Постанова № 801741, 19.06.2007, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 308

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.06.2007

Справа №2-19/5542-2007А

За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Маглів», м.ЯлтаАР Крим

До відповідача – Державної податкової інспекції в м.Алушта, м.Алушта АР Крим

Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Суддя Мокрушин В.І.

Секретар Сидельова І.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Кіріллов О.О., представник, довіреність № 55 від 26.04.2007 року № 1.

Від відповідача – Дишко О.К., державний інспектор, довіреність № 502/Д/10 від 01.02.2007 року

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ в м.Алушта № 0004391503/0 від 09.10.2007 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач своєчасно сплатив податок за землю, проте відповідачем неправомірно нараховані санкції у розмірі 10% за несвоєчасну. Несвоєчасність сплати виникла внаслідок неповідомлення позивача про зміну рахунків з боку Маломаякської селищної ради.

Надав належним чином оформлену позовну заяву, відповідно до якої просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Алушта № 0004391503/0 від 09.10.2007 року, заборонити ДПІ у м.Алушта здійснювати які-небудь дії по стягненню податкового зобов’язання, стягнути з відповідача судові витрати, у тому числі витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач відзив на позов не надав, позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.

У процесі розгляду справи суд за згодою позивача ухвалою від 22.05.2007 року здійснив заміну відповідача на належного відповідача: Державну податкову інспекцію в м.Алушта.

Справа слухалася відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями).

Представник відповідача відмовився від послуг перекладача.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст.10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350), ст.15 Кодексу адміністративного судочинства України та клопотанням представника відповідача він давав пояснення по справі на російській мові.

Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), п.2-1 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Відповідно до ст.130 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) перед початком слухання справи представникам сторін була вручена пам’ятка про права та обов’язки сторін.

Розглянув матеріали справи, суд –

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маглів» (далі по тексту ТОВ «Маглів») зареєстровано у якості юридичної особи, що підтверджується статутом суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи (а.с.43).

Згідно із ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідно до п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії..

Позивач просить суд визнати недійсними податкове повідомлення-рішення № 0004391503/0 від 09.10.2006 року.

25.09.2006 року відповідачем складений акт за результатами невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства за період з 30.03.2006 року по 14.07.2006 року, відповідно до якого відповідачем встановлений факт затримання граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання із сплати орендної плати за землю (а.с.9).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0004391503/0 від 09.10.2006 року відповідач застосував до позивача штраф у розмірі 10% – 305,89 грн. за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання із сплати орендної плати за землю на підставі ст.17 Закону України «Про плату за землю», ст.5, п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (№ 2181 від 21.12.2000 р. із змінами та доповненнями) за затримку на 14 календарних днів строку сплати податкового зобов’язання у сумі 3058,86 грн. (а.с.8).

27.07.2005 року між Маломаякською селищною радою та позивачем укладений договір оренди земельної ділянки (а.с.17-24).

Пунктом 9 вказаного договору встановлені строки сплати орендної плати та банківські реквізити щодо сплати орендної плати.

Листом від 14.07.2006 року № 515 Маломаякська селищна рада повідомила позивача про зміну розрахункового рахунку сплати за оренду землі (а.с.29).

Позивачем несвоєчасно здійснена оплата податкового зобов’язання із сплати орендної плати за землю у зв’язку з тим, що він спочатку здійснив оплату за реквізитами, які вказані у п.9 договору оренди землі від 27.07.2005 року, укладеному між Маломаякською селищною радою та позивачем.

Таким чином, позивач своєчасно не сплатив суму податкового зобов’язання з вини третьої особи, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про плату за землю» (від 03.07.1992 року № 2535 із змінами та доповненнями) податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про плату за землю» (від 03.07.1992 року № 2535 із змінами та доповненнями) за прострочення встановлених строків сплати податку (стаття 17 цього Закону) справляється пеня у розмірах, визначених законом. Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачається у договорі оренди, проте він не може перевищувати ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.

Відповідно до п.п.17.1.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (№ 2181 від 21.12.2000 р. із змінами та доповненнями) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1-17.1.6 цього пункту, чи ні.

Закон України «Про плату за землю» (від 03.07.1992 року № 2535 із змінами та доповненнями) є законом спеціальної дії щодо вказаних відносин, тому суд вважає, що відповідальність за порушення строків сплати орендної плати повинна застосовуватися у порядку, передбаченому ст.25 Закону України «Про плату за землю» (від 03.07.1992 року № 2535 із змінами та доповненнями), а не п.п.17.1.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (№ 2181 від 21.12.2000 р. із змінами та доповненнями).

У зв’язку з викладеним суд дійшов висновку про неправомірність застосування п.п.17.1.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (№ 2181 від 21.12.2000 р. із змінами та доповненнями) до вказаних правовідносин.

У частині позовних вимог щодо заборони ДПІ в м.Алушта здійснювати які-небудь дії по стягненню податкового зобов’язання суд відмовляє, оскільки стягнення податкової заборгованості – це функція податкової інспекції.

У частині позовних вимог про стягнення з ДПІ в м.Алушта суми державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд відмовляє, оскільки відповідно до п.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) у випадку постановлення рішення на користь сторони, яка не є суб’єктом власних повноважень, суд стягує всі понесені нею витрати з державного бюджету, сплата ж інформаційно-технічних послуг Кодексом адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) взагалі не передбачена.

З урахуванням викладеного суд задовольняє позовні вимоги.

На підставі викладеного та керуючись ст.17, 18, 70, 76, 86, 162 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), суд

П О С Т А Н О В И В :

· Адміністративний позов задовольнити.

· Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Алушта № 0004391503/0 від 09.10.2006 року.

· У частині позовних вимог щодо заборони ДПІ в м.Алушта здійснювати які-небудь дії по стягненню податкового зобов’язання у позові відмовити.

· У частині позовних вимог про стягнення з ДПІ в м.Алушта суми державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у позові відмовити.

· Повернути ТОВ «Маглів» (98609, АР Крим, м.Ялта, вул.Халтурина, 49Б, р/р 26006310055701 у ФАБ «Південний» м.Ялта, МФО 384522, код ЄДРПОУ 19445512) з державного бюджету 3,40 грн. державного мита.

· Повернути ТОВ «Маглів» (98609, АР Крим, м.Ялта, вул.Халтурина, 49Б, р/р 26006310055701 у ФАБ «Південний» м.Ялта, МФО 384522, код ЄДРПОУ 19445512) з державного бюджету 82,60 грн. зайво сплаченого державного мита.

· Постанову направити сторонам замовленою кореспонденцією.

Постанова може бути оскаржена у апеляційному порядку відповідно до ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова проголошена у судовому засіданні 19.06.2007 року у 12 год. 45 хв.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.