Вирок № 80172619, 28.02.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.02.2019 Справа №607/20021/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

за участю секретаря Ліщинського О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018210180000345 від 07 липня 2018 року про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Великий Глибочок Тернопільського району Тернопільської області, зареєстрованого і проживаючого по АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, непрацюючого, несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України,

за участю прокурора Ковальчук Н.Р.,

потерпілого ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника адвоката Молинь Р.П.

В С Т А Н О В И В:

06 липня 2018 року близько 22.00 год. обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи поблизу Символічної могили борцям за волю України, що знаходиться по вул. Соломії Крушельницької у селі Біла Тернопільського району Тернопільської області, вступив з потерпілим ОСОБА_2 у словесний конфлікт з приводу ненадання ОСОБА_1, який рухався на автомобілі марки "М-21412", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, переваги в русі автомобілю марки "Nissan" моделі "X-TRAIL 2.5", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2

В ході словесного конфлікту ОСОБА_1 сів на сидіння водія автомобіля марки «М-21412» реєстраційний номер НОМЕР_4, не зачинивши при цьому водійські дверцята. В цей час ОСОБА_2 підійшов до автомобіля ОСОБА_1 та тримаючись лівою рукою за водійські дверцята автомобіля марки «М-21412» правою рукою намагався дотягнутися до ключів запалювання з метою недопущення подальшого руху автомобіля, до приїзду працівників поліції.

Після цього ОСОБА_1, діючи з необережності, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень, і хоча не бажаючи, але свідомо припускаючи їх настання, різко розпочав рух вперед даним автомобілем внаслідок чого за інерцією руху автомобіля, передні дверцята водія зачинилися та нанесли удар по правій кисті руки ОСОБА_2, внаслідок чого останній отримав закритий внутрішньо-суглобовий перелом проксимального кінця основної фаланги другого пальця правої кисті, які відповідно до п.п.2.2.1 (в) і 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (МОЗ України, Київ, 1995), за ознакою тривалого (більше як 21 добу) розладу здоров'я, належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.128 КК України, тобто необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, не визнав та ствердив, що 06 липня 2018 року він разом із своїм товаришем ОСОБА_4 автомобілем марки "Москвич", реєстраційний номер НОМЕР_1 приїхали у село Біла Тернопільського району Тернопільської області, щоб звідти забрати знайомого. Проте прибувши туди, зустріли чоловіка на ім"я Іван, який придбав в одному з магазинів алкогольні напої та вжив їх зі ОСОБА_4, а потім заснув на задньому сидінні автомобіля. Того ж дня близько 22.00 год., він, керуючи автомобілем марки "Москвич", виїжджав у цьому ж населеному пункті з другорядної дороги на головну, з якої повернув до пам"ятника і зупинився. У цей момент до нього під"їхав автомобіль "Nissan", з якого вийшов раніше незнайомий йому потерпілий ОСОБА_2 і розпочав словесний конфлікт, вимагаючи у нього віддати йому ключі від автомобіля по причині порушення правил дорожнього руху. У зв"язку з конфліктом він сів у заведений автомобіль "Москвич", натомість потерпілий почав витягувати його з машини, тримаючись руками за автомобіль та дверцята водія. Злякавшись, він почав рух автомобілем, під час чого дверцята автомобіля "Москвич" зачинилися, однак як і коли отримав удар потерпілий ОСОБА_2, не бачив. В подальшому доїхавши до бару "Золота рибка" він потелефонував ОСОБА_4, якого залишив на місці суперечки та домовився про місце зустрічі, після чого під'їхав до цвинтаря с. Біла де заглушив автомобіль. Після цього до нього знову під"їхав автомобіль "Nissan", з якого вибіг потерпілий і забрав у нього ключі від автомоблія "Москвич" та на його прохання повернути їх відмовився. В подальшому він по телефону повідомив батька про конфлікт і дав трубку дружині потерпілого, яка також вийшла з автомобіля "Nissan" і поцарапала його при намаганні повернути ключі. Після цього він розбудив пасажира на ім'я Іван, який спав на задньому сидінні і пішов разом з ним. У зв"язку з тим, що потерпілий намагався із жінкою наздогнати його, він втік через цвинтар, що був поряд. Коли повернувся з батьком на місце події, там вже нікого не було. Наступного дня після сплати штрафу в сумі 500 грн. за порушення Правил дорожнього руху він забрав машину з арештайданчика. Зазначає, що у день конфлікту з потерпілим алкогольні напої не вживав. Автомобіль потерпілого при виїзді на головну дорогу не побачив. Рух автомобілем під час первинної суперечки почав, оскільки перелякався через поведінку водія автомобіля "Nissan". Просить суд визнати його невинним у вчиненні даного кримінального правопорушення. Цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також позов прокурора про стягнення вартості стаціонарного лікування ОСОБА_2 не визнає, оскільки коштів для сплати потерпілому він та його сім"я не мають.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, не визнав, його винуватість повністю доведена зібраними в ході досудового розслідування доказами, що були предметом дослідження під час судового розгляду, зокрема:

