Ухвала суду № 80163509, 27.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

27 лютого 2019 року м. Київ № 826/1755/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про зміну або встановлення способу виконання рішення від 31.05.2018 в адміністративній справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр"

до

Головного управління Держпраці у Київській області

про

визнання протиправним та скасування Постанови № 52 від 11.01.2018, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної служби з питань праці у Київський області про визнання протиправним та скасування постанови Головного управління Державної служби з питань праці у Київський області про накладення штрафу уповноваженими особами № 52 від 11.01.2018 та припису Головного управління Державної служби з питань праці у Київський області № 26-151/1444-989 від 27.12.2017.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2018 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2018 в адміністративній справі № 826/1755/18 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Державної служби з питань праці у Київський області про накладення штрафу уповноваженими особами № 52 від 11.01.2018. Визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Державної служби з питань праці у Київський області № 26-151/1444-989 від 27.12.2017. Присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" 3 524,00 грн. сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби з питань праці у Київський області.

До суду надійшла заява представника товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" про зміну або встановлення способу виконання рішення від 31.05.2018.

Заява мотивована тим, що позивач, отримавши виконавчий лист від 26.10.2018 у справі № 826/1755/18 в частині стягнення судового збору, звернувся із заявою про виконання судового рішення (лист вих. № 1611/18-01-ЮЗ від 16.11.2018) до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області.

28 грудня 2018 року позивач отримав лист № 02-08/984 від 17.12.2018 від Управління державної казначейської служби України у Солом'янському районі м. Києва, яким позивачу відмовлено у виконанні вищевказаного виконавчого листа на підставі того, що заяву було подано про стягнення судового збору з Головного управління Державної служби з питань праці у Київський області (код ЄДРПОУ 39794214), а в управління на розрахунково-касовому обслуговуванні знаходиться установа Головне управління Держпраці у Київський області (код ЄДРПОУ 39794214).

Отже, виконання виконавчого листа в частині присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 3 524,00 грн., ускладнене невірним зазначенням назви боржника згідно з витягу з ЄДРПОУ.

Враховуючи вищевикладене, представник товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" просить постановити ухвалу про встановлення способу виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2018 по адміністративній справі № 826/1755/18 в частині присудження судового збору шляхом стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (код ЄДРПОУ 39794214).

В судове засідання 27.02.2019 представники сторін не прибули, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляд заяви у письмовому провадженні.

Розглянувши вищевказану заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Стаття 129 Конституції України передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов'язковості судових рішень, як один з визначальних принципів здійснення правосуддя в Україні, полягає в обов'язковому виконанні на всій території України судових рішень, що набрали законної сили, а також у встановлені відповідальності за невиконання таких рішень.

Вказаний принцип обов'язковості судових рішень поряд із Конституцією України знайшов своє відображення і в Кодексі адміністративного судочинства України, а саме в ст. 370 КАС України - судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Крім того, згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (п. 40 Рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції") право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у Рішенні від 15.03.2001 у справі "Піалопулос та інші проти Греції", якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.

Згідно з п. 66 Рішення Європейського Суду у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy) ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Також в Рішенні від 29.06.2004 у справі "Войтенко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися.

Отже суд приходить до висновку, що невиконання боржником судового рішення, що набрало законної сили, може свідчити про порушення права особи, гарантованих пунктом 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 3 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Тобто, із змісту даної норми вбачається, що стаття 378 КАС України визначає підстави та порядок відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі з метою створення оптимальних умов для належного та якісного його виконання у процесі виконавчого провадження.

Наведена норма не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Під зміною способу та порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим судом.

Відтак, встановлення способу виконання рішення не повинно змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Під порядком виконання рішення слід розуміти законодавчу послідовність і зміст виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.

Під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що передбачені законом підстави для задоволення заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" відсутні, оскільки рішення станом на момент розгляду даної заяви набрало законної сили, а ті вимоги, які заявлені представником товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" у заяві, вказують лише на помилкове зазначення назви боржника у виконавчому листі, отже в даному випадку про встановлення способу виконання рішення не може йти мова, оскільки правильне зазначення назви суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі та боржника у виконавчому листі, не має жодного відношення до послідовності та змісту виконавчих дій державним виконавцем, а також прав і обов'язків суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення, а тому вказана заява не підлягає задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що питання вказане заявником у заяві про зміну або встановлення способу виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2018 може бути вирішено шляхом подання заяви про виправлення помилки у виконавчому документі в порядку ст. 374 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме зазначити правильну назву боржника, а саме замість: "Головне управління Державної служби з питань праці у Київський області" зазначити "Головне управління Держпраці у Київській області".

Керуючись ст.ст. 241, 242, 248, 294, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" про зміну чи встановлення способу виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2018.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Г. Вєкуа