Рішення № 80165429, 27.02.2019, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/198/19

Провадження № 2/311/364/2019

27.02.2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 лютого 2019 року Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Сидоренко Ю.В.

при секретарі Осінцевій Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину,

В С Т А Н О В И В :

18 січня 2019 року до Василівського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину. На обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка ОСОБА_1 зазначає, що 27 грудня 2012 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 Від шлюбу вони мають малолітнього сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. З 26.10.2016 року шлюб з відповідачем ОСОБА_2 розірвано в судовому порядку, відповідач ОСОБА_2 з нею та сином не проживає. Відповідач матеріальної допомоги на утримання сина ОСОБА_4 не надає. Ніяких допомог на дитину позивачка не отримує. Відповідач ОСОБА_2 іншим особам аліменти не сплачує. 11.10.2018 року вона звернулася до Василівського районного суду Запорізької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину, та з незалежних від неї причин їй було відмовлено у видачі судового наказу. Тому вона вимушена звернутися до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на її користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття дитини. Просить стягнення аліментів почати з 11.10.2018 року з дня першого звернення до суду.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 25 січня 2019 року відкрито провадження, розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з’явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте надала суду заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, наполягає на їх задоволенні за підставами, викладеними у позовній заяві (а.с.14,19).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку за останнім відомим місцем проживання (перебування) відповідача, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання судової повістки особисто 02.02.2019 року (а.с.13). Також належне сповіщення відповідача здійснено судом шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади про виклик відповідача до суду (а.с.17-18), відповідно до приписів ч.11 ст.128 ЦПК України. Проте, жодних документів на підтвердження поважності причин неявок до суду відповідачем на адресу суду не надано, відзив, заперечення на позов до початку судового розгляду відповідачем не подано.

Відповідно до вимог ст.281 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалив про заочний розгляд справи, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.13,43,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що сторони по справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, який був зареєстрований 27 грудня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Василівського районного управління юстиції Запорізької області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.4).

Від спільного подружнього життя сторони мають малолітнього сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у свідоцтві про народження якого батьком записаний ОСОБА_2, відповідач у справі (а.с.2), що відповідачем не оспорено.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 26.10.2016 року розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, зареєстрований 27.12.2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Василівського районного управління юстиції Запорізької області,за актовим записом №113. Після розірвання шлюбу прізвище позивачки ОСОБА_5 залишено без змін. Копія даного судового рішення міститься в матеріалах цивільної справи (а.с.3). Дане рішення сторонами не оскаржено та набрало законної сили – 07.11.2016 року.

Як вбачається з Свідоцтва про зміну імені серія І-ЖС №0084468, виданого 03.10.2017 року Василівським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ОСОБА_5 змінила прізвище з «Шкода» на «Савченко» та копія вказаного свідоцтва міститься в матеріалах цивільної справи (а.с.6).

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 10 січня 2019 року у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини відмовлено, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.7). Дана ухвала заявником не оскаржена та набрала законної сили.

Відповідно до довідки про склад сім?ї за №300, виданої 17.01.2019 року виконавчим комітетом Василівської міської ради Запорізької області, позивачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: м.Василівка м-н.40 років Перемоги буд.10 кв.63, та до складу сім?ї входять: мати – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, донька – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, син – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).

На теперішній час між сторонами домовленості щодо утримання дитини не досягнуто, тому позивачка ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно положень ст.181 СК України способами виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі

Згідно ч.4 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу батька (матері) та/чи в твердій грошовій сумі.

Відповідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК України.

Згідно ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", пункт 15 передбачає, що відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина. За відсутності домовленості між батьками домовленості про сплату аліментів на дитину, той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно вимог ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно вимог статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (частина 1). Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років (частина 2).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності до ст.8 Закону України „Про охорону дитинства” кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.ч.7,8 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності до ст.8 Закону України „Про охорону дитинства” кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.ч.7,8 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

З урахуванням вищевикладеного, повно і всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені позивачкою ОСОБА_1 позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та враховуючи матеріальне та сімейне становище відповідача, який є фізично здоровою та працездатною особою, крім того, інших утриманців, крім малолітнього сина ОСОБА_4 немає, хронічними хворобами не страждає, на обліку у вузьких спеціалістів медичних закладів не знаходиться, інвалідом не являється, на утриманні непрацездатних батьків немає, на користь інших осіб аліменти не сплачує, оскільки жодних належних документів на спростування вищевикладених обставин суду не надано та відповідачем в суді не доведено, тому суд вважає, що відповідач має можливість та спроможній сплачувати аліменти у визначеній позивачкою ОСОБА_1 частці (1/4 частина) від доходів (заробітку) відповідача щомісячно, до досягнення сином ОСОБА_4 повноліття. Та враховуючи ті обставини, що на теперішній час будь-якої домовленості щодо порядку утримання малолітнього сина ОСОБА_4 сторони не дійшли, угоди про матеріальне забезпечення дитини між сторонами не досягнуто, внаслідок чого позивачка опинилася у скрутному матеріальному становищі та самостійно матеріально утримувати малолітнього сина та забезпечувати йому належний матеріальний рівень для гідного розвитку та існування, позивачка самостійно не в змозі, тому суд вважає за необхідне заявлений позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів (заробітку) відповідача щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку

Разом з тим, враховуючи положення ч.1 ст.191 Сімейного кодексу України, відповідно до якої аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви, суд вважає необхідним стягнення аліментів зі відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 за минулий період та розпочати стягнення саме з 11 жовтня 2018 року (дата подачі до суду заяви про видачу судового наказу) та до досягнення дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, враховуючи та обставини, що заявником ОСОБА_1 дійсно була подана 11.10.2018 року до суду заява про видачу судового наказу про стягнення аліментів зі ОСОБА_2 на її користь та ухвалою суду від 10 січня 2019 року у видачі судового наказу заявниці ОСОБА_1 було відмовлено з незалежних від неї причин, оскільки отримана судом інформація не надала можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) боржника.

Крім того, відповідно до положень 141 ЦПК України, суд розподіляє судові витрати, а саме: з відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню в дохід держави судовий збір за пред’явлення до суду позову майнового характеру, розмір якого з 01.01.2019 року становить 768,40грн., оскільки позивачка ОСОБА_1 по даній категорії справ про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору, відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12,13,81,82,141,259,263-265,274,280-282,430 ЦПК України, ст.ст.180-183,191 Сімейного кодексу України, суд –

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину – задовольнити.

Стягувати зі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6 (мешкає за адресою: Бурдіна буд.25 с.Щербаки Оріхівського району Запорізької області) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1) аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 11 жовтня 2018 року та до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в цій частині підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути зі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, (мешкає за адресою: Бурдіна буд.25 с.Щербаки Оріхівського району Запорізької області) судовий збір в дохід держави (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37993783, Банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) – 899998, рахунок отримувача – 31211256026001, Код класифікації доходів бюджету – 22030106) в розмірі – 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Василівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_8