Рішення № 80162453, 18.02.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/3681/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Карп'як О.О.,

секретар судового засідання Лубоцька Н.І.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№30)” до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№30)” (79039, м. Львів, вул. Шевченка, 156) до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) в якому просить суд:

- визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 26.07.2018 року № НОМЕР_1.

Ухвалою суду від 17 серпня 2018 року позовну заяву залишено без руху та надано строк позивачу для усунення недоліків. Ухвалою від 31.08.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Протокольною ухвалою від 17.13.2018 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з актом перевірки та податковим повідомленням-рішенням, оскільки позивач вважає, що вони складені з порушенням норм податкового законодавства. Позивач вказує, що 01 січня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покрашення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 № 1797-VIII. Відповідачем було протиправно проведено камеральну перевірку щодо строків сплати суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених товарів (робіт, послуг), починаючи з 01.12.2013 року по 26.07.2018 року з недотриманням п. 75.1.1 ст. 75 ПК України. Вказують на те, що протиправність проведення камеральної перевірки висновки якої безпідставно покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення – рішення, обумовлює безпідставність визначення податкового правопорушення і, як наслідок безпідставність застосування штрафу. Позивач вважає, що оскаржуване рішення винесене всупереч вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, є протиправним, та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву стверджує, що до Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№30)” було застосовано штрафні санкції, за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу. З тих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з’ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Головним управлінням державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач) проведено камеральну перевірку з дотриманням вимог 57.1 ст. 57, п. 57.3. ст. 57, ст.100 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально – виконавчої служби України» (№30) (код ЄДРПОУ 8680448). За результатами перевірки складено акт від 26.07.2018 року за № 002100/13-01-12-31/8680448.

Проведеною перевіркою встановлено, невчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість, чим порушено 57.1 ст. 57, п. 57.3. ст. 57, ст.100 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, а саме Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально – виконавчої служби України» (№30) сплатило узгоджену суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість із затримкою: до 30 календарних днів в сумі 0, 00 грн.; що є більшою 30 календарних днів в сумі 94 286, 68 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом складено податкове повідомлення - рішення форми «Ш» № НОМЕР_1 від 26.07.2018 року, яким за затримку сплати грошового зобов’язання в сумі 471403,4 грн. зобов’язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 94280,68 грн.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін, суд керувався наступними положеннями чинного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2. ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Предметом доказування відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі -ПК України).

Відповідно до ст.36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Строки сплати податкового зобов'язання обумовлені у ст.57 ПК України.

Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (п.57.1 ПК України).

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. (п.57.3 ПК України).

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. (п.126.1 ПК України).

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною відповідно до п.75.1.1. ПК України вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи і яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

21.12.2016 Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» № 1797-VIII (далі - Закон № 1797-VIII) редакцію підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України було змінено, а саме - розширено предмет камеральної перевірки шляхом включення до нього питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Протягом 2016 року, до внесення відповідних змін до Податкового кодексу України на підставі Закону № 1797-VIII, які набули чинності з 1 січня 2017 року, питання своєчасності та повноти сплати податків перевірялися податковим органом лише в межах проведення документальної перевірки.

В контексті вищенаведеного можна стверджувати, що під час проведення камеральної перевірки позивача (в редакції Кодексу, яка діяла починаючи 1 січня 2017 року) відповідач мав повне право проводити таку перевірки з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання за поданими деклараціями з використанням даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Проаналізувавши зміст ст. 126 ПК України, Верховний Суд в тексті своєї постанови від 11.09.2018 у справі №813/3722/17 дійшов висновку, що об'єктом застосування штрафу є погашена сума податкового боргу, спосіб такого погашення значення не має (є це самостійна сплата чи примусове стягнення).

Згідно позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 травня 2018 року у справі №820/3544/17, адміністративне провадження №К/9901/34710/18 (ЄДРСРУ 73901935) вбачається, що норма пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України пов'язує відлік строку давності саме із останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу.

З урахуванням викладеного вбачається, що камеральною перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку реєстрації податкових накладних та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.

Пунктом 102.1. ст.. 102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п. 114.1. ст.114 ПК України визначено, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

В судовому засіданні 23.01.2019 року було допитано свідка – ОСОБА_3, який пояснив, що до позивача було застосовано штрафну санкцію виходячи із дати погашення позивачем суми грошових зобов’язання за даними інтегрованої картки платника податків, яка формується автоматично.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено перевірку дотриманням вимог 57.1 ст. 57, п. 57.3. ст. 57, ст.100 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, а саме щодо строків сплати суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за період з 01.12.2013 року по 26.07.2018 року.

Представником відповідача на вимогу суду подано розрахунок штрафних санкцій в розрізі дотримання строків проведення камеральних перевірок згідно п.102 ПК України, відповідно до яких сума нарахованих штрафних санкцій в межах строку – 69916,87 грн., поза межами 1095 днів – 24709,01 грн.

Як зазначено в пункті 101.2 цієї статті, під терміном «безнадійний податковий борг» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Пунктом 102.1 статті 102 ПК України визначено строк давності - 1095 календарних днів, а пунктом 102.4 цієї статті передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Отже, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ГУ ДФС у Львівській області, приймаючи податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.07.2018 в частині застосування штрафу у розмірі 20% за платежем податок на додану вартість в сумі 24709,01 грн., діяла не у межах повноважень та не у спосіб, визначений законодавством України. А саме податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.07.2018 в частині застосування штрафу у розмірі 20% за платежем податок на додану вартість в сумі 24709,01 грн., не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, так як прийняте не уповноваженим на те органом, а відтак підлягає скасуванню в цій частині. В іншій частині податкове повідомлення № НОМЕР_2 від 24.04.2018 року відповідачем прийнято правомірно.

Згідно з ч.ч.1.2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та оплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№30)” (79039, м. Львів, вул. Шевченка, 156) до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.07.2018 року №0186641231 в частині застосування штрафу у розмірі 20% за платежем податок на додану вартість в сумі 24709,01 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (місцезнаходження: м. Львів, вул. Стрийська, 35, 79003, код ЄДРПОУ 39462700) на користь ДП "Підприємство державної кримінально - виконавчої служби України №30" (79039, м. Львів, вул. Шевченка, 156, код ЄДРПОУ 08680448) суму сплаченого судового збору 458,12 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28 лютого 2019 року.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна