Рішення № 80164269, 27.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2019 року № 640/19890/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-методичний центр служба охорони Стелс»

до Головного управління ДФС у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суддя - Вовк П.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-методичний центр служба охорони Стелс» (далі також - ТОВ «УМЦ СОС», позивач) до Головного управління ДФС у місті Києві (далі також - ГУ ДФС у місті Києві, відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 20 червня 2018 року № 3032615147, № 3022615147 та № 3012615147.

На думку позивача, відповідачем було протиправно проведено податкову перевірку ТОВ «УМЦ СОС» на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2016 року по справі № 760/6916/16-к, оскільки таке рішення суду не може вважатись законною підставою для проведення податкової перевірки.

Крім того, позивач зазначає про відсутність з його боку порушень податкового законодавства, що були встановлені під час здійснення спірної податкової перевірки, а тому вважає безпідставними рішення, прийняті за її результатами.

В наданому суду відзиві представник відповідача вказав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та відзиві проти адміністративного позову.

Ухвалою суду від 12 лютого 2019 року, зокрема, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про виклик та допит свідків в судовому засіданні та, водночас, витребувано у П'ятого слідчого відділу РКП СУФР ГУ ДФС у м. Києві належаним чином засвідчену копію протоколу допиту ОСОБА_1 від 30 листопада 2016 року.

Водночас, станом на день прийняття даного рішення суду, витребувані судом документи долучені до матеріалів справи не були.

У відповідності до вимог ч. 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 27 лютого 2019 року судом було вирішено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 21 травня 2018 року по 25 травня 2018 року співробітниками відповідача на підставі наказу від 17 травня 2018 року № 8652 та ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2016 року у справі № 760/6919/16-к, винесеної в межах кримінального провадження від 08 грудня 2015 року № 12015000000000630, проведена документальна виїзна позапланова перевірка TOB «УМЦ СОС» з питань дотримання вимог податкового законодавства на предмет своєчасності, повноти нарахування та сплати податків за період з 01 січня 2014 року по 29 липня 2016 року.

За наслідком здійснення вказаної перевірки було складено акт від 04 червня 2018 року № 124/26-15-14-07-01-10/25660921.

Податковими інспекторами в акті було зроблено висновки, згідно яких встановлено порушення з боку ТОВ «УМЦ СОС»:

1) п. 44.1, п. 44.2., п. 44.6 статті 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134, п. 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 439 462, 00 грн.

2) п. 44.1 статті 44, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 488 291, 00 грн.

3) п. 85.2 статті 85 ПК України, в частині ненадання посадовим (службовим особам) контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, 20 червня 2018 року ГУ ДФС у місті Києві винесено податкові повідомлення-рішення № 3032615147, № 3022615147, №3012615147, згідно яких позивачу: збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 439 462, 00 грн. та штрафними санкціями у 47 057, 00 грн.; збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 488 291, 00 грн. та штрафними санкціями у 244 146, 00 грн.; визначено адміністративний штраф на суму 510, 00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вже зазначалось, оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті за наслідком здійснення відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки, розпочатої, у відповідності до вимог пп. 78.1.11 п. 78.1 статті 78 ПК України, на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2016 року у справі № 760/6919/16-к, винесеної в межах кримінального провадження від 08 грудня 2015 року № 12015000000000630, що підтверджується відомостями наказу про проведення такої перевірки від 17 травня 2018 року № 8652.

Так, відповідно до вимог пп. 78.1.11 п. 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, в разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Тобто, вказана бланкетна норма податкового законодавства відсилає до закону, в порядку якого має бути отримано зазначене судове рішення (рішення слідчого судді), а відповідно до ч. 1 статті 4 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно, процесуальний порядок здійснення кримінального провадження визначений виключно КПК України, в той час як інші закони України, в тому числі ПК України, не встановлюють порядок провадження в кримінальних справах.

Також, ч. 1 статті 93 КПК України встановлює, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Водночас, системний аналіз норм кримінального процесуального законодавства свідчить про те, що вирішення слідчим суддею клопотань сторін кримінального провадження про проведення податкових перевірок будь-якого виду не охоплюється його повноваженнями, які мають реалізовуватися в спосіб, передбачений процесуальним законом, адже такі дії не відносяться ані до заходів забезпечення кримінального провадження в розумінні статті 131 КПК України, ані до слідчих дій в розумінні статей глави 20 КПК України, ані до негласних слідчих дій в розумінні статей глави 21 КПК України, які мають вичерпний перелік.

Отже, кримінально процесуальний закон не передбачає права, в тому числі, слідчого або прокурора на звернення до слідчого судді з клопотанням про призначення (проведення) позапланової документальної перевірки з питань дотримання окремими суб'єктами вимог податкового законодавства України, а останнім - приймати з цього приводу судове рішення, оскільки в КПК України відсутня процесуальна процедура розгляду такого виду клопотань.

Підсумовуючи наведене вбачається, що ухвала слідчого судді, якою санкціоновано проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку, не є правовою підставою для здійснення податковими органами такої перевірки в розумінні вимог пп. 78.1.11 п. 78.1 статті 78 ПК України, оскільки таке рішення слідчого судді не є таким, що винесене ним відповідно до закону, як цього вимагає наведена норма податкового законодавства.

Таким чином, ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2016 року у справі № 760/6919/16-к, винесена в межах кримінального провадження від 08 грудня 2015 року № 12015000000000630, не може вважатись правомірною підставою для проведення податкової перевірки позивача, результати якої оформлені актом перевірки від 04 червня 2018 року № 124/26-15-14-07-01-10/25660921, що свідчить про обґрунтованість заявлених ТОВ «УМЦ СОС» позовних вимог.

Крім того, якщо і брати до уваги вимоги ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2016 року у справі № 760/6919/16-к, необхідно зазначити, що таким рішенням слідчого судді вирішено «організацію Проведення перевірки доручити Державній фіскальній службі України», як це прямо визначено резолютивною частиною такого рішення. В той же час, як вбачається з матеріалів справи, як наказ про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «УМЦ СОС» так і безпосереднє здійснення перевірки відбувалось виключно з ініціативи та за участі спеціалістів відповідача, а не Державної фіскальної служби України.

Посилання на те, що відповідач є територіальним органом Державної фіскальної служби України, який забезпечує реалізацію повноважень останнього на території міста Києва, в межах якої свою діяльність здійснює позивач, суд оцінює критично виходячи з того, що, по-перше, відповідно до вимог пп. 88 п. 4 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, ДФС України уповноважено на самостійне здійснення перевірок і звірок платників податків, а по-друге, ухвала слідчого судді конкретно персоніфікує орган виконавчої влади, який визначається уповноваженим на організацію здійснення перевірки ТОВ «УМЦ СОС». При цьому, в матеріалах справи відсутні докази вчинення Державною фіскальною службою України будь-яких дій як щодо проведення такої перевірки або ж щодо передачі таких повноважень відповідачу.

Аналогічна за змістом правова позиція наведена в обов'язкові для врахування судами постанові Верховного Суду від 03 квітня 2018 року по справі № 820/4482/17.

Наведене додатково є свідченням порушення визначеного законом порядку здійснення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «УМЦ СОС».

Крім того, суд звертає увагу на те, що резолютивна частина ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2016 року у справі №760/6919/16-к свідчить про те, що таким рішенням було лише надано дозвіл на проведення перевірки, а не призначено її.

В той же час, норма пп. 78.1.11 п. 78.1 статті 78 ПК України прямо містить імперативний припис щодо обов'язку податкового органу призначити позапланову перевірку у випадку отримання саме постанови про призначення перевірки, зокрема слідчого судді у кримінальній справі.

Отже, під час проведення вказаної перевірки позивача на підставі указаної ухвали слідчого судді про надання дозволу про проведення перевірки, контролюючий орган діяв всупереч вимогам пп. 78.1.11 п. 78.1 статті 78 ПК України, який надає право відповідачу на проведення перевірки на підставі виключно рішення суду про призначення перевірки.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною в його постанові від 16 жовтня 2018 року по справі № 826/1068/17.

