Вирок № 80166855, 28.02.2019, Люботинський міський суд Харківської області

Справа №630/48/19 Провадження №1-кп/630/15/19

В И Р О К

Іменем України

28 лютого 2019 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області

головуючий суддя Дем'яненко І.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Косенко С.В.,

прокурора Луценко І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Люботин Харківської області кримінальне провадження №12019220780000024 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Люботин, Харківської області, українця, громадянина України, який має повну загальну середню освіту, не одруженого, раніше судимого: вироком Люботинського міського суду Харківської області від 27 квітня 2016 року за ч.3 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 здійснив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, поєднане з проникненням в житло, за таких обставин.

ОСОБА_1 09 січня 2019 року близько 10.00 год. (більш точний час в ході досудового розслідування та судового слідства не встановлено), перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи прямий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, корисливий мотив та мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, прийшов до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, яке належить потерпілому ОСОБА_2 та переліз через паркан, таким чином незаконно проник на територію домоволодіння. Постукавши у двері будинку, та впевнившись, що там нікого немає, ОСОБА_1 обійшов житлову будівлю, підійшов до вікна, що було закрито фрагментом ДСП, та переконавшись, що за його протиправними діями, направленими на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, ніхто не спостерігає діючи повторно, реалізуючи свій умисел, спрямований на викрадення чужого майна з корисливих мотивів, шляхом відставлення фрагменту ДСП, яким було закрите вікно, проник до приміщення будинку. Після чого, пройшовши до ванної кімнати, ОСОБА_1 від'єднав від зливної ями шляхом ривка металеву ванну розміром 170х70х65 см. та витягнув її з приміщення будинку за територію домоволодіння, таким чином викрав чуже майно.

Після вчинення злочину ОСОБА_1 з викраденим майном з місця вчинення зник, розпорядившись викраденим майном на власник розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 425 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні вказаного вище злочину, щиро розкаявся, пояснив причину скоєння злочину, необдуманою поведінкою, знаходженням у стані алкогольного сп'яніння через втрату роботи та відсутністю грошових коштів. Свою поведінку засуджує, запевняє, що в подальшому такого не вчинятиме, грошові кошти від реалізації викраденого майна витратив на продукти харчування. Обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що він переосмислив своє ставлення до вчиненого, шкодує, що не виправдав довіру та порушив умови звільнення від відбування покарання з іспитовим строком, розуміє, що має нести відповідальність за свої вчинки та готовий понести покарання. Не оспорював фактичні обставини справи, зазначені вище, та підтвердив вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, за вказаних вище обставин, надавши відповідні пояснення. Зазначив, що по закінченню досудового розслідування в повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження і не оспорює висновки експертизи та інші докази, зібрані в ході досудового розслідування. Пояснив, що показання надає добровільно, в ході досудового розслідування будь-яке фізичне або психологічне насильство до нього не застосовувалось.

Матеріальна шкода потерпілому відшкодована, цивільний позов не заявлено.

Визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини, неоспорення ним фактичних обставин справи дозволили суду зі згоди всіх учасників судового розгляду не досліджувати всі докази щодо обставин скоєння ОСОБА_1 вказаного вище злочину та розглянути справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу. Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження роз'яснено, суд не має сумніву в добровільності та істинності позиції обвинуваченого.

Суд вважає вину ОСОБА_1 доведеною стороною обвинувачення повністю та, розглядаючи кримінальне провадження у відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, згідно якого пред'явлено обвинувачення за ч.3 ст. 185 КК України, кваліфікує дії ОСОБА_1 саме за ч.3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене потворно, поєднане з проникненням в житло.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Як особа, ОСОБА_1 має одну незняту та непогашену судимість, на обліку в лікаря психіатра, лікаря нарколога не перебуває, перебуває на обліку в КНП «Обласна клінічна інфекційна лікарня» через хворобу на гепатит С,не працює, за місцем мешкання характеризується позитивно.

Щире каяття обвинуваченого у вчиненні кримінального злочину, є обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого суд вбачає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст. ст. 65-68 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який відноситься до тяжких злочинів, дані про особу, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими її змінами, суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних злочинів. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд також враховує, що ОСОБА_1 вчинив злочин в період іспитового строку.

Разом з тим, суд звертає увагу й на те, що шкода потерпілому відшкодована повністю, обвинувачений ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненому, засуджує свою поведінку, зробив для себе відповідні висновки.

Потерпілим у провадженні цивільний позов не заявлений.

Суд також враховує відомості про особу обвинуваченого, який повністю визнав свою провину, не намагався уникнути притягнення до кримінальної відповідальності, сприяв розкриттю злочину і усвідомив негативні наслідки своєї поведінки, повернення викраденого майна потерпілому, який заявив про відсутність з його боку претензій матеріального і морального характеру до ОСОБА_1

Суд вважає, що з урахуванням тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, який в силу ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів, для виправлення ОСОБА_1 йому необхідно обрати покарання, пов'язане з позбавленням волі, в межах санкцій статті Кримінального кодексу України, за якою кваліфіковані його дії.

Суд вважає, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення інших злочинів.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Частиною 1 статті 71 Кримінального кодексу України передбачено, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком.

Оскільки новий злочин був вчинений ОСОБА_1 після ухвалення у відношенні нього вироку Люботинського міського суду Харківської області від 27 квітня 2016 року, остаточне покарання обвинуваченому належить призначити за сукупністю вироків за правилами, передбаченими статтею 71 Кримінального кодексу України, шляхом часткового приєднання до покарання за даним вироком не відбутого покарання, призначеного за вироком від 27 квітня 2016 року.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 необхідно рахувати з часу його фактичного затримання.

Питання щодо судових витрат слід вирішити в порядку ст. 124 КПК України, щодо речових доказів - в порядку ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід, обраний під час досудового розслідування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді цілодобового домашнього арешту, залишити раніше обраним до набрання вироком чинності.

Керуючись ст.ст.100,124,128-129,349, 368-371, 373-375, 394 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання строком 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі статті 71 Кримінального кодексу України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, призначеного за цим вироком, приєднати 3 місяці, що є частиною не відбутого покарання у виді позбавлення волі на строк 3 років за вироком Люботинського міського суду Харківської області, ухваленим 27 квітня 2016 року за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, і остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 3 (три ) місяці.

Процесуальні витрати в сумі 715 гривень за виконання товарознавчої експертизи № 1319 від 24 січня 2019 року стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь Держави.

Речовий доказ по справі, переданий під розписку потерпілому (металева ванна розміром 170х70х65 см) - вважати повернутим власнику.

Міру запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, обрану відносно ОСОБА_1 залишити раніше обрану до набрання вироком чинності.

Строк відбування покарання рахувати з часу фактичного затримання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Люботинський міський суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, потерпілому направити копію вироку не пізніше наступного дня.

Суддя (підпис)І. В. Дем'яненко