Рішення № 80163531, 18.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 лютого 2019 року № 826/15967/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., за участю секретаря судового засідання Шевченко М.В.,

За участю представників сторін :

від позивача - Ковальчук Володимир Олександрович;

від відповідача - Герасименко Павло Петрович

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДПАК»доГоловного управління ДФС у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суд прийняв до уваги таке:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЛДПАК» (надалі - ТОВ «ГОЛДПАК» та/або позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 03.04.2018 № 0205001208.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України та зазначає про протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 03.04.2018 № 0205001208, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОЛДПАК» після проведення перевірки подано уточнюючу декларацію за 2017 рік, відповідно до якої здійснено відповідні коригування.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на Податковий кодекс України та зазначає про правомірність висновків контролюючого органу, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЛДПАК» при поданні звітної податкової декларації з податку на прибуток за 2017 рік платником допущено порушення вимог чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток.

За результатами проведеної перевірки Головним управління ДФС у м. Києві складено акт від 03.03.2018 № 443/26-15-12-08-20/40374245, яким встановлено порушення порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток. В акті зазначено, що при поданні звітної податкової декларації з податку на прибуток за 2017 рік (від 28.02.2018 № 9299450103) платником допущено порушення вимог п.п. 134.1.1 н. 134.1 сі. 134 Податкового кодексу України, а саме: «об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу». Тобто, встановлено розбіжності між задекларованим фінансовим результатом до оподаткування в р.02 (0 грн.) згідно податкової декларації з податку на прибуток (від 28.02.2018 № 9299450103) та р.2290 (5 390 000 грн) згідно звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2017 рік (від 28.02.2018 № 9299399974), що призвело до заниження об'єкту оподаткування в сумі 5 390 000 грн та податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього (звітного) податкового періоду (р.19) в сумі 970 200 грн.

Не погоджуючись з висновками акта від 03.03.2018 № 443/26-15-12-08-20/40374245 камеральної перевірки, позивачем подано заперечення на акт.

30.03.20418 Головним управлінням ДФС у м.Києві надано відповідь на заперечення № 12984/10/26-15-12-08-14, в якій вказано, що оскільки, заперечення до акту камеральної перевірки надано до ГУ ДФС у м. Києві з порушенням термінів, встановлених Кодексом, Головне управління ДФС у м. Києві залишає без розгляду заперечення ТОВ «ГОЛДПАК» від 22.03.2018 №2203/2 (вх. №17099/10 від 23.03.2018).

В подальшому, ТОВ «ГОЛДПАК» заперечення на безпідставну відмову від розгляду заперечень на акт камеральної перевірки від 10.04.2018 № 1004/1.

Головним управлінням ДФС у м.Києві листом від 20.04.2018 № 17006/10/26-15-12-08-14 за результатами розгляду листа ТОВ «ГОЛДГІАК» від 10.04.2018 №1004/1 (вх. № 20236-10 від 10.04.2018) ГУ ДФС у м. Києві залишено без змін висновок, викладений в акті камеральної перевірки від 03.03.2018 №443/26-15-12-08-20/40371245.

На підставі складеного акту перевірки Головним управління ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 03.04.2018 № 0205001208, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю «ГОЛДПАК» суму грошового зобов'язання в розмірі 1 212 750 грн., з яких: за податковим зобов'язанням - 970 200 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 242 550 грн за платежем: податок на прибуток підприємств, код платежу: 11021000.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Згідно із ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 86.2 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Отже, камеральна перевірка є окремим самостійним видом перевірок і не належить ні до планових, ні до позапланових.

Як встановлено під час розгляду справи, за результатами проведеної перевірки Головним управління ДФС у м. Києві встановлено порушення порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток, що призвело до заниження податку на прибуток, нарахованого за результатами (звітного податкового періоду (рядок 19 декларації за 2017 рік) в сумі 970 200 грн.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

На підставі наведених норм права та враховуючи, що під час проведення перевірки контролюючим органом зазначено про виявлення факту заниження позивачем податкового зобов'язання, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.04.2018 № 0205001208.

У той же час відповідач діяв не у спосіб, передбачений Законом, при проведенні камеральної перевірки з питань, які є відмінними від питань, що входять до її предмета.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, яке, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.

Водночас, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Лише всебічне та повне дослідження всіх обставин невідповідності даних визначених в декларації, порівняно з даними податкового обліку ТОВ «Голдпак» під час проведення позапланової документальної перевірки з підстав передбачених п. 78.1.4. Податкового Кодексу України надало б можливість податковому органу прийняти рішення про донарахування заниженого податку на прибуток.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, після проведеної перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОЛДПАК» подано уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік, відповідно до якої коректно відобразила дані за 2017 рік. 07.03.2018 в електронному кабінеті платника податків позивач побачив відображення своїх дій і те, що стан рахунків з бюджетом на 11.03.2018 був 0, тобто всі дані відобразилися коректно і уточнююча декларація була прийнята.

Таким чином, позивач погодився з наявною невідповідністю у поданій декларації натомість заперечував висновки контролюючого органу про заниження податку; визначив цю невідповідність, як бухгалтерську помилку та самостійно її виправив при заповненні податкової звітності.

Крім того, як слідує з матеріалів справи, керівництвом Товариства було проведено внутрішнє службове розслідування обставин, за яких декларація з податку на прибуток підприємства за 2017 рік надійшла до податкового органу в неповному виді, що призвело до складання акта камеральної перевірки та встановлено збій в програмному забезпеченні електронної звітності «M.E.Doc звітність». Більше того, в матеріалах справи наявні платіжні доручення зі сплати позивачем податок на прибуток підприємства 2017 рік, що додатково свідчить про відсутність наміру заниження податку та підстав для повторного його нарахування.

При цьому, суд зазначає, що обов'язок виправлення помилок з урахуванням строків давності, самостійно виявлених платником податку у поданій у минулих податкових періодах податковій декларації, встановлено пунктом 50.1 статті 50 ПК України.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Ця норма зобов'язує платника податку надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою уточнюючого розрахунку, чинного на час подання, або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період.

Пунктом 50.2 статті 50 ПК України також визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Тобто, подією, з настанням якої пункт 50.2 статті 50 ПК України пов'язує припинення права платника на уточнення показників раніше поданої звітності, є проведення саме документальної планової або позапланової перевірки.

Отже, у випадках отримання акту камеральної перевірки щодо певної податкової декларації, платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації.

Праву платника податку подати уточнюючу податкову декларацію кореспондує обов'язок контролюючого органу прийняти таку декларацію, провести в установлений строк камеральну перевірку та за її результатами здійснити відповідні дії.

Таким чином, після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, платник має право подавати уточнюючі розрахунки, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої камеральної перевірки, повинен встановити дійсний обов'язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 813/1977/14.

З урахуванням наведеної позиції Верховного Суду та враховуючи, що виправлення позивачем допущеної помилки в порядку статті 50 ПК України здійснено до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку про протиправність збільшення контролюючим органом Товариству з обмеженою відповідальністю «ГОЛДПАК» суми грошового зобов'язання, згідно з податковим повідомленням - рішенням від 03.04.2018 № 0205001208.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДПАК» (код ЄДРПОУ 40371245, 03680, м.Київ, б-р. Вернадського, 36) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.04.2018 № 2505001208 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 03.04.2018 № 2505001208 винесене Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДПАК» (код ЄДРПОУ 40371245, 03680, м.Київ, б-р.Вернадського, 36) судові витрати у розмірі 18 191,25 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Згідно з п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення суду виготовлено 28.02.2019

Суддя Р.О. Арсірій