Рішення № 80162093, 27.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6269/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Іщенко С.О.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2 (згідно ордеру),

представника Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі – ОСОБА_3 (за довіреністю),

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії, скасування розпорядження та про зобов’язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 03.12.2018 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправними дії Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо припинення виплати пенсії за минулий час з 01.02.2015 по 30.04.2018 р. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий 30.09.1997 Жовтневим РВ УМВС України в Луганській обл., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, 65025;

2. Скасувати розпорядження Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 23.06.2018 року про припинення виплати «відкладеної доплати»;

3. Зобов’язати Суворовське об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі відновити виплату пенсії за минулий час з 01.02.2015 по 30.04.2018 р. (недоотриманої пенсії) відповідно до порядку, визначеному ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок, доплат, перерахунків, компенсації, передбачених чинним законодавством України, та виплатити залишок недоотриманої пенсії за минулий час з 01.02.2015 по 30.04.2018 р. у сумі 109757 грн. 84 коп. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий 30.09.1997 Жовтневим РВ УМВС України в Луганській обл., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, 65025.

10 грудня 2018 року ухвалою суду клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено та звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання даної позовної заяви. Прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1, відкрито провадження у справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є громадянином України та пенсіонером, отримувала пенсію за віком в місті Луганську з 2003 року. З жовтня 2014 року у зв’язку з проведенням антитерористичної операції головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області тимчасово розташоване у м. Сєвєродонецьк Луганської області. У період, починаючи з жовтня 2014 р. по січень 2015 р. отримувала пенсію, виплачену управлінням ПФУ у м. Сєвєродонецьк. Вказує, що починаючи з лютого 2015 року виплату пенсії було припинено у зв’язку з відсутністю довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Пенсію було виплачено по 31.01.2015 року. У кінці листопада 2017 року переїхала до м. Одеса та відповідно до чинної на цей час редакції «Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», який затверджено Постановою КМУ від 8 червня 2016 р. № 365, 1 грудня 2017 року мною була отримана довідка №0000425348 про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, відкрито банківський рахунок у АТ "ОЩАДБАНК" (ТВБВ №10015/0601 м. Одеса) та 1 грудня 2017 року подано до Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України заяву про поновлення виплати пенсії та виплату недоотриманої пенсії за минулий час з 01.02.2015 р. Зазначає, що у грудні 2017 року пенсійну справу було прийнято на облік Суворовським об’єднаним управлінням ПФУ. Комісією по розгляду заяв, зокрема, з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб, було прийнято рішення відновити мені виплату пенсії, що підтверджується Копію протоколу №01/п від 04.01.2018 засідання Комісії. Посилаючись на Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений Постановою КМУ від 8 червня 2016 р. № 365, ст. 49 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вказує, що розпорядженнями від 19.04.2018, 24.04.2018, 29.04.2018 та від 10.05.2018 р. Суворовським об’єднаним управлінням ПФУ було поновлено виплату пенсії починаючи з травня 2018 року. При цьому було розраховано та призначено до виплати борг по пенсійній виплаті за минулий час з 01.02.2015 по 30.04.2018 відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що у травні та червні 2018 року позивачу було повернуто частину боргу по пенсійній виплаті (здійснено повернення сум недоотриманої пенсії) за минулий час з 01.02.2015 по 30.04.2018 у розмірі 5234,96 грн. помісячно, загалом у розмірі 10469,92 грн. Однак, розпорядженням від 23.06.2018 року про припинення виплати «відкладеної доплати» виплату боргу по пенсійній виплаті (повернення сум недоотриманої пенсії за минулий час з 01.02.2015 по 30.04.2018) позивачу було припинено відповідачем Суворовським ОУ ПФУ, починаючи з липня 2018 року. Зазначає, що на прохання позивача відновити виплату боргу по пенсійній виплаті відповідно до порядку, визначеному ст. 46 Закону № 1058-IV, управлінням та органами ПФУ вищого рівня їй було відмовлено. Вказує, що у якості підстави для припинення виплати боргу по пенсійній виплаті відповідач посилається на постанову Кабінету ОСОБА_4 України №335 від 25.04.2018 року, що набрала чинності 12.05.2018 р. та на новий «окремий порядок КМУ» щодо виплати пенсії за минулий час, який впроваджується постановою КМУ №335, який досі не розроблено та не введено в дію. Відсутність цього окремого порядку КМУ стало підставою для управління припинити виплати боргу по пенсійному забезпеченню за минулий час. Зазначає, що відповідно до довідки щодо розрахунку розміру призначеної та фактично виплаченої пенсії ОСОБА_1 (о/р 855253), яка була надана відповідачем, сума залишку боргу по пенсійній виплаті за минулий час з 01.02.2015 по 30.04.2018 (недотримана пенсія) складає 109757 грн. 84 коп. Позивач вважає, що рішення припинити виплату боргу по пенсійній виплаті є протиправним та таким, що порушує її конституційні права. Вказує, що оскільки позивач звернулась до Суворовського ОУ у м. Одеса із заявою про поновлення виплати пенсії 1 грудня 2017 року, задовго до набрання чинності постановою КМУ №335, та також виплату боргу по пенсійній виплаті за минулий час з 01.02.2015 по 30.04.2018 р. було призначено розпорядженнями від 19.04.2018, 24.04.2018, 29.04.2018 р. та від 10.05.2018 р. до набрання чинності постановою КМУ №335. то відсутні законні підстави для припинення виплат боргу по пенсійній виплаті. Зазначає, що постанова КМУ №335 не може бути застосована до тих пенсіонерів, які вже отримають призначені раніше у законному порядку виплати боргу за минулий час, тому посилання управління на постанову КМУ №335 та обґрунтування нею припинення виплати боргу по пенсійному забезпеченні є хибним. Твердження відповідачів, що постанова КМУ №335 застосовується до пенсійних виплат за минулий час, які були призначені до набрання чинності цією постановою 12 травня 2018 року, суперечить статті 58 Конституції та фундаментальному принципу права - принципу незворотності дії в часі законів та інших правових актів. Зазначає, що листом відповідача №552/К-Веб від 12.11.2018 підтверджується, що виплату пенсії було припинено у лютому 2015 року у спосіб, не передбачений статтею 49 Закону № 1058, а саме, на підставі ненадання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, із посиланням на постанову Кабінету ОСОБА_4 України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» та постанову Кабінету ОСОБА_4 України від 01.10.2014 № 509. Отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та звернення до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії є правом, а не обов’язком позивача. Позивач отримав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи 1 грудня 2017 року, відразу після переміщення на підконтрольну територію до м. Одеса, та в той же день звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії, у повній відповідності до чинного профільного законодавства, зокрема, "Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", який затверджено Постановою КМУ від 8 червня 2016 р. № 365.

04 січня 2019 року до суду за вх.№461/19 від Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі надійшов відзив на позов (а.с.81-83), у якому зазначає, що 01.12.2017 ОСОБА_1 звернулася до Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою щодо запиту пенсійної справи з УПФУ в м. Северодонецьк Луганської області. До заяви були надані наступні документи: копія паспорту та ідентифікаційного коду; довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 01.12.2017 № НОМЕР_3. Зазначає, що службовою запискою від 25.01.2018 було знято з виплати до з’ясування у зв’язку з відсутністю атестату. Розпорядженням від 12.09.2018 було поновлено виплату та доопрацьовано пенсійну справу з 01.02.2015 по 30.04.2018, доплата склала 109757,84 грн. Вказує, що розпорядженням управління від 23.06.2018 ОСОБА_1 припинено виплату «відкладеної доплати» згідно Постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 25.04.2018 № 335 «Про внесення змін до Постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 08.06.2016 № 365». Зазначає, що 5 листопада 2014 року було прийнято Постанову Кабінету ОСОБА_4 України № 637 Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, згідно якій призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового .державного соціального страхування особам, які перемішуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка перемішується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 1 жовтня 2014 р. № 509. Вказує, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є необхідним документом для продовження пенсійних виплат. Позивач просить визнати протиправними дії управління щодо призупинення їй виплат за минулий час з 01.02.2015 по 30.04.2018. Відповідач вважає, що зазначена позовна вимога є безпідставною та не підлягає задоволенню у зв’язку з тим, що постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 25.04.2018 №335 «Про внесення змін до постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 08.06.2016 № 365» (надалі - постанова № 335) передбачено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом ОСОБА_4 України. Постанова №335 набрала чинності 12 травня 2018 року, але незалежно від того до цієї дати чи після приймалося рішення щодо призначення, відновлення виплати пенсії, після дати набрання чинності постанови, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом ОСОБА_4 України. Вказує, що починаючи з липня 2018 року виплата доплати за минулий період призупинена. Доплата за минулий період з 01.02.2015 по 30.04.2018 обліковується в управлінні та буде виплачена після прийняття окремого порядку, який повинен бути визначений Кабінетом ОСОБА_4 України та який на цей час не прийнято.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

08 січня 2019 року ухвалою суду клопотання Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі задоволено, визначено розгляд даної справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

