Рішення № 80177918, 18.02.2019, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/483/2019 Справа № 641/8125/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Григор’єва Б.П.,

за участю секретаря судового засідання –Максимової Т.І.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду у м. Харкові цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Національного університету внутрішніх справ, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з державного бюджету України на його користь моральну шкоду у розмірі 100000 (сто тисяч) грн. спричинену протиправними діями ОСОБА_2 національного університету внутрішніх справ.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 21.04.2018 через Державну установу «Урядовий контактний центр» Національної системи опрацювання звернень до органів виконавчої влади, направив відповідне звернення, реєстраційний номер ФИ-8047161 особисто ректору ОСОБА_2 національного університету внутрішніх справ ОСОБА_3 з проханням надання відповідних підтверджуючих документів, кому саме під час підвищення кваліфікації в ОСОБА_2 національному університеті внутрішніх справ був підпорядкований слідчий слідчого відділення Полтавського районного відділення поліції ГУНП в Полтавській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 (з зазначенням посади, звання, прізвища, ім’я відповідної особи) у період з 21.02.2017 року по 06.03.2017 року, адже вказаний працівник перебував на підвищенні кваліфікації у вказаний період часу саме в ОСОБА_2 національному університеті внутрішніх справ. Позивач окремо прохав надати внутрішній розпорядок ОСОБА_2 національного університету внутрішніх справ з зазначенням початку навчання та його закінчення (проведення підвищення кваліфікації) у період з 21.02. 2017 року по 06.03.2017 року, саме коли проходив підвищення кваліфікації ОСОБА_4

На вказане звернення реєстраційний номер ФИ-8047161 позивачем 15.05.2018 отримано відповідь від ОСОБА_2 національного університету внутрішніх справ за підписом проректора ОСОБА_5 від 10.05.2018 за вих. № 1/16-1084, але піднятого питання у зверненні по суті не вирішено.

У зв’язку з тим, що з відповіддю ОСОБА_2 національного університету внутрішніх справ від 10.05.2018 за вих. № 1/16-1084 позивач був не згодний, він звернувся до суду за захистом порушених прав та інтересів.

В подальшому рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 справа № 816/1602/18 було визнано протиправними дії ОСОБА_2 національного університету внутрішніх справ щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 21 квітня 2018 № ФИ-8047161.

Позивач зазначає, що у зв’язку з вчиненням протиправних дії ОСОБА_2 національним університетом внутрішніх справ, йому було вчинене психічне страждання, що принизило його, як громадянина України, учасника бойових дій, ветерана Національної поліції України, інваліда війни, що кваліфікується позивачем як нелюдське поводження.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 національного університету внутрішніх справ позивачу, як інваліду війни 2-ї групи, якому заборонені психо-емоційні навантаження довелось вживати додаткових заходів з відновлення своїх прав шляхом відстоювання їх у судовому порядку. В наслідок зазначеного позивач переніс сильні, душевні хвилювання, стреси та психо-емоційні навантаження, що в свою чергу вплинуло на його стан здоров’я. Внаслідок системної протиправної бездіяльності ОСОБА_2 національного університету внутрішніх справ, що встановлено відповідним рішенням суду позивачу завдано моральних страждань, які полягають у душевних стражданнях у зв’язку з відстоюванням своїх порушених прав та інтересів у судових засіданнях, розчаруванням відсутності свого правового захисту зі сторони ОСОБА_2 національного університету внутрішніх справ, яка підтверджена рішенням суду; завданням позивачу моральних та душевних страждань прирівняних до нелюдського поводження внаслідок неналежного реагування на його звернення відповідачем. Позивачем зазначено, що осягнути повного мірою рівень його моральних страждань, пов’язаних з протиправними діями відповідача, а тим більше оцінити в грошовому виразі надзвичайно важко, адже в першу чергу це пов’язано з впливом на його стан здоров’я, тому що позивач сприймає дуже болісно порушення своїх прав, як ветерана національної поліції України, учасника бойових дій, а тим більше те, що останній являється інвалідом 2-ї групи та йому протипоказані психо-емоційного навантаження, стреси, плювання та інше. Враховуючи всі перелічені вище фактори, заподіяну моральну шкоду у системних протиправних дій зі сторони ОСОБА_2 національного університету внутрішніх справ, позивач оцінює у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень, що виражено у значному впливі на стан здоров’я, внаслідок психо-емоційного перенавантаження, стресу, що є додатковими життєвими труднощами окрім, того що позивач є інвалідом війни другої групи та учасником бойових дій, адже повинен був у судовому порядку відстоювати свої рушені права та інтереси.