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що 06 липня 2018 року він спільно з дружиною та сином поверталися до Тернополя автомобілем "Nissan" моделі "X-TRAIL 2.5", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та в с.Біла Тернопільського району близько 22.00 год., коли вже темніло, побачив, як на великій швидкості з бічної дороги виїхав автомобіль марки "Москвич", який не надав перевазі в русі автомобілю під його керуванням та змусив останнього різко загальмувати та виїхати на зустрічну смугу руху. Вказаний автомобіль "Москвич" рухався по обох смугах руху автодороги, створюючи небезпеку іншим транспортним засобам, і згодом повернув в сторону залізничного переїзду в селі Біла, де ледь не збив жінку з дитячою коляскою. Він на своєму автомобілі прослідував за автомобілем "Москвич", що зупинився біля пам"ятника. В подальшому з нього вийшли, як тепер йому відомо, обвинувачений ОСОБА_1, який перебував за кермом, та пасажир ОСОБА_4 На задньому сидінні лежав ще один чоловік. Від ОСОБА_1 було чути різкий запах спиртного, поводився і рухався він неадекватно, розмовляв незв'язно. Потерпілий попередив ОСОБА_1, що не дозволить йому рухатися автомобілем у такому стані. На вимогу віддати ключі від автомобіля та віддати їх наступного дня ОСОБА_1 почав нецензурно лаятися. Коли його дружина ОСОБА_5 почала викликати телефоном працівників поліції, ОСОБА_1 залишив ОСОБА_4, сів в автомобіль "Москвич" і здійснив раптово рух вперед, внаслідок чого дверцятами біля водія вдарив пальці правої руки потерпілого, якими останній тримався за стійку вказаного автомобіля, щоб перешкодити його подальшому руху. При цьому він кілька метрів пробіг, тримаючись за автомобіль під керуванням ОСОБА_1, і відпустив його після криків дружини. Сівши у свій автомобіль він поїхав за ОСОБА_1 у сторону залізничного переїзду. Побачивши автомобіль під керуванням ОСОБА_1, він перегородив йому рух. Вийшовши з автомобіля він підійшов до ОСОБА_1, який, сидячи в автомобілі "Москвич", телефонував до свого батька для врегулювання конфлікту. У цей момент він забрав ключі із замка запалювання автомобіля задля припинення руху водієм який перебував в стані алкогольного сп'яніння. Тоді ОСОБА_1 розбудив пасажира, що лежав на задньому сидінні і разом з ним пішов у сторону кладовища. Коли приїхали працівники поліції, він віддав ключі від автомобіля "Москвич", однак ОСОБА_1 вже на місці не було. За наслідками удару дверцятами автомобіля під керуванням ОСОБА_1 він отримав перелом пальця правої руки та проходив тривале лікування, мало місце хірургічне втручання. На даний час шкода завдана кримінальним правопорушення не відшкодована. Просить призначити обвинуваченому суворе покарання. Поданий ним цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підтримує повністю.

