Рішення № 80163630, 28.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2019 року № 826/16812/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпровизнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач/ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач/ ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05.10.2018 №89625/03 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності відповідно до вимог ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» без обмеження її граничного розміру;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності відповідно до вимог ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» і здійснити перерахунок та виплати цієї пенсії з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 11.09.2018 з розрахунку 60% від суми середньомісячного заробітку ОСОБА_1, зазначеного в довідці Прокуратури м. Києва від 10.07.2018 №18/41 без обмеження її граничного розміру.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2018 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що після набрання чинності з 01.04.2015р. Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення №213-УІІ від 02.03.2015р., питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури було врегульовано Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. № 1697-VII, відповідно до прикінцевих положень якого, норми щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури набули чинності 15.07.2015р. та на цей час є чинними.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про відсутність підстав переведення з одного виду пенсії на інший та посилається на п. 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з 03.06.2011 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до довідки до Акту огляду медико-соціальної експертної комісії №0637704 Черпурному Олександру Анатолійовичу встановлено інвалідність II групи загального захворювання з 09.09.2016.

11 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Песнійного фонду України в м. Києві із заявою щодо переведення з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності, як працівнику прокуратури.

Листом від 05.10.2018 №89625/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило позивачу в задоволенні поданої заяви.

Обґрунтовуючи таку відмову, в листі від 05.10.2018 №89625/03 відповідач зазначає, що відповідно п.13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі, якщо особі призначено пенсію, відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову науково-технічну діяльність», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах, або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсії, встановленої до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» не переглядається та пенсія не індексується, відсутні підстави переведення на пенсію по інвалідності згідно ст.86 закону України «Про прокуратуру». Крім цього п.20 Порядок щодо перерахунку пенсій відсутній.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевою самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Так, п. 5 частини 1 статті 16 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VІІ, який набрав чинності та вступив в дію з 15 липня 2015 року, гарантії незалежності прокурорів забезпечуються належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням.

При цьому, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію у рішеннях Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002. Виходячи із висловленого вказаних рішеннях розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Згідно із ч.9 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VІІ, прокурорам, визнаним інвалідами I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема, час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів (ч. 6 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VІ ).

Відмовляючи позивачу в переведенні на пенсію по інвалідності, відповідач посилається на п. 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до якого, у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність", її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсії, встановлений до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", не переглядається та пенсія не індексується. Різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Натомість, вказаний пункт не заперечує право позивача на переведення пенсії на інших підставах.

Водночас, станом на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії, питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України, а також обмеження щодо виплати та обчислення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ, який набрав чинності 15 липня 2015 року.

Отже, до спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ.

Згідно з ч.2 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.10.2018 у справі №703/205/17 (№К/9901/32413/18).

Відповідно до п. 1.5 постанови правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1) заява про переведення з одного виду пенсії на інший подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Абзацом 5 п. 1.7 Порядку № 22-1 днем переведенням з одного виду пенсії на інший вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Матеріалами справи підтверджується, ОСОБА_1 станом на час звернення до відповідача набув стаж роботи в органах прокуратури більше 10 років та йому встановлено інвалідність II групи, а відтак у позивача наявне право на призначення пенсії відповідно до ч.9 ст.86 Закону України "Про прокуратуру".

Також, Прокуратурою м. Києва складена довідка від 10.077.2018 №18/141 щодо місячної (чинної) заробітної плати ОСОБА_1, з видами оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

В той же час, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений пункту 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи наведене, з огляду на те що позовні вимоги викладені таким чином, що не дають змогу захистити правові інтереси позивача в повній мірі, суд дійшов висновку, що належним та цілком ефективним способом порушених прав позивача у даному випадку є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у переведенні позивача на інший вид пенсії та зобов'язання здійснити таке переведення.

Натомість, з огляду на фактичні обставини справи та зумовленого ними нормативного регулювання спірних правовідносин, суд виходить з того, що заявлена позивачем вимога про виплату пенсії без обмеження її граничного розміру є передчасною - розв'язання спору на майбутнє, за умови можливого порушення прав позивача, зокрема, перерахуванням пенсії з певними обмеженнями, чинним законодавством не передбачено.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності відповідно до вимог ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності з 11.09.2018 відповідно до вимог ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» та призначити пенсію у розмірі 60% від середньомісячного заробітку на підставі довідки Прокуратури м. Києва від 10.07.2018 №18/41.

Щодо вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіту про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, приписами наведеної статті суду надано право, а не обов'язок зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 159, 243-245, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності відповідно до вимог ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності з 11.09.2018 відповідно до вимог ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» та призначити пенсію у розмірі 60% від середньомісячного заробітку на підставі довідки Прокуратури м. Києва від 10.07.2018 №18/41.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян