Ухвала суду № 80160434, 22.02.2019, Зіньківський районний суд Полтавської області

Зіньківський районний суд в Полтавській області

________________

38100, м. Зіньків, вул. Соборності, 2. Тел.3-24-41/факс 3-11-95

Справа № 530/1445/18

Номер провадження 1-кп/530/14/19

У Х В А Л А

22.02.2019 р. м.Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Дем’янченка С.М., секретарі Тараненко Т.І., за участю прокурора –Костенка І.А., захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_1, розглянувши в судовому засіданні в залі суду міста Зіньків Полтавської області обвинувальний акт та додані до нього документи за обвинуваченням ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.15,ч.2 ст.186 КК України.-

В С Т А Н О В И В:

Згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.15, ч.2 ст.186 КК України.

В судовому засіданні 22.02.2019 року прокурор Костенко І.А. заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з визначенням розміру застави у вигляді 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки, обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів закінчується 09.03.2019 року.

Суд, заслухавши думку обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_1 які заперечували стосовно задоволення клопотання прокурора, потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з’явились, надіслали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 12.11.2018 року обвинуваченому ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів, який закінчується 11.01.2019 року. Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 08.01.2019 року обвинуваченому ОСОБА_2 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів , який закінчується 09.03.2019 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу продовженого строку тримання обвинуваченого під вартою, суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

При вирішенні питання щодо доцільності продовження обраного ОСОБА_2 запобіжного заходу та щодо можливості його зміни на більш м`який, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування рішення ЄСПЛ «Смірнови проти Росії».

Відповідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.

Так, відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та злочину середньої тяжкості, має незняту судимість, проживає в іншій області. При цьому суд керується висновками рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії", що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Разом з тим, суд враховує, що ні тяжкість обвинувачення, ні серйозність покарання не є доказом наявності цих ризиків, на що неодноразово вказує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини» тощо).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 6.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, з огляду на його матеріальні можливості та існуючу ситуацію в Україні, оскільки на даний час в зв'язку із проведенням операції об’єднаних сил та наявності непідконтрольних Україні територій та анексією Автономної Республіки Крим обвинувачений може ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування). Зазначене вище свідчить про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від суду. Оскільки на даний час по справі триває судовий розгляд, який потребує значного проміжку часу для його закінчення, судом вживаються всі необхідні дії для розгляду справи в розумні строки, зокрема на це вказує і періодичність та кількість проведених судових засідань по справі, та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загально - суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з метою запобігти ризикам, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, а тому вважає необхідним продовжити застосування обраного раніше запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 у виді тримання під вартою ще на 60 днів , тобто до 23.04.2019 року, з визначенням розміру застави у вигляді 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод».

На підставі викладеного та керуючись ст.177, 331 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням його в Полтавському слідчому ізоляторі УДПС України в Полтавській області строком на шістдесят днів, який обчислювати з 13 год. 00 хв., 22 лютого 2019 року, з визначенням розміру застави у вигляді 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,

Кінцевим днем тримання під вартою визначити 23 квітня 2019 року 13 год. 00 хв.

Розгляд справи відкласти до 11 год. 00 хв. 28 березня 2019 року.

Копію ухвали негайно вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_2 направити начальнику Полтавського СІ управління державної пенітенціарної служби України в Полтавській області, начальнику ІТТ №4 Головного управління Національної поліції в Полтавській області ОСОБА_5

Суддя -