Допитана свідок ОСОБА_5 у судовому засідання показала, що потерпілий ОСОБА_2 є її чоловіком. 06 липня 2018 року вона з чоловіком і дитиною поверталася автомобілем "Nissan" біля 22.00 год. до Тернополя і при в"їзді в с.Біла Тернопільського району, де для уникнення зіткнення з автомобілем "Москвич", що рухався з порушенням Правил дорожнього руху, потерпілий змушений був різко загальмувати та змінити напрямок руху. На вказані дії водія автомобіля «Москвич» ОСОБА_2 поїхав за ним. Коли водій автомобіля "Москвич" вийшов із салону, стало зрозуміло, що він перебуває у стані сп"яніння, оскільки не міг контролювати свої рухи і висловлювався нечітко, від нього було чути сильний запах алкоголю, постійно висловлювався нецензурнми словами. У той час з автомобіля вийшов пасажир, який участі у розмові не брав. Коли ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_1 віддати ключі від автомобіля "Москвич" і повернути наступного дня після витвереження, останній сів в автомобіль і, незважаючи на те, що ОСОБА_2 тримався руками за дверцята та стійку автомобіля, почав рух і потягнув дверцята. Чоловік на її вимогу відпустив автомобіль і вони разом поїхали за ОСОБА_1 Побачили його вже тоді, коли обвинувачений намагався завести автомобіль "Москвич". ОСОБА_2 перегородив дорогу для перешкоджання ОСОБА_1 зникнути з місця події. ОСОБА_1 зателефонував батьку, який пообіцяв приїхати для врегулювання конфлікту, проте ОСОБА_2 та вона вимагали це зробити за участю працівників поліції. До приїзду останніх ОСОБА_1 утік. Одразу після прибуття працівників поліції ОСОБА_2 передав їм ключі від автомобіля "Москвич", які забрав у ОСОБА_1 У травмпункті виявлено перелом пальця руки, що потребувало лікування, який триває до цього часу. Батьки ОСОБА_1 відмовилися у рахунок відшкодування добровільно сплатити кошти у запропонованому розмірі, вважаючи його завищеним.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що 06 липня 2018 року близько 22.00 год. він спільно з ОСОБА_1 приїхали автомобілем "Москвич", під керуванням ОСОБА_1 у с.Біла Тернопільського району. У той день обвинувачений алкоголь не вживав. Натомість він випивав спиртні напої з незнайомим чоловіком, який заснув в автомобілі. Водій автомобіля "Nissan" ОСОБА_2, під час їх подальшого руху автомобілем, перегородивши дорогу, вийшовши з автомобіля, почав кричати на ОСОБА_1 і вимагав віддати ключі від автомобіля "Москвич". З автомобіля "Nissan" також вийшла ОСОБА_5, яка з кимось спілкувалася по телефону і хотіла повідомити реєстраційний номерний знак автомобіля "Москвич". Він бачив, як ОСОБА_1, перебуваючи на той час за кермом автомобіля "Москвич", почав рух і залишив його на місці конфлікту біля пам'ятника Символічної могили борцям за волю України. Моменту, коли дверцята вдарили руку водія автомобіля "Nissan" він не бачив.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_1 зазначив, що є батьком обвинуваченого ОСОБА_1 06 липня 2018 року ввечері його син по телефону розповів йому проте, що стався конфлікт з чоловіком, як тепер йому відомо ОСОБА_2, який хотів забрати у сина ключі від автомобіля "Москвич". Коли він дістався місця події на яке вказав його син, там уже нікого не було. Син перебував у стресовому стані і пояснив, що ключі у нього забрав чоловік, який наздогнав його, а дружина цього чоловіка поцарапала йому обличчя, однак з приводу цього він нікуди не звертався, оскільки вважав конфлікт вичерпаним. Наступного дня він із сином забрали автомобіль "Москвич" з арештмайданчика. Згодом за допомогою слідчого звернулися до потерпілого, який зазнав травми, з приводу відшкодування шкоди, але сплатити озвучену ним суму коштів не згодні.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, також повністю доводиться оголошеними та дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, зокрема:

