Ухвала суду № 80167606, 28.02.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 28.02.2019

Справа № 320/8932/17

1-кс/320/1116/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

слідчого судді – Юрлагіної Т.В.

за участю секретаря – Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12017080140004890, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 листопада 2017 року, погодженому із прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не працює, який має середню освіту, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого в силу ст.89 КК України,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

за участю прокурора – Фурманенко М.В.,

підозрюваного – ОСОБА_3,

захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В :

27 лютого 2019 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання старшого слідчого СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12017080140004890, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 листопада 2017 року, погодженому із прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Клопотання обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 29.09.2017 року, приблизно о 01 годині 00 хвилин, ОСОБА_3, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливими мотивами, діючи за попередньою змовою групою осіб, разом з ОСОБА_5, шляхом віджимання в’їзних воріт, проникли на територію домоволодіння № 5 по вул. Червоногірській в м. Мелітополі Запорізької області, яка є сховищем, звідки таємно викрали 47 штук гідророзподільників на загальну суму 65 000 грн., та 20 турбокомпресорів на загальну суму 70 000 грн., які належали ОСОБА_6, чим заподіяли потерпілому майнову шкоду на загальну суму 135 000 грн.

Вказане правопорушення 17 листопада 2017 року внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017080140004890 за ознаками кримінального правопорушення (злочину)? передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

15.11.2017 року на призвіще ОСОБА_7 складене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.185 КК України, яке було вручено у відповідності до ч. 2 ст. 135 КПК України.

23.11.2017 року кримінальне провадження за №12017080140004890 зупинене, а підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у розшук у зв’язку з переховуванням від органів досудового розслідування.

В подальшому дане повідомлення про підозру було вручено підозрюваному та захиснику після його затримання 26.02.2019 року, про що мається їх підпис.

26.02.2019 року досудове розслідування по кримінальному провадженню №12017080140004890 відновлене.

Під час досудового розслідування встановлено достатньо підстав вважати, що до інкримінованого кримінального правопорушення причетний ОСОБА_3, а саме: дані протоколів допиту потерпілого та свідків; огляду від 29.09.2017 року; пред’явлення особи для впізнання свідкам; огляду автозапчастин; повідомлення про підозру ОСОБА_5; повідомлення про підозру ОСОБА_7

Враховуючи те, що ОСОБА_7 не працює, постійного джерела прибутку не має, за місцем мешкання та реєстрації не проживає, обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, з метою ухилення від кримінального покарання переховувався від органів досудового розслідування та суду, тому, на думку слідчого, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 буде і надалі з метою ухилення від кримінального покарання переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення або незаконно впливати на свідків та потерпілого.

Таким чином, слідчий вважає, що існують наступні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_3: 1) продовжить переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) буде незаконно впливати на потерпілого та свідків кримінального правопорушення; 3) вчинить інше кримінальне правопорушення.

Вказане свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, при застосуванні до ОСОБА_3 більш м’яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою та не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного.

При обранні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання або домашнього арешту підозрюваний зобов’язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи те, що за місцем свого проживання він не мешкає, є ризик того, що буде переховується від органів досудового розслідування.

Особи, які заслуговують на довіру та поручаться за виконання підозрюваним обов’язків, передбачених ст.194 КПК України, відсутні, що унеможливлює застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки.

Відсутність постійного джерела доходу унеможливлює обрання щодо запобіжного заходу у вигляді застави.

Враховуючи те, що, підозрюваний з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності переховувався від органів досудового розслідування, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, застосування до ОСОБА_3 більш м’яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні підтримав зазначене клопотання у повному обсязі, та додав, що запобігти зазначеним ризикам, при застосуванні інших більш м’яких запобіжних заходів неможливо. З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження вважає доцільним застосувати вищевказаний запобіжний захід. Крім того, додав що під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу було з’ясовано що ОСОБА_7 було змінено прізвище на ОСОБА_3 та отримано паспорт громадянина України, але органу досудового розслідування про це не повідомив, та виїхав за межі країни під іншим прізвищем.