18 січня 2019 року до суду за вх.№1996/19 від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.129-132), у якій зазначає, що позивачем 1 грудня 2017 року було подано управлінню заяву про поновлення виплати пенсії та виплату недоотриманої пенсії за минулий період з 01.02.2015 р. Вказує, що твердження відповідача, що станом на 25.01.2018 року в управлінні був відсутній атестат про припинення виплати пенсії у 2015 році не слід брати до уваги, оскільки предмет спору не стосується дати надходження атестату до відповідача та ця обставина не має значення для вирішення спору щодо припинення виплати пенсії з липня 2018 року, та зобов’язання виплатити борг по пенсійній виплаті. Крім того, довідка-атестат №6466 від 13 грудня 2017 року про дату припинення виплати пенсії та про зняття з обліку особового рахунку №807352 з 01.02.2015 одночасно з повним макетом пенсійної справи було прийнято на облік управлінням 19.12.2017 року, що підтверджується розпорядженням управління №99650 від 19.12.2017 та датою відповідного атестату №6466 від 13 грудня 2017 року. Зазначає, що твердження відповідача, що виплату пенсії було поновлено розпорядженням від 12.09.2018 р. не відповідає дійсності та спростовується самим же відповідачем, який на цій же сторінці відзиву у 2 абзаці зазначає, що виплату пенсії за минулий період було припинено розпорядженням від 23.06.2018, а у 7 абзаці зазначає, що починаючи з липня 2018 року виплату пенсії за минулий час припинено. В дійсності, виплату пенсії було поновлено розпорядженнями відповідача від 19.04.2018, 24.04.2018, 29.04.2018.10.05.2018 р., про що йдеться у листах управління.

Ухвалою суду від 05 лютого 2019 року закрито підготовче провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії, скасування розпорядження та про зобов’язання вчинити дії та призначено справу №420/6269/18 до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у судове засідання не з'явився, у клопотанні від 04.02.2019 року (вх.№4020/19) просить суд розглядати справу без участі представника головного управління.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом на адміністративний позов та відповіддю на відзив, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та відзив, та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрована за адресою: мЛуганськ, АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорта громадянина України ЕК 588653 (а.с.16-17), є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується копією її пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 з терміном дії до 01.12.2020 року (а.с.18).

Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення у Суворовському районі міста Одеси від 01 грудня 2017 року №000425348 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та проживає за адресою:ІНФОРМАЦІЯ_7, 65025 (а.с.22, 95 зворот).

ОСОБА_1 взята на облік у Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі електронної пенсійної справи, яка надійшла з управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьк Луганської області.

Як вбачається з атестату №6466 (а.с.21, 104 зворот), ОСОБА_1К, знята з обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьк Луганської області з 01.02.2015 року.

05 грудня 2017 року позивач звернулась із заявою (а.с.23, 97) до Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про виплату пенсії або грошової допомоги на рахунок, який відкрито у ТВБВ №10015/0601 м.Одеса, поточний рахунок №26251501241268.

Розпорядження 99650 від 19.12.2017 року, видане Суворовським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі (а.с.89) свідчить про відновлення виплати пенсії позивачу з 01.02.2015 року.

Судом встановлено, що службовою запискою від 25.01.2018 ОСОБА_1 було знято з виплати пенсії з 01.02.2018 року у зв’язку з відсутністю атестату (а.с.102).

Розпорядженнями від 19.04.2018 року (а.с.105), 29.04.2018 року (а.с.106 зворот), протоколу від 10.05.2018 року (а.с.108 зворот) позивачу здійснено перерахунок пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, Суворовським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі розпорядження про припинення виплати «відкладеної доплати» від 23.06.2018 ОСОБА_1 згідно постанови КМУ від 25.04.2018 №335 «Про внесення змін до Постанови КМУ від 08.06.2016 №365» (а.с.53, 123 зворот).

ОСОБА_1 шляхом електронного звернення 22.08.2018 року подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області скаргу на дії та бездіяльність Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (а.с.114 зворот – 115), за результатами розгляду якої Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло 05.09.2018 року рішення про результати розгляду скарги №431/К-Веб, 446/К-Веб (а.с.111 зворот – 114), яким, зокрема, скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та зазначено, що борг по пенсійній справі за минулий період буде виплачено після прийняття окремого порядку, який повинен бути визначений Кабінетом ОСОБА_4 України та вказано Управлінню переглянути розмір пенсійної виплати, починаючи з 01.05.2016 відповідно до вимог чинного законодавства та переглянути суму доплати за минулий період.