- даними протоколу від 07 липня 2018 року прийняття заяви ОСОБА_2, у якому він зазначив, що отримав тілесні ушкодження під час намагання затримати водія автомобіля марки "М-21412", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який, на його думку, перебував у стані алкогольного сп"ягніння.

(а.м.к.п. 69-70);

- даними протоколу пред"явлення для впізнання за фотознімками від 24 вересня 2018 року, в ході якого потерпілий ОСОБА_2 вказав, що на фотознімках впізнає особу, яка 06 липня 2018 близько 22.00 год., керуючи автомобілем марки "Москвич", реєстраційний номер НОМЕР_1, перебуваючи у селі Біла Тернопільського району Тернопільської області, з необережності, під час руху автомобіля з відкритими дверцятами водія, в момент, коли ОСОБА_2 знаходився безпосередньо біля даних дверцят, а його права рука в салоні автомобіля, (дверцятами автомобіля) спричинила йому тілесні ушкодження, вказавши на ОСОБА_1 як особу під №2.

(а.м.к.п. 78-80);

- даними протоколу пред"явлення для впізнання за фотознімками від 24 вересня 2018 року, в ході якого свідок ОСОБА_5 зазначила, що на фотознімках впізнає особу, яка 06 липня 2018 близько 22.00 год., керуючи автомобілем марки "Москвич", реєстраційний номер НОМЕР_1, перебуваючи у селі Біла Тернопільського району Тернопільської області, з необережності, під час руху автомобіля з відкритими дверцятами водія, в момент, коли ОСОБА_2 знаходився безпосередньо біля даних дверцят, а його права рука в салоні автомобіля, (дверцятами автомобіля) спричинила йому тілесні ушкодження, вказавши на ОСОБА_1 як особу під №3.

(а.м.к.п. 81-83);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 25 вересня 2018 року та долученою до нього фототаблицею, в ході якого свідок ОСОБА_4 розповів про обставини спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_2, показав місце, де були спричинені тілесні ушкодження та повідомив, що він спільно з ОСОБА_1 дійсно 06 липня 2018 близько 22.00 год. приїхали автомобілем "Москвич", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 у село Біла Тернопільського району. При виїзді на головну дорогу ОСОБА_1 не пропустив автомобіль марки "Nissan". Водій автомобіля "Nissan", вийшовши з автомобіля почав на нього кричати і, незважаючи на вибаченння ОСОБА_1, вимагав віддати ключі від автомобіля. ОСОБА_1, перебуваючи за кермом автомобіля "Москвич", різко почав рух, коли водій автомобіля "Nissan" лівою рукою тримав дверцята автомобіля "Москвич", а правою рукою намагався дотягнутися до ключів у замку запалювання. Моменту, коли дверцята вдарили руку водія автомобіля "Nissan", він не бачив.

(а.м.к.п. 84-87);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 27 вересня 2018 року та долученою до нього фототаблицею, в ході якого ОСОБА_1 показав місце, де були спричинені тілесні ушкодження ОСОБА_2 та повідомив, що в момент, коли водій автомобіля "Nissan" намагався забрати ключі з автомобіля "Москвич", він перебуваючи за кермом, різко почав рух, дверцята за інерцією зачинилися і вдарили по руці потерпілого, однак коли це відбулося, він не помітив, і наміру спричинити тілесні ушкодження у нього не було. ОСОБА_1 ствердив, що розумів, що коли розпочинає рух автомобілем, може заподіяти цьому чоловікові ушкодження, але вважав, що останній встигне відскочити від автомобіля.

