Рішення № 80163709, 19.02.2019, Селидівський міський суд Донецької області

242/1618/17

2/242/409/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі судового засідання Кідрон О.М., за участі представника позивача ОСОБА_1, представника Кабінету Міністрів України ОСОБА_2, представника Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_4 (адреса: Донецька область, м. Авдіївка, пров. Лісний, 8) до Держави України в особі Кабінету Міністрів України (адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2), Державної казначейської служби України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6), треті особи – Військово-цивільна адміністрація міста Авдіївка Донецької області (адреса: Донецька область, м. Авдіївка, вул. Молодіжна, 5), Донецька облдержадміністрація, обласна військово-цивільна адміністрація (адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 6) про відшкодування матеріальних збитків, заподіяних терористичним актом, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби про відшкодування матеріальних збитків, заподіяних терористичним актом під час проведення антитерористичної операції. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_4 є власником житла, розташованого за адресою: Донецька область м. Авдіївка провулок Лісний, будинок № 8. Внаслідок терористичного акту 17.07.2016 року в м. Авдіївка, що є загальновідомим фактом, декілька снарядів влучили в даний житловий будинок, та зруйнували його. 19.07.2017 року було складено акт, згідно якого житло непридатне для експлуатації. Органом досудового розслідування Авдіївського ВП внесено відомості до ЄРДР. З урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд відшкодувати ОСОБА_4 за рахунок коштів Державного бюджету України матеріальну шкоду, заподіяну терористичним актом у виді зруйнування житла, розташованого за адресою: Донецька область м. Авдіївка провулок Лісний, будинок № 8, в розмірі 1405713 грн. шляхом стягнення з Державної казначейської служби України.

Представник позивача в судовому засіданні позов з урахуванням уточнених вимог підтримав та просить його задовольнити.

Представник відповідача - Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених ним у письмових запереченнях, наданих суду.

Представник відповідача - Державної казначейської служби, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з,явився, надав письмові заперечення, просив відмовити у задоволенні позову та здійснювати судовий розгляд без його участі.

Представник військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області в судовому засіданні просив ухвалити рішення на розсуд суду.

Представник Донецької облдержадміністрації в судове засідання не з’явився, надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив про безпідставність позовних вимог, тому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованого 01.08.2017 року Селидівським міським судом Донецької області за клопотанням представника позивача, ОСОБА_4 є власником будинку, розташованого за адресою: Донецька область м. Авдіївка провулок Лісний, будинок № 8, загальною площею 51,60 кв. м відповідно до договору купівлі-продажу жилого будинку посвідченого 12.07.2006 року приватним нотаріусом Авдіївського нотаріального округу ОСОБА_5, та зареєстрованого 30.08.2010 року. (а.с. 147)

За фактом артилерійського обстрілу 17.07.2016 року в м. Авдіївка Донецької області та пошкодження, у тому числі - будинку № 8 по пров. Лісному, за повідомленням ОСОБА_4 кримінальне правопорушення за правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 258 КК України було зареєстровано 17.07.2016 року в ЄРДР за № 12016050140000551. (а. с. 36)

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року № 1002-р, розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації від 05.01.2015 року, було обстежено житло, розташоване за адресою: Донецька область м. Авдіївка пров. Лісний, 8 та складено акт б/н від 19.07.2016 року обстеження об'єкта, який постраждав внаслідок проведення бойових дій на території м. Авдіївка, який затверджено 19.07.2016 року головою робочої групи, згідно якого в присутності ОСОБА_4 проведено попереднє візуальне обстеження, встановлено повне руйнування житлового будинку внаслідок пожежі, через попадання вибуху небезпечного предмету, про що зареєстровано у черговій частині Авдіївського ОП Красноармійського СП ГУНП у Донецькій області 17.07.2016 р. у Журналі Єдиного Реєстру № 1395 досудового розслідування № 12016050140000551. Часткове руйнування літньої кухні та підвалу. Часткове пошкодження вхідних воріт та європаркану. (а.с. 35).

Згідно акту про пожежу від 17.07.2016 року, згідно якого через пожежу, яка виникла 17.07.2016 року о 18 годині 40 хв. (час орієнтовний), в житловому будинку за адресою: Донецька область м. Авдіївка пров. Лісний, 8, власник – ОСОБА_4, знищено покрівлю та перекриття будинку. Причина пожежі (встановлена) – вибух після артилерійського обстрілу. (а.с. 31-32).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частина четверта статті 10 ЦПК України і стаття 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» покладає на суд обов'язок при розгляді справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом, регламентується спеціальною нормою - статтею 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», згідно з якою відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом.

Тобто, обов'язок відшкодувати завдану шкоду покладається на державу незалежно від її вини, а після відшкодування до держави переходить право вимоги до винної особи.

