2025/18 передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Підставою для звернення з позовом Міністерство оборони України зазначило неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором про постачання товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/2/17/131 від 15.08.2017 в частині своєчасної поставки товару. У зв’язку з простроченням термінів (строків) поставки товару, які визначені в п. 1.2 договору, позивач, керуючись п. 7.3.7 договору та приписами діючого законодавства нарахував та просить стягнути штрафні санкції.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/12/19. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 26.02.2019. Суд запропонував сторонам надати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (за наявності).

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв’язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

Представник позивача в судовому засіданні 26.02.2019 підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд стягнути з ТОВ "Компанія Фрост" штрафні санкції за порушення виконання умов договору № 286/2/17/131 від 15.08.2017.

Відповідач заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження суду не надав. Також відповідач не скористався правом надати відзив із зазначенням своєї правової позиції щодо викладених позивачем позовних вимог. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, в порядку ст. 176 ГПК України. Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.10.2018 місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Фрост" є: 72312, Запорізька область, м.Мелітополь, вул. Ломоносова, буд. 23. Ухвала суду у справі №908/2025/18 надіслана за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 28.01.2019, відповідно до якого примірник ухвали суду про відкриття провадження у справі та призначення судового засідання отримано представником відповідача 19.02.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 26.02.2019 суд визнав наявні документи достатніми для об’єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складений протягом п’яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення та надісланий на адреси сторін.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України (замовник, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Фрост" (постачальник, відповідач у справі) 15.08.2017 уклали договір про постачання товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/2/17/131 (надалі – договір).

Пунктом 1.1. договору встановлено, що постачальник зобов'язався у 2017 році поставити Міністерству оборони України (замовнику) обладнання для закладів громадського харчування (3931) (обладнання для їдалень) лот 1 (39312200-4) Обладнання для їдалень (лінія самообслуговування на 500 чол.) (надалі – товар), зазначений у специфікації, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості, у строки.

Пунктом 1.2 та п. 3.1 договору встановлено, що ціна товару з ПДВ складає 783.720,00 грн.

Відповідно до п. 2.4 договору приймання товару за кількістю та якістю оформлюється актом приймання (форма 4), який складає одержувач замовника на кожну партію після закінчення приймання товару в трьох примірниках: перший примірник – замовнику, другий – одержувачу замовника, третій – постачальнику. Належним чином оформлені документи: акт приймання, видаткова накладна постачальника та повідомлення-підтвердження відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31.12.2016 №757 є підтвердженням приймання товару.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що товар поставляється на умовах DDP – склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі на упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючим законодавством, тощо. Термін постачання та встановлення обладнання визначено у графіку постачання замовника, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 6.3.1 договору постачальник зобов’язаний забезпечити постачання товару у строки, встановлені у договорі.

В Додатку 12.1.1 до договору "Графік постачання Міністерства оборони України" визначені місце постачання товару, поштова адреса, кількість та графік постачання, а саме:

- в/ч А4239, м. Хмельницький, вул. Чорновола, 192-а, індекс 29000; 1 штуку до 15.08.2017 включно;

- в/ч А3628, м. Київ, вул. Київська, в/м 161, індекс 02089, 1 штуку до 15.08.2017 включно;

- в/ч А0224, м. Миколаїв, площа Героїв України, індекс 54025, 1 штуку до 30.09.2017 включно;

- Військова академія, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10, індекс 65082, 2 штуки до 15.11.2017 включно;

- в/ч А0680, м. Кропивницький, вул. Кавалерійська, 9/11/13а, індекс 25006, 1 штуку до 15.11.2017 включно;

- в/ч А1942, Одеська область, Біляєвський район, с. Радісне, вул. Артилерійська, 42, індекс 67973, 1 штуку до 15.08.2017 включно.

Як свідчать надані суду документи, на виконання умов договору постачальник 28.11.2017 поставив на адресу А1942 товар у кількості 1 штуки на суму 111.960,00 грн., про що свідчить Акт приймання №1.Тобто поставка товару відбулася з порушенням строків встановлених умовами договору, а саме понад 104 доби.

Про факт отримання військовою частиною А1942 обладнання для їдальні (лінія самообслуговування на 500 чол.) на суму 111.960,00 грн. свідчить повідомлення-підтвердження про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку №2203 від 26.12.2017.

У зв'язку з порушенням строків поставки товару, позивач спрямував на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити штрафні санкції.

Претензія залишена без відповіді, штрафні санкції в добровільному порядку не сплачені.

Неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором про постачання товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/2/17/131 від 15.08.2017 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов’язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов’язок щодо поставки товару у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

За неналежне виконання умов договору, враховуючи п. 7.3.7 договору, позивач нарахував до стягнення пеню у розмірі 11.643,84 грн. та штраф в розмірі 54.860,40 грн.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3.7 договору встановлено, що за порушення строків виконання зобов’язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору, суд дійшов висновку, що надані позивачем розрахунки суми пені у розмірі 11.643,84 грн. та штрафу у розмірі 54.860,40 грн. є вірними та виконаними з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 21.242,70 грн. за період з 16.08.2017 по 28.11.2017 та штрафу у розмірі 54.860,40 грн. судом задовольняються.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів.

Доказів виконання зобов’язань у визначений умовами договору строк, відповідач суду не надав. Заперечень щодо неправомірності нарахування штрафних санкцій не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 1.762,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 629, 655, 712 ЦК України, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Міністерство оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Фрост" про стягнення 66.504.24 грн. штрафних санкцій за договором про поставку №286/2/17/131 від 15.08.2017 задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Фрост" (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Ломоносова, буд. 23, ідентифікаційний код 36968997) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний код 00034022, р/р МОУ №31251207418611 в ДКСУ м. Києва, МФО 820172) 11.643,84 грн. (одинадцять тисяч шістсот сорок три грн. 84 коп.) пені, 54.860,40 грн. (п’ятдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят грн. 40 коп.) штрафу, 1762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 01 березня 2019 року.

Суддя О.В. Федорова