(а.м.к.п. 88-92);

- даними висновку експерта № 993 судово - медичної експертизи від 13 вересня 2018 року, відповідно до якого, на підставі даних судово-медичної експертизи гр-на ОСОБА_2, 1969 року народження, враховуючи повідомлені обставини справи та у відповідності до поставлених запитань, підсумовано: при вступі гр-на ОСОБА_2 13 липня 2018 на стаціонарне лікування в ортопедичне відділення комунального закладу Тернопільської обласної ради "Тернопільська університетська лікарня" у нього клініко-інструментальним дослідженням було встановлено закритий внутрішньо-суглобовий перелом проксимального кінця основної фаланги другого пальця правої кисті, з приводу якого у день госпіталізації було проведено оперативне втручання - відкрита репозиція, металоостеосинтез перелому. Вказана травма кисті спричинена в результаті дії тупого предмета незадовго до звернення ОСОБА_2 за медичною допомогою, не виключено у термін і за обставин, наведених в ухвалі та протоколі допиту потерпілого від 14 серпня 2018 року - 06 липня 2018 року при травмуванні пальця дверима автомобіля. Виявлені у гр-на ОСОБА_2 травма правої кисті, відповідно до п.п.2.2.1 (в) і 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (МОЗ України, Київ, 1995) за ознакою тривалості (більш як 21 добу) розладу здоров"я, належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

(а.м.к.п. 75-76).

Захисником обвинуваченого ОСОБА_1 в порядку ст.89 КПК України в ході судового розгляду подано клопотання про визнання висновку експерта №993 від 13 вересня 2018 року недопустимим доказом з огляду на те, що визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих потерпілим, здійснено не шляхом обстеження особи, а за медичними документами, не зазначено повного переліку медичної документації, які надійшли експерту в його вступній частині, та місце проведення експертизи.

При вирішення питання щодо недопустимості висновку експерта недопустимим доказом, суд зважає на те, що відповідно до п 4.1. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6, судово-медична експертиза з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться судово-медичним експертом шляхом медичного обстеження потерпілих. Проведення цієї експертизи тільки за медичними документами (історії хвороби, індивідуальній карті амбулаторного хворого тощо) допускається у виняткових випадках і лише за наявності справжніх повноцінних документів, що містять вичерпні дані про характер ушкоджень, їх клінічний перебіг та інші необхідні відомості.

Допитаний у судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_6 підтвердив достовірність складеного ним висновку №993 від 13 вересня 2018 року та пояснив, що висновок ним складено на підставі медичних документів, які були надані слідчим і будь-яких сумнівів щодо повноти та достовірності щодо даних про характер ушкоджень потерпілого, їх клінічний перебіг не викликали. З огляду на наявність достатності медичної документації обстеження потерпілого не вимагалося.

За таких обставин суд вважає, що висновок експерта містить посилання, що грунтується на даних про характер ушкоджень потерпілого ОСОБА_2 їх клінічний перебіг, чітко відображених у медичній документації. Окрім цього суд вважає, що не зазначення повного переліку медичної документації у вступній частині висновку не може тягнути його недійсності, оскільки такий перелік експертом повністю відображено в його описовій частині. Також не заслуговують до уваги посилання захисника на те, що в висновку не зазначено місце проведення експертизи, оскільки в його вступній частині чітко зазначено що експертиза проведена в приміщенні Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи (м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, 5).

Також вказаний висновок експерта не може бути віднесений до категорії доказів, недопустимість яких прямо визначена ст.87 КПК України, натомість суд вважає, що він є таким що повністю узгоджується у сукупності та взаємозв"язку з іншими доказами.

З огляду на вказане, клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 про визнання висновку експерта №993 від 13 вересня 2018 року недопустимим доказом до задоволенню не підлягає як необгрунтоване.