Виходячи з системного аналізу статей 1, 11 та 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», встановлення осіб, які вчинили терористичний акт, які здійснювали терористичну діяльність, наявність щодо них обвинувального вироку суду, не є умовою відшкодування шкоди державою на підставі статті 19 зазначеного Закону.

Обов'язковою умовою для задоволення позовних вимог про відшкодування за рахунок держави шкоди, завданої під час проведення антитерористичної операції, є розташування пошкодженого майна на території антитерористичної операції.

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 розпочато антитерористичну операцію.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року, яким затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, місто Авдіївка Донецької області, в якому був розташований будинок позивача, належить до населених пунктів, в яких здійснювалася антитерористична операція.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 21 Кодексу цивільного захисту України, громадяни України мають право на соціальний захист та відшкодування відповідно до законодавства шкоди, заподіяної їхньому життю, здоров'ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій або проведення робіт із запобігання та ліквідації наслідків.

Частиною першою статті 86 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що забезпечення житлом постраждалих, житло яких стало непридатним для проживання внаслідок надзвичайної ситуації, здійснюється місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання шляхом: 1) надання житлових приміщень з фонду житла для тимчасового проживання; 2) позачергового надання житла, збудованого за замовленням місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання; 3) будівництва житлових будинків для постраждалих; 4) закупівлі квартир або житлових будинків.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 86 Кодексу цивільного захисту України, будівництво або закупівля житлових будинків чи квартир для постраждалих, які проживали у приватному житловому фонді, здійснюється за рахунок державних коштів, які виділяються на зазначені цілі, за вирахуванням коштів, отриманих постраждалим за страхування будинку, якщо будинок був застрахований. Постраждалі, які проживали у приватному житловому фонді, мають право на власне будівництво житлового будинку на умовах фінансування, зазначених у частині третій цієї статті, з одержанням для цього земельних ділянок.

Відповідно до частини десятої статті 86 Кодексу цивільного захисту України, розмір грошової компенсації за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) визначається за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України відповідно до місцезнаходження такого майна.

Будь-який інший порядок визначення розміру відшкодування за пошкоджену квартиру, внаслідок такої надзвичайної ситуації, як терористичний акт, на теперішній час відсутній.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом.

У той же час, положеннями частини першої статті 13 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» передбачено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) суб'єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному частиною другою статті 12 цього Закону. Покриття витрат та відшкодування збитків, що виникли у зв'язку із проведенням антитерористичної операції, здійснюються згідно з законодавством.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 1002-р затверджено план заходів з організації відновлення пошкоджених (зруйнованих) об'єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності на території Донецької та Луганської областей, зокрема щодо затвердження Порядку надання грошової допомоги та відшкодування шкоди особам, які постраждали під час проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях, яким повинно бути урегульовано процедуру відшкодування майнової шкоди особам, які постраждали під час проведення антитерористичної операції у зазначеному регіоні.

Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року № 892-р схвалено Концепцію Державної цільової програми відновлення та розбудови миру в східних регіонах України та зобов'язано Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати в установленому порядку у тримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової програми відновлення та розбудови миру в східних регіонах України.

Відповідно до частини дев'ятої статті 86 Кодексу цивільного захисту України забезпечення житлом постраждалого або виплата грошової компенсації за рахунок держави здійснюється за умови добровільної передачі постраждалим зруйнованого або пошкодженого внаслідок надзвичайної ситуації житла місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання.

Тобто, умовою виплати позивачу грошової компенсації за рахунок держави є добровільна передача зруйнованого житла місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування, однак матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Згідно ст. 229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Постановою Верховного суду у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року касаційну скаргу Кабінету Міністрів України, який діє в інтересах Держави Україна, задоволено частково та рішення Селидівського міського суду Донецької області від 18.10.2017 року й ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 13.12.2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для скасування попередніх судових рішень у даній цивільній справі було визначено те, що умовою виплати позивачу грошової компенсації за рахунок держави є добровільна передача зруйнованого житла місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування, однак матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідно до ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Крім того, суд звертає увагу позивача на положення ч. 2 ст. 1177 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

Таким чином, суд, оцінивши представлені докази, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв’язку з відсутністю доказів добровільної передачі зруйнованого житла позивачем місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 (адреса: Донецька область, м. Авдіївка, пров. Лісний, 8) до Держави України в особі Кабінету Міністрів України (адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2), Державної казначейської служби України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6), треті особи – Військово-цивільна адміністрація міста Авдіївка Донецької області (адреса: Донецька область, м. Авдіївка, вул. Молодіжна, 5), Донецька облдержадміністрація, обласна військово-цивільна адміністрація (адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 6) про відшкодування матеріальних збитків, заподіяних терористичним актом – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду області через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 26 лютого 2019 року.

Суддя Черков В.Г.