Постанова № 8016307, 03.02.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-13807/08/0470

Категорія статобліку 2.11.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 лютого 2010 року м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В.М.

суддів Єфанової О.В., Турлакової Н.В.

при секретарі Лоба Е.Г.

за участю:

прокурора Саляка А.Б.

представника позивача Буря О.Є.

представника відповідача Іванової В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вард» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вард» звернулось із адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська № 0010502302/0 від 25.11.2008 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 7162796,00 грн. та штрафні санкції на суму 6978210,50 грн., всього на суму 14141006,50 грн.

- витрати по справі стягнути з державного бюджету.

В обґрунтування позову зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Вард» проводило операції з купівлі-продажу цінних паперів, у т.ч. акцій ВАТ «Завод гірничо-шахтної автоматики», ВАТ «Будмеханізація», ВАТ «Промелектроавтоматика», ВАТ «Укртелекомунікація». З урахуванням вимог п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Вард» включило суму витрат на придбання акцій до складу витрат в окремому податковому обліку операцій з цінними паперами. На момент придбання та подальшого продажу позивачем акцій вищезазначених емітентів акції знаходились у вільному обігу, жодних рішень судів або інших державних органів, які б обмежували, зупиняли або скасовували обіг акцій зазначених емітентів, не існувало. Крім того, правочини з акціями є чинними, оскільки вони не визнані недійсними судом та їх недійсність не встановлена законом. Таким чином, позивач при відображенні в податковому обліку операцій з акціями діяв цілком правомірно та не мав підстав для проведення будь-яких коригувань.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що при здійсненні ТОВ «Вард» операцій з продажу акцій ВАТ «Завод гірничо-шахтної автоматики», ВАТ «Будмеханізація», ВАТ «Промелектроавтоматика», ВАТ «Укртелекомунікація», щодо яких судом визнано недійсними записи про проведення державної реєстрації, установчі документи та свідоцтва про державну реєстрацію з моменту їх видачі, визнано недійсними реєстрації виписку акцій з моменту внесення інформації про них до Загального реєстру випуску акцій та свідоцтва про реєстрацію випуску акцій з моменту їх видачі, припинено юридичні особи, у позивача відсутні законні підстави для оподаткування таких операцій. Крім того, представник відповідача вважає, що у момент вчинення ТОВ «Вард» правочинів щодо придбання та відчуження акцій вищезазначених емітентів, позивач не додержується вимог частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України та згідно із ч.ч.1,2 ст. 215 зазначеного кодексу такі правочини є недійсними та нікчемними. Таким чином ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська правомірно винесла податкове повідомлення рішення № 0010502302/0 від 25.11.2008 року.

Прокурор також в судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська правомірно винесла податкове повідомлення рішення № 0010502302/0 від 25.11.2008 року.

Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи, заслухавши прокурора та представників сторін, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська була проведена планова документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Вард» за період з 01.07.2005 р. по 30.06.2008 р. За результатами перевірки було складено акт перевірки №2980/23-2/32466269 від 13.11.2008 року.

Згідно з висновками акту перевірки, встановлено порушення ТОВ «Вард» п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України від 28.12.94 №334/94-BP «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження суми податку на прибуток за 2006-2007 рр., зокрема: занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7162796 грн., у тому числі за 2005 рік в сумі 58654 грн., за 2006 рік в сумі 6759239 грн., за 2007 рік в сумі 344903 грн.; завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму - 180714 грн., у тому числі за 2005 рік в сумі 161 00 грн., за 2006 рік в сумі 47561 грн., за 2007 рік в сумі 114553 грн., за 1 півріччя 2008 рік в сумі 2500 грн. В порушення п. 19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-IV (із змінами та доповненнями) та п.2.1 ст.2 «Порядку заповнення та надання податковими агентами податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» від 29.09.2003 p.№451, у частині не відображення доходів, виплачених фізичним особам за придбані акції та доходів, виплачених приватним нотаріусам, у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за І-ІV кв.2005р. та І-ІV кв. 2006 р., І-ІV кв.2007 р., І-ІІ кв. 2008 р.

