Рішення № 80169821, 14.02.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №711/4763/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2019 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Позарецької С.М.

при секретарі Семиволос І.М. Бойко Ю., Нарадько Л.О.,

за участю представника

позивача адвоката ОСОБА_1

представника третьої особи

за довіреністю ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_8, Служба у справах дітей Черкаської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_8 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Свої позовні вимоги мотивує тим, що позивачеві та її синові ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності від 01.08.2007 року, виданого Придніпровським райвиконкомом, належить квартира №14, що по вул. Толстого, 22 у м. Черкаси.

У вказаній квартирі, крім позивача та третьої особи, зареєстроване місце проживання колишньої дружини останнього – ОСОБА_4 та їхні діти: ОСОБА_5, 18.05.2004р. народження, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, 21.06.2011р. народження.

ОСОБА_9 є колишньою дружиною ОСОБА_8, з яким шлюб розірвано на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.11.2015 року у справі №711/9841/15-ц.

Зазначено, що ОСОБА_4 є громадянкою ОСОБА_10 Федерації і в 2016 році, отримавши згоду ОСОБА_8 на виїзд дітей за кордон, у квітні 2016 року ОСОБА_4 разом з дітьми добровільно залишили помешкання та забрали усі свої речі, виїхали на постійне місце проживання до РФ. Участі у витратах на утримання квартири, відповідачі не беруть. Місце їхнього проживання в РФ, невідоме.

Позивач змушена сплачувати за відповідачів комунальні послуги, не може отримати субсидію на оплату комунальних послуг. Жодних дій, направлених на перешкоджання відповідачам у користуванні житловим приміщенням квартири, позивачем не вчиняються.

Факт непроживання відповідачів у квартирі підтверджується даними акту опитування сусідів від 06.06.2018 року №180, їхні речі в квартирі відсутні, в квартирі вони не проживають, участі в утриманні житла не беруть. Позивач вважає, що існує необхідність усунути їй перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю.

Отже, посилаючись на ст.ст. 317 ч.1, 319 ч.1, 321 ч.1, 379, 383, 391 ч.1, 405 ЦК України, ст.ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України, постанову ВСУ від 16.01.2012р. у справі №6-57цс11, позивач просить суд, - визнати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_7 такими, що втратили право користування квартирою №14, що по вул. Толстого, 22 у м. Черкаси.

Ухвалою суду від 11.07.2018 року прийнято, відкрито провадження по даній справі в призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 18.10.2018 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Службу у справах дітей Черкаської міської ради.

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з»явилась, будучи належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_1 повністю підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Зазначив, що відповідачі зареєстровані у квартирі зі згоди позивача. З квітня 2016 року вони перестали проживати у квартирі, участі в утриманні помешкання не беруть, втратили зв»язок із помешканням. Вважає, що відповідачі є членами сім»ї позивача, а тому слід застосувати в данному випадку норми ст. 405 ЦК України. Зазначив, що ОСОБА_4 дала свою згоду на зняття її та дітей з реєстраційного обліку вказаної квартири. Права неповнолітніх дітей не є порушеними, оскільки ці особи забезпечені житлом і є відповідна згода їхньої матері. ОСОБА_4 – бувша дружина сина позивача, який є третьою особою по даній справі, а її невістка; діти – онуки позивача. Крім того, син позивача не заперечує протии визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, оскільки своїх заперечень не подав. Чи змінили діти ОСОБА_4 громадянство, позивачеві не відомо. Судові витрати просить позивач залишити за нею.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_7 не з»явились, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. Про причини неявки не повідомили. Відзив на позов подано не було.

В судове засідання не з»явилась третя особи ОСОБА_8, будучи неодноразово належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Письмові пояснення на позов надано не було.

В судовому засіданні представник третьої особи Служби у справах дітей Черкаської міської ради за довіреністю ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог. Письмові пояснення на позов подано не було. Між тим, надано висновок органу опіки та піклування м. Черкаси від 12.12.2018 року №825 про заперечення проти позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення за таких підстав:

встановлено, що квартира №14, що по вул. Толстого, 22 в м. Черкаси на праві власності належить позивачеві ОСОБА_3 та її синові - третій особі ОСОБА_8, на підставі свідоцтва №33505, що видане Придніпровським райвиконкомом 01.08.2007 року. Дані обставини, також підтверджуються витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «ЧООБТІ» від 04.08.2007 року.

Крім того, відповідні дані підтверджуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.12.2018 року № 150366521.

Відповідно до довідки, виданої КП «Придніпровська СУБ» Черкаської міської ради від 03.10.2017 року та інформації відділу реєстрації місця проживання Управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради від 06.07.2018р., відповідачі зареєстровані у вказаній квартирі: ОСОБА_4 з 07.10.2009 року; ОСОБА_5 – з 07.10.2009року; ОСОБА_7 – з 17.03.2010 року; ОСОБА_7 – з 05.08.2011 року. Крім того, у квартирі зареєстровані та проживають: ОСОБА_3 та ОСОБА_8

Батьками дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4,- є ОСОБА_4 (мати) та ОСОБА_8 (батько), що підтверджується даними свідоцтв про їхнє народження.

Відповідно до рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.11.2015р. (справа №711/9841/15-ц) шлюб, укладений 19.02.2009 року (актовий запис №155) між ОСОБА_4 та ОСОБА_8, розірваний.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування м. Черкаси від 12.12.2018 року №825, орган опіки та пінлування м. Черкаси заперечує протии задоволення позову, оскільки визнання дітей такими, що втратили право користування житловим приміщенням позбавить їх права на користування житлом, співвласником його є їхній батько. Також зазначено, що недивлячись на розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_8, їхні діти продовжують залишатися членами сім»ї батька ОСОБА_8, як співвласника квартири. Несплата коштів за ЖКП не може бути підставою для визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням, оскільки позивач не позбавлений можливості ставити питання про їх відшкодування батьками дітей. Належних доказів про те, що діти набули право власності або право постійного користування іншим жилим приміщенням, не було надано. Крім того, органом опіки та піклування у висновку зазначено, що у 2015 році ОСОБА_5 перебувала на обліку служби у справах дітей Черкаської міської ради як дитини, яка постраждала від насильства в сім»ї з боку батька. У зв»язку з чим, ОСОБА_8 притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП (вчинення насильства в сім»ї).

На запит суду, Департаментом освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради від 08.02.2019р. №227-12-4/1 повідомлено, що ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_7 у жодному закладі освіти міста Черкаси не навчаються.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

Як передбачено частинами 4 та 5 статті 19 Сімейного Кодексу України, при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

При вирішенні спору, позивач посилається на необхідність застосування норм ст.ст. 316, 319, 321, 379, 383, 391, 405 ЦК України та ст.ст. 150, 64 ч.3 ЖК України. На ці норми закону посилався і в судовому засіданні представник позивача.

Між тим, Верховний Суд у постанові від 17.10.2018 року (справа №521/17805/16-ц) роз’яснив, що за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України, - положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статті 405 ЦК України регулює взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

В даному випадку, позивачем ОСОБА_3, як співвласником нерухомого майна, не надано до суду жодних належних та допустимих доказів в обгрунтування обставин про те, що відповідачі були чи є членами її сім»ї. Зокрема, що вони разом вели спільне господарство, були пов»язані побутом, мали спільний бюджет чи були пов»язані правами та обов»язками. При цьому, відповідач ОСОБА_4 була членом сім»ї третьої особи ОСОБА_8 до розірвання між ними шлюбу, а неповнолітні діти й на даний час є членами його сім»ї, як іншого співвласника квартири №14, що по вул.Толстого, 22 в м. Черкаси.

Слід зазначити, що ОСОБА_8 як співвласник спірної квартири, не звертався до суду із позовом до своєї колишньої дружини ОСОБА_4 та до своїх дітей про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, відповідно до статті 405 ЦК України. Крім того, не надав до суду відзив на позов, зокрема й згоду із позовними вимогами.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, то вони не підлягають до задоволення, оскільки не доведено, що відповідачі були членами сім»ї позивача. При цьому, як вказав ВС, - норма статті 391 ЦК України не передбачає можливості визнавати особу такою, що втратила право на житлову площу. А вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном позивач ОСОБА_3 не заявляла.

Крім того, посилання позивача ОСОБА_3 на те, що її син ОСОБА_8 у заяві, справжність підпису якого посвідчена приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_11 (реєстр №77) 20.01.2016р. про те, що ним надана згода на виїзд ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на постійне місце проживання до ОСОБА_10 Федерації, - не є підставою для задоволення її позову та визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, на підставі ст. 405 ЦК України. Також слід зазначити, що суд не приймає до розгляду додаткові докази, які надані до суду 05.02.2019 року позивачем, оскільки вони подані без дотримання вимог ст.ст. 83-84 ЦПК України.

Тпаким чином, з»ясувавши обставини справи та дослідивши наявні докази, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного та, керуючись ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_3 (1951р. народження код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до ОСОБА_4 (1982р. народження, код невідомий, АДРЕСА_1), ОСОБА_5 (2004р. народження, код невідомий, АДРЕСА_1), ОСОБА_6 (2010р. народження, код невідомий, АДРЕСА_1), ОСОБА_7 (2011р. народження, код невідомий, АДРЕСА_1), треті особи: ОСОБА_8 (1977р. народження, код НОМЕР_2, АДРЕСА_1), Служба у справах дітей Черкаської міської ради (м. Черкаси, вул. Благовісна, 170, код 37853141) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 21.02.2019 року.

Головуючий: ОСОБА_12