Додатково до наведеного, суд при вирішенні даної справи враховую правові висновки Верховного Суду, наведені в постанові від 13 листопада 2018 року по справі №812/963/16. Так, Верховний Суд вказав, що проведення перевірки податковим органом в межах кримінальної справи на виконання ухвали слідчого судді є самостійною підставою її проведення відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 статті 78 ПК України, результати якої є доказом у кримінальному провадженні.

Конкуренція між пріоритетом вирішення кримінальної справи над податковим спором і навпаки існувала із самого початку унормування фінансових правовідносин.

Так, п. 36 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» передбачено, що у разі якщо судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом України, «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» від 17 липня 2015 року № 655-8 і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов'язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення - рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

До запровадження наведених норм, діяли положення п. 86.9 статті 86 ПК України, були чинними у періоди за який здійснюється перевірка, якими передбачалось, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Загальний процес проведення перевірки із послідовного, коли за результатами перевірки приймається податкове повідомлення рішення, розривається. Спочатку матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність. Після набрання законної сили рішенням у межах кримінального провадження органи податкової служби мають право виносити податкові повідомлення - рішення.

За положеннями пп. 102.2.2 п. 102.2 статі 102 ПК України, грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо посадову особу платника податків засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному проваджені винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Враховуючи наведене, Верховний Суд встановив, що органи податкової служби не мають права виносити податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили відповідним рішенням в кримінальній справі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

В контексті наведеного, суд звертає увагу на те, що ухвалою від 13 грудня 2018 року у відповідач зобов'язувався надати суду, зокрема, відомості про наявність вироків, ухвал суду про закриття кримінального провадження або інших судових рішень, якими закінчено розгляд кримінальних справ, на які здійснювались посилання в акті перевірки від 04 червня 2018 року № 124/26-15-14-07-01-10/25660921, тобто, в тому числі, і рішень суду в кримінальній справі № 760/6919/16-к, в межах якої було слідчим суддею було прийнято ухвалу про надання дозволу на проведення перевірки позивача.

Відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 9 статті 80 КАС України, у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Разом з тим, на виконання наведених вимог відповідачем не було долучено до матеріалів справи доказів набрання законної сили відповідним рішенням в кримінальній справі № 760/6919/16-к, що на думку суду додатково до наведеного вище доводить передчасність та протиправність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у цій справі, в частині перевірки проведеної на виконання ухвали слідчого судді в межах кримінального провадження.

В свою чергу, невиконання податковим органом порядку проведення документальної позапланової перевірки призводить до порушення відповідачем способу реалізації владних управлінських функцій та відсутності правових наслідків такої перевірки, що в свою чергу свідчить про обґрунтованість заявлених ТОВ «УМЦ СОС» позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідком здійснення протиправної податкової перевірки платника податків.

Необхідно зазначити, що правова позиція щодо необхідності визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, у разі встановлення в судовому порядку обставин проведення відповідної податкової перевірки, за результатами якої вони були прийняті, з порушенням вимог законодавства, неодноразово була підтверджена обов'язковою для врахування судовою практикою Верховного Суду, яка була відображена, зокрема, в його постанові від 13 червня 2018 року по справі № 806/902/16 та в уже згадуваній вище постанові від 03 квітня 2018 року по справі № 820/4482/17.

Водночас, не зважаючи на вже встановлені обставини, які є самостійними підставами для задоволенні позовних вимог ТОВ «УМЦ СОС», суд, з метою з'ясування всіх обставин у справі, що розглядається, вважає за необхідне дослідити питання реального виконання позивачем та його контрагентами господарських зобов'язань, фіктивний, на думку відповідача, характер яких і став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Так, висновки щодо порушень з боку позивача вимог ПК України відповідач пов'язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між TOB «УМЦ СОС» та TOB «Інтер Текноледжі», TOB «Форест-таун 2015», TOB «Еліт Стар компані», TOB «Шериф комфорт», TOB «ЕКА СТРОЙ ПЛЮС», TOB «Гранді плюс», які ґрунтуються на аналізі наявної в контролюючому органі додаткової інформації щодо контрагентів TOB «УМЦ СОС». На думку відповідача, контрагенти TOB «УМЦ СОС» не мали реальних можливостей для здійснення господарських операцій по продажу послуг та товарно-матеріальних цінностей.