Підозрюваний ОСОБА_3 у судовому засіданні визнав свою причетність до скоєного, від надання показання щодо обставин скоєння відмовився. Попросив вибачення у потерпілого за скоєне, зазначив, що суму спричинених збитків відшкодовано в повному обсязі. Також пояснив, що його після скоєного було доставлено до відділення поліції, проводились слідчі дії, після чого слідчий сказала, що на адресу його проживання буде надіслано виклик. Одного разу за адресою його проживання приходив дільничний, але вдома була дитина та сказала, що нікого немає. Потім у зв’язку з необхідністю він виїхав до Росії. Повернувся до Мелітополя 28.12.2018 року. Затримали його працівники поліції 26.02.2019 року о 15 годині 20 хвилин. Слідчому Кузьміну С.Ю. він не повідомляв, що змінив прізвище на ОСОБА_3 та має паспорт громадянина України. В даний час з потерпілим має доброзичливі стосунки. Заперечує щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Захисник підозрюваного – адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, не доведено зазначені прокурором ризики, а також у зв’язку з з’ясуванням, що підзахисним змінено прізвище то він незаконно тримається під вартою. А тому просить відмовити в задоволенні клопотання.

Вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст.ст.183, 331 КПК України, суд приходить до наступного висновку.

На стадії досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК України під час вирішення питання застосування запобіжного заходу або продовження строку його дії має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною, тому неможлива.

Таким чином, підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м’якого запобіжного заходу.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з’явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув’язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв’язки та будь-які інші зв’язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_7 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисного корисливого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, під час досудового розслідування переховувався від органів досудового розслідування та суду, був оголошений у розшук. Йому було відомо про існування кримінального провадження, але він під іншим прізвищем виїхав з території України.

Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у виді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Покази допитаного під час судового розгляду потерпілого ОСОБА_8, про відсутність претензій матеріального та морального характеру, жодним чином не спростовують зазначені обставини.

Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК.

Як слідує з наданих суду матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України, тобто таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого за попередньою змовою групою осіб з проникненням у сховище.

Враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, є особою без стійких соціальних зв’язків, тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 з метою уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин може безперешкодно залишити місце свого проживання та переховуватися від органів досудового слідства та суду, продовжити вчинювати інші кримінальні правопорушення, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що запобігти вказаним ризикам неможливо при застосуванні до нього запобіжного заходу, більш м’якого, ніж тримання під вартою.

Згідно п. 60 Рішення Європейського Суду з прав людини від 24.07.2003 р. у справі “Смирнов проти Росії” (заяви № 46133/99 і 48183/99) одна тільки тяжкість ризику ухилення обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку, це слід робити з урахуванням ряду інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначній мірі, яка не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті може враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він відчуває судове переслідування.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, суд прийшов до висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також те, що він офіційно не працює, вважаю за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов'язки: прибувати до прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 492 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання старшого слідчого СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12017080140004890, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 листопада 2017 року, погодженому із прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання, тобто з 26 лютого 2019 року з 15 години 20 хвилин до 26 квітня 2019 року до 15 години 20 хвилин включно.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 26 квітня 2019 року до 15 години 20 хвилин включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_3 обов'язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 115260 (сто п'ятнадцять тисяч двісті шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області: № рахунку 37319085001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, Код ЄДРПОУ 26316700, Код МФО 820172, призначення платежу обов'язково зазначати інформацію про постанову судді або ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, номер справи, ПІБ підозрюваного.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_3 наступні обов'язки: прибувати до прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи; здати на зберігання паспорт громадянина України, а також паспорт громадянина України, що дає право для в’їзду та виїзду з території України до УДМС ВП Мелітопольського ГУНМ України в Запорізькій області.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_3 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та начальнику Запорізького СІЗО для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Т.В.Юрлагіна