При цьому суд не бере до уваги пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 та невизнання ним своєї вини в частині необережного спричинення потерпілому тілесного ушкодження, оскільки вони повністю спростовуються показаннями допитаних в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_5

Показання потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_5 під час судового слідства були послідовними та незмінними такими, що повністю узгоджуються із іншими матеріалами кримінального провадження оголошеними в судовому засіданні. Причин оговорити обвинуваченого з їхньої сторони суд не вбачає.

Натомість показання обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає такими, які направлені на введення суду в оману та уникнення останнім кримінальної відповідальності за вчинене.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ст. 128 КК України, тобто необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, те, що вчинене ним кримінальне правопорушення відноситься до злочинів невеликої тяжкості, особу винного, те, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, скарги та зауваження на ОСОБА_1 за місцем проживання не надходили, а також інші конкретні обставини справи.

Беручи до уваги висловлену у судовому засіданні думку потерпілого про необхідність суворо покарати обвинуваченого, суд ураховує вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Обставин, які згідно зі ст. 66, 67 КК України пом'якшували чи обтяжували б покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

Той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 на час конфлікту з потерпілим та заподіяння йому тілесних ушкоджень перебував у стані алкогольного сп"яніння не підтверджено здобутими у процесі досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду належними доказами.

Відповідно до абзацу 17 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд бере до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, згідно з якою виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без реального відбування ним покарання у виді обмеження волі на певний строк.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно призначити покарання у межах санкції статті обвинувачення, у виді громадських робіт, оскільки саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Міра запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 не обиралася.

Речові докази відсутні. Заходи забезпечення кримінального провадження не вживалися.

Процесуальні витрати не заявлено.

У ході судового розгляду кримінального провадження, 26 листопада 2018 року потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в розмірі 4638,48 грн. та моральної шкоди на суму 50000 грн.

Позовні вимоги позивача ОСОБА_2 обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_1 - обвинуваченого в кримінальному провадженні, розпочатого ним словесного конфлікту, та як наслідок необережного спричинення тілесного ушкодження середньої тяжкості, саме удару по правій кисті руки водійськими дверцятами автомобіля, на які він поклав руку з метою недопущення подальшого руху автомобіля. Внаслідок удару потерпілий ОСОБА_2 отримав перелом пальця правої руки. Позивач вважає, що йому завдано майнової шкоди на суму 4638,48 грн. понесенням витрат на медичні обстеження та лікування пов'язаного з отриманням вищевказаної травми, придбання ліків, медичних матеріалів, ортопедичних пристроїв та проведення оперативного втручання, про що представив документальні підтвердження. Також позивачем надано листки непрацездатності протягом 28 днів у період з 13 липня 2018 року по 09 серпня 2018 року, мав накладений гіпс на руці до 18 липня 2018 року.

Також ОСОБА_2 вважає, що незаконними діями обвинуваченого ОСОБА_7 йому спричинено моральної шкоди, яку оцінює у розмірі 50000 грн. Позовні вимоги у цій частині обґрунтовано тим, що своєю зухвалістю та неналежною поведінкою, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, провокуючи конфлікт та спричинення тілесних ушкоджень ним завдано душевних страждань та переживань потерпілому, як стосовне себе так і за здоров'я та життя членів сімї, які знаходились в салоні авто. Також отримавши тілесне ушкодження ОСОБА_2 відчув сильний фізичний біль, больові відчуття тривають постійно як і вдень так і вночі, що впливає на його негативне самопочуття, викликає безсоння. Діями відповідача порушено його звичний, повноцінний спосіб та ритм життя, позбавлений активного руху, зайняття спортом, здійснення підприємницької діяльності, виконання побутових робіт, тяжкої фізичної праці, та керування автомобілем,оскільки отримана травма фактично привела до втрати функціональності другого пальця правої кисті, який не згинається та при найменшому дотику викликає біль і у ході оперативного втручання було вставлено металевий шуруп. Необхідність звертатися за сторонньою допомогою до друзів та знайомих, неможливість вирішити самому побутових питань негативно впливає на моральний та душевний стан ОСОБА_2, а також протягом більше трьох місяців позбавлений можливості повноцінно займатися своєю професійною діяльністю. Вказаний дохід є єдиним джерелом доходу, тому у цей період був позбавлений можливості належно утримувати сімю. Вказане призводило до глибоких душевних, психологічних травм та моральних страждань ОСОБА_2, враховуючи які ним і було визначено зазначений грошовий еквівалент.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2, су враховував наступне.