Так, 06 квітня 2016 року між TOB «Форест-таун 2015» (виконавець) та TOB «УМЦ СОС» (замовник) було укладено договір про надання послуг консультування з питань комерційної діяльності та управління № 06/04/16, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з питань комерційної діяльності та управління.

Зміст послуг з консультування визначений у Додатку № 1 до вказаного Договору. Це послуги консультування щодо ефективних методів продажу, охоронних послуг на ринку України та за її межами, консультування та розробка стратегії і тактики роботи замовника зі споживачем охоронних послуг, консультування з питань формування ефективної організаційної структури замовника, консультування з питань моделі споживчого вибору, консультування з питань забезпечення безпеки охоронної діяльності.

Також, 02 липня 2015 року між TOB «Шериф комфорт» (виконавець) та TOB «УМЦ СОС» (замовник) укладено договір про надання послуги консультування з питань комерційної діяльності та правління № Кп02/07-15, відповідно до умов якого виконавець надає послугу з питань охоронної діяльності згідно з Додатком 1. Послуги, які надаються: консультування про ефективні методи продажу охоронних послуг на ринку України та за її межами, консультування та розробка стратегії та тактики роботи замовника зі споживачем охоронних послуг, консультування з питань формування ефективної організаційної структури замовника, консультування з питань моделі споживчого вибору, консультування з питань забезпечення безпеки підприємницької діяльності.

02 жовтня 2015 року між TOB «Інтер Текноледжі» (постачальник) та TOB «УМЦ СОС» (покупець) укладено договір № 0210/15, відповідно до умов якого продавець надає товар покупцю, а покупець приймає товар та сплачує обумовлену договором суму.

Також, у відповідності до рахунку-фактури № ГП-322 від 30 травня 2016 року TOB «Гранді плюс» як постачальник передало у власність TOB «УМЦ СОС» товар.

У відповідності до договору № 27/10-КЗ від 27 жовтня 2015 року, укладеного між TOB «Елітстар компані» та TOB «УМЦ СОС», були надані послуги з розробки комп'ютерного забезпечення.

Згідно з договором № 01-08/15 від 01 серпня 2015 року, укладеним між TOB «Ека строй плюс» (постачальник) та TOB «УМЦ СОС» (покупець), продавець надає товар покупцю, а покупець приймає товар та сплачує обумовлену договором суму.

Сплачені за вказаним зобов'язанням кошти були включені позивачем до податкового кредиту та до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у періоді, що перевірявся контролюючим органом.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 134.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та сум, на які збільшено від'ємне значення фінансового результату до оподаткування, мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні адміністративної справи № 809/1337/17 (постанова від 04 вересня 2018 року) Верховним Судом було сформовану обов'язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Так, з метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентами, позивачем було надано суду копії відповідних документів, а саме: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжних доручень, рахунків на оплату, видаткових та податкових накладних.

За наслідком дослідження наявних у матеріалах справи документів вбачається, що надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Крім того, на час укладання та виконання зазначених правочинів, контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Суд звертає увагу, що відповідачем в акті перевірки не ставиться під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначено про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності в податкових накладних обов'язкових реквізитів.

Натомість, податковий орган посилається на наявні кримінальні провадження, в межах яких було допитано окремих керівників контрагентів позивача, які показали, що не мали жодного відношення до господарської діяльності відповідних підприємств.

Так, в акті перевірки відповідачем зазначено, що допитані в якості свідка засновник, директор та бухгалтер TOB «Ека строй плюс» ОСОБА_3, засновник, директор TOB «Шериф комфорт» ОСОБА_4 повідомили, що підприємства не реєстрували на свої ім'я, фактично до господарської діяльності підприємств ніякого відношення не мають, звітні бухгалтерські та фінансово-господарські документи не підписували.