Викладені фактори суттєво вплинуло на його загальний стан здоров’я, який суттєво погіршився, у зв’язку з цим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Від представника ОСОБА_2 національного університету внутрішніх справ надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими у зв’язку з чим не підлягають задоволенню.

Від відповідача ОСОБА_1 надано відповідь на відзив з викладанням своїх заперечень.

У судове засідання позивач не з’явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача ОСОБА_2 національного університету внутрішніх справ в судове засідання не з’явився, надав заяву з проханням розглянути справу без його участі, заперечував проти задоволення позовних вимог.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з’явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

ОСОБА_1 21.04.2018 року звернувся до Урядової гарячої лінії зі зверненням (реєстраційний № ФИ-8047161) в якому зазначив, що згідно витягу з наказу ГУНП в Полтавській області від 20 лютого 2017 року №233 «Про організацію підвищення кваліфікації слідчих» щодо виконання плану-рознарядки в період з 21 лютого по 06 березня 2017 року на базі представництва у м. Полтава ОСОБА_2 національного університету внутрішніх справ проводитиметься підвищення кваліфікації слідчих. Так, пунктом 1 вказаного наказу визначено, що керівнику Полтавського РВП забезпечити прибуття 20 лютого 2017 року до тренінгового центру Головного управління Національної поліції в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4, слідчого слідчого відділення Полтавського районного відділення поліції Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області. Пунктом 2 вказано, що начальникові ТЦ (ОСОБА_6М.) ГУНП вирішити питання щодо поселення слідчих на базі тренінгового центру ГУНП. З листа Управління кадрового забезпечення ГУНП в Полтавській області від 17 квітня 2018 року за вих. №ФМ-25кц/115/12/01-2018 стало відомо про те, що в період з 21 лютого по 06 березня 2017 року, було організовано підвищення кваліфікації слідчих ГУНП в Полтавській області, на яке направлено старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 За підсумками підвищення кваліфікації ОСОБА_4 отримав свідоцтво №ХА08751177/0878/17 від 06 березня 2017 року ОСОБА_2 національного університету внутрішніх справ.

У зв'язку з викладеним позивач просив повідомити з наданням відповідних підтверджуючих документів, кому саме під час підвищення кваліфікації в ОСОБА_2 національному університеті внутрішніх справ був підпорядкований слідчий слідчого відділення Полтавського районного відділення поліції ГУНП в Полтавській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 у період з 21 лютого по 06 березня 2017 року, адже вказаний працівник перебував на підвищенні кваліфікації у вказаний період часу. Також просив окремо надати внутрішній розпорядок ОСОБА_2 національного університету внутрішніх справ із зазначенням початку навчання та його закінчення у період з 21 лютого по 06 березня 2017 року, саме коли проходив підвищення кваліфікації ОСОБА_4 Позивач зазначив, що запитувана інформація буде використана лише для з'ясування всіх обставин, щодо порушення законних прав та інтересів, як потерпілого у кримінальному провадженні, а відтак під час формування відповіді просив віднестись відповідально до надання змістовної та обґрунтованої відповіді з посиланням на чинне законодавство України (а.с. 18-19).

Листом №1/16-1084 від 10 травня 2018 року ОСОБА_2 національний університет внутрішніх справ МВС України повідомив ОСОБА_1, що юридично значущу оцінку законності та правомірності дій слідчого СВ Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 при винесенні ним постанови про закриття кримінального провадження під час перебування на курсах підвищення кваліфікації уповноважена давати лише прокуратура (пункт 3 частини 1 статті 2 Закону України "Про прокуратуру", пункт 7 частини 2 статті 36 Кримінального процесуального кодексу України).

Посилаючись на неналежний розгляд та безпідставність щодо не забезпечення належного розгляду звернення, ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ХНУВС про зобов’язання вчинити певні дії.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.07.2018 року (справа № 816/1602/18) Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 національного університету внутрішніх справ України, про визнання протиправною бездіяльність – задоволено частково.

