Ухвала суду № 80160122, 08.02.2019, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/5161/15-ц

Провадження №2/219/34/2019

У Х В А Л А

про залишення без розгляду

08 лютого 2019 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Медінцевої Н.М.

за участю секретаря Волохіної Г.С.,

відповідача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відритому підготовчому засіданні в залі суду м. Бахмут у загальному позовному провадженні матеріали цивільної справи за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

18 червня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_3» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_4, місцезнаходження якого: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т, код ЄДРПОУ 19017842, звернулося до ОСОБА_1, місце проживання якого: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 29/7, ІПН НОМЕР_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд, перевіривши матеріали цивільної справи приходить до наступного.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 серпня 2018 року у зв’язку з відставкою судді Брежнева О.А. на підставі розпорядження в.о. керівника Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_5 справу розподілено у провадження судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області Медінцевої Н.М.

Так, 17 серпня 2018 року ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області прийнято до свого провадження та призначено судове засідання на 11-05 годину 18 вересня 2018 року.

Судове засідання призначене на 18 вересня 2018 року, ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 вересня 2018 року, було відкладено на 09 годину 00 хвилин 01 листопада 2018 року у зв’язку з неявкою сторін.

29 жовтня 2018 року від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Судове засідання призначене на 01 листопада 2018 року, ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 01 листопада 2018 року, було відкладено на 10 годину 00 хвилин 19 грудня 2018 року для проведення судового засідання в режимі відеоконференції – тобто клопотання представника позивача було задоволено.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 грудня 2018 року відкладено судове засідання по справі на 09-30 годину 08 лютого 2019 року у зв’язку з тим, що був відсутній відеоконференцзв’язок з іншим судом для участі представника позивача у судовому засіданні та визнано доцільним і обов’язковим явку представника позивача у засідання для надання особистих пояснень. Копію даної ухвали представник позивача отримав 08 січня 2019 року, 17 січня 2019 року та 18 січня 2019 року на усі свої адреси. які були відомі суду, що підтверджують поштові повідомлення, які знаходяться в матеріалах справи.

28 січня 2019 року від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

06 лютого 2019 року судом була відправлена відповідь стосовно того, що Артемівський міськрайонний суд Донецької області не має технічної можливості проводити судове засідання дистанційно в режимі відеоконференції? оскільки на даний час суд має лише 3 відео-зали та явка представника позивача у судове засідання була визнана обов’язковою.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

В судові засідання, призначені на вищевказані дати та на 08 лютого 2019 року представник позивача не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, явка якого була визнана обов’язковою, проте представник позивача до суду не прибув, без мотивування неможливості прибуття до суду, тобто позивач навіть не вникає до суті спору та справи проявляючи саме цим не цікавість до свого ж позову.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні наполягали на тому, що розгляд справи без представника позивача не можливий, оскільки без його присутності не можливо вирішити їх клопотання, які є дуже суттєвими для вирішення даної справи з урахуванням верховенства права, а тому вважали, що слід позов залишити без розгляду із-за неявки представника позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість з'явлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

Оскільки належним чином повідомлений представник позивача в судове засідання не з'явився, доказів поважності неявки в судове засідання не надав, судом його явка була визнана обов’язковою, для дачі особистих пояснень з приводу даної справи, а тому немає підстав для відкладення судового засідання.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає залишенню без розгляду в зв'язку з повторною неявкою в судове засідання без поважних причин представника позивача, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

Таке положення закону пов'язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою ст. 210 ЦПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

При цьому законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду з правом на компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 5 ст. 142 ЦПК України), а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч. 2 ст. 257 ЦПК України).

Отже, згідно із вимогами ЦПК України суд не повинен з'ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і це не може бути підставою для скасування постановленої ним ухвали про залишення заяви без розгляду.

Згідно з ч. 4 ст.10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Крім того, слід зазначити, що Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «ОСОБА_5 проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Сама по собі неявка представника позивача може свідчити про втрату інтересу до вирішення справи. Вирішення спору у такому випадку є порушенням диспозитивності. При цьому суд звертає увагу на те, що враховуючи правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Так, у даній справі саме Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_3» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_4 є позивачем, ним ж було подано і позовну заяву, при цьому ним не вживались заходи спрямовані на те, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження, що свідчить про втрату інтересу з його сторони до даної справи. Доказів вживання заходів з метою дізнатися про хід судового провадження у справі № 219/5161/15-ц позивачем в ході судового розгляду суду не надано. Зазначені дії позивача свідчать про зловживання ним своїми процесуальними правами як учасника справи, що є неприпустимим відповідно до вимог п.11 ч.3 ст.2 ЦПК України.

Згідно з ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Вищезазначене свідчить про те, що справа неодноразово призначалася до судового слухання з викликом в судове засідання представника позивача, про що свідчать судові повістки про виклик у суд та довідки про доставку смс-повідомлень, однак позивач недобросовісно виконувала свої процесуальні обов’язки.

З огляду на вищезазначене, згідно з положеннями ЦПК України, суд не повинен з’ясовувати причини повторної неявки позивача в судове засідання.

Враховуючи вищевикладене, та те, що оскільки належним чином повідомлений представник позивача повторно не з'явився в судове засідання і не повідомив про причини неявки, незважаючи на той факт, що його явка судом була визнана обов’язковою для вирішення справи з урахуванням диспозитивності, верховенства права та того, що нез’явлення представника позивача до суду перешкоджає вирішенню спору по суті на підставі вищевикладеного, також будь-яких доказів відсутності у представника позивача можливості прибути до суду через поважні причини не надано, тому на підставі раніше вказаного в цій ухвалі, з урахуванням того, що без присутності представника позивача не можливо вирішити питання щодо розгляду справи з урахуванням розгляду усіх клопотань відповідача, тобто неявка представника позивача перешкоджає вирішенню спору по суті через що явка представника позивача і була визнана судом обов’язковою, і тому суд вважає, що за результатами судового розгляду належить постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що процесуальна бездіяльність представника позивача не може бути перешкодою для здійснення судочинства судом першої інстанції у визначені чинним цивільно-процесуальним законодавством строки.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 13, 197, 198, 200, 223, ст. 257, 259-261, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором– залишити без розгляду.

Роз'яснити представнику позивача, що у разі залишення позовної заяви без розгляду, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Артемівський міськрайонний суд Донецької області.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Медінцева