На підставі зазначеного акту 25.11.2008 року ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0010502302/0, яким визначено податкове зобовязання товариству з обмеженою відповідальністю «Вард» з податку на прибуток у розмірі у сумі 7162796,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 6978210,50 грн.

Наведені порушення встановлені в результаті того, що, на думку відповідача, при здійсненні ТОВ «Вард» операцій з продажу акцій ВАТ «Завод гірничо-шахтної автоматики», ВАТ «Будмеханізація», ВАТ «Промелектроавтоматика», ВАТ «Укртелекомунікація», щодо яких судом визнано недійсними записи про проведення державної реєстрації, установчі документи та свідоцтва про державну реєстрацію з моменту їх видачі, визнано недійсними реєстрації виписку акцій з моменту внесення інформації про них до Загального реєстру випуску акцій та свідоцтва про реєстрацію випуску акцій з моменту їх видачі, припинено юридичні особи, у позивача відсутні законні підстави для оподаткування таких операцій.

Також, на думку відповідача, придбання ТОВ «Вард» у ВАТ «Завод гірничо-шахтної автоматики», ВАТ «Будмеханізація», ВАТ «Промелектроавтоматика», ВАТ «Укртелекомунікація» акцій не може вважатися правочином, так як згідно ст.215 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-IV такий правочин є недійсним (нікчемний правочин).

Так, в 2004-му, 2006-му та 2007-му роках ТОВ «Вард» були придбані акції наступних підприємств:

ВАТ «Завод гірничо-шахтної автоматики» - договір № К-524 від 31.07.2006 року, договір №Т56-06 від 29.09.2006 року та договір №K-37 від 16.01.2004 року;

ВАТ «Будмеханізація» - договір № К-3 від 10.01.2007 р.;

ВАТ «Промелектроавтоматика» - договір №Т56-06 від 29.09.2006 р.:

ВАТ «Укртелекомунікація» - договір №K-48 від 02.02.2004 року.

В подальшому ТОВ «Вард» здійснило продаж акцій контрагентам:

ТОВ ФК «Гамбіт» - були продані акції ВАТ «Завод гірничо-шахтної автоматики» на підставі договорів № Т-496 від 09.09.2005 року, № Т - 91 від 20.07.2006 року, № Т-108 від 26.07.2006 р., № Т-628 від 03.11.2005 р.;

ТОВ «Стелс» - були продані акції ВАТ «Завод гірничо-шахтної автоматики» на підставі договору № К-721 від 29.09.2006 р., також акції ВАТ «Промелектроавтоматика» на підставі договору № К-721 від 29.09.2006 р.;

ВАТ ФК «Укрнафтогаз» - були продані акції ВАТ «Укртелекомунікація» на підставі договору № К-1100 від 21.10.2005 року;

ТОВ «Бізнес - Інвест» - були продані акції ВАТ «Будмеханізація» на підставі договорів № 731 віл 21.08.2007 року та № Д-796 від 31.08.2007 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлені наступні загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як було встановлено в судовому засіданні, при укладенні договорів купівлі-продажу акцій сторони договорів були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, зміст договорів відповідає всім вимогам законодавства України, сторони узгодили всі обов'язкові умови договорів, волевиявлення сторін договорів було вільним та відповідало їх волі, договори вчинені у встановленій законом письмовій формі, спрямовані на реальне настання обумовлених ними наслідків, про що свідчить повне виконання сторонами своїх зобов'язань за договорами та настання передбачених договорами наслідків - перехід права власності на акції та перерахування грошових коштів.

Таким чином, всупереч доводам відповідача, викладеним в акті перевірки №2980/23-2/32466269 від 13.11.2008 року, відсутні законні підстави для недійсності договорів на купівлю-продаж акцій вищезазначених емітентів, оскільки в момент вчинення та протягом всього часу виконання цих договорів сторони додержувались всіх вимог законодавства, в т.ч. ст. 203 Цивільного кодексу України, державна реєстрація емітентів акцій була дійсною, акції знаходились у вільному обігу.

Відповідно до ст. 177, ч. 1 ст. 178 Цивільного кодексу України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Частиною 2 статті 47 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» встановлено, що державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також інші державні органи у межах своїх повноважень, визначених законом.

Так, рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30 грудня 1998 р. № 222 затверджений Порядок скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій.

Згідно з п.п. 1.4, 1.5, 1.6 розділу ІІ вказаного Порядку реєструвальний орган забезпечує опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному зі своїх офіційних друкованих видань протягом п'ятнадцяти календарних днів з дати видання розпорядження про зупинення обігу акцій. Починаючи з дати опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу, забороняється здійснення цивільно-правових договорів з акціями, обіг яких зупинено. Дата опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу є датою закриття реєстру (при документарній формі випуску акцій) або датою, на яку складається зведений обліковий реєстр і здійснюється операція обмеження в обігу акцій (при бездокументарній формі випуску акцій).

Отже, законодавство України не встановлює жодних обмежень обігу акцій до моменту опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань Державної комісії з цінних паперів та Фондового ринку.

Як встановлено в судовому засіданні, операції з придбання та подальшої реалізації позивачем акцій здійснені до моменту прийняття розпорядження ДКЦПФР та до публікації відповідної інформації.

На момент придбання та подальшого продажу позивачем акцій наведених в акті емітентів акції знаходились у вільному обігу, жодних рішень судів, Державної комісії з цінних паперів та Фондового ринку або інших державних органів, які б обмежували, зупиняли або скасовували обіг акцій зазначених емітентів, не існувало.

В період здійснення договорів з купівлі-продажу акцій вони та їх емітенти відповідали всім вимогам Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» та іншим вимогам законодавства України, тому посилання акта перевірки на те, що такі акції не можуть бути об'єктами цивільних прав та не відповідають визначенню товару в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Цивільного кодексу України, не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам законодавства, яке не містило жодних обмежень щодо обігу цих цінних паперів на момент їх придбання та реалізації.

Окрім цього, суд не приймає до уваги посилання ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська на те, що договори на придбання акцій є нікчемними.

Стаття 204 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є: недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Наведене свідчить про те, що договори не є нікчемними, їх недійсність прямо не встановлена жодним законом та твердження ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про це не відповідає вимогам ЦК.

В судовому порядку угоди з визначених відповідачем підстав (вчинення їх всупереч інтересам держави та суспільства) недійсними не визнані. Факт укладення цих угод з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, моральним засадам суспільства, в установленому порядку відповідачем не доведений.

Жодною нормою законодавства України не встановлено, що скасування державної реєстрації емітента цінних паперів в майбутньому тягне недійсність правочину на купівлю-продаж таких цінних паперів, який був укладений та виконаний набагато раніше ніж винесене рішення суду про скасування державної реєстрації емітента цінних паперів та опублікування інформації про зупинення обігу акцій.

Згідно з п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №283/97-ВР, платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Згідно з п.п. 7.6.2 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №283/97-ВР, норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Те саме стосується обліку операцій таких платників податку з придбання або продажу корпоративних прав, відмінних від акцій.

Відповідно до п.п. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №283/97-ВР, під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Таким чином, керуючись положеннями п.п. 7.6.3, 7.6.4 п.7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №283/97-ВР, позивачем правомірно було віднесено до складу витрат суму сплачену за придбання цінних паперів за договорами.

Згідно з п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону У країни «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу»;

сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів;

сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону;

сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону;

сум кошів страхового резерву, використаних не за призначенням;

вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті;

сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду;

сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду;

Згідно з п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», доходи від продажу цінних паперів не включаються до складу валового доходу та відображаються в окремому обліку платника податків, за окремими правилами, встановленими цим же пунктом 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У звязку з цим суд вважає, що позивачем правомірно були нараховані витрати та доходи від операцій з акціями в окремому податковому обліку операцій з цінними паперами.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська № 0010502302/0 від 25.11.2008 року було винесене з порушенням норм діючого законодавства України, а тому має бути визнано протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 122, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська № 0010502302/0 від 25.11.2008 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вард» судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складений 08 лютого 2010 року.

Судді: В.М. Олійник

Н.В. Турлакова

О.В. Єфанова

З оригіналом згідно.

Суддя Олійник В.М.