Також, податковим органом було використано ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2016 року у справі №760/6919/16-к про надання дозволу на проведення у кримінальному провадженні №12015000000000630 документальної позапланової виїзної перевірки TOB «УМЦ СОС» в рамках досудового розслідування, в мотивувальній частині якої зазначено, що досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному проваджені встановлено, що учасниками організованої групи були зареєстровані та перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств та на даний час використовують групу транзитно-конвертаційних підприємств, в тому числі TOB «Інтер Текноледжі», TOB «Форест-таун 2015», TOB «Еліт стар компані», TOB «Шериф комфорт», TOB «Ека строй плюс», TOB «Гранді плюс» та інші, з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів і банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки.

Крім того, в акті перевірки здійснено цитування окремих уривків ухвали Печерського районного суду міста Києва від 03 серпня 2018 року без зазначення номеру відповідної справи, в межах якої її було постановлено, вказання на питання, щодо вирішення кого вона була прийнята, згідно яких нібито встановлено, що TOB «Форест-таун 2015» та TOB «Гранді плюс» були створені з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов'язань, тобто своїми діями сприяли умисному ухиленню від сплати податків реально діючими суб'єктами господарювання.

Як вже зазначалось вище, ухвалою від 13 грудня 2018 року у відповідач зобов'язувався надати суду, зокрема, відомості про наявність вироків, ухвал суду про закриття кримінального провадження або інших судових рішень, якими закінчено розгляд кримінальних справ, на які здійснювались посилання в акті перевірки від 04 червня 2018 року № 124/26-15-14-07-01-10/25660921, тобто, в тому числі, і рішень суду в кримінальній справі № 760/6919/16-к, в межах якої було слідчим суддею було прийнято ухвалу про надання дозволу на проведення перевірки позивача.

Крім того, ухвалою від 12 лютого 2019 року судом витребувано у П'ятого слідчого відділу РКП СУФР ГУ ДФС у м. Києві належним чином засвідчену копію протоколу допиту ОСОБА_1 від 30 листопада 2016 року.

Разом з тим, на виконання вимог статей 77, 80 КАС України, витребуваних судом документів до матеріалів справи долучено не було.

Оцінюючи наведені доводи відповідача, які, зокрема, були відображені в акті перевірки позивача, суд зазначає, що відповідно до ч. 6 статті 78 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 статті 77 КАС України, як вже зазначалось, таких доказів як вироки надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 КАС України, частиною 2 якої визначено, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На думку суду, сам факт проведення досудового розслідування не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, внаслідок чого підлягає перевірці кожне податкове правопорушення і здійснення комплексного дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених, серед іншого, такою ухвалою, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій. Як встановлено судом з наявних в матеріалах справи первинних документів, правильність складання яких під сумнів відповідачем на ставиться, господарські операції в рамках договорів позивача з його контрагентами фактично відбулись та спричинили реальні правові наслідки, за якими позивачем було сформовано податковий облік, в тому числі і податковий кредит.

Крім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства, а тому як було вже зазначено вище, необхідно встановлення фактів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та його контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями контрагентів. Проте під час з огляду справи таких фактів встановлено не було.

Наведена правова позиція узгоджується з обов'язковими до врахування висновками Верховного Суду, наведеними у його постанові від 05 лютого 2019 року по справі №810/1967/16.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Таким чином, наведене додатково до вказаного вище обґрунтування свідчить про необхідність визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у місті Києві, як таких, що гуртуються на безпідставних висновках акту перевірки від 04 червня 2018 року № 124/26-15-14-07-01-10/25660921.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення не відповідають наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям.

За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-методичний центр служба охорони Стелс» (03151, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, 7; код ЄДРПОУ 25660921) до Головного управління ДФС у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 20 червня 2018 року № 3032615147, № 3022615147 та №3012615147.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-методичний центр служба охорони Стелс» понесені останнім судові витрати у розмірі 18 291, 99 грн. (вісімнадцять тисяч двісті дев'яносто одна гривня дев'яносто дев'ять копійок).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк