Рішення № 80161405, 28.02.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2019 р. справа № 300/267/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі

судді Могили А.Б.,

за участі:

секретаря судового засідання Маслій У.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Іванців Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (пр. Лесі Українки, буд.1, м. Калуш, Івано-Франківська область) про скасування постанови від 10.12.2018 у ВП №55771301 про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про скасування постанови від 10.12.2018 у ВП №55771301 про накладення штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що головним державним виконавцем Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області протиправно винесено постанову від 10.12.2018 у ВП №55771301 про накладення штрафу в розмірі 1700 грн., а тому вказане рішення підлягає до скасування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17.10.2011 по справі №2-630/11 виконане ще в 2016 році, про що свідчать акт державного виконавця від 28.10.2016 та рішення сесії Копанківської сільської ради Калуського району від 20.06.2014. Крім того, виконати вказане судове рішення в повному обсязі є неможливим, оскільки огорожа, яку ОСОБА_1 повинен демонтувати є спільною сумісною власністю подружжя - його з ОСОБА_4, а з 18.12.2018 - власністю ОСОБА_4 Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області щодо роз'яснення судового рішення не розтлумачили способу виконання судового рішення від 17.10.2011 щодо зобов'язання ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_5 перешкод у користуванні земельною ділянкою та громадською стежкою шляхом демонтажу самовільно встановленої огорожі. Тому постанова від 10.12.2018 у ВП №55771301 про накладення штрафу в розмірі 1700 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідач скористався правом на подання (18.02.2019) відзиву на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що за невиконання ОСОБА_1 без поважних причин судового рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17.10.2011 по справі №2-630/11 державним виконавцем винесено постанову від 10.12.2018 (ВП №55771301) про накладення штрафу на позивача в розмірі 1700 грн. Докази про поважність причин невиконання боржником ОСОБА_1 судового рішення у відповідача відсутні. Державним виконавцем дії по виконанню вказаного судового рішення вчинено, а постанову про накладення штрафу прийнято з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву. В задоволенні позову просив відмовити.

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.02.2019 відкрито провадження в даній справі.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17.10.2011 в справі №2-630/11, яке набрало законної сили згідно рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.04.2012, зобов'язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_5 перешкод у користуванні земельною ділянкою та громадською стежкою по АДРЕСА_2 шляхом демонтування самовільно встановленої огорожі.

На виконання судового рішення від 17.10.2011 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області видано виконавчий лист за №2-630/11.

Під час виконання виконавчого документу ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04.11.2013 (справа № 345/5394/13-ц) роз'яснено рішення від 17.10.2011 по справі №2-630/11 та зазначено, що ОСОБА_1 зобов'язаний не чинити ОСОБА_5 перешкод у користуванні земельною ділянкою та громадською стежкою по АДРЕСА_2 шляхом демонтування самовільно встановленої огорожі, тобто демонтування огорожі це розбирання, знесення споруд (а.с.76).

В черговий раз відповідачем виконавче провадження про примусове виконання судового рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17.10.2011 по справі №2-630/11 відкрито 12.02.2018 на підставі дублікату виконавчого листа, виданого 08.02.2018 згідно ухвали цього суду від 16.11.2017 (а.с.46).

В статті 129-1 Конституції України зазначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковими до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У пункті 9 частини 2 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість судового рішення.

Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

В статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» наведений перелік виконавчих документів, які відповідно цього Закону підлягають примусовому виконанню, серед яких виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Як встановлено судом головним державним виконавцем Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області 12.02.2018 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55771301 з примусового виконання дублікату виконавчого листа, виданого 08.02.2018 згідно ухвали цього суду від 16.11.2017, та зобов'язано ОСОБА_1 протягом десяти робочих днів виконати рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17.10.2011 (а.с.40).

Постанова про відкриття виконавчого провадження №55771301 від 12.02.2018 надіслана боржнику супровідним листом за №2141 від 12.02.2018 (а.с.39).

Згідно ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 06.02.2018) за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню,- протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Головним державним виконавцем Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області листом від 30.11.2018 №25132 зобов'язано боржника ОСОБА_1 в строк до 10.12.2018 не чинити ОСОБА_5 перешкод у користуванні земельною ділянкою та громадською стежкою по АДРЕСА_2 шляхом демонтування самовільно встановленої огорожі та попереджено про наслідки невиконання виконавчого документу (а.с.41).

Згідно акту державного виконавця від 10.12.2018 ним встановлено, що боржником ОСОБА_1 не демонтовано самовільно встановлену огорожу по АДРЕСА_2 (а.с.43).

Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 10.11.2018) встановлено відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, а саме у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Головним державним виконавцем Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області 10.12.2018 прийнято постанову (ВП №55771301) про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1700 грн. (а.с.45).

Зазначена постанова державного виконавця направлена ОСОБА_1 10.12.2018, що підтверджується завіреною копією листа за №26117 (а.с.44).

З приводу правомірності винесення головним державним виконавцем Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області постанови від 10.12.2018 у ВП №55771301 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1700 грн. суд зазначає наступне.

Доводи позивача про те, що огорожа, яка підлягає ним демонтажу за судовим рішенням від 17.10.2011 в справі №2-630/11 є спільною власністю його та дружини ОСОБА_6 були предметом з'ясування, як Долинського районного суду Івано-Франківської області під час розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, оцінка яким надана в ухвалі від 16.11.2018, так й Івано-Франківського апеляційного суду під час апеляційного перегляду ухвали від 16.11.2018, за результатами якого ухвалено постанову від 03.01.2019.

Також доводи позивача з приводу того, що зі змісту судового рішення від 17.10.2011 не зрозуміло чи всі конструкції, які зведені по периметру будинку по АДРЕСА_2, є самовільно встановленими огорожами, де знаходиться спірна огорожа та в якому обсязі достатнім буде демонтаж огорожі, були предметом з'ясовування Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської під час розгляду заяви ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення від 17.10.2011. Надаючи оцінку вказаним доводам суд в ухвалі від 02.03.2018, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 07.08.2018, зазначив, що виконання рішення про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_5 перешкод у користуванні земельною ділянкою та громадською стежкою по АДРЕСА_2 шляхом демонтування самовільно встановленої огорожі, може вважатися завершеним з моменту фактичного знесення встановленої огорожі.

У рішенні Брумареску проти Румунії (п.61) Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.

Суд вважає, що повнота з'ясування судами зазначених вище доводів ОСОБА_1 та правильність висновків судів за результатами їх з'ясування, не може піддаватися сумніву під час розгляду даної адміністративної справи.

В статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» відповідальність за невиконання судового рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії у вигляді штрафу передбачена за умови його невиконання боржником без поважних причин.

Висновки судів з приводу зазначених вище доводів боржника ОСОБА_1, як встановлено судом, враховані державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №55771301, в тому числі під час винесення спірної постанови про накладення штрафу від 10.12.2018 і не визнані поважними.

Інших обставин, які б свідчили про поважність причин неможливості виконання судового рішення від 17.10.2011 в справі №2-630/11 позивачем не наведено.

Судом встановлено, що 18.12.2018 ОСОБА_1 подарував ОСОБА_4 огорожу - паркан, загальною довжиною 308,55 погонних метрів, на прибудинковій території, яка розташована по АДРЕСА_2, що підтверджується копією нотаріально посвідченого договору, зареєстрованого в реєстрі за № 1725 (а.с.18).

Дана обставина, на переконання суду, не може вважатися підставою для скасування спірної постанови державного виконавця про накладення штрафу, оскільки зазначений правочин вчинено після винесення постанови від 10.12.2018 про накладення штрафу.

Представлені суду позивачем копії рішення Копанківської сільської ради Калуського району від 20.06.2014 №879, акту Копанківської сільської ради Калуського району від 20.06.2014 №291 не свідчать про виконання ним судового рішення від 17.10.2011 у спосіб визначений судом.

Доказів про виконання позивачем судового рішення від 17.10.2011 в справі №2-630/11 в строк до 10.12.2018 суду не представлено.

Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов до висновку, що приймаючи постанову від 10.12.2018 у ВП №55771301 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1700 грн. державний виконавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про скасування постанови від 10.12.2018 у ВП №55771301 про накладення штрафу не підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 38472755, пр. Лесі Українки, буд.1, м. Калуш Івано-Франківської області) про скасування постанови від 10.12.2018 у ВП №55771301 про накладення штрафу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.