10.09.2018 року ОСОБА_1 шляхом електронного звернення подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області додаткову скаргу на дії та бездіяльність Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі до №ВЕБ-15001-Ф-С-18-018653 від 22.08.2018 (а.с.117-123), за результатами розгляду якої Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято 21.09.2018 року рішення про результати розгляду скарги №457/К-Веб (а.с.124-125), яким, зокрема, скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та зазначено, що борг по пенсійній справі за минулий період буде виплачено після прийняття окремого порядку, який повинен бути визначений Кабінетом ОСОБА_4 України.

Розпорядженням від 12.09.2018 року №855253 було поновлено виплату та доопрацьовано пенсійну справу з 01.02.2015 року по 30.04.2018 року (а.с.109 зворот – 110).

Суд зазначає, що з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 12.11.2018 року №552/К-Веб (а.с.44-45) та листа Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №ВЕБ-15605-Ф-С-18-020043 від 07.11.2018 року (а.с.47) вбачається, зокрема, що «відкладена доплата» за минулий період з 01.02.2015 по 30.04.2018 буде виплачена після прийняття окремого порядку, який повинен бути визначений Кабінетом ОСОБА_4 України та який на цей час не прийнято.

При цьому згідно розрахунку призначеної та виплаченої пенсії ОСОБА_1 (а.с.48-49), сума призначеної пенсії за період лютий 2015 року – жовтень 2018 року становить 151637,52 грн., з яких виплачено 41879,68 грн. за травень 2018 року – жовтень 2018 року, тобто станом на 01.11.2018 року сумі «відкладеної доплати» становить 109757,84 грн.

Таким чином матеріалами справи підтверджено, що фактично позивачу нарахована пенсія за період з 01 лютого 2015 року по 30 квітня 2018 року у загальній сумі 109757,84 грн., але не виплачена.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Згідно з ч.1 ст. Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Частина 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом ОСОБА_4 України.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що зобов'язання здійснювати облік пенсіонерів та проводити виплату призначених їм пенсійних виплат покладено на орган ПФУ за місцем реєстрації особи.

У квітні 2014 році на території постійного місця проживання позивача розпочалася антитерористична операція.

У зв’язку з викладеним позивач була змушена покинути своє місце проживання та переселитись до АДРЕСА_2 як вбачається з довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Частина 1 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначає, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частин 1-3 статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 1 жовтня 2014 р. № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою (а.с.22) та наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

Згідно з п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України № 509 від 01.10.2014 року (в редакції Постанови КМ № 352 від 08.06.2016) (далі Порядок №509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту.

Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30).

Щодо соціальних виплат стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Суд зазначає, що ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначений перелік підстав припинення виплати пенсії, який є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Так вищевказаною статтею визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_4 України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Суд встановив, що позивачу припинено виплату пенсії з 01.02.2015 року по 30.04.2018 року у зв’язку з відсутністю атестата.

Суд відноситься критично до такої підстави припинення виплати позивачу пенсії, оскільки як вбачається з наявної в матеріалах справи копії атестата №6466, такий видано 13 грудня 2017 року управлінням Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьк Луганської області Суворовському об’єднаному управлінню Пенсійного фонду України в м.Одесі на запит №614 від 01.12.2017 року.

Суворовським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м.Одесі до суду не надано жодного доказу, що вищевказаний атестат №6466 до нього не надходив разом з матеріалами електронної пенсійної справи та що вказаний атестат ним отримано 19.04.2018 року.

Водночас, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як відсутність атестата.

Питання щодо правомірності припиненням територіальними органами Пенсійного фонду України виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам з підстав, які не передбачені п. 1, 3- 5 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV було розглянуто Верховним Судом у зразковій справі.

Так, постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року у зразковій справі Пз/9901/20/18 №805/402/18, яка залишена в силі постановою Великої палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року, яким позов задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано розпорядження Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24 березня 2017 року «Про припинення ОСОБА_6 виплати пенсії до з'ясування» та зобов'язано Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити виплату ОСОБА_6, (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) призначеної їй пенсії за віком з 01 квітня 2017 року..

При вирішенні спору Верховний Суд зробив висновок про те, що за змістом конституційних норм, Кабінет ОСОБА_4 України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної ОСОБА_4 України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що у цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав. Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії Суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі. Отже, встановлення Судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено. З огляду на викладене Суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 01 квітня 2017 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

При цьому Верховний Суд визначив ознаки типової справи:

1) позивач у цій категорії справ є пенсіонер, якому/якій призначено пенсію згідно із Законом № 1058-ІV та який/яка є внутрішньо переміщеною особою;

2) відповідачем є територіальний орган Пенсійного фонду України, на пенсійному обліку якого перебуває позивач;

3) спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку з припиненням територіальними органами Пенсійного фонду України виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам з підстав, які не передбачені п. 1, 3- 5 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV);

4) позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати неправомірними дії щодо припинення виплати пенсії та зобов'язати відповідача відновити виплату пенсії).

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає вимогу позивача визнати протиправними дії Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо припинення виплати пенсії за минулий час з 01.02.2015 по 30.04.2018 р. обґрунтованою.

Щодо вимог позивача скасувати розпорядження Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 23.06.2018 року про припинення виплати «відкладеної доплати» та зобов’язати Суворовське об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01.02.2015 по 30.04.2018 р. у сумі 109757,84 грн., суд зазначає наступне.

У зв'язку з набранням чинності постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 07 листопада 2014 року № 595, якою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства (далі - Тимчасовий порядок), у населеному пункті, де мешкала позивач (м.Луганськ), було тимчасово припинено здійснення повноважень відповідним управлінням пенсійного фонду України, а також зупинені до моменту повернення непідконтрольної території під контроль органів державної влади видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 8 Тимчасового порядку, особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 1 жовтня 2014 р. № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообовязкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» затверджений Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (надалі Порядок призначення), та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування (надалі Порядок контролю).

Відповідно до п. 4 Порядку призначення (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин), соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Відповідач обґрунтовує відмову у виплаті заборгованості (відкладеної доплати) по пенсії за минулий період тим, що відсутній окремий порядок виплати таких коштів, визначений Кабінетом ОСОБА_4 України.

Постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 25.04.2018 року № 335 були внесені зміни до пункту 16 Порядку контролю та передбачено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом ОСОБА_4 України.

Між тим, на час розгляду справи такий порядок не визначено Кабінетом ОСОБА_4 України.

Як вбачається зі ст. 46 Конституції України, виплата пенсії є соціальною гарантією держави.

Згідно з п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Таким чином суд приходить до висновку, що посилання відповідача на Постанову Кабінету ОСОБА_4 України від 25.04.2018 року № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 08.06.2016 року № 365» як на підставу у припиненні виплати пенсії позивача за минулий час є необґрунтованим, оскільки підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Тому, з огляду на те, що позивачу неправомірно не було виплачено пенсію за період з 01.02.2015 по 30.04.2018 року в розмірі 109757,84 грн., суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача скасувати розпорядження Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 23.06.2018 року про припинення виплати «відкладеної доплати» ОСОБА_1.

В свою чергу, вирішуючи вимоги позивача про зобов’язання Суворовське об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі відновити виплату пенсії за минулий час з 01.02.2015 по 30.04.2018 р. (недоотриманої пенсії) відповідно до порядку, визначеному ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок, доплат, перерахунків, компенсації, передбачених чинним законодавством України, та виплатити залишок недоотриманої пенсії за минулий час з 01.02.2015 по 30.04.2018 р. у сумі 109757 грн. 84 коп. ОСОБА_1, суд виходить з наступного.

Згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки вказана вимога позивача про зобов'язання відповідача вчинити дії є похідною вимогою від вимоги про визнання протиправними дії та скасування розпорядження, вона також є обґрунтованою та підлягає задоволенню із врахуванням положень ст.9 КАС України шляхом зобов’язання Суворовське об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01.02.2015 по 30.04.2018 р. у сумі 109757,84 грн. (сто дев’ять тисяч сімсот п’ятдесят сім грн. вісімдесят чотири коп.).

Решта доводів та заперечень відповідача у відзиві на позов висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_4 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць 5234,96 грн.

Окрім того суд зазначає, що разом з позовною заявою позивачем у прохальній частині позовної заяви заявлено вимогу про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов’язання Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі подати у строк один місяць з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Приписами 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов’язання Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі подати у строк один місяць з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправними дії Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.02.2015 по 30.04.2018 року.

Скасувати розпорядження Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 23.06.2018 року про припинення виплати «відкладеної доплати» ОСОБА_1.

Зобов’язати Суворовське об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01.02.2015 по 30.04.2018 р. у сумі 109757,84 грн. (сто дев’ять тисяч сімсот п’ятдесят сім грн. вісімдесят чотири коп.).

В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць 5234,96 грн. рішення суду виконується негайно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П’ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, 65025, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2).

Відповідачі:

- Суворовське об’єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі (вул.Чорноморського козацтва, 95, м.Одеса, 65003, код ЄДРПОУ 40388751);

- Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна, буд.83, м.Одеса, 65017, код ЄДРПОУ 20987385).

Повний текст рішення складено та підписано 27.02.2019 року.

Суддя О.А.Вовченко

.