Визнана протиправними дії ОСОБА_2 національного університету внутрішніх справ, щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 21 квітня 2018 року, № ФИ -8047161. Зобов’язано ОСОБА_2 національний університет внутрішніх справ повторно розглянути звернення ОСОБА_1 із наданням відповідей щодо кожного із поставлених у звернені питань у порядку визначеного Законом України «Про звернення громадян». В решті позовних вимог відмовлено.

03.08.2018 року ОСОБА_2 національним університетом внутрішніх справ повторно розглянуто звернення ОСОБА_1 від 21.04.2018 року за № 3927/12/6/03-2018 стосовно завданих питань. (а. с. 67-68)

Позивач є інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії ВІ № 001118 (а.с. 13)

З довідки МСЕК серії АВ № 0563857 від 02.08.2017 року вбачається, що ОСОБА_1 протипоказано, зокрема, психоемоційне навантаження (а.с. 14).

Відповідно до копії епікризу, виданого Полтавським обласним шкірно-венерологічним диспансером, у період лікування ОСОБА_1 з 30.08.2017 року по 18.09.2017 року встановлено діагноз - атомічний дерматит.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормою ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. 1173, 1174 цього Кодексу).

У ст.56 Конституції України та ст. 1174 ЦК України закріплено принцип відповідальності держави або місцевого самоврядування за шкоду, завдану фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, яка відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

У відпоідності до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про звернення громадян» громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (із змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз’яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі, незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Наявність моральної шкоди позивач мотивує тим, що внаслідок системної протиправної бездіяльності ОСОБА_2 національного університету внутрішніх справ, йому завдано моральних та душевних страждань прирівняних до нелюдського поводження внаслідок неналежного реагування на його звернення відповідачем. Позивачем зазначено, що він сприймає дуже болісно порушення своїх прав, як ветерана національної поліції України, учасника бойових дій, інваліда 2-ї групи, йому протипоказані психо-емоційне навантаження, стреси, плювання та інше.

У відповідності до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

В силу принципу змагальності сторони та інші особи, які беруть участь у справі, з метою досягнення рішення на свою користь, зобов'язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності постановлення бажаного для них рішення.

Так позивачем не надано до суду жодних доказів на підставі яких суд міг встановити завдання відповідачем моральних та душевних страждань позивачу.

Надана позивачем довідка МСЕК з якої вбачається, що ОСОБА_1 протипоказано психоемоційне навантаження та копія епікризу, виданого Полтавським обласним шкірно-венерологічним диспансером, з встановленим діагнозом - атомічний дерматит не є належним доказом наявності отримання позивачем моральної шкоди.

Медичні документи позивача датовані раніше ніж останній звернувся до відповідача з відповідним зверненням, а тому причинно – наслідковий зв'язок між вищезазначеним відсутній.

Відповідно до ч.3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так позивачем не було заявлене клопотання про проведення судової психологічної експертизи для встановлення факту моральної шкоди, також клопотань про витребування чи забезпечення доказів як напідставу своїх позовних вимог, від позивача до суду не надходило.

Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відсутність висновку судової психологічної експертизи унеможливлює суд встановити завданий обсяг, характер, глибину, ступень, інтенсивність і тривалість душевних страждань.

У частині 2 ст. 13 ЦПК України зазначено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України.

Встановлення лише факту протиправності дій відповідача не є самостійною підставою для стягнення моральної шкоди.

Моральна шкода, як предмет спору, підлягає самостійному, окремому, доказуванню, тягар якого у цивільному судочинстві полягає на позивачеві.

На підставі того, що суд, не може самостійно ініціювати проведення експертизи, з урахуванням того, що позивачем не надано жодних доказів підтвердження отримання ним моральних страждань від протиправних дій відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди.

Керуючись: ст. 56 Конституції України, ст. ст. 12,13,76-81,141,189,263-265 ЦПК України, ст. 1166,1167, 1172, 1173,1174,1176 ЦК України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Національного університету внутрішніх справ, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або в порядку ч.2 ст. 354 ЦПК України.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосереднього до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 15.5 Прикінцевих те перехідних положень ЦПК України до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП :НОМЕР_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідач: ОСОБА_2 університет внутрішніх справ, адреса: м. Харків, проспект Льва Ландау, 27, ЄДРПОУ: 08571096

Відповідач: Державна казначейська служба України, 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ: 37567646

Повний текст рішення складений 28 лютого 2019 року.

Суддя: ОСОБА_7