Згідно вимог ст. 127 КПК України, яка передбачає, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Крім того, згідно з вимогами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Таким чином, суд вважає, що заявлений потерпілим ОСОБА_2 цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в розмірі 4638,48 грн. підлягає задоволенню частково, в межах його доведеності та обґрунтованості згідно представлених чеків про придбання медикаментів, листків непрацездатності протягом 28 днів у період з 13 липня 2018 року по 09 серпня 2018 року, наявність накладеного гіпсу на руці у строк до 18 липня 2018 року, вартості проходження медичних обстежень, придбання гіпсового матеріалу згідно товарного чеку від 09 липня 2018 року, розхідних матеріалів, згідно чеків від 13 липня 2018 року, 16 липня 2018 року, 18 липня 2018 року придбання медикаментів згідно чеку від 13 липня 2018 року, проведення рентгенологічних досліджень 16 липня 2018 року, придбання ортопедичного шурупу для встановлення під час операції №0.0.1087362872.1 від 18 липня 2018 року, всього на суму 4 438,48 грн., Також ОСОБА_2 сплачено 200 грн. благодійного внеску на користь Благодійного фонду "Здоров"я Тернопільщини", однак суд вважає, що вказана сума не підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку, оскільки такі внески не є обов'язковими та внесені за його волевиявленням як благодійність до фонду, організації що здійснює надання соціальної допомоги.

При визначені розміру моральної шкоди завданої потерплому ОСОБА_2, суд, враховує ступінь вини обвинуваченого ОСОБА_1, виходячи з засад розумності, виваженості й справедливості та беручи до уваги те, що потерпілим, унаслідок спричинення тілесних ушкоджень обвинуваченим перенесені значні моральні страждання та негативні наслідки, що настали у зв'язку із цим, порушення нормального та звичного способу життя, необхідності лікування, реабілітації, а тому приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 50000 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 30000 гривень.

У ході розслідування кримінального провадження прокурором Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації до обвинуваченого ОСОБА_1 заявлено цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину у Тернопільській університетській лікарні на суму 2 410 грн.

Так, згідно з довідкою Тернопільської університетської лікарні № 01-3/1857 від 26.09.2018 року ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні з 13 липня 2018 року по 18 липня 2018 року протягом п'яти ліжко-днів, вартість затрат на лікування та перебування становить 2 410 грн.

За вказаних обставин, суд вважає, що сума затрачених закладом охорони здоров'я коштів на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2, на підставі ст. 1206 ЦК України, повинна бути стягнута з винної особи, а тому позов прокурора Тернопільської місцевої прокуратури підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.

Цивільний позов ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_6, адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_2, адреса фактичного проживання АДРЕСА_3) до ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 4438,48 грн. (чотири тисячі чотириста тридцять вісім гривень сорок вісім копійок) та моральну шкоду в розмірі 30000 грн. (тридцять тисяч гривень). В решті заявлених позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Цивільний позов прокурора Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації (місцезнаходження м. Тернопіль вул. Грушевського, 8, код ЄДРПОУ 37977599) до ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави в особі Департаменту фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації (р/р 31413544019001, ГУК у Тернопільській області, 24060300, ГУК у Тернопільській області, місто Тернопіль, код ЄДРПОУ 37977599, МФО 899998) витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 2410 грн. (дві тисячі чотириста десять гривень).

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуючий суддяС. В. Кунцьо