Ухвала суду № 80160034, 27.02.2019, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/820/19

Провадження № 1-кс/265/1043/19

У Х В А Л А

27 лютого 2019 року місто Маріуполь

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання Себко Г.Л., слідчого Родіна М.В., розглянувши клопотання слідчого СВ Лівобережного відділення поліції Центрального відділу поліції ГУ Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_2 про арешт майна в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018050790002171 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Слідчий СВ Лівобережного ВП Центрального ВП ГУ НП в Донецькій області ОСОБА_2 за погодженням із прокурором Маріупольської місцевої прокуратури № 2 прокуратури Донецької області ОСОБА_3, звернувся до суду з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018050790002171 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України

В обґрунтування поданого клопотання вказує на те, що 20 грудня 2018 року до Лівобережного ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області звернувся ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з повідомленням про те, що протягом вересня – жовтня 2018 року, невстановлена особа, шляхом обману, придбала право на майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яке на праві власності належить ОСОБА_4, чим спричинила останньому матеріальну шкоду на суму 170000 гривень, що завдало значеної шкоди потерпілому.

За даним фактом СВ Лівобережного ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області 20 грудня 2019 року розпочате кримінальне провадження №12018050790002171 за ч. 2 ст. 190 КК України.

З протоколу допиту ОСОБА_4 вбачається, що в останнього був намір продати квартиру АДРЕСА_2. В кінці серпня – початку вересня 2018 року він зустрів незнайому жінку, яка представилась як Наталя, та запропонувала йому зробити обмін квартирами. Вони домовились про те, що Наталя приносить документи на квартиру АДРЕСА_3, а він віддає документи на свою квартиру. Через деякий час, у жовтні 2018 року Наталя передала йому пакет документів на квартиру АДРЕСА_4, після чого він передав їй документи на квартиру АДРЕСА_5. Під час перевірки вказаних документів було встановлено, що документи, які підтверджують його право власності на квартиру АДРЕСА_3, мають ознаки підробки.

Далі в клопотанні зазначаються обставини можливого вчинення кримінального правопорушення.

19 лютого 2019 року постановою слідчого Лівобережного ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_2 квартира АДРЕСА_6 була визнана речовим доказом.

Слідчий просить накласти арешт на вказану квартиру, посилаючись на те, що вона визнана речовим доказом і є об’єктом злочинного посягання, та існує можливість подальшого відчуження зазначеного нерухомого майна.

У судовому засіданні слідчий підтримав доводи клопотання та просив його задовольнити з підстав, зазначених у ньому.

Вислухавши слідчого, який підтримав клопотання, дослідивши надані докази, слідчий суддя приходить до висновку про можливість задоволення заявленого клопотання, виходячи з наступного мотивування.

В ході розгляду клопотання встановлено, що на даний час слідчим відділом Лівобережного ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018050790002171 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Також встановлено, що 19 лютого 2019 року постановою слідчого Лівобережного ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_2 квартира АДРЕСА_6 була визнана речовим доказом.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч.11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що квартира АДРЕСА_5 є об’єктом злочинного посягання (кримінально протиправних дій), існує можливість подальшого відчуження зазначеного нерухомого майна, слідчий суддя приходить до переконання про накладання арешту на вказану квартиру з метою забезпечення її збереження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання слідчого СВ Лівобережного відділення поліції Центрального відділу поліції ГУ Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_2 про арешт майна в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018050790002171 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_6, яка належить ОСОБА_5, РНОКПП НОМЕР_1, шляхом заборони права відчуження вказаного об’єкту нерухомого майна.

Роз’яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, яке розглядається під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом; також мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, якщо доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя :